Рішення

від 02.12.2024 по справі 348/123/20

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/123/20

02 грудня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю: позивача-відповідача - ОСОБА_1 ,

її представника, адвоката - Марчака Ю.І.,

представника відповідача -

Пасічнянської сільської ради

Надвірнянськогорайону,

Івано-Франківської області - Калинюка М.М.,

відповідача-позивача - ОСОБА_2 ,

її представника, адвоката - Зайдель І.Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пасічнянської сільськоїради Надвірнянськогорайону, Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області і зобов`язання вчинити дії, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Пасічнянської сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету про оформлення права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права на будинок, визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та зобов`язання вчинити дії, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.01.2020 року провадження у зазначеній справі відкрито.

Крім того, 19.05.2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету про оформлення права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права на будинок, визнання права власності на спадкове майно.

02.06.2020 року від представника позивача-відповідача ОСОБА_3 , адвоката Паращук О.Ю. поступив відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об`єднано її з первісним позовом ОСОБА_3 .

Згідно ухвали суду від 11.04.2023 року провадження у даній справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника після смерті позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Манява, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

Відповідно до ухвали суду від 24.11.2023 року, у зв`язку із закінченням строку прийняття спадщини після смерті позивача, провадження у вказаній справі було поновлено.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року в зазначеній справі замінено позивача ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_3 , та її представник - адвокат Марчак Ю.І. позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві.

Просили суд постановити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 03.01.1995 року №29 "Про передачу земель у приватну власність" в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,7777 га.

Визнати незаконним та скасувати рішення Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 05.10.2012 року за №5-19/2012 "Про надання дозволу на розробку технічного звіту на земельну ділянку".

Визнати незаконним та скасувати рішення Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 18.06.2013 року №16-22/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі".

Зобов`язати Пасічнянську с/раду Надвірнянського району Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і прийняти рішення відповідно до вимог чинного земельного законодавства, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 , як правонаступнику ОСОБА_3 , перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,3561га. за адресою АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати по даній справі - 10000 грн. за надання правової допомоги та 4204 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету про оформлення права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права на будинок, визнання права власності на спадкове майно - просили суд відмовити.

Зокрема вказали, що ОСОБА_2 є спадковим правонаступником всіх прав та обов`язків свого батька ОСОБА_4 , однак він (батько), як вбачається з постанови приватного нотаріуса Шушкевич С.М. від 03.02.2020 року №02-31/27, не був власником нерухомого майна або земельних ділянок, тому ОСОБА_2 і було відмовлено в спадкуванні майна після смерті батька; правомірність відкриття ОСОБА_3 погосподарського номера в 1985 році та набуття права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 підтверджено рішенням Надвірнянського районного суду від 18.06.2014 року (справа №348/3667/13-ц) та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.07.2014 року, і вказаний факт має приюдиційне значення та не потребує доведення, а дане рішення не оспорював ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_2 ; спадкоємець ОСОБА_2 на даний час є учасником тих самих правовідносин, суб`єктом яких були спадкодавці, тобто у спірних правовідносинах змінюється тільки суб`єкт, таким чином зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 вже були предметом судового спору, оскільки з аналогічним позовом звертався ОСОБА_4 в 2013 році; рішенням Надвірнянського районного суду від 18.06.2014 року було підтверджено законність та правомірність набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; також ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що вона входить до кола спадкоємців за законом або заповітом на майнові права ОСОБА_5 , тобто вона не може претендувати на інше майно, власником якого на день смерті була ОСОБА_5 , і, відповідно, не може оспорювати набуття права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; договір дарування житлового будинку від 03.04.1990 року слід вважати нікчемним, оскільки він укладений з порушенням діючого на той час законодавства; в своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 не спростувала позовні вимоги ОСОБА_3 та її правонаступника щодо незаконності оскаржуваних рішень Пасічнянської с/ради, оскільки ОСОБА_3 в 1995 році не надавала згоди на вилучення у неї земельної ділянки, також це питання не розглядалось в судовому порядку; у рішенні ІІІ сесії Пасічнянської с/ради від 03.01.1995 року не зазначено місце розташування земельних ділянок, що передаються у власність ОСОБА_4 за зазначеним рішенням; із довідки Пасічнянської с/ради від 27.06.2013 року за №2271 вбачається, що житель с.Пасічна ОСОБА_4 прав власності на земельні ділянки в с. Пасічна не набував; окрім цього, порівнюючи план земельної ділянки та технічну документацію обмірів спірної земельної ділянки, проведеної спеціалістами ПП « Екселент», видно фальсифікацію плану земельної ділянки від 23.01.1995 року; а в 1995 році без згоди ОСОБА_3 , як межівника, ОСОБА_4 не міг отримати у власність земельну ділянку; право ОСОБА_3 на одержання безоплатно у власність земельної ділянки гарантовано вимогами ст.14 Конституції України.

Крім того 20.08.2024 року позивач-відповідач ОСОБА_1 , (правонаступник ОСОБА_3 ), подала письмову заяву про застосування до позовних вимог відповідача-позивача ОСОБА_2 строків позовної давності.

Представник відповідача - Пасічнянської с/ради в судовому засіданні в ході розгляду даної справи позовні вимоги позивача-відповідача ОСОБА_3 , а в подальшому її правонаступника ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Суду пояснив, що позивач - відповідач ОСОБА_3 не була близькою родичкою ОСОБА_5 , яка просто пошкодувала її з малою дитиною і прийняла жити до себе. Таким чином ОСОБА_3 не набула жодних спадкових прав після її смерті, а ОСОБА_5 мала право подарувати будинок ОСОБА_6 - матері відповідача-позивача- ОСОБА_2 .

Також вважає, що рішення Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 03.01.1995 року №29, від 05.10.2012 року за №5-19/2012 та від 18.06.2013 року №16-22/2013 прийняті відповідно до вимог законодавства, в межах повноважень та компетенції органу місцевого самоврядування.

Що стосується вимог зустрічного позову відповідача-позивача ОСОБА_2 , зазначив, що Пасічнянська с/рада не заперечує щодо їх задоволення.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 свої зустрічні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в ній. Просила суд їх задоволити.

Постановити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 12.06.2012 року за № 31 "Про оформлення права власності" щодо оформлення на ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 27.06.2012 року б/н виданого на ім`я ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера "А" загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 20,6 кв.м., шопи літера "Б", загальною площею 4,8 кв.м., шопи літера "В", загальною площею 18,0 кв.м.

Визнати незаконним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності ОСОБА_3 на домоволодіння, що в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 36998757, номер запису: 446, дата внесення запису: 27.06.2012 р., підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, б/н від 27.06.2012 року, що видане Пасічнянською с/радою.

Визнати занею, ОСОБА_2 ,в ціломуправо власностіна домоволодіння АДРЕСА_1 ,що складаєтьсяз житловогобудинку загальноюплощею -44,2кв.м.,житловою площею-20,6кв.м.,шопи,загальною площею-4,8кв.м.,шопи,площею 18кв.м.,як заспадкоємцем першоїчерги позакону післясмерті матері ОСОБА_6 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що складалось з1/2частини цьогодомоволодіння таяк заспадкоємцем першоїчерги позакону післясмерті батька ОСОБА_4 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яке складалосьз 1/2 частини цього домоволодіння.

Стягнути з відповідачів понесені судові витрати по справі.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_3 , до Пасічнянської с/радиНадвірнянського району, Івано-Франківської області та до неї ( ОСОБА_2 ) про визнання незаконними та скасування рішення Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області і зобов`язання вчинити дії, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою просила відмовити.

Також в своїй зустрічній позовній заяві відповідач - позивач ОСОБА_2 просила суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_3 (правонаступником якої на даний час є ОСОБА_1 ) строки позовної давності.

Аналогічну позицію висловила і представник відповідача-позивача, адвокат Зайдель І.Р.

Суд, заслухавши сторони по справі, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребовуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Враховуючи ту обставину, що позивач-відповідач ОСОБА_3 зверталася у серпні 2013 року з позовом, але в порядку адміністративного судочинства, і тільки постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2019 року касаційне провадження №К/9901/7590/18 було закрите в зв`язку з наявністю спору про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а з даним позовом вона звернулася до суду 20.01.2020 року, вона не пропустила строк звернення з даним позовом до суду, а тому її позовні вимоги підлягають розгляду судом по суті.

Також, беручи до уваги, що відповідач-позивач ОСОБА_2 дізналася про оскаржуване нею рішення виконавчого комітету Пасічнянської с/ради від 12.06.2012 року №31 "Про оформлення права власності" лише 09.03.2020 року після звернення її адвоката Остап`юк Н.О. в Пасічнянську с/раду, підстав для застосування строків позовної давності до її ( ОСОБА_2 ) зустрічних позовних вимог згідно ст.256 ЦК України суд не вбачає, а тому він (зустрічний позов) підлягає розгляду по суті.

Судом встановлено,що позивачка ОСОБА_3 з 1980 року і до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також були зареєстровані і проживали ОСОБА_5 - голова двору, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та племінник ОСОБА_10 , який вибув 22.02.1979 в Амурську область.

Згідно рішення виконкому Пасічнянської с/ради № 51 від 27.11.1985 р. позивачці ОСОБА_3 було відкрито погосподарський номер та наділено у користування 0,37 га. землі з фонду сільської ради, з них 0,22 га у тимчасове користування (т.1 а.с.38).

З`ясовано також, що рішенням Пасічнянської с/ради від 03.01.1995 року за № 29 ОСОБА_4 , жителю с. Пасічна передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,7777 га, в тому числі по ділянках: № 1 - загальною площею 0,5168 га, в тому числі: ріллі 0,2966 га, саду 0,0624 га, сінокіс 0,1086 га, подвір`я 0,0622 га, з них під будівлями 60 м.кв.; АДРЕСА_2 - загальною площею 0,1660 га, в тому числі: сінокіс 0,1660 га.; № 3 - загальною площею 0,0949 га, в тому числі: кормових угідь 0,0949 га.

