Постанова

від 12.12.2024 по справі 279/4377/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4377/24 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/4377/24 за позовом ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фактор Груп»про стягненнябезпідставно отриманихкоштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвокатаДубенчука МихайлаВікторовича на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка В.П. у місті Коростені,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (далі ТОВ ФК «Фактор Груп», Товариство, Відповідач) на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 19 060,3 грн та судові витрати.

Позов мотивував тим, що він з ПАТ «Терра Банк», правонаступником якого є Відповідач, уклав кредитний договір. 22 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва було відкрито виконавче провадження № 64590206 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу№ 2035, виданого 03 лютого 2021 року. У рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем 12 квітня 2021 року була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника. З його заробітної плати в рамках виконавчого провадження були вирахувані кошти в сумі 19 060,3 грн. У той же час, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 липня 2023 року у справі № 279/4835/23 вище вказаний виконавчий напис про стягнення із нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Груп» заборгованості за кредитним договором № 34504 від 20 січня 2012 року за період з 17 листопада 2017 року по 10 грудень 2019 року в загальній сумі 20794, 76 грн визнано таким, що не підлягає виконанню. Зазначене судове рішення 31 жовтня 2023 року набрало законної сили.

Зважаючи на викладене, він змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, представник позивача адвокат Дубенчук М.В. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом розглянуто дану справу при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що в свою чергу призвело до невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зазначає, що у даному випадку, правовою підставою набуття Відповідачем коштів в сумі 19060,3 грн, став виконавчий напис нотаріуса № 20035 від 03 лютого 2021 року, який визнаний таким, що не підлягає виконанню. Тому, вважає, що правова підстава для отримання Товариством від ОСОБА_1 , коштів відпала, і вказані кошти підлягають поверненню останньому.

Крім того, представник позивача, в апеляційній скарзі просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 20035 про стягнення з ОСОБА_1 , як з боржника за кредитним договором, укладеного з ПАТ "ТЕРРА банк", остаточним правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги є ТОВ ФК "Фактор Груп", на користь стягувача заборгованість в сумі 20 794,76 грн (а.с.7).

Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. від було відкрито виконавче провадження ВП № 64590206 на підставі виконавчого напису № 20035 від 03 лютого 2021 року та звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.6, 8).

Згідно копії звіту про здійснення відрахувань та виплат на користь ТОВ ФК "Фактор Груп" стягнуто заборгованість в розмірі 19 060,30 грн (а.с.15).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2023 року у справі № 279/4835/23 виконавчий напис № 20035, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., визнано таким, що не підлягає виконанню. Дане судове рішення не оскаржувалось, набрало законної сили.

Заборгованість за спірним виконавчим написом виникла внаслідок укладення кредитного договору № 34504 від 20 січня 2012 року.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що грошові кошти з позивача на користь відповідача стягувались на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто на законних підставах.

Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз даної норми матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки у розглядуваній справі виконавчий напис № 20035 про стягнення із ОСОБА_1 20794, 76 грн, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.

Виходячи з вищенаведеного, висновки районного суду є помилковими, оскільки факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.

При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував висновків про застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, викладених у вище зазначених постановах Верховного Суду, що є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині з прийняттям нового рішення про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені вимог про стягнення безпідставно набутих коштів не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про стягненнябезпідставно набутих коштів.

Відповідно до положень частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору.

Зокрема з ТОВ «Фінансова компанія«Фактор Груп»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за подання позовної заяви 1211,2 грн судового збору.

Згідно із частиною 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з ТОВ «Фінансова компанія«Фактор Груп»на користь ОСОБА_1 також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,8 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у якихціна позовуне перевищуєтридцяти розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаДубенчука МихайлаВікторовича - задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» на користь ОСОБА_1 19060, 3 грн безпідставно набутих коштів та 3028,00 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді