Ухвала

від 10.12.2024 по справі 205/16750/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

10.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/16750/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Грони Д. С., за участі секретаря судового засідання Матківської В. В., розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2024 одночасно з поданням до суду позовної заяви Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газок О», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні майном, заявник звернувся із заявою про забезпечення позову. Справа отримана в провадження головуючим суддею 09.12.2024.

В цій заяві заявник просив суд заборонити державним реєстраторам, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівлю-продаж, міну, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101. Також просив заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію прав власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101.

В обґрунтування заяви посилався на те, що до суду подано позов до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газок О», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні майном. Міській раді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.10.2019 внесено запис про право власності № 33800355 за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна автозаправну станцію, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101. ДАБІ у Дніпропетровській області листом від 20.03.2020 № 1004-1.14/728 повідомило Дніпровську міську раду, що станом на надання відповіді відсутня інформація щодо видачі/реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 . Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 11.03.2020 № 4/11-1200, повідомив, що станом на 27.02.2020 інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Отже наявні підстави вважати, що спірна земельна ділянка не передавалась ОСОБА_2 або будь-якій іншій особі під будівництво, також на неї не передавалось право власності чи користування. В подальшому між ОСОБА_2 та ТОВ «ГАЗОК О» було укладено іпотечний договір від 25.10.2019, предметом якого було нерухоме майно, а саме автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2,6 кв. м. На підставі іпотечного договору № 406 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку: 33860672, запис про обтяження: 33860704, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101. В подальшому, на підставі нотаріально посвідченої заяви від 30.11.2019 № 406 вказане нерухоме майно за іпотечним договором перейшло до ТОВ «ГАЗОК О» про що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про право власності: 34489560, на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101. З приводу вказаних обставин Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області, в проваджені якого на цей час перебуває справа № 904/54/23 за позовом Дніпровської міської ради до ТОВ «ГАЗОК О», Треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі № 904/54/23 було забезпечено позов шляхом накладення заборон на відчуження спірного об`єкту нерухомості. Проте з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявнику стало відомо, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В. як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.11.2024 внесено запис про право власності № 57435659 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101.

Таким чином, заявник вказує на те, що наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за позовом Дніпровської міської ради, буде істотним чином ускладнене або унеможливлене, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості здійснити його відчуження, що на цей час вже підтверджується низкою угод.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає заяву позивача такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 1 ст.153ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно положень ч. 1ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Також відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151,152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976ЦК (судовий секвестр).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні

механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Предметом вищевказаного позову в цій цивільній справі є зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, загальною площею 2,6 кв. м., припинення права володіння нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Враховуючи предмет даного позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівлю-продаж, міну, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку, що між сторонами позову, питання забезпечення якого вирішується, дійсно існує цивільно-правовий спір, обраний позивачем такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, передбачений чинним ЦПК України, не охоплюються визначеними ч.ч.4-10 ст.150ЦПК України випадками, коли забезпечення позову не допускається, та є доцільним в рамках даної справи. Необхідність застосування обраного позивачем вищевказаного виду забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що не застосування такого забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що ускладнить визначення складу відповідачів у справі, а отже ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом, внаслідок чого суд забезпечує позов таким видом забезпечення позову, відповідно задовольняє вимоги позивача в цій частині заяви про забезпечення позову.

Суд зауважує, що такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, забезпечить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом, при цьому такий вид забезпечення позову не буде завдавати шкоди відповідачу.

Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонитидержавним реєстраторам, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівлю-продаж, міну, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101.

Заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію прав власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943446612101.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 10.12.2024.

Суддя: Д. С. Грона

.