В подальшому, рішенням Пасічнянської с/ради від 05.10.2012 року за №5-19/2012 "Про надання дозволу на розробку технічного звіту на земельну ділянку" жителю АДРЕСА_3 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічного звіту на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 0,260 га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту та зобов`язано виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

В свою чергу, рішенням Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 18.06.2013 року №16-22/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі" Пасічнянська с/рада Надвірнянського району надала ОСОБА_3 дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі загальною площею тільки 0,0900 га.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 , як правонаступник після смерті ОСОБА_3 , та її представник вважають, що рішення Пасічнянської с/ради від 03.01.1995 року № 29 про передачу у приватну власність жителю с. Пасічна ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,7777 га. та рішення Пасічнянської с/ради від 05.10.2012 року за №5-19/2012 про надання жителю АДРЕСА_3 ОСОБА_4 дозволу на розробку технічного звіту на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,260га. для ведення особистого селянського господарства, є незаконними та суперечать вимогам земельного законодавства, порушують законні права та інтереси ОСОБА_3 (а тепер ОСОБА_1 ), а тому підлягають до скасування.

А рішення від 18.06.2013 року за М16-22/2013, на думку сторони позивача-відповідача, підлягає скасуванню, тому що ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі загальною площею тільки 0,0900 га., що не відповідає розміру земельної ділянки, яка облікована за її господарством і знаходилася в її користуванні, таким чином порушені її законні права та інтереси.

Крім того, вважають, що Пасічнянську с/раду Надвірнянського району Івано-Франківської області слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і прийняти рішення відповідно до вимог чинного земельного законодавства, з урахуванням висновків суду у даній справі, а також зобов`язати ОСОБА_2 не чинити тепер уже правонаступнику ОСОБА_3 - ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,3561га. за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, судом встановлено наступне:

Згідно статті 79 Земельного кодексу Україниземельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. У відповідності до вимог ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Так, на час виникнення спірних правовідносин (прийняття Пасічнянською с/радою рішення від 03.01.1995 року № 29 ) діявЗемельний Кодекс від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ, який зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13 березня 1992 року №2196-ХІІ, закріпив право приватної власності громадян на землю.

Стаття 2 ЗК України 1990 року визначала склад земель України та поділяла їх відповідно до цільового призначення на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Згідно зі ст.6 цього Кодексу передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян в тому числі і для:

-ведення особистого підсобного господарства;

-будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу, тобто не більше 0,1 гектара у містах.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13 березня 1992 №2200-ХІІ, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 і Порядку передачіземельних діляноку приватнувласність громадянамУкраїни,затвердженого наказомДержавного комітетуУкраїни поземельних ресурсахвід 15.02.1993року №10, земельні ділянки, надані громадянам для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального гаражного та дачного будівництва, безоплатно передаються їм у приватну власність у передбачених статтями 56, 57, 67 ЗК України 1990 року розмірах відповідними радами за місцем розташування цих ділянок.

Порядок передачі земельних ділянок у власність Радами народних депутатів визначавсястаттею 17ЗК України 1990 року.

Згідно даного порядку передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність (ч. 3,4 ст. 17).

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для:

- ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52цього Кодексу;

- ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу;

- будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями57і67цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення (ч.5-7 ст.17).

Згідно зі статтею 56 ЗК України 1990 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. А згідно зі статтею 67 цього Кодексурозмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у містах - 0,1 гектара у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

У тому разі, коли громадянин, у законному користуванні або володінні якого перебувала земельна ділянка, оспорює правильність рішення ради з питання передачі йому цієї ділянки у приватну власність, зазначений спір вирішується судом на підставі ст.112 ЗК України 1990 року.

Згідно зі статтею 112 ЗК України 1990 року рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк.

Як перевірено судом, рішенням ІІІ сесії Пасічнянської с/ради ІІ демократичного скликання від 03.01.1995 року № 29 "Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність" жителю с. Пасічна - ОСОБА_4 у приватну власність передано земельну ділянку, площею 0,7777 га. (т.1 а.с.21-23);

Статтею 9 ЗК України (в редакції 1990 року) передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:

1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;

2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;

3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;

4) справляння плати за землю;

5) ведення земельно-кадастрової документації;

6) погодження проектів землеустрою;

7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;

8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів;

9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;

10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів.

11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні;

12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;

13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Судом такожвстановлено,що вподальшому,розглянувши зверненняжителя АДРЕСА_3 ОСОБА_4 від 20.09.2012року вх.№Г/238 ІХсесія Пасічнянськоїс/ради VІ демократичного скликання рішенням від 05.10.2012 року за №5-19/2012 "Про надання дозволу на розробку технічного звіту на земельну ділянку" вирішила надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку технічного звіту на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,260га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту та зобов`язати його виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1 а.с.24).

Також розглянувши звернення жительки АДРЕСА_1 ОСОБА_3 від 08.04.2013 року вх.№Г/116 ХХІІ сесія Пасічнянської с/ради VІ демократичного скликання своїм рішенням від 18.06.2013 року за М16-22/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі", надала їй дозвіл на розробку технічної документації, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). А саме: діл.№ НОМЕР_1 площею 0,0400 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту та зобов`язала виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1,а.с.25-27).

Представник Пасічнянської с/ради в судовому засіданні зауважив, що оскаржувані рішення с/радою прийняті відповідно до чинного земельного законодавства.

З приводу прийнятих Пасічнянської с/радою вищезазначених рішень суд зауважує:

Стаття 77ЗК УРСРв редакції1970року,на якупосилається позивач-відповідачта їїпредставник впозовній заяві,як напідставу виділенняземельної ділянки ОСОБА_3 , регулюєпитання надання присадибних земельних ділянок робітникам і службовцям радгоспів та іншим громадянам, які проживають у сільській місцевості, і не поширюється на органи місцевого самоврядування.

Дійсно, рішенням виконкому Пасічнянської с/ради від 27.11.1985 року №51 ОСОБА_3 було виділено 0,37 га землі відповідно до ЗК 1970 року, яким було визначено, що право власності і право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки на місцевості, видачі документу (державного акту), що посвідчує дане право.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 встановлювалися межі даної земельної ділянки, відсутні відомості про її (земельної ділянки) точне місцезнаходження, конфігурацію, межівників. Тобто, як об`єкт права власності чи землекористування земельна ділянка не була сформована. Проект відведення не затверджувався, державний акт ОСОБА_3 не видавався.

Таким чином, відповідно до чинного на той час земельного законодавства, жодні земельні права у ОСОБА_3 на земельну ділянку не виникли. Цим рішенням (№51), було тільки розпочато процедуру виділення їй земельної ділянки, але не закінчено у встановленому законом порядку. Це свідчить про те, що право користування у ОСОБА_3 щодо конкретної земельної ділянки, в певних межах, як об`єкт цивільних земельних прав у встановленому законом порядку не виникло, і, відповідно, захисту не підлягає.

Також суд звертає увагу на те, що вказаним рішенням виконкому від 27.11.1985 року №51 ОСОБА_3 виділено 0,37 га. землі, але 0,22 га з них у тимчасове користування, строк якого в подальшому не продовжувався, тобто після закінчення строку тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,22 га. вона повернулася в фонд сільської ради автоматично, без процедури вилучення землі.

Земельний Кодекс 1990 року, відповідно і Постанова Верховної Ради №562-ХХІІ від 18.12.1990 року не продовжували строк тимчасового користування, який закінчився. Та обставина, що земельну ділянку площею 0,22 га. і в подальшому записували в книги погосподарського обліку без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про продовження строку землекористування не породжує ніяких юридичних наслідків. Погосподарський облік не створює права користування. Він лише засвідчує те право, яке виникає на підставі відповідних юридичних фактів. Тому дане рішення виконкому (№51) залишилося чинним лише в межах площі - 0,15 га., але і на цю земельну ділянку проект відведення ОСОБА_3 не затверджувався, межі земельної ділянки не встановлювалися, державний акт - не видавався.

Було первинне рішення про виділення, але юридично це виділення належним чином не завершене.

Таким чином,на переконаннясуду, ОСОБА_3 не єзаконним користувачемземельної ділянкиз конкретниммісцезнаходженням площею- 0,3561 га.

Позивач та її представник також стверджують, що факт виділення їй ( ОСОБА_3 ). земельної ділянки 27.11.1985 року площею 0,37 га. начебто встановлено Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2019 року (справа №348/2566/13-а). Однак суд не робив такого висновку, а просто в мотивувальній частині постанови виклав короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій. Разом з тим в подальшому скасував всі прийняті рішення першої та апеляційної інстанції по тій причині, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, в зв`язку з чим і закрив провадження в справі.

Тому факт користування земельною ділянкою у даному рішенні, яке сторона позивача-відповідача вважають приюдиційним - не встановлено. Твердження позивача - відповідача про те, що рішення від 03.01.1995 року № 29 «Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність» порушує її права, бо до складу земельної ділянки, що надана ОСОБА_4 незаконно включено і частину її ( ОСОБА_3 ) земельної ділянки, також не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, оскільки з наведених вище причин позивач-відповідач не набула права користування цією земельною ділянкою, тому даним рішенням її права жодним чином не порушені.

Крім того, внаслідок відсутності прав у ОСОБА_3 на земельну ділянку в матеріалах справи відсутня і затверджена документація, що вона є суміжним користувачем виділеної ОСОБА_4 земельної ділянки. Також на час прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_3 не була і власником будинку. Нічим не доводиться і факт накладки земельних ділянок, площа таких накладок.

Посилання сторони позивача-відповідача на те, що виділена ОСОБА_4 земельна ділянка не збігається з земельною ділянкою (площа, конфігурація, поворотні кути, відстані, межівники) на плані, який виготовили спеціалісти ПП "Екселент", не заслуговують на увагу, оскільки земельна ділянка ОСОБА_4 виділялась в 1995 році, а план ПП "Екселент" розроблявся в 2012 році. Цей план не є землевпорядною документацією, він не затверджений с/радою, його виконано на замовлення ОСОБА_3 і він носить характер пропозиції до с/ради про виділення земельної ділянки відповідної площі.

Стосовно доводів сторони позивача-відповідача про незаконність та необхідність скасування рішення від 05.10.2012 року №5-19/2012"Пронадання дозволуна розробкутехнічного звітуна земельнуділянку", суд акцентує, що знову ж таки з перерахованих вище мотивів ОСОБА_3 не набула у власність чи користування дану земельну ділянку. Вона не була суміжним користувачем даної земельної ділянки, відсутні належні та допустимі докази факту накладки площ, тому її земельні права даним рішенням абсолютно не порушені.

Крім того, як визначено в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа №826/5737/16) від 30.05.2018 року, дозвіл органу місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, а отже не може порушувати будь-чиїх прав.

Рішення Пасічнянської с/ради від 03.01.1995 року № 29 про передачу у приватну власність жителю с. Пасічна ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,7777 га. було чинним на час прийняття даного рішення, межі земельної ділянки були чітко визначені, тому ОСОБА_4 мав право закінчити приватизацію, яка була розпочата в 1995 році.

Щодо твердження сторони позивача-відповідача про незаконність рішення ХХІІсесії Пасічнянськоїс/радиVІдемократичного скликаннявід 18.06.2013року заМ16-22/2013"Пронадання дозволуна розробкутехнічної документаціїщодо встановленнямеж земельноїділянки внатурі",яким сільська рада дозволила ОСОБА_3 відновити межі на 0,0900 га., а сторона позивача-відповідача вважає, що площа земельної ділянки має бути 0,25 га., суд зробив наступні висновки:

Згідно законодавства встановлення меж, відновлення меж допускається тільки до земельних ділянок, які були відведені у встановленому порядку. Оскільки проект відведення земельної ділянки ОСОБА_3 не затверджувався, тобто земельна ділянка в порядку відведення їй не надавалась, законних підстав для відновлення меж - немає.

Статтею 107ЗК Українипередбачено,що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

А оскільки земельно-кадастрові документи на земельну ділянку площею 0,25 га. ОСОБА_3 не затверджувались, тому станом на час її звернення, згідно даних погосподарського обліку, за нею може обліковуватись тільки 0,15 га.

Відповідно, ОСОБА_3 не має права на відновлення чи відведення земельної ділянки на 0,25 га., таким чином рішення ХХІІ сесії Пасічнянської с/ради VІ демократичного скликання від 18.06.2013 року за М16-22/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі" не порушує її існуючих прав.

Спірна земельна ділянка належить до запасу земель Пасічнянської с/ради і вона має право розпоряджатися нею, а обміри проведені ПП "Екселент" - це не є затверджена земельно-технічна документація.

Статтею 12ЗК Українипередбачено,що міська(сільська,селищна ради)має праворозпоряджатися землямитериторіальної громади,яке воназдійснює шляхом:передачі діляноккомунальної власностіу власністьгромадян абоюридичних осібвідповідно доцього кодексу;надання земельнихділянок укористування івилучення їхіз земелькомунальної власностівідповідно доцього Кодексу;викупу земельнихділянок длясуспільних потребвідповідної територіальноїгромади села;організації землеустрою;координації діяльностімісцевих органівземельних ресурсів;здійснення контролюза використаннямта охороноюземель комунальноївласності,додержання земельногой екологічногозаконодавства;обмеження,тимчасової заборони(зупинення)використання земельгромадянами таюридичними особамив разіпорушення нимивимог земельногозаконодавства;підготовки висновківщодо вилучення(викупу)і наданняземельних діляноквідповідно доцього Кодексу;інформування населеннящодо вилучення(викупу),надання земельнихділянок;внесення пропозиційщодо встановленняі змінимеж сіл;вирішення земельнихспорів;вирішення іншихпитань угалузі земельнихвідносин відповіднодо закону.

Стосовно вимоги сторони позивача-відповідача зобов`язати Пасічнянську с/раду Надвірнянського району Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, яка знаходиться в АДРЕСА_1 і прийняти рішення відповідно до вимог чинного земельного законодавства, з урахуванням висновків суду у даній справі, а також зобов`язати ОСОБА_2 не чинити тепер уже правонаступнику ОСОБА_3 - ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,3561 га. що розташована в АДРЕСА_1 , суд констатує:

Зобов`язувати с/раду вчинити якісь дії - це втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Суд не вправі перебирати на себе повноваження державних органів, чи органів місцевого самоврядування, визначених законом, суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи, тому позовна вимога зобов`язати відповідача - Пасічнянську с/раду розглянути заяву ОСОБА_3 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, яка знаходиться в АДРЕСА_1 і прийняти рішення відповідно до вимог чинного земельного законодавства, з урахуванням висновків суду у даній справі не підлягає до задоволення, оскільки вирішення вказаного питання належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції суду.

