Рішення

від 05.12.2024 по справі 742/3135/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/3135/24

Провадження № 2/0158/825/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

05 грудня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Поліщук С.В.,

при секретарі Квач Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради, Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів-комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, комунальне некомерційне підприємство «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради Чернігівської області, про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням,-

в с т а н о в и в:

02 жовтня 2024р. судді Ківерцівського районного суду Волинської області Поліщук С.В., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради, Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів-комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, комунальне некомерційне підприємство «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради Чернігівської області, про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.08.2022р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна, який набрав законної сили.

Відповідно до вищевказаного вироку суду, 05 січня 2022 року, близько 20 години, ОСОБА_1 маючи умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному із проникненням у житло та переслідуючи корисливий мотив прибув до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу через вхідні двері проник у середину квартири, де вчинив напад на ОСОБА_2 , після чого почав завдавати йому удари руками, ногами та табуреткою в область голови та інших частин тіла, чим спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, травматичної екстракції 1,2 правих та лівих верхніх зубів та правих та лівих перших нижніх зубів, забійних ран обох губ, закриті переломи 7, 8, 11 лівих ребер, лівобічний гемопневматорекс (скупчення крові та повітря в плевральній порожнині), які відповідно до висновку судово- медичної експертизи №38 від 03.03.2022 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що спричинив тривалий розлад здоров`я, три синці на лівій верхній частині кінцівки які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Після чого, розуміючи, що потерпілий ОСОБА_2 вже не буде чинити будь-який опір, ОСОБА_1 , викрав з квартири мобільний телефон марки Хіаоmі моделі Redmi 9 NFС об`ємом 3/64 GВ, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи, становить 3060 грн., срібний ланцюжок зі срібла 925 проби масою близько 13 грамів, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи, становить 687,59 грн., належних потерпілому, після чого покинув місце вчинення злочину заподіявши таким чином ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 3747, 59 грн.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНІ «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради з 06.01.2022р. по 21.01.2022р., що становить 15 ліжко-днів, та підтверджується листом КНП «Прилуцька міська лікарня» N01-13/61 від 15.01.2024, у тому числі, довідкою - розрахунком вартості перебування потерпілого на лікуванні на стаціонарі. Вартість витрачених коштів на лікування ОСОБА_2 за один ліжко -день склала 2121 грн. 09 грн., а загальна сума вартості лікування становить 31 816,38 грн. за 15 ліжко-днів, з яких: 4 970,46 грн. - сума витрачених коштів на лікування потерпілого за рахунок коштів місцевого бюджету та 26 845,92 грн. - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також, у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Чернігівська міська лікарня N?2» Чернігівської міської ради з 22.01.2022р. по 17.02.2022р., що становить 26 ліжко-днів, та підтверджується листом КНП «Чернігівська міська лікарня N2» N01-04/84 від 12.01.2024, у тому числі, довідкою - розрахунком вартості ліжко-днів. Вартість витрачених коштів на лікування ОСОБА_2 склала 2047,41 грн. за 1 ліжко-день, склала 2121 грн. 09 грн. за один ліжко день, а всього 53 232,66 грн. за 26 ліжко-днів, з яких: 8 397,48 грн. - сума витрачених коштів на лікування потерпілого за рахунок коштів місцевого бюджету та 44 835,18 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача по справі ОСОБА_1 на користь:

- держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 71 681,10 грн.;

- держави в особі Чернігівської міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 8397,48 коп.;

- на користь держави в особі Прилуцької міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 4970,46 коп.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2024р. відкрито загальне провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача прокурор Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Мороз Д.В. подав до суду заяву про підтримання позовних вимог, просить розгляд даної цивільної справи проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Представник КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради Кухар В.В. подав до суду заяву про розгляд даної цивільної справи у його відсутності (а.с. 149)

Представник Прилуцької міської ради Чернігівської області Попенко О.М. подала до суду заяву про розгляд даної цивільної справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному об`ємі (а.с. 153).

Представник Національної служби здоров`я України Карачун С.В. подав до суду клопотання про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності (а.с. 155).

Представник Чернігівської міської ради Приходько В.О. подала до суду клопотання про розгляд даної цивільної справи у її відсутності, просить позов задовольнити (а.с. 160).

Відповідач по справі ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у передбачений законом строк не подав. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (позовної заяви з додатками) надіслані відповідачу по справі ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання, однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою уповноваженої особи «Укрпошти» «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того на офіційному веб-порталі Ківерцівського районного суду Волинської області були розміщені судові оголошення про виклик відповідача по справі ОСОБА_1 в вищевказані судові засідання з розгляду даної цивільної справи (а.с. 167, 174, 176-177).

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Дана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у справі № 2-6236/11 (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06.2021 року).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у даній цивільній справі та правила її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, за згодою позивача та у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.08.2022р. відповідача по справі ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вказаний вирок суду набрав законної сили (а.с. 37-44).

