Рішення

від 09.12.2024 по справі 638/20748/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20748/24

Провадження № 2/638/6957/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач Харківська міська рада,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року Харківська міська рада звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, в обґрунтування якого зазначила, що Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , під час чого виявлено, що за ОСОБА_1 з 05.05.2014 до теперішнього часу зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 39,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088, право користування якою відповідачкою не було оформлено. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

02.09.2024 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. у порядку ч 2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та за результатами проведеного обстеження встановлено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088, площею 0,0189 га по АДРЕСА_1 , розташована нежитлова будівля літ. «Б-1», право власності на яку, на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 з дати формування земельної ділянки (14.08.2017) до теперішнього часу використовує її без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

ОСОБА_1 не зареєстрована платником земельного податку або орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 площею 0,0189 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

За період з 01.01.2021 до 31.12.2021 ОСОБА_1 не сплачувала плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 97370,56 грн.

З метою захисту майнових прав Харківська міська рада звернулася до суду з цим позовом, в якому на підставі ст. 1212 ЦК України просила суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року у розмірі 97370,56 грн (п`ятдесят сім тисяч триста сімдесят гривень 56 копійок).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просила відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 не є об`єктом цивільних прав, а отже, у позивача не можуть виникати щодо неї права, а у відповідача обов`язок сплачувати кошти за користування такою землею, адже юридично її «не існує», оскільки згідно відповіді від 27 квітня 2023 року №3-9-4163/1-23-08-31 Департаменту земельних відносин Харківської міської ради на звернення ОСОБА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088, площа складає 0,0189 га, право власності за територіальною громадою міста Харкова не зареєстровано. Відповідач категорично не згоден з тим, що вона за період з 01.02.2021 по 31.12.2021 не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки грошові кошти у розмірі 97370,56 грн., оскільки ця земельна ділянка не є сформованою земельною ділянкою, як об`єкт цивільних прав, при цьому розрахунок позивача повністю безпідставний, оскільки навіть здійснений без врахування відповідних охоронних зон, які знаходяться в межах даної земельної ділянки загальною площею 189 кв.м.

Відповідач звертає увагу суду, що на земельній ділянці розташована охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту площею 0,0002га, охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту площею 0,0016га, охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,002га, охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,0003га. Такі охоронні зони фактично є землями із спеціальним режимом використання, можуть використовуватись виключно з цільовим призначенням. Тому відповідач простить суд врахувати, що такі землі можуть знаходитись в межах земельних ділянок наданих в оренду суб`єктам господарювання без їх вилучення, проте, в даному випадку вказані землі не могли використовуватись відповідачем для будівництва та обслуговування будівель торгівлі нерухомого майна, яке належить відповідачу. Справедливим було б нарахування безпідставно збережених відповідачем коштів виходячи з площі сформованої земельної ділянки без врахування площ охоронних зон, які визначені відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.03.2023 №НВ-9916221582023. Оскільки при виконанні розрахунку безпідставно збережених коштів невірно визначено площу земельної ділянки не враховано дане обмеження у використанні земельної ділянки, виконаний позивачем розрахунок є неналежним доказом та не підтверджує заявлений до стягнення розмір безпідставно збережених коштів.

Також відповідач вважає, що наданий позивачем Акт обстеження земельної ділянки б/н від 02.09.2024 не підтверджує факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088, оскільки даний акт був складений майже через три роки після заявленого періоду.

У відповіді на відзив Харківська міська рада зазначила, що Харківська міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї. Такий висновок, на переконання позивача, відповідає положенням Конституції України, Земельного кодексу України, пунктам 3, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення». Позивач наголошує, що державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. У даному випадку право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 загальною площею 0,0189 га по АДРЕСА_1 підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкові. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться у власності інших осіб. Щодо охоронних зон, які розташовані на земельній ділянці, представник позивача зазначив, що наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 охоронних зон жодним чином не вливає на обов`язок власника нерухомого майна - користувача земельної ділянки, здійснювати плату за землю відповідно до вимог ст. 206 ЗК України, а лише встановлює певні обмеження у її використанні. Щодо акту обстеження земельної ділянки зазначив, що він був виконаний Харківською міською радою у порядку ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України як власником земельної ділянки, яку використовує відповідач, та є лише одним із доказів, що міститься в матеріалах справи, та оцінюється у сукупності з іншими доказами. Цей акт не містить відомостей, які б обумовлювали вирішальне значення для розгляду справи судом.