Таким чином,оцінюючи здобутідокази вїх сукупності,суд вважає,що рішенняІІІ сесіїПасічнянської с/радиІІ демократичногоскликання від03.01.1995року №29"Пропередачу земельнихділянок громадянам уприватну власність",яким ОСОБА_4 ,жит.с.Пасічна уприватну власністьпередано земельнуділянку площею0,7777га,рішення ІХ сесіїПасічнянської с/радиVІдемократичного скликаннявід 05.10.2012року за№5-19/2012"Пронадання дозволуна розробкутехнічного звітуна земельнуділянку",яким надано ОСОБА_4 дозвіл нарозробку технічногозвіту наземельну ділянкув АДРЕСА_1 площею 0,260га.для веденняособистого селянськогогосподарства зарахунок земельсільськогосподарського призначенняв межахнаселеного пунктута рішенняХХІІ сесіїПасічнянської с/радиVІдемократичного скликаннявід 18.06.2013року заМ16-22/2013"Пронадання дозволуна розробкутехнічної документації,щодо встановлення межземельної ділянкив натурі",яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічноїдокументації,щодо встановленнямеж земельнихділянок внатурі(намісцевості) прийняте у відповідності до вимог ЗК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), без порушень вимог закону.

Зворотнього суд під час розгляду справи - не встановив.

Стосовно вимоги правонаступника ОСОБА_3 позивача-відповідача ОСОБА_1 зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй, як правонаступнику ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,3561га. по адресу АДРЕСА_1 суд констатує наступне:

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

У відповідності до ст.ст.103, 152, 153 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. Власник та користувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом способів.

Змістом ст.158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки зійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Перешкоди в розумінні їх чинення, являють собою навмисні дії когось (фізичної та/або юридичної особи).

В матеріалах справи відсутні докази, як того вимагає ЦПК України, щодо чинення відповідачем-позивачем ОСОБА_2 перешкод в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 (акти органу місцевого самоврядування, земельних комісій, звернення в компетентні державні та правоохоронні органи та відповіді від них і т.д.).

Про існування перешкод в користуванні земельною ділянкою зазначено тільки в позовній заяві, в судовому засідання про це вказала правонаступник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та її представник.

Зокрема ОСОБА_1 заявила, що коли помер ОСОБА_4 , його дочка - ОСОБА_2 забрала в ОСОБА_3 город (кусок поля), де вона ( ОСОБА_3 ) собі садила картоплю, знущалася з неї, обзивала нецензурними словами, неодноразово нападала і на ОСОБА_3 і на неї ( ОСОБА_1 ), в зв`язку з чим вона змушена була звертатися в поліцію, однак поліція ніяких заходів щодо неправомірних дій ОСОБА_11 чомусь не здійснювала.

Разом з тим, такі пояснення суд оцінює критично, оскільки вони, окрім слів ОСОБА_1 та її представника, не підтверджені жодним належними та допустимими письмовими доказами, як того вимагає ЦПК, тому вважає їх голослівними та до уваги не бере.

За наведених вище обставин суд прийшов до висновку, що вимога правонаступника ОСОБА_3 позивача-відповідача ОСОБА_1 зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй, як правонаступнику ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,3561га. по адресу АДРЕСА_1 до задоволення не підлягає в зв`язку з недоведеністю.

Таким чином, за наведених вище обставин суд прийшов до висновку, що вимоги позивача-відповідача до задоволення не підлягають в цілому.

Відносно зустрічного позову ОСОБА_2 до Пасічнянської с/ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету про оформлення права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права на будинок, визнання права власності на спадкове майно суд зазначає:

Як вбачається з зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , 03.04.1990 року державним нотаріусом Надвірнянської ДНК Івано-Франківської області Поліщук Н.В. посвідчено договір дарування (реєстр нотаріальної дії №833) між громадянами ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарована) - матір`ю відповідача-позивача ОСОБА_2 житлового будинку житловою площею 16 кв.м, розташованого в с.Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області. Житловий будинок належав дарувальнику на праві приватної власності, що стверджується довідкою про право власності, виданої виконкомом Пасічнянської с/ради від 21.03.1990 року та зареєстрованого в погосподарських книгах за №213.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. На час смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги по закону були: її чоловік - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_2 (відповідач-позивач по даній справі), які відповідно до ст.549 ЦК (редакція 1963 року) спадок прийняли шляхом фактичного вступу у володіння майном, оскільки спільно проживали з померлою.

В 2012 році ОСОБА_4 , звернувся до Пасічнянської с/ради з заявою про надання йому дозволу на розробку технічного звіту на землю, бо це була також одна із вимог реєстрації права власності на спадкове майно.

12.06.2012 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Пасічнянської с/ради від 12.06.2012 року за №31 "Про оформлення права власності" оформила на себе право власності на належний, як вважає відповідач-позивач ОСОБА_2 , їй та батьку спадковий будинок без жодної, на її думку, правової підстави. Стверджує, що відповідач ОСОБА_3 приховала, що ще в 1990 році попередня власниця житлового будинку- ОСОБА_5 подарувала житловий будинок її матері- ОСОБА_6 , і та вступила в права володіння цим майном, а потім і вона ( ОСОБА_2 ) з батьком, як спадкоємці померлої матері.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 вважає, що рішення виконавчого комітету Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано- Франківської області від 12.06.2012 року за № 31 "Про оформлення права власності" щодо оформлення на гр. ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 є незаконним та просить його скасувати.

Відповідно, просить визнати незаконним та скасувати і свідоцтво про право власності від 27.06.2012 року б/н виданого на ім`я ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера "А" загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 20,6 кв.м., шопа літера "Б" загальна площа 4,8 кв.м., шопа літера "В" загальною площею 18,0 кв.м, а також визнати незаконним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності ОСОБА_3 на домоволодіння: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна: 36998757, номер запису: 446, дата внесення запису: 27.06.2012 р., підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, б/н від 27.06.2012 року, що видане Пасічнянською с/радою.

