Рішення

від 05.12.2024 по справі 757/38174/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38174/24-ц

пр. № 2-7658/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги утримання та експлуатації автостоянки,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за період з червня 2022 року по липень 2024 року у розмірі 18 480, 00 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 2 239, 65 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 562, 83 грн; судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5 000, 00 грн.

В обґрунтування вказано, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання щодо оплати послуг по утриманню машиномісця (гаража) № НОМЕР_1 у секції «А» підземної автостоянки по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим станом на липень 2024 року має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 21 282, 48 грн, стягнення якої є предметом даного позову разом з штрафними санкціями.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

23 серпня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 26 серпня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

29 серпня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про відсутність інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

30 серпня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про проведення розгляду у його відсутність, проти постановлення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому у силу частини восьмої ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку про постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 є власником машиномісця (гаража) № НОМЕР_1 у секції «А», яке розташована на першому поверсі підземної автостоянки по АДРЕСА_1 .

Між ТОВ «Позняки-Автосервіс» і ОСОБА_1 відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування автостоянки (машиномісця).

01 березня 2007 року ТОВ «Позняки-Автосервіс» та ОСОБА_1 укладено договір № 01-03-121А/СТ13 про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, згідно з умовами якого власник передає, а виконавець приймає на обслуговування машиномісце № НОМЕР_1 секції «А» підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.2. договору виконавець забезпечує обслуговування стоянки і прилягаючої території, збереження транспортних засобів власника на стоянці, а власник оплачує послуги Виконавця по обслуговуванню стоянки і бере участь витратах по її утриманню.

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобов`язався забезпечити умови обслуговування стоянки, охорону, цілодобовий пропускний та внутрішній режим, здійснювати комплекс робіт по утриманню стоянки та прилягаючої території в належному технічному і санітарному стані та інші послуги тощо.

Згідно з п. 2.2.4 договору власник зобов`язався своєчасно сплачувати виконавцю вартість І послуг та свою частку у витратах по утриманню й обслуговуванню стоянки згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору власник оплачує надані виконавцем послуги в сумі, що відповідає частці власника у витратах по утриманню й обслуговуванню стоянки.

Згідно з п. 4.4. договору на момент підписання даного договору, сума однієї частки власника у витратах по утриманню і обслуговуванню стоянки на місяць і складає 165, 00 грн без ПДВ.

Оплата здійснюється власником у національній валюті України через касу, або на поточний рахунок Виконавця, не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 4.5. договору).

Угодою № 1 до договору № 01-03-121А/СТ13 від 01 березня 2007 року сторони погодили з 01 травня 2010 року змінити пункт 4.4. договору та викласти його у такій редакції: «Сума однієї частки (одного місця) Власника у витратах по утриманню і обслуговуванню стоянки на місяць складає 200 (двісті) грн. 00 коп, без ПДВ.».

Додатковою угодою № 2/СТ13 від 01 травня 2013 року до договору № 01-03-121А/СТ13 від 01 березня 2007 року сторони погодили змінити пункт 4.4. договору та викласти його в наступній редакції: «З 01.05.2013 сума однієї частки власника у витратах по утриманню та обслуговуванню стоянки складає 225 (двісті двадцять п`ять) грн. 00 коп на місяць».

Додатковою угодою № 3 від 01 квітня 2015 року до договору № 01-03-121А/СТ13 від 01 березня 2007 року сторони погодили змінити розділ 4 договору, виклавши його у такій редакції: «з 01 квітня 2015 року розмір щомісячної плати за надання послуг (частка Власника у витратах) становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп за обслуговування одного машиномісця.».

Додатковою угодою №4 від 01 березня 2017 року до договору № 01-03-121А/СТ13 від 01 березня 2007 року сторони погодили змінити розділ 4 договору, виклавши його в наступній редакції: «з 01 березня 2017 року розмір щомісячної плати за надання послуг (частка Власника у витратах) становить 380 (триста вісімдесят) грн. 00 коп за обслуговування одного машиномісця.».

Витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховуються, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць, що становить 264 машино-місць.

З 01 лютого 2019 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 410 грн щомісячно, з 01 вересня 2021 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 580 грн щомісячно та з 01 грудня 2022 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 750 грн щомісячно (діючий тариф).

На адресу відповідача надсилались для підписання два примірники додаткової угоди від 01 вересня 2021 року, в якій позивач пропонував погодити розмір щомісячної плати за надання послуг (частка власника у витратах) в розмірі 580, 00 грн за обслуговування одного машиномісця.

Підписаний відповідачем примірник додаткової угоди на адресу позивача не повертався, водночас відповідач не направив на адресу позивача обґрунтованих заперечень чи зауважень щодо нових тарифів, проте вчинив дії, які свідчать про прийняття змін, а саме: відповідач оплачував послуги за діючим тарифом в розмірі 580, 00 грн щомісячно по травень 2022 року, однак з червня 2022 року перестав сплачувати послуги.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.

Зміст договору, відповідно до частини першої ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України у разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань чинне законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені, індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з червня 2022 року по липень 2024 року у розмірі 18 480, 00 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 2 239, 65 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 562, 83 грн.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн і поніс витрати на правову допомогу - 5 000, 00 грн, тому враховуючи задоволення позову судом, ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 322, 360, 627-629, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги утримання та експлуатації машиномісця задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» (код 30183224, вул. Анни Ахматової, буд. 3, м. Київ, 02068) суму заборгованості у розмірі 18 480, 00 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 2 239, 65 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 562, 83 грн; судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5 000, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення.

Суддя І. В. Литвинова