У запереченні на відповідь на відзив ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , зазначила, що згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідач не погоджується думкою з позивача, що державна реєстрація речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї, оскільки земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Позивач не надав документів, підтверджуючих реєстрацію спірної ділянки у відповідності до вищевказаного Закону, а на переконання відповідача, твердження позивача, що право комунальної власності на земельну ділянку підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкові, не достатньо для того, щоб ця ділянка вже була об`єктом цивільних прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченні.

Заслухавши учасників справ, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_5 , суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що за ОСОБА_1 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого 05 травня 2014 року, зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 39,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13 вересня 2024 року № 394880008.

07 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0189 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1».

Пунктом 35 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 14 вересня 2016 року за №342/16 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,0206 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1» (торгівельне) по АДРЕСА_1 . Пунктом 4 цього ж рішення Харківської міської ради попереджено ОСОБА_1 , що земельну ділянку для експлуатації об`єкта буде надано у користування окремим рішенням після надання документації із землеустрою, погодженою у встановленому законом порядку.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.03.2023 № НВ-9916221582023, 14 серпня 2017 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0189 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєно їй кадастровий номер 6310136300:06:005:0088. Земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутня.

16 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Харківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0189 га по АДРЕСА_1 та продажу земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1».

Сторонами визнається та не підлягає доказуванню згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088, площею 0,0189 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:06:005:0088, від 02 вересня 2024 року, складений головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк Олександрою Валеріївною на підставі ч. 2 ст. 83, ст. 187 ЗК України, з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.03.2023 № НВ-9916221582023 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що ОСОБА_1 з 14 серпня 2017 року до теперішнього часу використовує земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:06:005:0088), площею 0,0189 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України. До Акту долучено ситуаційну схему розміщення земельних ділянок (Додаток 1) та фото земельної ділянки (Додаток 2).

Допитана як свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що безпосередньо проводила обстеження земельної на місці, що підтверджено також фотоматеріалами. Об`єкт нерухомості та земельна ділянка розглядаються як єдиний об`єкт права власності, тому вона сфотографувала магазин, щоб показати, що ця будівля використовується під магазин. Зазначаючи у Акті про те, що земельна ділянка використовується ОСОБА_1 , свідок керувалась відомостями Державного речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого магазин зареєстрований за ОСОБА_1 . Заміри на земельній ділянці не проводила, оскільки вони були зроблені фахівцями про розробленні проекту землеустрою за замовленням відповідача, тому свідок керувалась цими даними. Оскільки під час огляду земельної ділянки не було виявлено невідповідностей технічній документації або сторонніх споруд, тому замірювання не проводилося.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Головним управління Держгеокадастру у Харківській області 15 вересня 2020 року №5544, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1217132 грн.

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 26 серпня 2024 № 5053/0/224-24 ОСОБА_1 не зареєстрована платником земельного податку або орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 площею 0,0189 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Згідно з розрахунком безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства від 30 вересня 2024 року, складеним заступником начальника Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської, погодженим заступником директора Департаменту - начальником відділу правового забезпечення Департаменту земельних відносин Харківської міської, розмір безпідставно збережених Зуєвою Н.О. коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 складає 97370,56 грн. Розрахунок здійснено з урахуванням нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації (1217132 грн), ставки річної орендної плати (8%), коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (1) та розміру земельної ділянки (1).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіжу складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки № 6310136300:06:005:0088, а тому не є платником земельного податку, таким чином єдино можлива форма здійснення плати за землю для неї є орендна плата.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 39,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці № 6310136300:06:005:0088.

При цьому, ОСОБА_1 не укладала договорів оренди земельної ділянки №6310136300:06:005:0088 з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, відтак відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За таких обставин, ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе грошові кошти, які мала заплатити за користування нею, тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки право власності на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому вона не є сформованою земельною ділянкою як об`єкт цивільних прав, з огляду на таке.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Судовим розглядом встановлено, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 6310136300:06:005:0088 відбулося 14 серпня 2017 року, таким чином саме з цього часу земельна ділянка сформувалася як об`єкт цивільних прав.

Безпідставними є посилання відповідача на положення ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», відповідно до якої державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Державним кадастровим реєстратором приймалося рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088.

Безпідставними є доводи відповідача про відсутність зареєстрованого за Харківською міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку, з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частини 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Згідно з п. а) ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Відповідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20, державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01 січня 2013 року не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 серпня 2022 у справі № 922/2060/20).

Таким чином, враховуючи відсутність зареєстрованого за будь-якою особою права власності на земельну ділянку, її розташування в межах міста Харкова, ця земельна ділянка відповідно до закону належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, представницьким органом якої є Харківська міська рада.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами користування позивачем земельною ділянкою суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу на праві власності, сформована з 14.08.2017 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. Відповідач є власником нежитлової будівлі, яка розташована на земельній ділянці, з 05 травня 2014 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_1 з власної ініціативи у 2016-2017 роках вчинила дії щодо формування земельної ділянки площею 0,0189 га по АДРЕСА_1 , зокрема звернулася до Харківської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088. При цьому, у своїх заявах зазначила мету розроблення проекту землеустрою, а саме «для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

Тобто, відповідач, усвідомлюючи, що після присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру вона буде сформована як об`єкт цивільних прав, і на неї буде поширюватися принцип платності використання землі (земельний податок у разі набуття у власність земельної ділянки, орендна плата у разі оформлення права користування земельною ділянкою), ОСОБА_1 виявила бажання та ініціювала вчинення дій на присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру та формування її як об`єкта цивільних прав. Проте, після формування за ініціативою відповідача земельної ділянки, остання не вчинила дій щодо юридичне оформлення прав на земельну ділянку, чим порушує принцип платності використання землі, закріплений у ст. 206 Земельного кодексу України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

На переконання суду, дії відповідача, яка за власною волею ініціювала формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, зазначивши мету («для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1»), проте в подальшому не вчинила дій щодо юридичного оформлення прав на земельну ділянку (користування або власність), є суперечливими та недобросовісними.

Суперечливими є також і доводи відповідача про те, що вона не використовує земельну ділянку № 6310136300:06:005:0088, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником розташованої на земельній ділянці нежитлової будівлі з 2014 року до теперішнього часу. У 2016-2017 роках ОСОБА_1 ініціювала розроблення проекту землеустрою земельної ділянки саме з метою обслуговування належної їй нежитлової будівлі (торгівельна). Позивачем доведено, що нежитлова будівля відповідача станом на 02 вересня 2024 року розташована на земельній ділянці № 6310136300:06:005:0088. Доказів того, що нежитлова будівля була знищена чи не перебувала у власності відповідача у 2021 році матеріали справи не містять.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що вона використовує не усю земельну ділянку площею 0,0189 га, а лише частину земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, оскільки об`єктом цивільних прав є уся сформована земельна ділянка з цільовим призначенням «для обслуговування будівель торгівлі». Доказів того, що було проведено поділ земельної ділянки відповідачем не надано. Таким чином, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, технічну характеристику земельної ділянки, презюмується використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням для обслуговування нежитлової будівлі ОСОБА_1 .

Суд критично сприймає доводи відповідача про неналежність та недопустимість Акту обстеження від 02 вересня 2024 року, оскільки цей Акт є лише одним із доказів, що міститься в матеріалах справи, та оцінюється у сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо реєстрації права власності відповідачем на нежитлові будівлі, реєстрації земельної ділянки комунальної форми власності як об`єкту цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України, наявності/відсутності у відповідача правових підстав для використання спірної земельної ділянки та інше. Відповідно, цей акт не містить відомостей, які б обумовлювали вирішальне значення для розгляду справи господарським судом. Крім того, вказаний акт обстеження складався з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.03.2023 № НВ-9916221582023, в якому зазначено всі відомості про земельну ділянку, зокрема, кадастровий номер, цільове призначення, категорія земель, кадастровий план та опис меж земельної ділянки.

Враховуючи, що головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. під час проведення обстеження земельної ділянки не було встановлено обставин, які свідчать про невідповідність земельної ділянки технічній документації на неї та не було виявлено самовільно збудованих споруд тощо, тому під час обстеження не було необхідності у здійсненні замірів земельної ділянки, головний спеціаліст правомірно покладалася на відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що цей акт складено у вересня 2024 року, а зазначено про використання земельної ділянки протягом 2021 року, оскільки цим актом підтверджено, що станом на 02 вересня 2024 року належна ОСОБА_1 нежитлова розташована на земельній ділянці № 6310136300:06:005:0088. При цьому, право власності на нежитлову будівлю зареєстрована за ОСОБА_1 05 травня 2014 року. Крім того, в матеріалах справи міститься копія Акта обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яким підтверджено розміщення нежитлової будівлі відповідача на земельній ділянці № 6310136300:06:005:0088 станом на 28 вересня 2020 року. Враховуючи дату виникнення у відповідача права власності на нежитлову будівлю (05.05.2014), наявність доказів розміщення нежитлової будівлі відповідача на земельній ділянці 28.09.2020 та 02.09.2024, саме на ОСОБА_1 лежить тягар доказування того, що належна їй нежитлова будівля не була розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 протягом 2021 року.

Інші доводи сторони відповідача в цій частині доводів є явно необґрунтованими з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Щодо визначення розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 грошових коштів за 2021 рік, суд зазначає наступне.

Підпунктами 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пунктом 288.5 статті 288 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2.5 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27 лютого 2008 року, зі змінами (в редакції до 31.12.2021), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.

Додатком до Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.

Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 630 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно. Згідно з п. 1 Методики, ця Методика визначає механізм визначення розміру плати за оренду об`єктів, визначених частиною першою статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Враховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1217132 грн, ставку річної орендної плати (8%), розмір земельної ділянки (0,0189 га, що перевищує 50 кв.м), розмір орендної плати, яка повинна була сплачуватись за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088, загальною площею 0,0189 га по АДРЕСА_1 складає у 2021 році - 8114,21 грн в місяць. Таким чином, розмір орендної плати за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року складає 97370,56 грн.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідач не надала доказів сплати орендної плати земельного податку або орендної плати за використання зазначеної земельної ділянки у 2021 році, не спростувала належними та допустимими доказами здійснений позивачем розрахунок, не надала доказів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки як підстави для застосування іншого коефіцієнта при визначенні місячної орендної плати, не надала свого обґрунтованого та підтвердженого відповідними доказами контррозрахунку суми безпідставно збережених коштів.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо неврахування позивачем при здійсненні розрахунку охоронних зон на земельній ділянці площею 0,0002 га, 0,0016 га, 0,002 га, 0,0003га, оскільки базою для визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою є її нормативна грошова оцінка, а не її площа. Площа земельної ділянки враховується виключно при визначенні коефіцієнта розміру земельної ділянки, проте навіть за вирахуванням охоронних зон (загальною площею 0,0041 га), площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 буде перевищувати 50 кв.м, у зв`язку з чим коефіцієнт розміру земельної ділянки буде незмінним.

При цьому, суд зазначає, що наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 охоронних зон жодним чином не вливає на обов`язок ОСОБА_1 як власника нерухомого майна та користувача земельної ділянки, здійснювати плату за землю відповідно до вимог ст. 206 ЗК України, а лише встановлює певні обмеження у її використанні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 без достатньо правової підстави зберегла за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі 97370,56 грн як несплачену орендну плату за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року , оскільки користувалася земельною ділянкою комунальної власності без оформлення та реєстрації права користування нею, тому зобов`язана повернути грошові кошти у зазначеному розмірі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Таким чином, позовні вимоги Харківської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273-279, 353-354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Харківської міської ради, адреса: майдан Конституції, 7 місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0088 за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року у розмірі 97370,56 грн (п`ятдесят сім тисяч триста сімдесят гривень 56 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Харківської міської ради, адреса: майдан Конституції, 7 місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2024 року.

Суддя І.П. Латка