Рішення

від 05.12.2024 по справі 757/26342/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26342/24-ц

пр. № 2-6706/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, у якому просив стягнути суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних, суму інфляційних втрат на загальну суму 54 499, 40 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач як управитель обслуговує будинок на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком , умови якого відповідачем належним чином не виконуються, що призвело до накопичення заборгованості у розмірі 36 692, 56 грн за період з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2024 року. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, інфляційної складової боргу і 3 % річних, вирішити питання розподілу судових витрат.

У відзиві відповідач позов не визнала і просила відмовити у задоволенні позову, вказала, що ТОВ «Рада-1» та нею не укладався договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до вимог чинного законодавства. 28 квітня 2020 року ТОВ «Рада-1» (управитель) та ОСББ «Ковпака 17» (співвласник) укладено договір «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», за мовами якого управитель зобов`язувався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління, згідно з вимогами законом (п. 1 договору). В позовній заяві позивач посилається на те, що 03 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Фірма «Володар Роз» укладено договір № 1/313-Ж-11 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТІШ). В подальшому були укладені додаткові угоди про внесення змін до тарифів на надання послуг. Однак, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 1 рішення Київської міської ради від 17 квітня 2018 року № 479/4543 послугу з вивезення побутових відходів визначено окремою комунальною послугою, право на здійснення якої виборюється на конкурсних засадах. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 грудня 2017 року N1589 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території м. Києва», комунальне підприємство «Київкомунсервіс» визначено єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", поводження з побутовими відходами є комунальною послугою і потребує окремо укладеного договору. Відповідного рішення співвласників про те, що позивач від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладає з виконавцем комунальної послуги поводження з побутовими відходами, КП «Київкомунсервіс», колективного договору про надання такої послуги і забезпечує виконання умов колективного договору та контроль якості цих послуг не приймалось. Договір з цього приводу, що містить порядок ведення управителем обліку обсягу спожитої послуги поводження з побутовими відходами та їх оплати, у тому числі стосовно кожного співвласника відсутній; порядок та умови здійснення управителем розподілу між співвласниками обсягу спожитої послуги поводження з побутовими відходами відповідно до законодавства не затверджений; розмір та порядок фінансування витрат управителя, пов`язаних з укладенням та виконанням колективного договору послуги поводження з побутовими відходами не визначений; порядок перерахування співвласниками коштів для оплати спожитих обсягів послуги поводження з побутовими відходами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий управителем відсутній; розмір та порядок внесення управителю плати за організацію укладення та виконання колективного договору поводження з побутовими відходами не визначений. Відповідач вважає, що позивачем не доведено заборгованість відповідача за надані послуги в сумі 36 692, 56 грн, між сторонами відсутні договірні відносини про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, позивач не є суб`єктом надання неіснуючих комунальних послуг.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

10 червня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 11 червня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

17 червня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

18 червня 2024 року ухвалою судді відкрито у справі провадження, для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін у судове засідання.

06 вересня 2024 року відповідач подала до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05 грудня 2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Управителем, що обслуговує даний будинок, є ТОВ «РАДА 1», що підтверджується Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, зареєстрованого за № 315 від 31 грудня 1999 року в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва, а також Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28 квітня 2020 року.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини першої ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

За пунктом 6 частини сьомої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.

Частиною третьою ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що представником позивача надані достатні докази того, що позивач є балансоутримувачем, який обслуговує будинок АДРЕСА_2 , у період часу, який досліджується судом, та був виконавцем житлово-комунальних послуг, які надавались власникам квартир зазначеного будинку у зазначений період, в тому числі відповідачу, чого останнім не спростовано і за які оплату не було ним внесено.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача становить за період з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2024 року включно у результаті несплати за належним чином надані послуги за відповідачем утворився борг у розмірі 36 692, 56 грн - основного боргу, інфляційної складової боргу - 14 513, 56 грн, 3 % річних - 3 293, 28 грн.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які посилається у позовній заяві, а доводи сторони відповідача їх спростовують.

Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані, і тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отримані послуги з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 36 692, 56 грн - основного боргу, інфляційної складової боргу - 14 513, 56 грн, 3 % річних - 3 293, 28 грн підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028, 00 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 1-16, 322, 525, 526, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» (ЄДРПОУ 32070503, адреса: м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3) суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 36 692, 56 грн - основного боргу, інфляційної складової боргу - 14 513, 56 грн, 3 % річних - 3 293, 28 грн та суму судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова