Рішення

від 02.12.2024 по справі 740/1113/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/1113/24

Провадження № 2/740/622/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лосинівської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на нерухоме майно,

установив:

У лютому 2024 року позивачі звернулися до суду з позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнили, та остаточно просили: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний житловий будинок має статус колгоспного двору, в якому станом на 15.04.1991 були зареєстровані: ОСОБА_3 голова двору, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 член двору, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_2 . У свою чергу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини. Після смерті батька ОСОБА_3 спадщину прийняли його діти позивачі. Для видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок позивачі звернулися до приватних нотаріусів, які відмовили їм у видачі свідоцтв. Позивачі не мають іншої можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, тому за захистом своїх прав змушені звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29 березня 2024 року 08-30 год., яке відкладено на 01 травня 2024 року 09-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 травня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 14 червня 2024 року 10-00 год., яке відкладено на 13 серпня 2024 року 09-00 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2024 року клопотання представника позивачів задоволено, постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2024 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, підготовче засідання відкладено на 10 вересня 2024 року 10-30 год., а в подальшому на 17жовтня 2024 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 02 грудня 2024 року.

Представник позивачів адвокат Мохир Д.В. подав до суду клопотання, в якому просив провести судове засідання без його та позивачів участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У матеріалах справи міститься заява представника відповідача СтрільцяА.О., в якій він просив справу розглянути відповідно до законодавства за відсутності представника відповідача.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2ст. 247 ЦПК Українине здійснювалося.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 02.07.1991 виконкомом Ніжинської районної Ради народних депутатів на підставі рішення № 153 від 12.07.1989, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (а. с. 19).

Згідно з довідкою № 23 від 22.01.2024, виданою селищним головою Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області Стрільцем А. О., станом на 15.04.1991 у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживали: ОСОБА_3 голова колгоспного двору, ОСОБА_4 член колгоспного двору (а. с. 21).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 27).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 28).

З копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що спадщину після її смерті прийняла ОСОБА_2 . У свою чергу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовилися від одержання спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 .

Постановою приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Бублика В. М. від 17.03.2023 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю встановлення частки спадкового майна спадкодавця.

З копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається, що спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким видані свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки.

Постановою приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області - Варави Н. П. № 218/02-31 від 07.04.2023 позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно, яке належало ОСОБА_3 (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР(далі -ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2ст. 123 ЦК УРСРрозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абз. 2 п. 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Після введення в дію Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.

Як передбаченост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.1216,1217,1218ЦКУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п. 23постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відмова в оформленні права власності на спірний будинок свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в судовому порядку.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, установлено, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не втратили права на вказане будинковолодіння і є власниками указаного будинковолодіння, їхні частки є рівними по 1/2. Позивачка ОСОБА_2 є спадкоємицею 1/2 частини житлового будинку після смерті матері ОСОБА_4 та 1/4 частини житлового будинку після смерті батька ОСОБА_3 . У свою чергу позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/4 указаного житлового будинку після смерті батька ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за позивачами права власності на частки в зазначеному будинковолодінні в порядку спадкування. При цьому зі справи не вбачається, що в такому разі будуть порушені права та законні інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 247, 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лосинівської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко