Рішення

від 31.10.2024 по справі 469/9/17

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.10.2024 Справа №469/9/17

2/469/31/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повторне)

21 жовтня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.

учасники справи та їхні представники:

прокурор Мішустін М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Перший заступник прокурора Миколаївської області 03 січня 2017 року звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство», у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 рішення Коблівської сільської ради №10 від 26 грудня 2012 року в частині затвердження та надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0404 га з кадастровим номером 4820982200:12:050:0307 для ведення садівництва у с.Коблеве;

- визнати незаконним та скасувати рішення № 31 від 16 грудня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:050:0307 з ведення садівництва на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфрастурктури та закладів громадського харчування;

- визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_1 29 грудня 2012 року державний акт на право власності серії ЯК № 789590 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:050:0307;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 28 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:050:0307;

- витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації вказану земельну ділянку;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Прокурор вважає, що вказані вище рішення Коблівської сільської ради прийняті з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Зазначені вимоги обгрунтовані тим, що надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка належала до земель державної власності (державного лісового фонду), відведення яких у приватну власність для індивідуального дачного будівництва заборонено, перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (раніше Очаківське державне лісомисливське господарство), та була вилучена у постійного користувача Коблівською сільською радою в односторонньому та позасудовому порядку, незаконно, поза волею належного власника, всупереч існуючому мораторію на надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Усупереч вимогам ч.ч.2,3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки не погоджено із Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та з відповідним органом містобудування та архітектури.

Крім того, спірна земельна ділянка повністю розташована у прибережній захисній смузі Чорного моря на відстані 170-180 метрів від урізу води, а тому, відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України, може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, до яких не відноситься ведення садівництва та будівництво комерційних об`єктів.

При цьому ведення садівництва в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреації забороняється існуючими будівельними нормами та містобудівною документацією.

Крім того, надана ОСОБА_1 земельна ділянка накладається на землі загального користування комунальної власності, які відповідно до п."а" ч.4 ст.83 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року позовні вимоги першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено у повному обсязі; ухвалою від 17 листопада 2017 року скасовано застосовані ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 04 січня 2017 року заходи забезпечення позову.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 21 червня 2017 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судового засідання; ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

29 жовтня 2018 року судом задоволено заяву прокурора про забезпечення позову: накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками); заборонено Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці та заборонено ОСОБА_1 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення, вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

09 серпня 2021 року до участі у справі залучено Миколаївську районну державну адміністрацію як правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

04 липня 2023 року року ухвалою суду залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ до участі у справі як правонаступника третьої особи Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні у позовній заяві.

Представник позивача Миколаївської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, надав суду письмове пояснення, у якому підтримав позовні вимоги прокурора, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Коблівської сільської ради, відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Судаков В.В. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, відзиву на позовну заяву до суду не надали.

Представник третьої особи без самостійних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0404 га (пасовища) для ведення садівництва із земель, не наданих у власність та постійне користування в межах території населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т.1, а.с.15).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 16 грудня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок» затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , площею 0,0404 га кадастровий номер 4820982200:12:050:0307, з ведення садівництва на будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування у межах населеного пункту села Коблеве, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т.1, а.с.16).

Як вбачається з інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі, відповідно до даних Національної кадастрової системи, приблизна відстань від урізу води Чорного моря меж спірної земельної ділянки до південної межі складає 170-180 м., до північної 180-190 м. (т.1, а.с.22).

Місцезнаходження, розмір та склад земель земельної ділянки підтверджено матеріалами поземельної книги (т.1, а.с.34).

29грудня 2012року ОСОБА_1 видано державнийакт серіїЯК №789590на правовласності наземельну ділянкудля веденнясадівництва площею0,0404 га, кадастровий номер 4820982200:12:050:0307, розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012 року за №462090001001640 (т.1, а.с.24).

Повідомленням управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА підтверджено, що землевпорядна документація щодо відведення спірної земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 , з кадастровим номером 4820982200:12:050:0307 на розгляд до управління не надходила, висновок про погодження (відмову) не надавався (т.1, а.с.25).

З повідомлення Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства вбачається, що в управлінні відсутня інформація стосовно видачі погодження на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 (т.1, а.с.26).

Згідно з повідомленням Державного агентства лісових ресурсів України Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект з фрагментами накладки земельних ділянок та картографічної бази даних кв. АДРЕСА_1 Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ на публічну кадастрову карту України, станом на 01 січня 2004 року спірна земельна ділянка входила в межі земель державного лісового фонду квартал 35 виділ 10 Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ; за даними базового лісовпорядкування 2013 року надана відповідачу ОСОБА_1 у власність земельна ділянка була вилучена із складу земель державного лісового фонду; рішення про вилучення земельної ділянки до ДП не надходило; заяви про відмову від права постійного користування не подавалися, згода на вилучення спірної земельної ділянки не надавалась (т.1, а.с.27-28, 29).

Таким чином, спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, її власником - титульним володільцем є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Постійним користувачем земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 у власність, є ДП «Очаківське ЛМГ», правонаступником якого є ДСГП "ЛІСИ УКРАЇНИ".

З повідомлення Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА вбачається, що згідно з Генеральним планом с. Коблеве, затвердженим рішенням Коблівської сільської ради від 12 грудня 2014 року № 28, спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів (т.1, а.с.30).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 28 грудня 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Березанського РУЮ у Миколаївській області, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:050:0307 за ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі 28 грудня 2014 року, індексний номер 8287522 (т.1, а.с.36-38).

З довідки Березанської РДА від 15 грудня 2016 року вбачається, що розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП Очаківське ЛМГ спірною земельною ділянкою в урочищі Коблево Березанського лісництва, не приймалось (т.1, а.с.39).