З вказаного вироку суду вбачається, що 05 січня 2022 року, близько 20 години, ОСОБА_1 , маючи умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному із проникненням у житло та переслідуючи корисливий мотив прибув до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу через вхідні двері проник у середину квартири, де вчинив напад на ОСОБА_2 , після чого почав завдавати йому удари руками, ногами та табуреткою в область голови та інших частин тіла, чим спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, травматичної екстракції 1,2 правих та лівих верхніх зубів та правих та лівих перших нижніх зубів, забійних ран обох губ, закриті переломи 7, 8, 11 лівих ребер, лівобічний гемопневматорекс (скупчення крові та повітря в плевральній порожнині), які відповідно до висновку судово- медичної експертизи №38 від 03.03.2022 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що спричинив тривалий розлад здоров`я, три синці на лівій верхній кінцівці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Після чого, розуміючи, що потерпілий ОСОБА_2 вже не буде чинити будь-який опір, ОСОБА_1 , викрав з квартири мобільний телефон марки Хіаоmі моделі Redmi 9 NFС об`ємом 3/64 GВ, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи, становить 3060 грн., срібний ланцюжок зі срібла 925 проби масою близько 13 грамів, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи, становить 687,59 грн., належних потерпілому, після чого покинув місце вчинення злочину заподіявши таким чином ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 3747, 59 грн.

З довідок Прилуцької міської ради Чернігівської області №02-16/3107 від 08.05.2024., КНП «Чергінівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради №1 від 12.01.2024р., Національної служби здоров`я України №4284-2-16-24 від 12.02.2024р. вбачається, що у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНІ «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради з 06.01.2022р. по 21.01.2022р., що становить 15 ліжко-днів, та підтверджується листом КНП «Прилуцька міська лікарня» N01-13/61 від 15.01.2024, у тому числі, довідкою - розрахунком вартості перебування на стаціонарі ОСОБА_2 , що склала 2121,09 грн. за 1 ліжко-день, а всього 31 816,38 грн. за 15 ліжко-днів, з яких: 4 970,46 грн. - сума витрачених коштів на лікування потерпілого за рахунок коштів місцевого бюджету та 26 845,92 грн. - за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 20-36).

Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем по справі ОСОБА_1 на користь держави витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Статтею 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» передбачено, що держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

У п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» дається визначення програми медичних гарантій як програми, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і паталогічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» закладом охорони здоров`я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних інших медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Отже, послуги пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнту ОСОБА_2 , оплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1086.

Національна служба здоров`я України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми.

Крім того у Конституції України (ст.142) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.16) визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Обласні та районні ради, згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно зі ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм щодо охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Предметом позовних вимог є, у тому числі, відшкодування витрат, понесених Чернігівською міською радою на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні у КНІ «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради та КНП «Прилуцька міська лікарня», внаслідок отримання тілесних ушкоджень, неповернення яких і спричинило порушення інтересів держави, які потребують захисту у судовому порядку та свідчить про порушення економічних інтересів позивачів та держави України вцілому, ускладнює належну реалізацію державної політики в галузі охорони здоров`я, оскільки кошти, виділені з обласного та місцевого бюджету на вказані цілі, залишаються до цього часу не відшкодовані, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» потребує втручання органів прокуратури шляхом подання позовної заяви.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

У частині 7 вказаної статті зазначено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Частинами 1 та 3 ст.1206 ЦК України закріплено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 6 даної постанови також передбачено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Пунктами 3, 4 Порядку визначено, що сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення повадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Пунктом 4 Порядку вказано, що стягнені в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховується до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до ст.89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать у тому числі видатки на охорону здоров`я.

КНІ «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради та КНП «Прилуцька міська лікарня» є закладами охорони здоров`я, фінансування яких здійснюється відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України, надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Невідшкодування витрат відповідачем по справі ОСОБА_1 призводить до порушення інтересів держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах та відповідачем не здійснено жодних дій щодо оплати витрачених медичними закладами коштів та не подав заперечень проти позову, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному об`ємі.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь держави у сумі 3028,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1166, 1191, 1206 ЦК України, Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», ст. ст. 82, 141, 247, 263-265, 268, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Цивільний позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради, Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів-комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, комунальне некомерційне підприємство «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради Чернігівської області, про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити в повному об`ємі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 71 681 (сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 10 коп., які перерахувати в дохід Державного бюджету України за реквізитами: UA 978999980313080115000026011, одержувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 8397 (вісім тисяч триста дев`яносто сім) грн. 48 коп., які перерахувати в дохід Державного бюджету України за реквізитами: UA 048999980314030544000025739, одержувач ГУК у Черніг. Обл./тг м. Чернігів/24060300, код ЄДРПОУ 37972475, банк отримувача Казначейство України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Прилуцької міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 4970 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 46 коп. які перерахувати в дохід місцевого бюджету за реквізитами: UA 538999980314090544000025737, одержувач ГУК у Черніг. Обл./тг м. Прилуки/24060300, код ЄДРПОУ 37972475, банк отримувача Казначейство України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук