Рішення

від 07.06.2023 по справі 932/4226/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/4226/22

Провадження № 2/932/546/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря судового засідання - Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (ЄДРПОУ 42323667, м.Дніпро, пр.Б.Хмельницького, буд.208Б, оф.9) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа- Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (ЄДРПОУ 34701502, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Каштанова, буд.52), про захист прав власності шляхом зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» до ОСОБА_1 , третя особа- Синельниківський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про захист прав власності шляхом зняття арешту з майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» посилається на те, що 28 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (надалі - Фактор) укладено договір факторингу №28/05/21(далі Договір факторингу).Відповідно до умов Договору Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитним договором №ML-301/826/2007 від 03.12.2007, який було укладено між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 . Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором. Додатково, на виконання пп.7.1.1. п.7.1. ч.7 Договору факторингу 28.05.2021 року, шляхом складання Акта приймання-передачі Документації, Клієнт передав Фактору документи, які засвідчують право грошової вимоги, що передається з усіма супутніми документами. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного його виконання сторонами (п.12.1 ч.12 Договору факторингу). Отже, право вимоги належного виконання відповідачем зобов`язання по сплаті суми заборгованості за Кредитним договором №ML-301/826/2007 від 03.12.2007, після підписання 28.05.2021 року Договору факторингу, безумовно перейшли до Нового кредитора, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (код ЄДРПОУ 42323667). Починаючи з 28.05.2021 року ТОВ «Факторинг Україна» добровільно вибув з правовідносин по стягненню заборгованості з боржника по кредитному договору, передавши це право Фактору, у зв`язку з чим об`єктивно втратив суб`єктивний інтерес в процесі задоволення вимог нового кредитора позитвача у справі.

Позивач у позові зазначає, що розмір суми заборгованості Боржника перед Кредитором встановлено рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області в рамках справи № 437/1047/12 від 04.04.2012, яке набрало законної сили. На примусове виконання вказаного судового рішення, 24.10.2012 року було видано виконавчий лист № 437/1047/12, який в подальшому було пред`явлено до виконання. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 03.12.2007 року між ЗАТ«ОТП Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №РМL-301/508/2007, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 15654. Відповідно до договору, в іпотеку ОСОБА_1 передав нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 38,5 кв.м. Також, 02.07.2009 року між сторонами було укладено Додатковий Договір № 1 до договору іпотеки № РМL-301/508/2007 від 03.12.2007 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 4589. У зв`язку з укладенням Договору факторингу, 28.05.2021 року між ТОВ«ОТП Факторинг Україна» (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий іпотекодержатель) також укладено Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №РМL-301/508/2007, посвідчений 03 грудня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., та зареєстрований в реєстрі за № 15654, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за №1040. У відповідності до договору Первісний іпотекодержатель передав та відступив Новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних Первісному іпотекодержателю за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, позивач набув статус Іпотекодержателя стосовно іпотечного майна Боржника. Позивач, застосовуючи положення пп.6.4.2 п.6.4 ст.6 Договору іпотеки, п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, здійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку та яким забезпечувалось належне виконання Боржником зобов`язання по поверненню кредитних коштів. Записи про право власності за ТОВ«Факторингова компанія «Фінвест Груп» на вищезазначену квартиру внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.09.2021. Таким чином, з 03.09.2021 позивач є фактичним власником нерухомого майна ? квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 38,5 кв.м. Разом з тим, у зв`язку з ухваленням Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення від 04.04.2012 року, в рамках справи № 437/1047/12 та видачею виконавчого листа на його примусове виконання, постановою від07.03.2013головним державнимвиконавцем НатхоюБ.М.було відкритоВП №36902664. В рамках вказаного виконавчого провадження і було накладено арешт постановою від 17.06.2013 року на нерухоме майно, яке відповідно до Витягу з ДРРПНМ починаючи з 03.09.2021 року належить на праві власності позивачу.Позивач додатково звертає увагу, що примусове виконання в рамках ВП № 36902664 було завершено у зв`язку з прийняттям постановипро поверненнявиконавчого документустягувачеві,на підставіп.9ч.1ст.47Закону України«Про виконавчепровадження» (Закон№ 606-XIVвід 21.04.1999року -в ред,яка діялана часприйняття вказаноїпостанови).Разом зтим, позивачза вих.№186/04/12/21від 22.12.2021року звертавсяна адресутретьої особиіз заявою(здодатками)про скасуванняарешту знерухомого майна,яке належитьпозивачу.Однак,позивачем булоотримано відповідь,зі змістуякої слідує,що СинельниківськийВДВС уСинельніківському районіДніпропетровської областіПСМУМЮ немає підставдля скасуваннянакладеного арештув рамкахВП №36902664та рекомендуєзвернутись зпозовом досуду. На час звернення до суду з позовом арешт, накладений в рамках ВП №36902664 (записпро обтяження№1368106)на нерухомемайно,яке направі приватноївласності належитьпозивачеві, продовжує існувати, що порушує право власності ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», у зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить зняти арешт, накладений в рамках виконавчого провадження №36902664, головним держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Натха Б.М. від 17.06.2013 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 38,5 кв.м., номер запису про обтяження 1368106.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 09.09.2022 року відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 20.02.2023 року здійснено перехід від розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» Волошенка О.М., третя особаСинельниківський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про захист прав власності шляхом зняття арешту з майна із спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, з повідомленням учасників на 27.04.2023 року об 11:30.

Учасникам справи надсилалась копія ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу і третій особі копія позовної заяви з додатками до неї. Представником відповідача у судовому засіданні, яке було призначено 27 квітня 2023 року було отримано (під розписку) примірник позовної заяви (з додатками), а також повідомлено про наступну дату судового засідання, призначеного на 07 червня 2023 року о 12:45 год.

У судове засідання 07.06.2023 року представник позивача не з`явилась, але надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання 07.06.2023 року не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, правом на подання відзиву на позов не скористались.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, правом на надання пояснень не скористався.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідност. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 03.12.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого став ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а потім ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», укладено кредитний договір № МL-301/826/2007, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 49 300 швейцарських франків, з цільовим призначенням придбання нерухомого майна та датою остаточного повернення кредиту 03.12.2037 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено іпотечний договір № РМL-301/508/2007 від 03.12.2007 року, відповідно до п.3.2. якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_3 . 02.07.2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено Додатковий договір № 1 до договору № РМL-301/508/2007 від 03.12.2007 року.

28 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (надалі - Фактор) укладено договір факторингу №28/05/21, за умовами якого право вимоги належного виконання Відповідачем, зобов`язання по сплаті суми заборгованості за Кредитним договором №ML-301/826/2007 від 03.12.2007 перейшли до позивача.

У зв`язку з укладенням Договору факторингу, 28.05.2021 року між ТОВ«ОТП Факторинг Україна» (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий іпотекодержатель) також укладено Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №РМL-301/508/2007, посвідченим 03 грудня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., та зареєстрованим в реєстрі за № 15654, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за №1040. У відповідності до договору Первісний іпотекодержатель передав та відступив Новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних Первісному іпотекодержателю за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 274656474), власником квартири, загальною площею 38,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , є ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 10.09.2021 року відносно нерухомого майна - квартири загальною площею 38,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , наявний запис про арешт, реєстраційний номер обтяження: 1368106, вчинений 20.06.2013 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 36902664, виданий 17.06.2013, видавник: головний державний виконавець Натха Б.М.

З інформації про виконавче провадження № 36902664 (за ідентифікатором доступу) слідує, що вказане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 437/1047/12, виданого 24.10.2012 р. Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-301/826/2007 від 03.12.2007.

Тобто, в рамках названого виконавчого провадження здійснювалось примусове виконання рішення по стягненню заборгованості за кредитним договором, право вимоги по якому на підставі договору факторингу №28/05/21 від 28.05.2021 р. було відступлено на користь ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп».

При цьому, відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2014 року, виконавчий документ, а саме : виконавчий лист № 437/1047/12, виданий 24.10.2012 р. Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, було повернуто стягувачу (первісному кредитору) на підставі п.9 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», проте питання про зняття арешту з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , вирішено не було.

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно до частини п`ятої цієї статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пленум ВищогоСпеціалізованого СудуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ упостанові від03.06.2016№ 5«Про судовупрактику всправах прозняття арештуз майна»,надав роз`яснення,що позовпро зняттяарешту змайна можебути пред`явленийвласником,а такожособою,яка володієна підставізакону чидоговору абоіншій законнійпідставі майном,що неналежить боржнику(речовеправо начуже майно)(п.2постанови Пленумувід 03.06.2016№ 5). Відповідачами всправі єборжник,особа,в інтересахякої накладеноарешт намайно,а вокремих випадках-особа,якій переданомайно,якщо вонобуло реалізоване.Як третюособу,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,має бутизалучено відповіднийорган державноївиконавчої служби,а такожвідповідний органдоходів ізборів,банк таіншу фінансовуустанову,які увипадках,передбачених законом,виконують судовірішення (абз.2п.2постанови Пленумувід 03.06.2016№ 5). При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна (абз.2 п.8 Постанови Пленуму від 03.06.2016 № 5).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 дійшла висновку про те, що оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не призведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки позивач вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, тому він має право звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (правовий висновок Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2022 р. Справа № 362/2317/21, провадження № 61-2880св22).

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Згідност.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 3ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Суть порушеного права Позивача полягає в тому, що Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 6ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідностатті 572 ЦК Українив силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя. Положеннямистатті 16 Закону України «Про заставу», що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на задоволення кредиторських вимог в позасудовому порядку за умови наявності окремого договору про задоволення вимог або застереження, що міститься в іпотечному договорі та прирівнюється до окремого договору. Проте наявний арешт на іпотечному майні фактично не дає можливості іпотекодержателю скористатись своїм правом на позасудове врегулювання, гарантованим законодавством.

Отже, аналіз вищенаведених норм матеріального права свідчить про наявність у позивача права на вчинення дій, спрямованих на захист прав власності, в тому числі і шляхом подачі позову про зняття арешту з вищевказаного нерухомого майна.

Судом встановлено, що, постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції від 26.06.2014 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», проте питання про зняття арешту з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , вирішено не було.

На даний час виконавче провадження не здійснюється, а відтак потреби в арешті не існує.

Враховуючи викладене, оскільки позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, захистити своє порушене право не може, з урахуванням того, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 437/1047/12, виданого 24.10.2012 р. Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, було повернуто стягувачеві (первісному кредитору) на підставі п.9 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», проте питання про зняття арешту з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , вирішено не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування арешту, накладеного головним держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Натха Б.М. від 17.06.2013 в рамках ВП № 36902664 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження № 1368106 від 20 червня 2013 року), а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі, суд вважає за необхідне у відповідності дост. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» понесені витрати по справі у розмірі суми сплаченого судового збору, яка становить 2481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,4,11-13,81,141,209, 223, 265,268,278-279 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ПозовТоваристваз обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» до ОСОБА_1 , третя особа- Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про захист прав власності шляхом зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт, накладений в рамках виконавчого провадження №36902664, головним держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Натха Б.М. від 17.06.2013 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 38,5 кв.м. номер запису про обтяження 1368106.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (ЄДРПОУ 42323667) понесені судові витрати по справіу розмірі сплаченого судового збору у сумі 2481,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.О. Кудрявцева

З