З довідки Коблівської сільської ради від 30 червня 2016 року вбачається, що на спірній земельній ділянці будівельні матеріали, споруди, нерухомі об`єкти тощо відсутні (т.1, а.с.41).

Норми права, які застосував суд

Щодо дотримання водного законодавства

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду (ст. 58 ЗК України).

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для цілей, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене ст.88 ВК України, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Населений пункт село Коблеве не відноситься до категорії міст і селищ міського типу, а тому положення п.10 Порядку щодо встановлення прибережної захисної смуги відповідно до існуючих умов забудови не поширюються на спірну земельну ділянку.

Так як окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірного розпорядження був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність і для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачена.

Отже, відповідачем Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області усупереч зазначеним вимогам законодавства надано відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність для ведення садівництва в межах території населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, з подальшою зміною цільового призначення на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування земельну ділянку, розміщену у межах прибережної захисної смуги, а тому оскаржувані рішення Коблівської сільської ради не відповідають зазначеним вимогам законодавства.

Щодо погодження проекту землеустрою

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, - з органом містобудування та архітектури (ч.ч.2, 3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (т.1, а.с.25), такого погодження відповідачами не отримано.

Ч.9 ст.118 ЗК України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність можливе лише після погодження проекту землеустрою щодо її відведення визначеними законом органами.

Щодо належності земельної ділянки до земель державного лісового фонду

Належність спірної земельної ділянки до складу земель державного лісового фонду квартал 35, виділ 10 в урочищі Коблеве Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ підтверджена повідомленнями ВО "Укрдержліспроект".

Надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ".

На підставі ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Згідно з п."ґ" частини 4 зазначеної статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.122 ЗК України (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття рішення), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК України).

Згідно з абз.2 підп.а п.4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Оскільки спірна земельна ділянка перебувала у користуванні державного підприємства, вона залишилась у державній власності, а не перейшла у комунальну власність при розмежуванні земель державної та комунальної власності.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради Березанського району № 10 від 26 грудня 2012 року перебувала у державній власності та знаходилась у межах с.Коблеве, на підставі ч.3 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, а тому Коблівською сільською радою надано земельну ділянку у приватну власність відповідача ОСОБА_1 поза волею належного власника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об`єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об`єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. N 318-р "Деякі питання збереження об`єктів державної власності" зобов"язано Державний комітет із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісового призначення, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 318, яким заборонено погодження вилучення земельних ділянок із постійного користування державних підприємств, на час прийняття оскаржуваних рішень були чинними та не визнавались недійсними з підстав їх невідповідності законодавству України; обставини, які свідчать про невідповідність зазначених актів Кабінету Міністрів України, представником відповідача не зазначено.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з користування державного лісогосподарського підприємства з передачею їх у власність громадян заборонено.

Щодо дотримання вимог містобудівної документації, будівельних норм і правил

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради № 16 від 17 жовтня 2014 року, є Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, відповідно до якого в зоні рекреації, у якій розташована спірна земельна ділянка, планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам`яток археології та заказників пам`яток культури.

Отже, ведення ведення садівництва на спірній земельній ділянці з послідуючою зміною цільового призначення земельної ділянки на будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №10 від 26 грудня 2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва та рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №31 від 16 грудня 2014 року Про затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в частині зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з ведення спадівництва на будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, не є з законними.

Щодо визнання незаконними та скасування рішень сільської ради

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Рішення Коблівської сільської ради від 26 грудня 2012 року № 10 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку, є виконаним шляхом видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 769590 від 29 грудня 2012 року та вичерпало свою дію, а тому вимога про визнання зазначеного рішення недійсним не є ефективним способом захисту прав держави, зважаючи на мету позову - захист права власності держави на земельну ділянку, що незаконно вибула з її володіння.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням № 31 від 16 грудня 2014 року Коблівська сільська рада змінила цільове призначення земельної ділянки, що, враховуючи викладені прокурором підстави позову, є порушенням інтересів держави щодо використання земельних ділянок державного лісового фонду за цільовим призначенням, а тому у цій частині оскаржуване рішення не вичерпало своєї дії шляхом виконання, є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

Отже, якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасуванняп.1 рішення Коблівської сільської ради № 31 від 16 грудня 2014 року (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Щодо визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, суд вважає, що для вирішення питання про захист права власності держави на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним і ефективним способом захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на земельну ділянку посвідчується свідоцтвом про право власності на майно, яке видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтво про право власності на майно, яке посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 20 січня 2015 року № НОМЕР_2 слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Вероховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Щодо застосування обраних прокурором способів захисту інтересів держави

Як вбачається з наведеного прокурором обгрунтування заявлених позовних вимог, основною метою зверення його до суду є захист права власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Судом встановлено неправомірність заволодіння відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що входить до прибережної захисної смуги, поза волею належного власника, що є підставою для витребування земельної ділянки на користь держави.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не позбавлені з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачені судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1378,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру, 2697,49 грн. за одну вимогу майнового характеру (з ціною позову 179832,52 грн.), та 1570,00 грн. за подачу заяв про забезпечення позову, усього 5645,49 грн.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 12,13,258,259,263-265,280-282ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської радиБерезанського району Миколаївської області №31 від 16 грудня 2014 року в частині затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0404 га (пасовища) в межах с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820982200:12:050:0307, з ведення садівництва на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Повернути у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (код РНОКПП 04056500, юридична адреса: вул.Одеське шосе, 18-А, м.Миколаїв, 54036) земельну ділянку площею 0.0404 га, кадастровий номер 4820982200:12:050:0307.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Коблівської сільської ради (ЄДРПОУ 04375748, юридична адреса: 57453, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Коблеве, вул. Одеська , будинок 4) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 2822,75 грн. з кожного

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: