Ухвала

від 12.12.2024 по справі 357/702/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/702/20

Провадження № 4-с/357/39/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю представника заявника адвоката Телющенко П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук Олександр Владиславович, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі «Заявник»), від імені якої діє її представник, звернулася до суду з даною скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича (далі «Державний виконавець») про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог Заявник зазначив наступне.

21.02.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/702/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 37761983,35 гривень та витрати на оплату судового збору в розмірі 10510,00 гривень. Указане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.

19.09.2024 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у даній справі, в якому вказано, що виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання до 07.08.2023 року.

11.10.2024 року даний виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

17.10.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Боярчуком О.В., було направлено Повідомлення №76291382/9 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Обґрунтовуючи прийняття такого повідомлення старший державний виконавець Боярчук О.В. вказує, що строк пред`явлення указаного виконавчого документа до виконання закінчився 07.08.2023 року. З огляду на вищевикладене, виконавчий документ пред`явлено на виконання з порушенням строків визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Скаржник вважає, що така позиція Державного виконавця є такою, що суперечить нормам діючого законодавства України, з огляду на що просила суд:

визнати протиправним дії та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Боярчука Олександра Владиславовича про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №76291382/9 від 17.10.2024 року, а саме виконавчого листа №357/702/20 від 19.09.2024 року, що виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) прийняти до виконання, виконавчий лист №357/702/20, що виданий 19.09.2024 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37761983,35 гривень та витрати на оплату судового збору в розмірі 10510,00 гривень.

29.10.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та призначено у ній судове засідання (а.с. 184).

05.11.2024 року до канцелярії суду засобами потового зв`язку від Державного виконавця надійшли пояснення, у яких останній зазначив, що 14.10.2024 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) на розгляд надійшла заява про прийняття до виконання виконавчого листа №357/702/202. 17.10.2024 року Державним виконавцем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання із таких причин. Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені строки пред`явлення виконавчих документів до виконання та підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання. Так у відповідності до частини першої даної статті Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився 07.08.2023 року. З огляду на вищевикладене, виконавчий документ пред`явлено на виконання з порушенням строків визначених Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 192-193).

05.11.2024 року ухвалою суду було залучено ТОВ «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» в якості заінтересованої особи у даній справі (а.с. 199).

12.12.2024 року в судовому засіданні представник Заявника вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні за змістом скарги.

У судові засідання Державний виконавець не з`явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд даної справи без його участі (а.с. 214-215).

У судові засідання представник ТОВ «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» не з`явився, будь-яких пояснень, заперечень, заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило. Відповідне поштове відправлення, яке було направлено на адресу указаної Заінтересованої особи, повернулося до суду з довідкою підприємства поштового зв`язку з відміткою «за закінченням зберігання» (а.с. 219).

При цьому згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження указаної юридичної особи: АДРЕСА_1 (а.с. 196). Саме за вказаною адресою засобами поштового зв`язку судом здійснювалося направлення Заінтересовані особі документів по даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» було належним чином повідомлене про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «за закінченням зберігання», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Такий правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 року по справі №755/4829/23.

Суд, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи приходить до висновку про те, що вимоги скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

21.02.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/702/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 37761983,35 гривень та витрати на оплату судового збору в розмірі 10510,00 гривень. Указане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року (а.с. 151-160).

19.09.2024 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у даній справі, в якому вказано, що виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання до 07.08.2023 року (173-174).

11.10.2024 року даний виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с. 170).

17.10.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Боярчуком О.В., було направлено Повідомлення №76291382/9 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Обґрунтовуючи прийняття такого повідомлення старший державний виконавець Боярчук О.В. вказує, що строк пред`явлення указаного виконавчого документа до виконання закінчився 07.08.2023 року. З огляду на вищевикладене, виконавчий документ пред`явлено на виконання з порушенням строків визначених Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 171-172).

Розглядаючи дану скаргу суд керується наступними нормами права.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з приписами ч.1, ч.2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 4-6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції від 02.06.2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 №2129-ІХ «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, яким визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у спірному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період дії на території України воєнного стану встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року по справі №260/2595/22.

У зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 3891-IX від 23.07.2024 року затверджено Указ Президента України від 23.07.2024 року № 469/2024, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 09.11.2024 року.

Отже, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки, у тому числі строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином законом було подовжено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, до дня припинення або скасування воєнного стану.

З огляду на те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчувався 07.08.2023 року, тобто в період дії на території України воєнного стану то строк пред`явлення до виконання був перерваний, відповідно повертаючи виконавчий документ без виконання Державний виконавець перевищив свої повноваження та діяв всупереч нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак скарга Заявника є законною та обґрунтованою, а її вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Заявник судових витрат не поніс, відтак питання їх відшкодування судом не вирішувалося.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 259, 263, 266, 268, 272, 273 ЦПК України ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Вимоги скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук Олександр Владиславович, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Боярчука Олександра Владиславовича щодо повернення виконавчого листа №357/702/20 від 19.09.2024 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) прийняти до виконання виконавчий лист №357/702/20, виданий 19.09.2024 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37761983,35 гривень та витрати на оплату судового збору в розмірі 10510,00 гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересовані особи: - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук Олександр Владиславович, місцезнаходження: вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, 3 поверх, місто Київ, 02002.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ІРАНО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЕГЛЕНД», місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Василя Стуса, будинок 48, квартира 109, код ЄДРПОУ 32123827.

Повне судове рішення складено 12.12.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров