Постанова

від 12.12.2024 по справі 509/6800/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5042/24

Справа № 509/6800/21

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024року, постановленого під головуванням судді Кириченко П.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Місто Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горбань Марина Валентинівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Корой Інна Федорівна про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (далі ПАТ «Місто Банк»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горбань М.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Корой І.Ф. про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 01 лютого 2008 року між ПАТ «Місто Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, на забезпечення виконання умов якого ПАТ «Місто Банк» уклав з позивачкою договір іпотеки від 03.02.2008 року, предметом якого є садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка АДРЕСА_1 .

У зв`язку не виконанням умов кредитного договору 13.07.2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості у безспірному порядку, на підставі якого відкрито виконавче провадження, в ході якого предмет іпотеки був направлений на реалізацію з прилюдних торгів.

30.05.2011 року та 28.07.2011 року торги не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців, тому заступник начальника відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області 29.08.2011 року склав акти про реалізацію предмета іпотеки, який не було реалізовано, та у рахунок погашення заборгованості передав предмет іпотеки у власність ПАТ «Місто Банк», про що ухвалив відповідні постанови.

На підставі вказаних актів та постанов державного виконавця приватний нотаріус Горбань М.В. видала ПАТ «Місто Банк» свідоцтва про право власності від 31.10.2011 року на вказану земельну ділянку та садовий будинок і на підставі цих свідоцтв було зареєстроване право власності ПАТ «Місто Банк» на цю нерухомість.

28.10.2020 року ПАТ «Місто Банк» на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Корой І.Ф., передав у власність відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках вищевказану ділянку та будинок і на підставі цих договорів за останніми було зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно.

Також позивачка зазначила, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 15.09.2015 року скасовані: акт заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про реалізацію предмета іпотеки, зокрема садового будинку АДРЕСА_1 , який не було реалізовано у зв`язку з тим, що прилюдні торги не відбулися; постанова заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про передачу зазначеного предмета іпотеки стягувачу - ПАТ «Місто Банк»; акт заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про реалізацію предмета іпотеки - земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,060 га за тією ж адресою, який не було реалізовано у зв`язку з тим, що прилюдні торги не відбулися; постанова заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про передачу зазначеного предмета іпотеки стягувачу - ПАТ «Місто Банк».

Посилаючись на те, що свідоцтва про право власності на земельну ділянку та садовий будинок видані ПАТ «Місто Банк» на підставі постанов та актів державного виконавця, що були визнані судом незаконними та скасовані, позивачка просила скасувати ці свідоцтва та визнати недійсними договори купівлі-продажу, за якими ПАТ «Місто Банк» відчужив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спірну ділянку та розташований на ній садовий будинок, та скасувати реєстрацію права власності відповідачів на це нерухоме майно.

Адвокат Пилаєва В.В., представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення дійшов помилкового висновку про те, що ПАТ «Місто Банк», як законний власник земельної ділянки та будинку на власний розсуд правомірно розпорядився належним йому на праві власності майном, оскільки не взяв до уваги, що договори були укладені з порушенням норм матеріального права, з перевищенням повноважень працівниками банку при укладенні спірних договорів.

Також апелянт зазначила, що після набуття ПАТ «Місто Банк» у власність спірної ділянки та будинку, банк не списав з майнового поручителя ОСОБА_1 боргові зобов`язання та вважає, що майно реалізовано в порушення порядку реалізації майна, що обліковується на балансі банку, як необоротні активи для продажу та за ціною нижчою за дійсну ринкову вартість об`єктів нерухомого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_5 , представник АТ «Місто Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає рішення суду таким, що постановлено з додержанням всіх вимог матеріального та процесуального права, оскільки дослідив всі наявні у справі докази та надав їм належну оцінку.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Пилаєва В.В., представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд надав вірну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та прийняв рішення з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального права.

Також адвокат Пилаєва В.В., представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернула увагу, на те, що в суді першої інстанції зазначила про пропущення позивачкою строків позовної давності.

Протоколом автоматизованого розподілу від 05 квітня 2024 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Стахової Н.В. для розгляду справи (а.с. 11 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито апеляційне провадження (а.с. 29 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року справа призначена до розгляду (а.с. 51 т. 3).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю ОСОБА_6 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 57 т. 3).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 02 вересня 2024 року цивільна справа для розгляду передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. (а.с. 58 т. 2).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 19 вересня 2024 року цивільна справа для розгляду передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 70 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 26листопада 2024року (а.с. 71 т. 3).

В судове засідання, призначене на 26листопада 2024року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином.

