Ухвала

від 10.12.2024 по справі 487/10126/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/10126/24

Провадження № 1-кс/487/6643/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 м.Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №420241524190000141 від 21.10.2024 за ч. 5 ст. 426-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просив видати ухвалу про визнання протиправною бездіяльність старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_5 щодо неознайомлення ОСОБА_3 та його представника - захисника з правами та обов`язками потерпілого після подачі заяви про скоєння кримінального злочину, видання протиправної відмови, яку викладено в листі №25478-24/мк від 16.11.2024 (отримано представником 18.11.2024), а саме про відмову у визнанні потерпілим особу заявника ОСОБА_3 від вчиненого відносно нього кримніального злочину у кримніальному провадженні №42024152410000141; зобов`язати старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_5 розглянути заяву у кримінальному провадженні №42024152410000141 про визнання заявника потерпілим та залучення його до провадження як потерпілого з врученням пам`ятки потерпілого поданої 11.11.2024 у відповідності до встановлених вимог ст.ст. 55-58 КПК України, а саме вчинити дію про визнання особу заявника ОСОБА_3 потерпілим від вчиненого відносно нього кримінального злочину та надати на адресу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 відповідні процесуальні документи.

У скарзі зазначено, що повторно 11.11.2024 до ТУ ДБР у м. Миколаєві була подана заява вх. №23178-24/мк у кримінальному провадженні №42024152410000141 від 21.10.2024 про визнання заявника потерпілим та залучення до провадження як потерпілого з врученням пам`ятки потерпілого. 18.11.2024 було отримано лист №25478-24/мк від 16.11.2024, відповідно до якого слідчий відмовив у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні без винесення відповідної постанови всупереч вимогам ч. 5 ст. 55 КПК України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав скаргу та наполягав на її задоволенні.

Слідчий Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_6 не був присутнім в судовому засіданні, надавши письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні скарги та її розгляд здійснювати без участі слідчого.

Заслухавши представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Статтею 220 КПК України визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Якщо заява задовольняється, слідчий чи прокурор повинен забезпечити виконання прохання, про яке зазначається в заяві особою, що її заявила. Для цього слідчий або прокурор, керуючись ст.ст. 111, 112 КПК України, надсилає заінтересованій стороні повідомлення про проведення процесуальної дії або прийняте процесуальне рішення. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин надсилається їй.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 439/397/17 (провадження № 13-66кс18) зазначено, що процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

Частиною 5 ст. 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст.55 КПК України. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані у відповідній постанові.

Встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Теритріального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024152410000141 від 21.10.2024 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, за фактом можливих неправомірних дій посадових осіб структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_3 , які можливо мали місце 18.09.2024.

11.11.2024 адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 повторно звернувся до ТУ ДБР у м. Миколаєві з заявою про залучення ОСОБА_3 до провадження як потерпілого.

16.11.2024 на адресу адвоката ОСОБА_4 з ТУ ДБР у м. Миколаєві за №25478-24/мк/16-04-3700/24 надіслано листа, в якому повідомлено, що органом досудового розслідування не встановлено об`єктивних беззаперечних фактів, які б вказували на те, що громадянину ОСОБА_3 завдана моральна, фізична чи майнова шкода, у зв`язку з чим, відсутні підстави для залучення ОСОБА_3 в якості потерпілого в зазначеному кримінальному провадженні.

Таким чином, всупереч ст.ст. 55, 110, 220 КПК України, слідчий, фактично відмовивши у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42024152410000141 від 21.10.2024 за ч. 5 ст. 426-1 КК України вмотивовану постанову не виносив.

Отже, скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 слід задовольнити частково, зобов`язавши слідчого розглянути клопотання про залучення ОСОБА_3 як потерпілого відповідно до вищезазначених вимог кримінально-процесуального закону.

Щодо інших вимог скарги, зокрема щодо визнання протиправною бездіяльність слідчого, яка полягає у неознайомленні ОСОБА_3 з правами та обов`язками потерпілого, зобов`язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України допускається оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає зокрема у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій (крім внесення відомостей до ЄРДР та повернення тимчасово вилученого майна), є третім, комплексним видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Так, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

Бездіяльність слідчого, як зазначено у скарзі, яка виразилася у неознайомленні ОСОБА_3 з правами та обов`язками потерпілого, відповідно до ст. 303 КПК України не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки закон не встановлює строку на вчинення такої процесуальної дії слідчим.

Крім того, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов`язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, зокрема, як зазначено в прохальній частині скарги, зобов`язати слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим. Слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично бере участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК).

Враховуючи вищевикладене, скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 55, 110, 220, 303, 307 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов`язати слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 розглянути клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про визнання потерпілим від 11.11.2024 відповідно до вимог ст. 220 КПК України.

В задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 13.12.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1