Крім того,просить визнатиза неюв ціломуправо власностіна домоволодіння АДРЕСА_1 ,що складаєтьсяз житловогобудинку загальноюплощею 44,2кв.м,житловою площею20,6кв.м;шопа загальноюплощею,4,8кв.м;шопа площею18кв.м.,як заспадкоємцем першоїчерги позакону післясмерті матері ОСОБА_6 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 таяке складалосьз 1/2частини цього домоволодіннята якза спадкоємцемпершої чергипо законупісля смертібатька ОСОБА_4 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яке складалосьз 1/2частини цього домоволодіння, а також стягнути з позивача -відповідача в її користь понесені нею судові витрати.

Разом з тим в процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,в 2013році батьковідповідача-позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звертався до Надвірнянського районного суду з позовом до ОСОБА_3 (первинного позивача по даній справі), Пасічнянської с/ради, третя особа на стороні відповідача ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним рішення виконкому сільської ради від 12.06.2012 року №31, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на цей будинок.

Просив суд його позов задоволити та постановити рішення, яким визнати недійсним рішення виконкому Пасічнянської с/ради від 12.06.2012 року №31 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , визнати недійсним свідоцтво на ім`я ОСОБА_3 про право власності на вказаний житловий будинок та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 .

Рішенням Надвірнянського р-нного суду від 18.06.2014 року (суддя Флоряк Д.В.), ОСОБА_4 в задоволенні його позовних вимог було відмовлено.

Як було встановлено судом при розгляді даної справи: "…згідно договору дарування від 3 квітня 1990 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_6 жилий будинок, який складається з дерев`яної будівлі, жилою площею 16 кв.м. і знаходиться в АДРЕСА_1 . Як зазначено в договорі дарування, право власності ОСОБА_5 на подарований нею будинок підтверджено довідкою про право власності, виданої виконкомом Пасічнянської сільської ради народних депутатів 21.03.1990 року, зареєстрованого в погосподарських книгах за № 213.

Однак, як вбачається з відповіді Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву, документи, на підставі яких видано свідоцтво - відсутні.

Крім цього,слід зазначити, що ОСОБА_6 з часу укладення договору дарування їй житлового будинку від 3 квітня 1900 року і включно по час своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 не зареєструвала договір в установленомузаконом порядку на той час, а саме Договір повинен бути поданий для реєстрації до Пасічнянської сільської ради, що булопередбаченоЦКв редакції 1960 року, тобто як в Пасічнянській сільській раді, Надвірнянського району, так і в Івано-Франківському ОБТІ, з чого слідує, що договірне набув державної реєстрації».

"… ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина позивача ОСОБА_6 померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть. Заповітного розпорядження щодо належного їй майна вона не зробила….".

"…На час смерті своєї дружини позивач ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав разом з нею по АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 та його діти, які є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки були зареєстровані та постійно проживали зі спадкодавцем, хоча в установленому законом порядку до нотаріуса щодо оформлення права на спадщину не зверталися. Даний факт сторонами не заперечується…".

"…Разом з тим суд вважає недоведеним позивачем той факт, що спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 , на яке видано свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_3 , входить до спадкового майна, яке залишилося після смерті його дружини.

З оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг за 1980-2005 роки вбачається, що станом на 1980 рік в будинковолодінні по АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали ОСОБА_5 - голова двору; ОСОБА_3 - сестра; ОСОБА_10 племінник (вибув 22.02.1979 року в Амурську область). Будинковолодіння складалося із жилого будинку 1930 року побудови площею 50 кв.м., та земельної ділянки площею 0,47 га. (особистий рахунок № 226).

Згідно рішення виконкому Пасічнянської сільської ради №11 від 27.11.1985 року ОСОБА_3 відкрито новий погосподарський номер (згідно погосподарської книги № 1583) та наділено 0.37 га землі з фонду с/ради, із них 0,22 га. у тимчасове користування.

Згідно погосподарської книги за 1986-1989 року ОСОБА_5 залишилася зареєстрованою за особовим рахунком № НОМЕР_2 в будинковолодінні, яке складається із житлового будинку 1930 року побудови загальною площею 50 кв.м., жилою площею 35 кв.м.

Таким чином, на час посвідчення ОСОБА_5 договору дарування 03.04.1990 року існувало два різні погосподарські номери як в ОСОБА_5 , так і в ОСОБА_3 . Позивачем не доведено в суді, що померла ОСОБА_5 подарувала його дружині ОСОБА_6 саме спірний житловий будинок.

Свідок ОСОБА_12 будучи, допитаною в судовому засіданні, пояснила, що ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_5 в спірному будинку по АДРЕСА_1 , однак поруч даного господарства знаходилася ще одна стара будова, яка практично як хата не використовувалася, оскільки була дуже стара і збудована ще до війни. В подальшому дану споруду було розібрано, але ким саме, пояснити не може.

З оглянутого судом технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що даний житловий будинок є 1960 року побудови і складається із кухні площею 11,4 кв.м., кладової площею 12,2 кв.м. та житлової кімнати площею 20,6 кв.м., а також є в наявності шопа площею 4,8 кв.м. та шопа площею 18,0 кв.м.

В 2012 році відповідач ОСОБА_3 звернулася в Пасічнянську сільську раду із заявою про надання їй дозволу на оформлення їй права власності на житловий будинок, в якому вона фактично проживала і рішенням виконкому Пасічнянської сільської ради № 31 від 12.06.2012 року оформлено право власності ОСОБА_3 на будинковолодіння АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності від 27.06.2012 року.

Беручи до уваги наведене, суд прийшов до висновку, що посилання позивача ОСОБА_4 на те, що він має всі правові підстави бути власником домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються іншими доказами в їх сукупності…".

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказним рішеннямв задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Пасічнянської с/ради, третя особа на стороні відповідача ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним рішення виконкому сільської ради від 12.06.2012 року №31, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на цей будинок відмовлено, а отже рішення виконавчого комітету Пасічнянської с/ради від 12.06.2012 року №31 "Про оформлення права власності"- є чинним (т.1, а.с.100).

Таким чином, оскільки батько відповідача - позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , як спадкоємець після смерті дружини - ОСОБА_6 не набув права на дане майно, оскільки воно, як вбачається з вказаного вище рішення не належало ОСОБА_6 то відповідач-позивач ОСОБА_2 , в свою чергу теж не може набути те, що не набув її батько.

Тому вимога відповідача-позивача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Пасічнянської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 12.06.2012 року за № 31 "Про оформлення права власності" щодо оформлення на ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 до задоволення не підлягає.

Наступні вимогивідповідача-позивача ОСОБА_2 :про визнання незаконнимта скасуваннясвідоцтва проправо власностівід 27.06.2012року б/нвиданого наім`я ОСОБА_3 на домоволодінняпо АДРЕСА_1 ,що складаєтьсяз житловогобудинку літера"А"загальною площею44,2кв.м.,житловою площею20,6кв.м.,шопи літера"Б",загальною площею4,8кв.м.,шопи літера"В",загальною площею18,0кв.м.;про визнання незаконнимта скасування вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно реєстраційнийзапис проправо власності ОСОБА_3 на домоволодіння,що в АДРЕСА_1 ,реєстраційний номермайна:36998757,номер запису:446,дата внесеннязапису:27.06.2012р.,підстава виникненняправа власності:свідоцтво проправо власності,б/нвід 27.06.2012року,що виданеПасічнянською с/радоюта провизнання за нею, ОСОБА_2 ,в ціломуправо власностіна домоволодіння АДРЕСА_1 ,що складаєтьсяз житловогобудинку загальноюплощею -44,2кв.м.,житловою площею-20,6кв.м.,шопи загальноюплощею -4,8кв.м.,шопи площею18кв.м.,як заспадкоємцем першоїчерги позакону післясмерті матері ОСОБА_6 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яке складалосьз 1/2частини цьогодомоволодіння таяк заспадкоємцем першоїчерги позакону післясмерті батька ОСОБА_4 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яке складалосьз 1/2 частини цього домоволодіння є похідними від першої вимоги, тому з наведених вище підстав до задоволення також не підлягають.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 не підтвердили встановлені судом обставини, однак і не спростували їх, оскільки не знають, чи наявні в сторін по справі якісь документи на спірну земельну ділянку та будинок. Про прийняття Пасічнянською с/радою оскаржуваних рішень їм також нічого невідомо.

З показань допитаного в якості свідка ОСОБА_8 встановлено, що він з травня 2006 року по листопад 2010 року працював секретарем Пасічнянської с/ради. Після, з 2010 року по 2019 рік був членом виконкому с/ради. Підтвердив ту обставину, що в 2012 році виконком Пасічнянської с/ради розглядав заяву ОСОБА_3 щодо надання їй права власності на спадкове майно, а саме будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 . На засіданні виконкому був присутній і ОСОБА_4 .

Зазначив, що він і ще декілька депутатів мали зауваження щодо розгляду даного питання, тому просили голову с/ради перенести його розгляд, щоб ознайомитися з документами ОСОБА_4 . Однак їх ніхто не послухав і більшість членів виконкому проголосували за оформлення за ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння.

Він та ще одна людина, хто не пам`ятає, утримались від голосування.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зі змісту ст.81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимогст.141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні первинних позовних вимог правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , підстави для стягнення з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача і навпаки понесених судових витратв порядкуст.141 ЦПК України, відсутні.

На підставі ст.ст.2, 6, 17, 56 ЗК України (в редакції 1990 року),1, 3, 4, 12, 79-1, ч.2 ст.152, 153, 158 ЗК України (чинної редакції), ч.1 ст.257 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 16, 76, 80, 81, ч.4 ст.82, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Пасічнянської сільськоїради Надвірнянськогорайону, Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області і зобов`язання вчинити дії, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Пасічнянської сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету про оформлення права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права на будинок, визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення

складено 12.12.2024 року.

Суддя Грещук Р.П.