Ухвала

від 13.12.2024 по справі 513/1483/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1483/24

Провадження № 1-кп/513/195/24

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

13 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12021160000001111, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2021 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пшеничне Саратського району Одеської області, громадянина України, неодруженого, утриманців не маючого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

27 листопада 2024 року до Саратського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021160000001111 від 31 липня 2021 року щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду з реєстром матеріалів досудового розслідування, а також розписками обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_10 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Згідно автоматизованого розподілу справ у Саратському районному суді Одеської області, головуючим по даній справі визначено суддю Саратського районного суду Одеської області ОСОБА_1 та 27 листопада 2024 року передано вказану справу до провадження головуючого.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року призначене підготовче судове засідання на 13 грудня 2024 року о 09 годині 00 хвилин.

Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , у підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження були повідомлені, в порядку та строки визначені ст.135 КПК України, їх інтереси в залі судового засідання в режимі відеоконференції представляють їх представники адвокати: ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .

Потерпіла ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, клопотання про проведення підготовчого судового засідання без її участі до суду не направила.

З урахуванням положень ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд заслухавши думку учасників судового провадження, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого.

Суд заслухавши думку учасників розгляду кримінального провадження визнав за можливе підготовче судове засідання за відкласти, наразі розглянути клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу без участі потерпілої ОСОБА_12 .

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 (шістдесят) днів, мотивуючи тим, що судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого до спливу строку запобіжного заходу закінчити неможливо, а продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачуваний може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення

Потерпіла ОСОБА_4 та представники потерпіли ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт у певний період доби. В обґрунтування зазначили, що обвинувачений дотримувався виконання покладених на нього обов`язків.

ОСОБА_9 просив змінити йому обраний раніше запобіжний захід, оскільки він проживає в орендований квартирі, за яку необхідно проводити оплату, не працює, що ставить його у скрутне матеріальне становище, є студентом денної форми навчання та не може навчатися у зв`язку з обраним запобіжним заходом. За період досудового розслідування, який тривав три роки, він не яким чином не впливав на органи досудового розслідування та не створював ніяких перешкод слідству. Не спілкувався та не впливав на свідків та потерпілих, у зв`язку з чим просить змінити обраний раніше запобіжний захід на домашній арешт у певний період доби.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Конституційний Суд України у рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 висловив позицію про те, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

У пункті 5 цього ж рішення зазначено, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строк дії до 15 грудня 2024 року, включно. За цей час було проведено та завершене досудове розслідування, а обвинувальний акт направлено до суду.

При продовженні запобіжного заходу, суд враховує наявні матеріали кримінального провадження, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.

Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість його пред`явлення, суспільну небезпеку злочинного діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_9 .

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК), дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Вказаний злочин, відповідно до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Підставою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 було наявність обґрунтованої підозри у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття "обґрунтованої підозри", суд, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", п. пунктом 175; рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murrаy v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24.11.2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.

Обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України на переконання суду, підтверджується тим, що кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та\або суду суд наголошує, що згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Санкція ч.3 ст.286 КК України, яка ставиться в провину ОСОБА_9 передбачає покарання у виді від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що є свідченням того, що існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» N 33977/96 від 26 липня 2001 року, «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілі допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суду не надано доказів того, що з початку досудового розслідування, а саме з 31.07.2021 року до часу надходження справи в суд 27.11.2024 року та на час проведення підготовчого судового засідання 13.12.2024 року, ОСОБА_9 вчиняв дії направленні на незаконний вплив на свідків чи потерпілих у даному кримінальному провадженні.

Суд критично відносяться до наведеного прокурором ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом), оскільки доказів останнього суду не надано.

Також, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику, визначеного п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений раніше не судимий.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні цього питання суд виходить з того, що умови домашнього арешту по суті є "несуворою" формою ізоляції обвинуваченого, та запобігає реалізації ризику ухилення, що продовжує існувати.

Разом з тим, прокурором не доведено обставин, які б свідчили про можливість запобігти цим ризикам виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Так, вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, суд враховує, що він має постійне місце реєстрації та проживання, обвинувачується у вчинення тяжкого злочину з необережності, раніше не судщимий, а також те, що ОСОБА_9 є особою працездатного віку.

Вказані обставини свідчать про можливість запобігти існуючим ризикам у цьому кримінальному провадженні шляхом застосування до ОСОБА_9 необхідного і достатнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби із забороною йому залишати місце свого проживання в період часу з 22:00 до 06:00, з покладанням на нього певних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176-179, 181, 194, 196, 314, 372, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.286 КК України - задовольнити частково. Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 22:00 до 06:00 в період часу з 22:00 до 06:00 строком до 10.02.2025 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 строком до 10.02.2025 такі обов`язки:

п.1 прибувати до суду за першим викликом;

п.2 не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 22:00 до 06:00 без дозволу суду;

п.3 повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

п.4 за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Копію ухвали про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Попередити ОСОБА_9 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов`язків.

Дата закінчення дії ухвали 10.02.2025 року.

У задоволенні вимог решти клопотання відмовити.

Підготовче судове засідання розглядом відкласти на 30.01.2025 року о 09-00 год.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її винесення.

Суддя ОСОБА_1