Рішення

від 09.12.2024 по справі 930/2728/24

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/2728/24

№2/930/981/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2024 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Примакової В.В. до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, а саме на земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зарудинецької сільської ради Вінницького (колишнього Немирівського) району Вінницької області та житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 19 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції у Вінницькій області.

Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої , зокрема входить: земельна ділянка (пай) площею 2,0612 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зарудинецької сільської ради Вінницького (колишнього Немирівського) району, Вінницької області і належить спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 029482 який видано взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 015263 виданого 28 червня 1996року; житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , належний спадкодавиці на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 17 липня 1986року секретарем виконавчого комітету Зарудинецької сільської ради.

Позивач, ОСОБА_1 являється спадкоємцем за заповітом на вище зазначене майно після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 вересня2024року позивач, ОСОБА_1 звернулася додержавного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П.,із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) , яка перебуває у колективній власності КСП «Поділля» села Йосипенки Немирівського району Вінницької області, належну ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . При огляді спадкової справи № 233/2021було встановлено, що 27 лютого 2024 року Немирівською державною нотаріальною конторою був підготовлений запит до Управління надання адміністративних послуг, відділом №2 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області , щодо надання інформації про те, чи не було видано Державного акту на ім`я ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ВН №015263, виданого 28 червня1996року Немирівською районною адміністрацією. Згідно відповіді на запит було встановлено, що відповідно до Книги реєстрації Державних актів на право власності на земельні ділянки, на ім`я ОСОБА_3 було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №029482, який зареєстрований 25.11.2004року, площа якої 2,0612га. на території Зарудинецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №015263, виданого 28 червня 1996 року. Державний акт зареєстрований 25.11.2004 року, а отже після смерті ОСОБА_3 , оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим позивачу, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_3

20 вересня2024року позивач, ОСОБА_1 звернулася додержавного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П.,із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями під номером АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору купівлі-продажу. При огляді договору купівлі-продажу будинку посвідченого 17 липня 1986 року секретарем виконавчого комітету Зарудинецької сільської ради в посвідчувальному записі було виявлено відсутність номера за яким в реєстрі для вчинення нотаріальних дій було посвідчено договір. Згідно довідки виданої Немирівською міською радою від 03 грудня 2021року №2940було виявлено, що в реєстрі для вчинення нотаріальних дій за 1986 рік Зарудинецької сільської ради, відсутня інформація про посвідчення договору купівлі продажу будинку, де продавцем являється ОСОБА_4 а покупцем ОСОБА_3 . Також, згідно довідки Немирівської міської ради від 08 грудня 2021року №2969, що 17 липня1986року в журналі реєстрації нотаріальних дій спадкового реєстру був зроблений запис, про вчинення нотаріальної дії від імені ОСОБА_4 , копія свідоцтва про смерть, а не договір купівлі-продажу будинку, у зв`язку з чим позивачу, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_3 .

В зв`язку ізвищевикладеним ОСОБА_1 змушеназвернутись до суду, щоб визнати занею, право власностів порядку спадкуванняза заповітомна земельну ділянкута на житловий будинок з господарськими будівлями під номером АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивачка не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач (його представник) у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заявлених вимог не заперечує.

Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 19 вересня 2014 року.

Відповідно до заповіту складеного 10.11.1994 року та посвідченого секретарем виконавчого комітету Зарудинецької сільської ради Немирівського району Вінницької області Захараш К.Д. та зареєстрованим в реєстрі за № 16,складений від імені ОСОБА_5 вбачається, що все своє майно ОСОБА_3 заповіла своїй онуці ОСОБА_6 .

За життя ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №015263, площею 2,25 в умовних кадастрових гектарах, який зареєстрований від 02.07.1996 року за порядковим №304. На підставі даного сертифікату на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений державний акт серії ВН №029482, який зареєстрований за №230 від 25.11.2004 року, площею 2,0612 га на території Зарудинецької сільської ради. Проте державний акт отримано не було, так як ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі даного факту державним нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №029482 виданий після смерті власника.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Статті 1216, 1297 Цивільного кодексу України передбачають право та обов`язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно отримати свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки па підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, видача державного акту після смерті спадкодавця не спростовує факту наявності у нього права власності на ці земельні ділянки і не може бути підставою позбавлення права спадкоємця на спадкове майно. Спадкодавець фактично мав у власності спірну земельну ділянку на підставі сертифікату на земельну частку (пай). Зокрема, як це вбачається з пунктів 16, 17 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Оскільки покійна ОСОБА_3 , за свого життя була власником земельної ділянки, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 за заповітом, проте не може оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі, суд вважає позовні вимоги позивачки обґрунтованими та знаходить підстави визнати, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за заповітом.

Окрім того, за життя ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок розташований за адресою по АДРЕСА_1 . Право власності на дане житло підтверджується договором купівлі-продажу від 17.07.1986 року, але на даному договорі відсутній номера за яким в реєстрі для вчинення нотаріальних дій його було посвідчено. На підставі даного факту державним нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок.

Приймаючи рішення, суд керується наступним. Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, проте посвідчити нотаріально даний договір неможливо, оскільки ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19.09.2014р..

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 804 від 19.11.2021року, по даним архіву КП «Немирівське БТІ» станом на 01.01.2013р., житловий будинок з господарчими будівлями, який розташований АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 , згідно наказу №51 від 03 липня 2024року), зареєстровано за ОСОБА_3 Тульчинським бюро технічної інвентаризації 20.11.1990 Р № 31, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого виконавчим комітетом Зарудинецької сільської ради 17.07.1986 року Р№ б/н.

Оскільки договір купівлі-продажу було укладено у 1986 році, для надання йому оцінки слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (1963р.) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до довідки №88 від 25.10.2024 р. виданої виконкомом Немирівської міської ради, про те що згідно погосподарських книг (2006-2010, 2011-2015, 2016-2020 рр.) та адресної картки, по АДРЕСА_1 був зареєстрований будинок ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни (ст.207 ЦК України).

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов ОСОБА_1 визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб. Як вбачається зі ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Прийняття такого рішення можливе і у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до положень ч.3 ст.200 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 82, 174, 175, 200, 206, 211, 247 ЦПК України, ст.ст. 11,202, 207, 319,321,328, 657, 1218, 1223, 1225, 1233, 1296,1297 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Примакової В.В. до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати, за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,0612 га. кадастровий номер 0523083400:01:001:0071 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зарудинецької сільської ради Вінницького (колишнього Немирівського) району Вінницької області та житловий будинок загальною площею 57,3кв.м., житловою площею 31.4 кв. м., та господарчі будівлі та споруди: літню кухню « В», сарай «Б», огорожу №1-2., за адресою : АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко