Рішення

від 12.12.2024 по справі 369/6488/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6488/22

Провадження № 2/369/561/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Херенкової К.К.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Києвів порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу №369/6488/22за позовноюзаявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, третя особа - Служба у Справах дітей Києво-Святошинської РДА у Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що 14 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1), було укладено кредитний договір №068-2008-663 (на придбання майна), відповідно до п. 1.1 якого Відповідачу-1 був наданий кредит в сумі 393460,00 швейцарських франків, строком до 10 березня 2032 року. Цільове призначення виданого кредиту відповідно до п.1.3 кредитного договору: на придбання майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14 березня 2008 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку банку, було передано предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 361,5 кв.м., житловою площею 125,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3222486603:02:002:0063 загальною площею 0,0984 га, що має цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку, із не виконанням належним чином Відповідачем-1 своїх зобов`язання за кредитним договором, в рамках судового розгляду справи №762/5652/15-ц Шевченківським районним судом м. Києва, з Відповідача-1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму в розмірі 100847,05 швейцарських франків.

На виконання вказаного рішення 14 липня 2016 року видано виконавчий лист №762/5652/15-ц, про стягнення з Відповідача-1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму в розмірі 100847,05 швейцарських франків, що в подальшому був пред`явлений до примусового виконання.

В рамках виконавчого провадження №57871718, було описано та арештовано нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 361,5 кв.м., а також земельну ділянку кадастровий номер 3222486603:02:002:0063, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0984 га., з метою проведення процедури їх реалізації та погашення заборгованості за виконавчим листом №762/5652/15-ц.

21 червня 2019 року електронні торги не відбулись, в зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів (протокол №414007 від 21 червня 2019 року). 25 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Телявським А.М. складено акт №57871718 про реалізацію предмета іпотеки. 27 червня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Київської області Саєнко О.О., було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за Позивачем та видано свідоцтво №2221.

З метою встановлення кола зареєстрованих осіб у спірному житловому будинку, Позивач звернувся із запитом до приватного нотаріуса КМНО Бадахова Ю.Н. та одночасно з цим, представниками позивача було здійснено виїзд за адресою місцезнаходження вказаного житлового будинку з метою з`ясування/підтвердження кола осіб, що проживають у нерухомості банку.

12 грудня 2019 року складено акт про підтвердження проживання у власності банку ОСОБА_3 разом із донькою, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

У вересні 2021 року Позивачем було направлено вимоги Відповідачам по справі про добровільне виселення з власності банку житлового будинку та усунення перешкод у користуванні власністю у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. Зазначені письмові вимоги були повернуті без вручення за закінченням терміну зберігання, та, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду з позовом добровільне звільнення житлового приміщення не відбулося

Так, позивач зазначає, що АТ «Універсал Банк», з 27 червня 2019 року є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 361,5 кв.м. з відповідним правом володіння, але без права на користування своїм майном та права на розпорядження таким в зв`язку із наявністю в такому зареєстрованих та фактично проживаючих осіб.

Таким чином, на думку позивача, оскільки 27 червня 2019 року право власності Відповідача-1 на спірний житловий будинок припинилося, в зв`язку із зверненням стягнення в примусовому порядку в рамках ВП №57871718 на предмет іпотеки, шляхом опису та арешту та подальшу реалізацію через процедуру електронних (прилюдних) торгів, Відповідач-1 та члени його сім`ї втратили і право користування будинком.

У зв`язку із вищевказаним, позивач просив суд винести рішення про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 361,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860713032224) та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у сумі 2481,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19квітня 2023року наадресу судувід представникавідповідача ОСОБА_1 адвокатаЧугуєнка ДмитраВіталійовича надійшоввідзив напозовну заяву.Так,представник відповідачазазначає,що змоменту реєстраціїПозивачем прававласності набудинок заадресою: АДРЕСА_1 (червень2019року)до поданняпозовної заяви(липень2022року)минуло більше3років,що свідчитьпро пропускПозивачем строкупозовної давності.Також посилаєтьсяна те,що відповідачіу справівселилися вбудинок заадресою: АДРЕСА_1 на законнихпідставах,тривалий часпостійно проживаютьу ньому,не маютьіншого житлана моментподання позовупро виселення,що даєпідстави вважати,що відповідачімають достатніта триваючізв`язкиз конкретниммісцем проживання,а спірнемайно єїх єдинимжитлом.Крім того,звертає увагуна те,що твердженняпозивача,що відповідачамнаправлялася вимогапро добровільневиселення,не відповідаютьдійсності,оскільки позивачне направляввідповідачам наадресу АДРЕСА_1 жодної письмовоївимоги продобровільне виселення.Більш того,у будинкупроживає неповнолітня ОСОБА_5 ,яка маєправо назахист законувід свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Таким чином, представник відповідача просив суд застосувати до позову загальну позовну давність у три роки та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

19 травня 2023 року на адресу суду від представника позивача АТ «Універсал Банк» - адвоката Городенського Олександра Анатолійовича надійшла відповідь на відзив. Так, на переконання позивача, позовна заява та докази додані до неї в повній мірі підтверджують наявність порушених прав позивача зі сторони відповідачів, а перешкоди, які створюються у користуванні чи розпорядженні майном не усунуті. Зазначає, що представник відповідача у відзиві не наводить аргументів та не надає доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2023 року замінено у справі третю особу Службу у Справах дітей Києво-Святошинської РДА у Київській області на Службу у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

У судове засідання відповідачі та представник відповідача-1 не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Будь-який заяв, клопотань станом на дату винесення рішення суду не надано.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі представника служби у справах дітей.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 14 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №068-2008-663 (на придбання майна), відповідно до умов якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 393460,00 швейцарських франків, строком до 10 березня 2032 року.

Цільове призначення виданого кредиту відповідно до п.1.3 кредитного договору: на придбання майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В забезпеченнявиконання зобов`язання14березня 2008року міжсторонами булоукладено договіріпотеки,предметом якого було домоволодіння, загальною площею 361,5 кв.м., житловою площею 125,7 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер 3222486603:02:002:0063 загальною площею 0,0984 га, що має цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченком В.В. та зареєстровано в реєстрі за №502.

25 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Телявським А.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №761/5652/15-ц, виданого 17 липня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №068-2008-054 від 24 січня 2008 року в сумі 69135,98 доларів США, за кредитним договором №068-2008-663 від 14 березня 2008 року в сумі 100847,05 швейцарських франків та стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судового збору у розмірі 1827,00 грн., складено акт про реалізацію предмета іпотеки в рамках ВП №57871718.

27 червня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнком О.О., було проведено державну реєстрацію права власності на майно, що складається з житлового будинку загальною площею 361,5 кв.м., житловою площею 125,7 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 3222486603:02:002:0063, загальною площею 0,0984 га, що має цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №171943512 від 27 червня 2019 року та №171936961 від 27 червня 2019 року, відповідно) та видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №2221.

З метою встановлення кола зареєстрованих осіб у спірному житловому будинку, АТ «Універсал Банк» звернулося із запитом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. Листом за вих. №122/01-16 від 26 липня 2021 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 повідомлено інформацію, надану виконавчим комітетом Боярської міської ради наступного змісту: реєстраційно-облікові документи на паперових носіях та електронних носіях Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області та житлово-комунальними органами за адресою: АДРЕСА_1 не передавались.

16 вересня 2021 року представником АТ «Універсал Банк» - В.М. Степецьким було направлено вимоги Відповідачам по справі про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Зазначені письмові вимоги були повернуті без вручення за закінченням терміну зберігання (номери направлених рекомендованих повідомлень: 0200251467420, 0200251467438, 0200251467527, 0200251467411, 0200251467586), копії яких містяться в матеріалах справи.

Приписами ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Конституція України, як Основний закон України, передбачає як захист права власності, так і захист права на житло.

За ст. 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству.

Статтею 41 Конституції України та ч. 1 ст. 319 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положенням ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», пункт 50, рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», пункти 40-41).

Верховний Суд зазначає, що згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ втручання держави становитиме порушення ст. 8 Конвенції у випадку, якщо воно не переслідує законну мету і не є необхідним у демократичному суспільстві. Особа, якій загрожує виселення, має право на оцінку пропорційності цього заходу судом та оцінку її аргументів у зв`язку з цим.

Легітимною метою у цій справі є захист прав власника квартири, які гарантовані ст. 41 Конституції України, статтями 317, 391 ЦК України, а також ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Необхідно дотримуватися балансу між захистом права власності позивача та правом користування спірним майном відповідачами.

Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини», пункт 60).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №755/13349/16-ц.

У ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Під час вирішення питання про виселення членів сім`ї колишнього власника житла суд має враховувати і загальні норми, що регулюють питання реалізації права власності.

Згідно із ч. 2 ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналіз положень ЖК України та ЦК України свідчить про те, що у ч. 1 ст. 156 ЖК України не визначені правила про самостійний характер права члена сім`ї власника житлового будинку на користування житловим приміщенням, не визначена і природа такого права. Передбачено право члена сім`ї власника житлового будинку користуватися житловим приміщенням нарівні з власником, що свідчить про похідний характер права користування члена сім`ї від прав власника.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом ст. 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення, як і визнання такою, що втратила право користування житлом, буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів ст. 8 Конвенції.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселились у спірний житловий будинок як власник та члени сім`ї власника житлового будинку, які після припинення права власності продовжували в ній проживати, внаслідок чого правовідносини трансформувалися у житлові правовідносини. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідачів іншого житла. Виселення відповідачів може призвести до виникнення негативних для них наслідків, пов`язаних з відсутністю житла.

Таким чином, у разі задоволення позовних вимог про виселення відповідачів з житлового будинку, вони будуть позбавлені єдиного житла, на яке вони мають встановлене законом право користування. Таке втручання у право особи на житло буде хоча і передбачене законом, проте є вочевидь непропорційним втручанням та не свідчить про легітимність мети, оскільки має наслідком позбавлення відповідачів єдиного житла, на користування яким вони мають законне право.

Судом не встановлено достатньої та пропорційної необхідності у захисті прав АТ «Універсал Банк» як власника домоволодіння на користування ним шляхом серйозного втручання у право відповідачів на повагу до житла, яким вони користуються.

Рішення про виселення відповідачів із спірної квартири не збалансовує інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не мають іншого житла, а отже, у разі задоволення позовних вимог щодо їх виселення, вони стануть особами без постійного місця проживання.

Крім того, АТ «Універсал Банк» не довів, що відповідачі перешкоджають йому у користуванні спірним домоволодінням.

Отже, встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що втручання у право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користування житлом, за відсутності іншого житла, з метою захисту права власності АТ «Універсал Банк» шляхом виселення відповідачів із спірного домоволодіння не відповідає критерію пропорційності. Необхідності застосування такого крайнього заходу позивачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що виселення відповідачів з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення у цій справі буде невиправданим втручанням у право особи на житло, право особи на повагу до житла, оскільки не переслідує легітимну мету, передбачену п. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та є не необхідним у демократичному суспільстві.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані належним чином, в зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, за відмови у задоволенні позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12-19, 77, 81, 82, 141, 247, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА