Рішення

від 12.12.2024 по справі 631/1324/24

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1324/24

провадження № 2/631/560/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АХ № 1203939 від 15 серпня 2024 року діє адвокат Мезін В. В., звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій просить визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що Нововодолазькою селищною радою Харківської області складений відповідний актовий запис. Позивач була невісткою померлої ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла все своє майно, де б таке не було та з чого воно не складалося й на що вона за законом мала мати право ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 6324280505:00:000:0277, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, місце розташування об`єктів нерухомості: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 4,0071 га, кадастровий номер 6324280500:02:000:0229, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місця розташування: Харківська область. Харківський (колишній Нововодолазький) район, Нововодолазька селищна рада (раніше Знам`янська сільська рада).

Як вказав представник позивача, за життя ОСОБА_2 не повідомляла ОСОБА_1 про складання на її ім`я заповіту. Крім того, позивач не була повідомлена й нотаріусом, що на її ім`я є заповіт. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не знала й не могла знати про наявність заповіту, остання в шестимісячний термін з дня смерті ОСОБА_2 не звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Після сплину не значного часу, а саме трьох днів після закінчення строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, позивач випадково дізналась від сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначені свідками в заповіті, про те, що померла склала заповіт на користь позивача. Заповіт та оригінал державного акту на землю були знайдені в будинку та речах померлої.

При зверненні ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. з питань оформлення спадкових прав, останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки та житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , оскільки на час відкриття спадщини остання не проживала постійно із спадкодавцем, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк нотаріусу не подала.

На обґрунтування позову як на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, сторона позивача вказала, що ОСОБА_1 не знала про наявність заповіту, складеного спадкодавцем на її ім`я, тому звернулась до нотаріуса не вчасно, пропустивши шестимісячний строк на три дні. Представник позивача просив визначити для позивача достатній додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачем, НОВОВОДОЛАЗЬКОЮ СЕЛИЩНОЮ РАДОЮ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, до суду надано не було.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 16 вересня 2024 року витребувано від приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Любов Анатоліївни належним чином завірену копію спадкової справи № 82/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, судом не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника адвоката Мезіна Віталія Вікторовича.

Уповноважений представник позивача адвокат Мезін Віталій Вікторович у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, 11 грудня 2024 року представник позивача адвокат Мезін Віталій Вікторович звернувся на адресу суду з клопотанням, що було зареєстроване за вхідним № 8684/24-вх., відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, просив суд розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача.

Уповноважений представник НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, голова НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Олександр Єсін направив на адресу суду заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 6608/24-вх. від 11 вересня 2024 року, відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати без участі їх представника, зазначивши, що проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечують.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно приписівпункту 1частини 3статті 223Цивільного процесуальногокодексу Україниякщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача, свідчать відповідні заяви, що подані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи, своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи, відсутність підстав для визнання їх явки обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи, що наведені у позовній заяві, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 85 років у селі Федорівка, Харківського району, Харківської області, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 08 лютого 2024 року Нововодолазькою селищною радою Харківського району Харківської області складений відповідний актовий запис № 47 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

За життя ОСОБА_2 визначила своїх спадкоємців шляхом складання заповіту.

Так, згідно змісту заповіту, складеного 10 січня 2024 року та посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., зареєстровано в реєстрі за № 33, 34, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок своєї смерті, діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, зробила наступне розпорядження, а саме: все своє майно (як рухоме, так і нерухоме), де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона матиме право на день своєї смерті, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний заповіт був складений і підписаний за місцем проживання заповідача в селі Федорівка Харківського району Харківської області в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах приватного нотаріуса Крючкової Л. А., а другий видається заповідачу. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 через похилий вік, стан здоров`я та вади зору не може особисто прочитати текст заповіту, згідно зі статтею 1253 Цивільного кодексу України, заповіт посвідчено в присутності запрошених заповідачем свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зачитали цей заповіт вголос та поставили свої підписи на ньому в присутності заповідача та нотаріуса.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) № 77971948 від 13 серпня 2024 року, сформованої та наданої приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., вищезазначений заповіт є чинним, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 71830355 (у реєстрі нотаріальних дій за № 33), посвідчений 10 січня 2024 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А.

Положеннями статті 1221 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Із копії довідки № 20-58/65, наявної в матеріалах спадкової справи, виданої 14 серпня 2024 року Федорівським старостинським округом № 7 Нововодолазької селищної ради Харківської області, встановлено, що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з ІНФОРМАЦІЯ_4 і по день смерті. Разом із померлою ніхто не був зареєстрований. З ІНФОРМАЦІЯ_2 померла була знята з реєстрації.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 .

Перевіривши матеріалиспадкової справи№ 82/2024,заведеної 13серпня 2024року післясмерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ,що булинаправлені наадресу судувідповідно доухвали провитребування доказівприватним нотаріусомХарківського районногонотаріального округуХарківської області КрючковоюЛ.А.листом від24вересня 2024року №397/02-14,що надійшлина адресусуду 24вересня 2024року тазареєстровані завхідним №6898/24-вх.,встановлено,що спадкова справа, номер у спадковому реєстрі № 77971944, номер у нотаріуса 82/2024, зареєстрована у приватного нотаріусаХарківського районногонотаріального округуХарківської областіКрючкової Л.А 13 серпня 2024 року на підставі заяви позивача по справі ОСОБА_1 , поданої 13 серпня 2024 року й зареєстрованої у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 272 о 08 годині 23 хвилини.

Згідно матеріалів спадкової справи № 82/2024 встановлено, що інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має.

Також, судом не встановлено осіб, які б відповідно до приписів статті 1241 Цивільного кодексу України мали право на одержання обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_2 .