Від адвоката Пилаєвої В.В., представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 82-83 т. 3).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2008 року між ПАТ «Місто Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, на забезпечення виконання умов якого Банк уклав з позивачкою договір іпотеки від 03.02.2008 року, предметом якого є садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 352,2 кв.м. та земельна ділянка № НОМЕР_1 , на якій він розташований, які знаходяться на території СК«Таїр» у смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області.

В зв`язку не виконанням умов кредитного договору 13.07.2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості у безспірному порядку.

10.09.2010 року державним виконавцем ВДВС Овідіопольського РУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 13.07.2009 року, в рамках якого предмет іпотеки був направлений на реалізацію з прилюдних торгів. 30.05.2011 року та 28.07.2011 року прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців.

29.08.2011 року заступник начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області склав акти про реалізацію предмета іпотеки стягувачу (Банку), який не було реалізовано, та постановами від 29.08.2011 року у рахунок погашення заборгованості передав предмет іпотеки у власність Банку.

На підставі вищевказаних актів та постанов державного виконавця від 29.08.2011 року приватний нотаріус Овідіопольського РНО Горбань М.В. видала ПАТ «Місто Банк» свідоцтва про право власності від 31.10.2011 на спірну земельну ділянку та садовий будинок і на підставі цих свідоцтв було зареєстроване право власності Банку на цю нерухомість. 28.10.2020 року ПАТ «Місто Банк» на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Корой І.Ф., передав у власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках вищевказану ділянку та будинок і на підставі цих договорів за останніми було зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно.

У червні 2014 року позивачка звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, в якому просила визнати недійсним та скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Г.М. від 13.07.2009 року, визнати недійними результати проведення прилюдних торгів від 30.05.2011 року та 28.07.2011 року, скасувати постанови державного виконавця про передачу непроданого предмета іпотеки (садового будинку та земельної ділянки) Банку від 29.08.2011 року та акти про реалізацію зазначеного майна від 29.08.2011 року.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.11.2014 року (справа №509/2832/14-ц) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/59152417#).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15.09.2015 року рішення Овідіопольського районного суду від 20.11.2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Скасовано акт заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про реалізацію предмета іпотеки, зокрема садового будинку АДРЕСА_1 , який не було реалізовано у зв`язку з тим, що прилюдні торги не відбулися. Скасовано постанову заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про передачу зазначеного предмета іпотеки стягувачу - ПАТ «Місто Банк». Скасовано акт заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про реалізацію предмета іпотеки - земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,060 га за тією ж адресою, який не було реалізовано у зв`язку з тим, що прилюдні торги не відбулися. Скасовано постанову заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про передачу зазначеного предмета іпотеки стягувачу - ПАТ «Місто Банк». В іншій частині позову відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/51258088#).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 15.09.2015 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про скасування постанов та актів державного виконавця скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/56486495#).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.11.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду від 20.11.2014 року була відхилена та рішення суду першої інстанції від 20.11.2014 року було залишено без змін. Таким чином 17.11.2016 року набрало законної сили рішення Овідіопольського районного суду від 20.11.2014 року (справа №509/2832/14-ц) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/62825118#).

28.10.2020 року ПАТ «Місто Банк» на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Корой І.Ф., передав у власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках вищевказану ділянку та будинок і на підставі цих договорів за останніми було зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позов є необґрунтованим, позивачка не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, доводи позивачки не підтверджені достатніми та достовірними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом просила скасувати вищевказані свідоцтва про право власності на земельну ділянку та садовий будинок від 31.10.2011 року, скасувати записи про державну реєстрацію права власності Банка на земельну ділянку та садовий будинок, які здійснені на підставі зазначених свідоцтв, визнати недійсними договори купівлі-продажу цих об`єктів нерухомого майна від 28.10.2020 року та скасувати записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які здійснені на підставі цих договорів, посилаючись на те, що акти та постанови державного виконавця від 29.08.2011 року, на підставі яких Банку видані свідоцтва про право власності були скасовані рішенням апеляційного суду Одеської області від 15.09.2015 року, а тому земельна ділянка та садовий будинок вибула із власності позивачки незаконним шляхом і відсутні законні підстави для передачі цього майна у власність Банку та для видачі Банку свідоцтв про право власності на це нерухоме майно.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивачки на вказані доводи, оскільки виходив з того, що рішення апеляційного суду Одеської області від 15.09.2015 року, яким були скасовані акти та постанови виконавця від 29.08.2011 року, та на яке посилалася позивачка в обґрунтування своїх вимог, було скасоване ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016 року, після чого ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.11.2016 року було залишено без змін рішення Овідіопольського районного суду від 20.11.2014 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.М. від 13.07.2009 року, визнання недійними результатів проведення прилюдних торгів від 30.05.2011 року та 28.07.2011 року, скасування постанов державного виконавця про передачу непроданого предмета іпотеки (садового будинку та земельної ділянки) банку від 29.08.2011 року та актів про реалізацію зазначеного майна від 29.08.2011 року. Рішенням Овідіопольського районного суду від 20.11.2014 року, яке набрало законної сили 17.11.2016 року, окрім іншого було встановлено, що ПАТ «Місто Банк» законно, у встановленому законом порядку - набув право власності на садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ПАТ «Місто Банк» згідно нотаріального свідоцтва про право власності від 31.10.2011 р. (реєстр. № 956), виданого на підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Овідіопольським районним управлінням юстиції 29.08.2011 р. та на земельну ділянку, площею 0,060 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ПАТ «Місто Банк» згідно нотаріального свідоцтва про право власності від 31.10.2011 р. (реєстр. № 958) виданого на підставіст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Овідіопольським районним управлінням юстиції 29.08.2011 року.

