Рішення

від 18.11.2024 по справі 947/29250/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29250/24

Провадження № 2/947/5541/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дастоік Технолоджис» (код ЄДРПОУ 43191297) за участі третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302537) про визнання трудових відносин припиненими,-

В С Т А Н О В И В:

Заходами електронного суду, адвокат Янковська Інна Валентинівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як її представник, звернулась до Київського районного суду м.Одеси з позовом про визнання припиненим трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Дастоік Технолоджис» у зв`язку із звільненням із займаної посади директора ТОВ «Дастоік Технолоджис» за власник бажанням на підставі ч.1ст. 38 КзпП України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 18.10.24 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься заява Управління держаної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради щодо розгляду справи за відсутністю представника.

З боку відповідача відзив на позов не надходив.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення ухвалено за відсутності учасників справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 являється керівником (директором) ТОВ «ДАСТОІК ТЕХНОЛОДЖИС» ЄДРПОУ 43191297 з моменту його заснування, а саме з 23.08.2019. Відповідний запис про керівника юридичної основи було внесеною до Єдиного % державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Засновником ТОВ «ДАСТОІК ТЕХНОЛОДЖИС» є ОСОБА_2 , громадянин Туреччини.

ТОВ «ДАСТОІК ТЕХНОЛОДЖИС» фактично діяльність не здійснювало, заробітну плату Позивачу не отримувала. Інші працівники у ТОВ «ДАСТОІК ТЕХНОЛОДЖИС» відсутні.

15.08.2024 Позивачем на адресу ТОВ «ДАСТОІК ТЕХНОЛОДЖИС» та безпосередньо засновнику ТОВ «ДАСТОІК ТЕХНОЛОДЖИС» заяву на звільнення, в якій зазначено про необхідність проведення загальних зборів.

Згідно з тренінгом відправлення Укрпошта, 18.08.2024 заяву ОСОБА_1 про звільнення вручено 18.08.2024 особисто за адресою Товариства м. Одеса,

вул. Ніжинська, 48, прим. 13-А. Однак, було повернуто на відділення поштового зв`язку.

Згідно з тренінгом відправлення Укрпошта, заяву ОСОБА_1 про звільнення, направлену за адресою фактичного місцем мешкання засновника Товариства- Сертер Ільяс не вручено. Повернуто за закінченням терміну зберігання.

Однак, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач і досі Є керівником Товариства.

З урахуванням вищевикладеного Позивач не має іншого виходу, аніж як звернутись до суду, за захистом своїх конституційних прав, оскільки має повне право на звільнення за власним бажанням.

Відповідно до частини першої ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Статтею 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з пунктом 7 частиною другої ст. 30 Закону України «Про товариства з Обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належать ,у тому числі, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох 3 них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі створення) та організовує виконання їхніх рішень.

Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу в будь-який час та за будь-яких підстав.

Згідно із ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що сторонами трудового договору Є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений орган, якому й надано право звільнення працівника у певних випадках.

А статтею 36 КЗпП України передбачені підстави припинення трудового договору, до яких, зокрема, належить розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, державної реєстрації за заявницьким принципом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону (ч. перша статті 4 цього Закону).

Порядок).

Відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Вищевказаного Порядку, така реєстраційна дія, як «виключити з реєстру» - відсутня, можливо лише здійснити реєстраційну дію «зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі».

Перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, встановлюється частиною четвертою ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Частиною першою статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, відповідно до зазначених норм діючого законодавства на підставі рішення суду, що набрало законної сили або за рішенням колегіального органу товариства з обмеженою відповідальністю можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У разі подання документів для проведення реєстрації змін до відомостей щодо юридичної особи заявником відповідно до п. 8 ч. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є уповноважений представник юридичної особи та позивач або уповноважена НИ1У особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчиненні реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

Згідно з положеннями пункту 5 розділу II Порядку, у разі подання заяві уповноваженою на те особою державний реєстратор перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини 1 статті 15 ЗУ «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться Єдиному державному реєстрі, подається рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, яке викладається у письмовій формі, прошивається пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженим ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такої рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, як значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження реєстраційної справи є Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, яке потрібно залучити до справи у якості третьої особи.

Разом з тим, слід зазначити, що суд Не вправі втручатися у діяльність органу суб`єкта державної реєстрації, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин саме по собі, згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Таким чином, можливо лише здійснити реєстраційну дію «зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі».

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За приписами ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно правового висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18: «... Суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора ТОВ «Слаф Реагент» ОСОБА1 , оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому, такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед суворим розумінням права...».

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №520/11437/16-ц, в якій вирішувалося питання припинення трудових відносин між господарським товариством та його керівником, Верховний Суд констатував порушення прав позивача на припинення трудових відносин та задовольнив позов керівника щодо припинення трудових відносин. Згідно з обставинами справи, керівник господарського товариства не зміг реалізувати своє право на припинення

трудових відносин, передбачене статтею 38 Кодексу законів про працю України Згідно зі статутом господарського товариства вирішення питання про збільш керівника належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. У зв' із забезпеченням свого права на звільнення керівник звернувся до суду з позове якому просив звільнити його з посади директора і зобов`язати вчинити певні дії.

Усе вищевикладене збігається з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного суду від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі

№ 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1ст.21КЗпП Українитрудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітню плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.4 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипідставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або не вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч. 1ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на визначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня.

Таким чином, на підставі письмової заяви та попередивши власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний трудовий договір за ч. 1ст. 38 КЗпП України, що позивачкою було здійснено.

Статтями ст.97,99Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Аналогічні положення закріпленні у ч. 1ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII,ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII.

Відповідно до положеньстатті 38 КЗпП України, ст.58,59,60,62 Закону України «Про господарські товариства», право Товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників Товариства провести загальні збори, на яких розглянути заяву керівника Товариства та створити/призначити новий виконавчий орган.

Згідно ізст.43Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначенестаттею 43Конституції Україниправо на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невід`ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладання ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.

Приписамист.22 КЗпП Українитаст.43Конституції Українизабороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору.

Таким чином, відповідач не виконав вимогу трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивачки з посади директора. Тобто, порушив її право на припинення трудових відносин, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті та їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання трудових відносин припиненими у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням на підставіст. 38 Кодексу законів про працю України).

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

На підставі викладеного такеруючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дастоік Технолоджис» ( код ЄДРПОУ 43191297) за участі третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26302537) про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дастоік Технолоджис» (код ЄДРПОУ 43191297 м.Одеса, вул. Ніжинська, 48 прим. 13а ) у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України).

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 28.11.24.

Суддя В. О. Луняченко