З матеріалів спадкової справи убачається, що чоловік спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Федорівка Нововодолазького району, Харківської області, про що 11 грудня 1995 року Виконавчим комітетом Знам`янської сільської ради Нововодолазького району Харківської області складено відповідний актовий запис за № 27 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

До складуспадкового майна,яке залишилосьпісля смерті ОСОБА_2 входятьземельна ділянкаплощею 0,25га,кадастровий номер6324280505:00:000:0277,з цільовимпризначенням для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка),що належалапомерлій напідставі рішенняНововодолазької селищноїради Харківськоїобласті ХІVсесії VІІІскликання від13жовтня 2021року №2158-VІІІ,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 2533903463120,та розташованийна нійжитловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами,місце розташуванняоб`єктів нерухомості: АДРЕСА_2 ,що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку, виданого 22 серпня 1996 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 1783 та свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку, виданого 22 серпня 1996 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 1781; а також земельна ділянка площею 4,0071 га, кадастровий номер 6324280500:02:000:0229, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Знам`янської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, земельна частка (пай), ділянка № НОМЕР_3 , що належала померлій відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 518284, виданого 29 липня 2009 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 15 серпня 2024 року за вихідним № 339/02-31 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріальною округу Харківської області Крючковою Л. А., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, через те, що остання у встановлений законом шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не була зареєстрована.

При вирішенні даного спору суд виходить з приписів статті 1233 Цивільного кодексу України, яка регламентує, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною 1 статті 1235 Цивільного кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу Українивизначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1270 Цивільного кодексу України обумовлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 із померлою (спадкодавцем) ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами, позивач повинна була подати нотаріусу впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини за заповітом, проте вказаних дій не вчинила.

Відповідно до правил, обумовлених частинами 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємиць протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила наведеної норми права про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Суд також бере до уваги, що Пленум Верховного Суду України у пункті 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного вище, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Разом із тим, частиною 1 статті 56 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

При цьому, виходячи зі змісту статей34, 37 та 59 наведеного Закону України, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування посвідчують правочини, якими, зокрема є й заповіт, складаючи їх у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса або виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, а другийнадається заповідачеві.

Про те, що заповіт ОСОБА_2 було складено саме таким чином, тобто у двох примірниках, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А., а другий видавався заповідачу, безпосередньо відображено у заповіті, посвідченому 10 січня 2024 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А.

З наведеного можна зробити висновок про те, що ОСОБА_1 копію заповіту ОСОБА_2 , складеного на її користь, не отримувала, й відомості, які б спростовували цю інформацію, суду не надані, а тому є підстави вважати, що позивач впродовж шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тобто смерті заповідача, не знала про його існування.

Також суд бере до уваги, що приписи статті 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» покладає на нотаріуса або в сільських населених пунктах - посадову особу органу місцевого самоврядування, уповноважену на вчинення нотаріальних дій, зобов`язання, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, а також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Крім того,пунктами 1.2та 2.2глави 10розділу ІІ«Порядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України»,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни №296/5від 22лютого 2012року (далі Порядок)обумовлено,що при зверненніспадкоємця узв`язку звідкриттям спадщининотаріус з`ясовуєвідомості стосовнофакту смертіспадкодавця,часу імісця відкриттяспадщини,кола спадкоємців,наявності заповіту,наявності спадковогомайна,його складута місцезнаходження,необхідність вжиттязаходів щодоохорони спадковогомайна. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2глави 10 розділу II Порядку).

Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняттяспадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19).

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 впродовж встановленого законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не прийняла її з об`єктивних причин, викликаних відсутністю відомостей про наявний заповіт, складений на її користь, а тому можливо вказати, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин та є незначним. Так, часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 та зверненням ОСОБА_1 до нотаріусу склав близько тижня (з 06 серпня 2024 року по 13 серпня 2024 року). Крім того, суд бере до уваги, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, інших осіб, які б в установлений законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , не встановлено.

Суд зазначає, що вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримання принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд бере до уваги висновок щодо незначного часового проміжку між закінченням строку для прийняття спадщини та звернення до суду з відповідним позовом зроблений Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Аналогічний висновок відносно можливості визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини через незначений часовий проміжок між закінченням строку для прийняття спадщини та звернення до суду з відповідним позовом зроблений Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 644/4393/20 (провадження № 61-5188св21) та від 16 серпня 2023 року у справі № 758/13293/18 (провадження № 61-13061св22).

Слід також зауважити, що спадщина після померлої ОСОБА_2 на даний час залишилась відкритою та ніким не прийнята, відемурлою у відповідності до приписів статті 1277 Цивільного кодексу України не визнана, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка звернулась для оформлення спадкових прав, а сам по собі факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Крім того, з аналізу приведених вище норм Цивільного законодавства України необхідно дійти висновку, що, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини із поважних причин, закон гарантує йому право для звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відтак, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши в силу положень статей 76 80 Цивільного процесуального кодексу України надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач в інший спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, строк звернення до нотаріальної контори не дотриманий позивачем з поважної причини, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, інших спадкоємців, які в установлений законом строк та порядок прийняли б спадщину після смерті ОСОБА_2 не встановлено, відповідач проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує, а часовий проміжок між закінченням встановленого шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та зверненням до нотаріуса є незначним, тому наявні усі підстави для задоволення позову у повному обсязі та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом тривалістю у три місяця з дня набрання даним рішенням законної сили.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положеньстатті 141 Цивільного процесуального кодексу Україниз урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 5, 7, 10 13, 17 19, 58, 64, 76 81, 83, 128 131, 211, 214, 223, 235, частиною 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю три місяця, який відраховувати з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок № 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04397997.

Суддя: Т. М. Трояновська