Рішення

від 03.12.2024 по справі 641/2960/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/641/332/2024 Справа № 641/2960/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Робочої М.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі батька у вихованні дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради (далі - ССД по Слобідському району ДССД ХМР) про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі батька у вихованні дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що у період часу з травня 2016 року по грудень 2020 року він та відповідач мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та за період спільного проживання у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося, у зв`язку з чим вони припинили спільно мешкати. Протягом останніх декількох років, після припинення спільного проживання, їх спільна дитина мешкає разом із матір`ю, та адреса їх місця проживання йому не відома.

Також зазначив, що він намагається підтримувати зв`язок з малолітньою донькою та брати участь у її вихованні. Однак, відповідач відмовляється від його допомоги та створює штучні перешкоди у спілкуванні з дитиною, на його звернення щодо такого спілкування з дитиною відповідач відповідає відмовою. Окрім іншого, вказав, що сплачує аліменти на утримання дитини, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Враховуючи вищевикладене, позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.06.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по вищевказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні, приймаючи участь дистанційно, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

До судового засідання відповідач не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначив, що дитина мешкає разом із матір`ю в Норвегії та про що відомо позивачу. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. З січня 2021 року позивач самоусунувся від виховання дитини та зазначив про те, що не бажає щоб дитина йому телефонувала.

Також вказав, що на початку січня 2021 року позивач один раз відвідав дитину у дитячому садочку, однак дитина не мала бажання спілкуватися, після чого жодних спроб поспілкуватись з нею позивач не виявляв. Відповідач не змінювала номери засобів зв`язку, однак позивач не проявляв бажання спілкуватися з дитиною.

Окрім того вказав, що відповідач не заперечує щодо спілкування та зустрічей позивача з дитиною за місцем проживання дитини, але зазначає, що вказане спілкування повинно бути систематичним. Враховуючи брак спілкування дитини з батьком, вважає, що таке спілкування повинно відбуватися в присутності матері.

Представник третьої особи Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 05.05.2017 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 19).

Як вбачається з довідки начальнику відділення кадрів ВЧ НОМЕР_2 № 1390 від 06.04.2023 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.02.2023 року по теперішній час (а.с. 29).

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 220 від 20.05.2024 року вбачається, що Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: два рази на тиждень за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі телефонного зв`язку та/або відеозв`язку. У разі повернення дитини на територію України може бути встановлений інший порядок участі батька у вихованні дитини (а.с. 141-142).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами 1, 2 ст. 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Положеннями статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється. Суд звертає увагу сторін на те, що саме батьки несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з батьком.

Будь-яких доказів того, що спілкування дитини з батьком шкодить здоров`ю дівчинки, її емоційному чи психологічному стану, або суперечать інтересам дитини іншим чином, матеріали справи не містять.

Окрім того, під час розгляду справи будь-яких доказів щодо спричинення відповідачем будь-яких перешкод для позивача щодо його участі у вихованні дитини та зустрічей з донькою надано не було.

Слід зазначити, що перешкоджання у спілкуванні з дитиною з боку того з батьків, з яким проживає дитина беззаперечно свідчить про порушення прав іншого з батьків в частині рівності таких прав на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Виходячи з наведеного суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з донькою.

З приводу позовних вимог позивача про визначення способу участі батька у вихованні дитини суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що сторони не можуть досягнути домовленості між собою, щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною.

Так, суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Оцінюючи висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 220 від 20.05.2024 року, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Крім того суд оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, зважаючи на надані в судовому засіданні пояснення представника позивача ОСОБА_4 , вважає необхідним зазначити, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на теперішній час мешкає за кордоном, а позивач є військовослужбовцем та не мешкає за місцем проживання. Місце проживання позивача змінюється у зв`язку із зміною дислокації військової частини, в якій він проходить військову службу, тобто визначення способу участі батька у вихованні дитини в редакції позовних вимог від 29.05.2023 року на час розгляду справи є неможливим, а саме неможливим встановлення способу участі батька, шляхом забезпечення можливості спілкування з дитиною за місцем проживання батька.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що на час звернення до суду з цим позовом та розглядом справи не вбачається можливим забезпечити спілкування дитини, яка знаходиться за межами України, та батька, який проходить військову службу, іншим шляхом ніж за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі телефонного зв`язку та/або відеозв`язку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та вважає, що визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідатиме інтересам дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із малолітньою донькою, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини та відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Окрім того, суд зауважує, що у випадку повернення дитини до України або зміни інших умов, позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовною заявою про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дитини. До того ж дане рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових способів спілкування позивача з дитиною.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 84,105 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не чинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановити порядок участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 визначивши час: два рази на тиждень за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі телефонного зв`язку та/або відеозв`язку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа - Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 42, ЄДРПОУ 26421130.

Повний текст рішення виготовлений 12.12.2024 року.

Суддя М.Ю.Онупко