Ухвала

від 09.12.2024 по справі 127/25704/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/25704/24

Провадження №1-кп/127/734/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024 за № 12024020040000355, за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , перебуваючи 04.05.2024 близько 18:21 год. в приміщенні аптеки «Подорожник», яка розташована за адресою: м. Вінниця, проспект Коцюбинського, буд. № 4, помітив на прилавку медичні препарати.

Після чого, ОСОБА_3 в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалася, зокрема Указом Президента України № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024, взяв із полиці торгової зали лікарські препарати, а саме: «Нурофен Експерс Форте» - 1 пачка, «Ентерожерміна Форте» - 1 пачка, «Фестал Нео 10000» - 1 пачка, «Лінекс Форте» - 1 пачка, «НО-ШПА» - 1 пачка та не реагуючи на викрики працівників аптеки про припинення таких дій, покинув із зазначеними лікарськими препаратами торгову залу аптеки «Подорожник» та направився у невідомому напрямку, тим самим розпорядився на власний розсуд майном, яким незаконно заволодів, та завдав ТОВ «Подорожник Вінниця», ЄДРПОУ 41114116 матеріальної шкоди, згідно висновку судової товарознавчої експертизи на загальну суму 1 021,46 грн.

Дане суспільно небезпечне діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що в той день зайшов до аптеки, взяв із полиці таблетки, після чого таблетки вжив.

Захисник особи,стосовно якоївирішується питанняпро застосуванняпримусових заходівмедичного характеру, ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти застосування примусових заходів медичного характеру відносно підзахисного. Разом з тим, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом, оскільки для цього немає підстав, враховуючи характер та тяжкість психічного захворювання, тяжкість вчиненого діяння. Просив застосувати стосовно ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Представник юридичної особи, яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні, Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник Вінниця" - в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення судового засідання без представника потерпілого, вважає за можливе проведення судового засідання без представника потерпілого.

В обґрунтуванняподаного клопотанняпро застосуванняпримусових заходівмедичного характерувідносно ОСОБА_3 сторона обвинуваченняпосилається натакі докази,які булидосліджені судомбезпосередньо всудовому засіданні.

Так, з досліджених судом доказів вбачається, що відомості про кримінальне провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024 за № 12024020040000355.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.05.2024 вбачається, що фармацевт ОСОБА_6 просить прийняти міри до невідомої особи, яка 04.05.2024 близько 18:20 год. здійснила відкрите заволодіння із прилавку аптеки "Подорожник", що за адресою: м. Вінниця, вул. Коцюбинського 4, таблеткок на загальну суму 959 грн.

З протоколу огляду місця події від 09.05.2024 з ілюстративною таблицею до нього вбачається, що огляд проводився в аптеці "Подорожник" за адресою: м. Вінниця вул. Коцюбинського 4. В ході огляду нічого не вилучалось.

З протоколупред`явлення особидля впізнанняза фотознімкамивід 04.05.2024з довідкоюдо ньоговбачається,що впізнанняпроведено заучастю свідка ОСОБА_6 яка,в присутностіпонятих,впізнала зазагальними рисамиобличчя особу нафото під№ 3,де зображений ОСОБА_3 ,як особуяка 04.05.2024в аптеці"Подорожник"з прилавкувикрала пігулки.

З протоколу огляду місця події від 04.05.2024 з ілюстративною таблицею до нього вбачається, що огляд проводивсяза участю ОСОБА_3 ,на відкритійділянці місцевостіпоблизу кафе"БПШ"за адресою:м.Вінниця,площа Привокзальна3.В ходіогляду ОСОБА_3 в присутностіпонятих тазахисника,показав місцекуди викинувпорожні пластинивід таблеток,а самесміттєвий бак-урна.Під часогляду виявленота вилучено:порожні пластинивід таблеток "Лінекс Форте" в кількості 2 шт., "Но-шпа" в кількості 1 шт., які поміщено до спец. пакету НПУ СУ PSP 3263813.

З протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 05.05.2024 з описом та диском до нього вбачається, що з камер відеоспостереження аптеки "Подорожник", скопійовано на диск відеозаписи на яких зафіксовано, як невідома особа 04.05.2024 приблизно о 18:20 год. викрала з прилавку пігулки.

З протоколу огляду документа від 05.05.2024 вбачається, що оглянуто DVD-R диск, на якому міститься відеозапис з приміщення аптеки «Подорожник» за адресою: м. Вінниця, вул. просп. Коцюбинського, 4, на якому зафіксовано що о 18:17:04 04.05.2024, до приміщення аптеки «Подорожник» за адресою: м. Вінниця, просп. Коцюбинського, 4, заходить особа чоловічої статті, середнього зросту, з сивиною на голові, одягнутий в кофту сірого кольору, шорти синього кольору та взуття чорного кольору, який в подальшому виявився гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дістає 4 упаковки з ліками та тримаючи ліки в руках швидко виходить з магазину, не розрахувавшись за даний товар.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 1666/24-21 від 01.07.2024, загальна ринкова вартість досліджуваних об`єктів, у новому стані, при умові дотримання термінів придатності, станом на момент вчинення грабежу, а саме станом на 04.05.2024 складала 1021,46 грн.

З висновку судово-психіатричного експерта № 381 від 08.07.2024 вбачається, що ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (Р20.0). ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії або керувати ними. ОСОБА_3 в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (Р20.0). В теперішній час ОСОБА_3 за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді стаціонарного примусового лікування в психіатричній лікарні (режим примусового лікування залежить від вчиненого делікту та його встановлення входить виключно в компетенцію суду). ОСОБА_3 за своїм психічним станом не здатний самостійно реалізувати своє право на захист. ОСОБА_3 на алкоголізм чи наркоманію не страждає, лікування з цього приводу не потребує.

Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 19 Кримінального кодексу України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно положень ст. 93 Кримінального кодексу України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Статею 94 Кримінального кодексу України встановлено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено,що ОСОБА_3 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Винуватість ОСОБА_3 у вчиненому ним суспільно небезпечному діянні доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст.11КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. ст. 18, 19 КК України осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об`єктивних ознак злочину - об`єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов`язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.

Натомість неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає у наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки). Юридичний - у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер; 2) вольовою - особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.

Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак критерію юридичного на підставі хоча б однієї з ознак критерію медичного.

Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

З системного аналізу норми вбачається, що умисел є ознакою усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв такої ознаки є неможливим у разі порушення психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх дій та керувати ними, тобто є неосудною. Із зазначеним станом несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, як ознаки суб`єктивної сторони злочину.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні замаху на вбивство винний не усвідомлює, що він порушує право на життя.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 202/5997/17.

Відповідно до дослідженого судом висновку судово-психіатричного експерта № 381 від 08.07.2024 вбачається, що ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (Р20.0). ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії або керувати ними. Тобто, у ОСОБА_3 встановлено наявність як медичного критерію (хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0)), так і інтелектуальної й вольової ознак юридичного критерію (нездатність усвідомлювати свої дії та керувати ними).

В свою чергу, згідно ч. 3 ст.503КПК України кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи, що стан неосудності пов`язаний з відсутністю в особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку повинна надаватись, виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.

Тобто, не вірним є зазначення органом досудового розслідування того, що ОСОБА_3 діяв з прямим умислом, мотивом та метою, тоді як ОСОБА_3 на час вчинення відповідного діяння, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, суд виключає з фабули інкримінованої події посилання на спрямованість умислу, мотиву та мети дій ОСОБА_3 .

Проаналізувавши зібрані у даному кримінальному провадженні докази у їх сукупності, суд визнає доведеним, що 04.05.2024 в приміщенні аптеки "Подорожник", яка розташована за адресою: м. Вінниця просп. Коцюбинського 4 мало місце суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

При цьому суд зазначає, що ст. 505 КПК передбачено, що обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному провадженні є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються й інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди). Тобто, предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру має певні особливості, зокрема, не ставиться питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення особою суспільно небезпечного діяння в стані неосудності. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння грунтується лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд виходить із об`єкту посягання та об`єктивної сторони вчиненого діяння. При цьому встановлення будь-якої форми вини у діях неосудної особи є неможливою, а умисел, мета і мотив є елементами суб`єктивної сторони саме злочину та встановлюється лише щодо осудної особи.

Жодних даних про те, що на момент судового розгляду даного клопотання ОСОБА_3 видужав або внаслідок змін у стані його здоров`я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, до суду не надано.

При цьому суд зазначає, що ст. 94 Кримінального кодексу України встановлено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру, зокрема, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

У відповідності до абзаців 1,2 пункту 15 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами примусовихзаходів медичногохарактеру тапримусового лікування»№ 7від 03червня 2005року визначаючи відповідно до частин 3-5 статті 94КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

При цьому, згідно п.п. 3, 9 Порядку застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах до осіб, які хворі на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 397 від 08.10.2001 «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 за № 215/6503, вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності. Примусові заходи медичного характеру здійснюються у психіатричних закладах з відповідними умовами нагляду за наявності рішення суду й акта судово-психіатричної експертизи з відповідними висновками про характер та тяжкість психічного захворювання в особи, ступінь її суспільної небезпечності для себе або інших осіб за характером її захворювання і медичних підстав для застосування відповідного примусового заходу медичного характеру.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 у зв`язку із вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, слід задовольнити частково.

Так, обираючи вид примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним діяння, тяжкість та характер захворювання, ступінь його небезпечності, та враховуючи вказані обставини, вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Крім того, суд зазначає, що заклад з надання психіатричної допомоги визначається відповідно до Переліку спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 20.03.2018 № 516. При цьому, суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.

Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 04.05.2024, ОСОБА_3 було затримано 04.05.2024.

Відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2024, до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.07.2024.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2024, продовжено строк застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.08.2024.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2024, ОСОБА_3 змінено застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, до 05.08.2024.

05.08.2024 ОСОБА_3 був звільнений з ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

Після звільнення, в межах даного кримінального провадження, до ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Що стосується процесуальних витрат, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта. Стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру КПК України не передбачено.

Процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 1 514 грн. 56 коп. слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 92-94 КК України, ст. ст. 100, 124, 369-372, 376, 395, 512, 513 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024 за № 12024020040000355 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, - задовольнити частково.

Застосувати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 1 514 грн. 56 коп. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Речові докази у кримінальному провадженні - дві пластини сірого кольору від таблеток "Лінекс Форте", пластину від таблеток "Но-шпа", які, згідно постанови слідчого від 04.05.2024 та квитанції № 1413 (без дати) визнані речовими доказами та передані до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - знищити.

Речовий доказ у кримінальному провадженні диск з відеозаписом за 04.05.2024 із камер відеоспостереження в аптеці "Подорожник" по проспекту Коцюбинського, 4 в м. Вінниці, який, відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 05.05.2024, зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя