Рішення

від 03.12.2024 по справі 448/1210/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1210/24

Провадження № 2/448/494/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

03.12.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що згідно погосподарських книг по селі Великі Мокряни Львівської області домогосподарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відносилось до суспільної групи «колгоспний двір». Членами зазначеного двору, які станом на 15.04.1991 року не втратили та зберегли право на частку в майні двору, були її (позивачки) батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відтак кожен з них мав право на майно колгоспного двору в розмірі 1/2 частки такого.

Вказує, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/2 частку колишнього колгоспного двору - будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке шляхом вступу в управління та володіння даним майном успадкувала його дружина ОСОБА_3 . Відтак, після смерті ОСОБА_2 , його дружина, а її (позивачки) матір ОСОБА_3 стала власником зазначеного будинковолодіння вцілому.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її (позивачки) матір ОСОБА_3 , а спадщину, яка відкрилась внаслідок її смерті прийняла саме вона (позивачка). Саме їй (позивачці) як спадкоємцю приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Г.Р. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_3 . Однак, у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус рекомендувала їй (позивачці) звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на дане нерухоме майно.

З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 09.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області про визнання права власності; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у даній цивільній справі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галину Романівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи міститься ордер про надання правової допомоги, згідно якого інтереси позивачки представлятиме представник - адвокат Шачіна Н.М. Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Шачіної Н.М., в якій така зазначає, що підтримує позовні вимоги своєї довірительки, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без її (представника) участі.

Представник відповідача - Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області був належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання по справі, в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав. В матеріалах справи міститься клопотання представника про розгляд даної цивільної справи у їх відсутності з вказівкою на те, що сторона відповідача визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечує щодо задоволення заявлених нею позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна в судове засідання не з`явилася, проте надіслала заяву про здійснення розгляду даної цивільної справи у її відсутності. Крім того, така скерувала копію спадкової справи №7/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Матеріалами справи та судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області було завершене будівництвом у 1946 році. Зазначене будинковолодіння відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", а членами такого, як вважає суд, були: ОСОБА_2 (голова двору) та ОСОБА_3 (дружина), що підтверджується виписками із погосподарськиг книг по селу Великі Мокряни станом на 01.04.1988р. та станом на 15.04.1991р. про суспільну групу двору та склад його членів, виданими старостою №3 Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області Поліновою О . Зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Так, у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі № 598/2190/18 прописано, що 15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном. Положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

За змістом частини 1 статті 17 Закону № 697-XII, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Таким чином, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто кожен по 1/2 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

12.08.1999 року відкрилась спадщина внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

Спадкодавець ОСОБА_2 був співвласником у майні колгоспного двору в розмірі 1/2 частки. Саме на цю частку у спірному будинковолодінні відкрилася спадщина після його ( ОСОБА_2 ) смерті.

Спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Як вбачається із матеріалів справи, після смерті спадкодавця ОСОБА_2 саме його дружина ОСОБА_3 вступили в управління спадковим майном. У відповідності до вимог ст.549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії ОСОБА_3 як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що остання вчинили дії, які свідчать про прийняття нею спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.2 ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, вказаний спадкоємець не заявив про відмову від даної спадщини.

Таким чином, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 майно, в тому числі 1/2 частку спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , успадкувала його дружина ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного, частка ОСОБА_3 у спірному будинковолодінні збільшились і така стала власником такого цілому (1/2 частка, що належала їй як члену колгоспного двору, + 1/2 частка, яку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .

З матеріалів дослідженої судом спадкової справи №7/2015, заведеної у приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галини Романівни після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що дану спадщину прийняла дочка спадкодавиці - позивачка ОСОБА_1 . Інший можливий спадкоємець до даної спадщини - ОСОБА_5 (дочка спадкодавиці) звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця - позивачки ОСОБА_1 . Саме позивачці ОСОБА_1 , з урахуванням 1/2 частки, від якої відмовилась дочка померлої ОСОБА_5 , були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно спадкодавиці ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається із земельної ділянки площею 1,8556 га, яка розташована на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №584250; права приватної власності на землю (середню земельну частку) площею 1,20 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості на території Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Таким чином, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , успадкувала її дочка - позивачка ОСОБА_1 .

При цьому, нотаріусом було відмовлено позивачці у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дане спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена належністю спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір», відсутністю правовстановлюючого документа на зазначений будинок.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки у зв`язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивачки на спірне майно не може бути вирішено в позасудовому порядку (нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину), тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за нею (позивачкою) права на вищевказане майно.

Підсумовуючи вищенаведене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст.200, ст.ст.206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12.12.2024р.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Великі Мокряни Мостиського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04056233; місцезнаходження: 81340, м.Судова Вишня, пл.І.Франка, 14, Яворівського району Львівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 10/2 Яворівського району Львівської області.

Суддя Ю.В. Кічак