Ухвала

від 13.12.2024 по справі 344/19991/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/19991/23

Провадження № 22-ц/4808/1658/24

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Бойчук

У Х В А Л А

13 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Бойчука І.В., ознайомившись із апеляційною скаргою представника Публічного акціонерноготовариства «Прикарпаттяобленерго»на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2024 року під головуванням судді Кіндратишин Л.Р.у м. Івано-Франківськ у справі за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, за участю заінтересованих осіб: Управління забезпечення примусового виконання рішень Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павла Татакіна,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2024 року задоволено скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про закриття виконавчого провадження.

Скасовано постанову, що винесена 26.08.2024 старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тататкіним П.П. про закінчення виконавчого провадження ВП №7576212 з примусового виконання виконавчого листа №344/19991/23, виданого 07.08.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, зобов`язано уповноваженого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити дії, спрямовані на перевірку належного виконання рішення суду.

На зазначену ухвалу суду представник ПАТ «Прикарпаттяобленерго» адвокат Дмитрук О.І. подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» де вказано, що судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Такі посилання не вказують на підстави, за яких ПАТ «Прикарпаттяобленерго»можебути звільненовід сплатисудового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, з огляду на таке.

Виконавче провадження за своєю суттю є завершальною стадією судового провадження у конкретній справі (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Окреме провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не відкривається.

Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення,домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси (абзаци третій, четвертий підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023).

ЄСПЛ у рішенні від 28 листопада 2006 року у справі «Apostol v. Georgia» (заява №40765/02) наголосив, що «наявність остаточного та такого, що підлягає примусовому виконанню, судового рішення на користь заявника, яке набрало законної сили, навпаки, свідчить про те, що його судовий спір був обґрунтованим. Отже, покладення обов`язку сплатити витрати для того, щоб це рішення було виконано, є обмеженням суто фінансового характеру і тому вимагає особливо ретельної перевірки з погляду інтересів правосуддя» (§ 60); «виконання обов`язку щодо забезпечення дійових прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції не означає лише брак утручання, але може вимагати від держави вжиття різних форм позитивних дій. Суд вважає, що, перекладаючи на заявника відповідальність за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження, держава намагалася уникнути свого позитивного обов`язку організувати систему виконання судових рішень, яка була б дійовою як відповідно до приписів права, так і на практиці» (§ 64).

Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок що, заявники, які є стягувачами у виконавчому провадженні, у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, не повинні сплачувати судовий збір як за подання скарги до суду першої інстанції, так і на наступних стадіях судового процесу (за подання апеляційної і касаційної скарг), оскільки така особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, винесену за наслідками розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, прийнятого у провадженні, де стягувач вже сплачував судові витрати відповідно до законодавства, а покладення на таку особу обов`язку зі сплати судового збору не буде відповідати меті правосуддя - захисту прав і свобод.

За таких обставин, не підлягає застосуванню до апеляційної скарги стягувача наслідків, встановлених частиною другою статті 357 ЦПК України, за відсутності законодавчо встановленого обов`язку сплати судового збору за подання апеляційної скарги стягувачем на ухвалу суду першої інстанції, прийняту за наслідком розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024року у справі № 1423/19804/2012.

Враховуючи, що згідно з приписами Закону, розгляд апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду за наслідками розгляду скарги, поданої відповідно до статті 447 ЦПК України, пов`язаний із потребою сплати особою судового збору, Конституційний Суд України констатує, що має місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.

З огляду на наведене, ураховуючи те, що особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, Конституційний Суд України зазначає, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами особи щодо доступу до суду та виконання судового рішення, а також не забезпечив доконечної мети чинення правосуддя - захисту прав і свобод.

Дане узгоджується з висновком, викладеним в ухвалі Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-187/2023(351/23) від 13.05.2024 року.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАТ «Прикарпаттяобленерго» є суб`єктом оскарження, а не позивачем (стягувачем) по справі.

Тому посилання апелянта на вимоги п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не звільняє ПАТ «Прикарпаттяобленерго»від обов`язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Таким чином, ПАТ «Прикарпаттяобленерго» необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду на загальних підставах.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI.

Згідно з п/п 9 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду поданої юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий збір в розмірі 3028грн за подання апеляційної скарги необхідно сплатити апелянту за реквізитами:

Номер рахунку (IBAN) UA418999980313131206080009612;

Отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101;

Код отримувача(кодза ЄДРПОУ) 37951998;

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО) 899998

Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Івано-Франківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).

Оригінал платіжного документу направити в Івано-Франківський апеляційний суд.

Згідно ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Апелянт є учасником справи та реалізує свої процесуальні права самостійно, керуючись принципом диспозитивності, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

З урахування вищевикладеного, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати апелянту строк десять днів з дня отримання копії ухвали для виправлення недоліків.

Керуючись ст. 356, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Прикарпаттяобленерго»на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2024 року залишити без руху та надати апелянту строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

У випадку невиконання у встановлений строк наведених у цій ухвалі вимог, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.Бойчук