Постанова

від 11.12.2024 по справі 650/4659/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 650/4659/24

Номер провадження: 22-ц/819/427/24

Головуючий у першій інстанції Хомик І.І.

Доповідач Пузанова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.

суддів Базіль Л.В.

Радченка С.В.

секретар Андреєва В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ніколенко Ірина Олександрівна, на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ніколенко Ірина Олександрівна, заінтересована особа Високопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області про встановлення факту смерті громадянки України на території рф,

встановив:

У вересні2024року ОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат НіколенкоІрина Олександрівна,звернулася досудуіз заявою про встановлення факту смерті громадянки України на території рф.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в c.Капустин яр Астраханської області Астраханського району російської федерації померла мати заявниці- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала в м.Бериславі Херсонської області, а в 2022 році була вимушена виїхати на територію рф у зв`язку з окупацією м.Берислав Херсонської області російськими військами та веденням бойових дій.

Донька померлої, ОСОБА_3 повідомила її про смерть матері та надіслала їй копію документа про смерть.

19.06.2024 року вона звернулась до Високопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , проте отримала відмову через відсутність належного документа, який підтверджує факт смерті, що є перешкодою для оформлення спадкових прав після матері, враховуючи, що нерухоме майно, яке входить до складу спадщини, знаходиться в м. Бериславі Херсонської області.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на тій підставі, що заява непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинства.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ніколенко Ірина Олександрівна., подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.

Скаржниця вважає, що судове рішення ґрунтується на помилковому тлумаченні норм процесуального закону та прямо суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах з приводу застосування норм процесуального права у аналогічних відносинах. Вказала, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вона має лише копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , виданого компетентними органами рф і не може використати її на території України, зокрема, для отримання спадщини.

Оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 знаходиться у її доньки, ОСОБА_3 , яка проживає на території рф, в с.Капустин яр Астраханського району Астраханської області, та як спадкоємець за заповітом не зможе звернутись до українського нотаріуса із копією російського свідоцтва про смерть своєї матері.

Крім того, через збройний конфлікт між рф та Україною вона позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом свідоцтва про смерть на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що особа померла на території іншої держави і факт смерті особи зареєстрований відповідно до норм діючого законодавства цієї держави, підтвердження факту смерті даної особи на території держави Україна в судовому порядку не потребується, а тому заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першоюстатті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно достатті 22 Закону України «Про міжнародне приватне право»до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав»під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у місті Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоїЗаконом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у місті Москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВРу відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусьзупинено з 27 грудня 2022 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом служби запису цивільного стану Астраханської області по закритому адміністративно-територіальному утворенню Знаменськ Астраханської області 14.05.2024року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в c.Капустин яр Астраханської області Астраханського району російської федерації (а.с.7).

З листа начальника Високопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області №296/25.3-20 від 19.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі пред`явлених документів, оскільки заявником не надано лікарське свідоцтво про смерть форми №106/у, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення особи померлою (а.с.20).

Відповідно до заповіту, складеного 17.07.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Херсонської області Мікуровою Л.Ю., та зареєстрованому у Спадковому реєстрі за №62718362, ОСОБА_2 заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 (а.с.10, 11).

При цьому, з огляду на збройний конфлікт між Україною та російською федерацією, заявниця позбавлена фізичної можливості звернутися із заявою про видачу їй оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 на території російської федерації та апостилювання цього документа відповідними органами російської федерації.

Невизначеність норм процесуального права не може тлумачитися проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який спір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №643/1873/23.

Статтею 17 Закону України від 01 липня 2010 року «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

З наведених вище підстав, а також враховуючи те, що особисті немайнові та майнові права заявника, як спадкоємця майна громадянки України перебувають у стані правової невизначеності, фактично за відсутності оригіналу свідоцтва про смерть, заявниця позбавлена прав, які з цим пов`язані, а, отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження по справі.

Згідно з частиною першоюстатті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановлені ухвали про відмову у відкритті провадження у справі судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями259,367,374,379 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ніколенко Ірина Олександрівна, задовольнити.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий Л.В.Пузанова

Судді Л.В.Базіль

С.В.Радченко

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року

Суддя Л.В.Пузанова