Суд дійшов до вірного висновку, що постанови державного виконавця про передачу непроданого предмета іпотеки Банку від 29.08.2011 року та акти про реалізацію зазначеного майна від 29.08.2011 року є чинними, окрім того правомірність цих документів підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Висновки суду про відсутність будь-якого судового рішення, що набуло законної сили, яким вказані акти та постанови були б скасовані, визнані нечинними або визнані незаконними, відповідають встановленим обставинам.

При цьому судом вірно зазначено, що рішення суду, на яке посилалася позивачка в обґрунтування неправомірності актів та постанов виконавця, було скасоване рішенням суду касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні її позовних вимог в силі.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , оскільки вважає, що нотаріус на законних підставах у повній відповідності до вимогст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції, що діяла станом на 31.10.2011 року) видав ПАТ «Місто Банк» свідоцтва про право власності на земельну ділянку та садовий будинок від 31.10.2011 року.

Крім того, суд вірно зазначив, що позивачкою не доведена неправомірність набуття ПАТ «Місто Банк» у власність спірної ділянки та будинку, не доведена неправомірність видачі ПАТ «Місто Банк» свідоцтв про право власності на земельну ділянку та садовий будинок від 31.10.2011 року, з урахуванням чого суд обґрунтовано визнав про відсутність будь-яких підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 28.10.2020 року, на підставі яких ПАТ «Місто Бане» передав у власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках вищевказану ділянку та будинок, так як в даному випадку ПАТ «Місто Банк», як законний власник на власний розсуд правомірно розпорядився належним йому на праві власності майном.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення дійшов помилкового висновку про те, що ПАТ «Місто Банк», як законний власник земельної ділянки та будинку на власний розсуд правомірно розпорядився належним йому на праві власності майном, оскільки не взяв до уваги, що договори були укладені з порушенням норм матеріального права, з перевищенням повноважень працівниками банку при укладенні спірних договорів, а також що після набуття ПАТ «Місто Банк» у власність спірної ділянки та будинку, банк не списав з майнового поручителя ОСОБА_1 боргові зобов`язання та вважає, що майно реалізовано в порушення порядку реалізації майна, що обліковується на балансі банку, як необоротні активи для продажу та за ціною нижчою за дійсну ринкову вартість об`єктів нерухомого майна, колегія суддів вважає неспроможними, за таких підстав.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 посилалась лише на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 15.09.2015 року скасовано:

акт заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про реалізацію предмета іпотеки, зокрема садового будинку АДРЕСА_1 , який не було реалізовано у зв`язку з тим, що прилюдні торги не відбулися;

постанову заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про передачу зазначеного предмета іпотеки стягувачу - ПАТ «Місто Банк»; акт заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про реалізацію предмета іпотеки - земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,060 га за тією ж адресою, який не було реалізовано у зв`язку з тим, що прилюдні торги не відбулися;

скасовано постанову заступника начальника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2011 року про передачу зазначеного предмета іпотеки стягувачу - ПАТ «Місто Банк».

У зв`язку з чим, усі подальші дій ПАТ «Місто Банк» вже не можуть бути законними.

Звертаючись до апеляційного суду ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд не взяв до уваги, що договори з перевищенням повноважень працівниками банку, банк не списав з майнового поручителя ОСОБА_1 боргові зобов`язання, майно реалізовано в порушення порядку реалізації майна, що обліковується на балансі банку, як необоротні активи, продаж здійснено за ціною нижчою за дійсну ринкову вартість об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічний висновок зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19.

Колегія суддів, зазначає, що застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Однак, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова ВС від 08.02.2023 року по справі №517/129/20).

За таких підстав, колегія суддів вважає неспроможним доводи апеляційної скарги з тих підстав, що ця підстава не була предметом розгляду у суді першої інстанції.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (12 грудня 2024 року).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняОвідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12 грудня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Є.С. Сєвєрова