Рішення

від 13.12.2024 по справі 754/9467/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 754/9467/22

Провадження № 2/369/771/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К. К.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Києвів порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу №369/9467/22за позовом ОСОБА_1 доГромадської організації«Масив садівничихтовариств «Дружба»про поновленняна роботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГО «МСТ «Дружба» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що з 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ГО «МСТ «Дружба». 20 вересня 2022 року відповідач прийняв наказ № 39-ГП/2022 про звільнення позивача з посади головного контролера ГО «МСТ «Дружба» з 21 вересня 2022 року у зв`язку зі скороченням штату працівників. В день звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, не внесено відомості про позивача до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про трудовий стаж позивача.

Позивач вважає, що відповідач порушив порядок вивільнення працівників, скільки повідомив про вивільнення з порушенням встановленого законом строку та не повідомив про вакантні на підприємстві посади. Позивач наголошує на тому, що при вивільненні відповідач не врахував той факт, що ОСОБА_1 має переважне право залишення на посаді як віднесений до 2 категорії осіб, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС. Невиплачені вихідна допомога, заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку складають 102794,92 грн.

З огляду на наведене, позивач просить суд:

?визнати протиправним та скасувати наказ від 20 вересня 2022 року № 39-ГП/2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного контролера ГО «МСТ «Дружба»;

?поновити ОСОБА_1 на посаді головного контролера ГО «МСТ «Дружба» з 22вересня 2022 року;

?стягнути з ГО «МСТ «Дружба» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 47487,52 грн, компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки у розмірі 11792,40 грн та 43485 грн вихідної допомоги, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 288549,04 грн без урахування податків та зборів;

?зобов`язати ГО «МСТ «Дружба» нарахувати на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року до 21 вересня 2022 року єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити цю суму соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів та зборів, пожати до державних органів відповідні фінансові звітності;

?вирішити питання про розподіл судових витрат.

Києво-Святошинськийрайонний судКиївської областіухвалою від20грудня 2022року відкривпровадження усправівпорядку спрощеногопозовного провадження.

У березні 2024 року до суду надійшов відзив ГО «МСТ «Дружба», в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Відповідач зауважує, що доводи позивача спростовуються доказами в матеріалах справи. Відповідач наполягає на помилковості розрахунків позивачем середнього заробітку та безпідставності невиплаченої заробітної плати, зауважуючи на відсутності на робочому місці позивача за зазначений ним період. Заперечує відповідач і проти тверджень позивача про наявність у нього спеціального статусу з огляду на те, що позивач про наявність у нього такого статусу відповідача не інформував.

У відповіді на відзив від 19 березня 2024 року ОСОБА_1 , в якій продовжує наполягати на незаконності звільнення його відповідачем, порушенню встановленого законом двомісячного строку та процедури, та відсутності попередження позивача про звільнення у зв`язку зі скороченням, а подані відповідачем докази визнав неналежними.

Ухвалою від 18 квітня 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ГО «МСТ «Дружба» уклали строковий трудовий договір, за змістом якого ОСОБА_1 зобов`язувався виконувати роботу, визначену цим договором. Строк дії договору сторони погодили до 31 жовтня 2020 року

Наказом ГО «МСТ «Дружба» від 30 листопада 2021 року № 37 у зв`язку з Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» та згідно з колективним договором «ГО «МСТ «Дружба» внесено з 01 грудня 2021 року в штатний розпис МСТ «Дружба» внесено зміни заробітної плати, зокрема на посаді головного контролера 14495 грн, контролера електронагляду 12155 грн.

ОСОБА_2 присвоєно статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1

Відповідно до протоколу ГО МСТ «Дружба» від 17 липня 2022 року № 2 члени ради в кількості п`яти осіб вирішили скоротити посаду головного контролера.

Наказом ГО «МСТ «Дружба» від 17 липня 2022 року № 27-ГП/2022 внесли зміни в організацію роботи служби контролерів шляхом скорочення посади головного контролера ГО «МСТ «Дружба», а контролера ГО «МСТ «Дружба» вирішено підпорядкувати заступнику голови правління ГО «МСТ «Дружба».

Відповідно до акта ГО «МСТ «Дружба» від 20 липня 2022 року головний контролер ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 17 липня 2022 року № 27-ГП/2022, проте відмовився підписувати наказ від 17 липня 2022 року № 27-ГП/2022 без пояснення причин.

20 липня 2022 року ГО «МСТ «Дружба» прийняло наказ № 28-ГП/2022 про внесення змін в організацію роботи служби контролері, яким попередження головного контролера ОСОБА_1 про наступне звільнення з роботи, 21 вересня 2022 року у зв`язку зі скороченням його посади та запропоновано ОСОБА_1 переведення на наявну вакантну посаду контролера, яка відповідає його кваліфікації.

Відповідно до іншого акта ГО «МСТ «Дружба» від 20 липня 2022 року ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 20 липня 2022 року № 28-ГП/2022 про внесення змін в організацію роботи служби контролерів, проте відмовився підписувати наказ без пояснення причин.

20 липня 2022 року ГО МСТ «Дружба» направило ОСОБА_1 повідомлення про заплановане вивільнення, в якому зазначило, що у зв`язку зі скороченням штату працівників посада головного контролера скорочується, водночас йому запропоновано переведення на посаду контролера МСТ «Дружба».

Відповідно до акта ГО «МСТ «Дружба» від 20 липня 2022 року ОСОБА_1 з зазначеним повідомленням був ознайомлений, однак відмовився його підписувати та отримати його другий примірник без пояснення причин.

Відповідно до акта від 07 вересня 2022 року ГО МСТ «Дружба» під час проведення інвентаризації виявило відсутність трудової книжки працівника ОСОБА_1 .

За змістом акта від 20 вересня 2022 року про відмову ОСОБА_1 від пропозиції на переведення на посаду контролера ОСОБА_1 станом на 20 вересня 2022 року не надав заяву на його переведення на посаду контролера ГО МСТ «Дружба» з посадовим окладом згідно штатного розкладу. Пропозиція на переведення на зазначену посаду була надана ОСОБА_1 20 липня 2022 року, в якій було встановлено граничний строк для подання заяви до 17 вересня 2022 року. Оскільки заява не була подана, ГО «МСТ «Дружба» вважало, що працівник відмовився від пропозиції.

Наказом ГО «МСТ «Дружба» від 20 вересня 2022 року № 39-ГП/2022 ОСОБА_1 звільнено з посади головного контролера ГО «МСТ «Дружба» 21 вересня 2022 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Наказ не підписаний ОСОБА_1

20 вересня 2022 року ГО «МСТ «Дружба» направило ОСОБА_1 повідомлення про звільнення, в якому просило ОСОБА_1 з`явитися 21 вересня 2022 року в приміщення ГО «МСТ «Дружба» та роз`яснило, що при звільненні ОСОБА_1 належить до виплати компенсація за 24 дні невикористаної щорічної основної відпустки. Також роботодавець просив надати банківські реквізити, за якими можливо здійснити перерахування коштів та повідомило про відсутність трудової книжки і просило у разі наявності трудової книжки на руках надати її роботодавцю для внесення запису про звільнення. Аналогічне повідомлення було надіслане роботодавцем за допомогою програми передачі повідомлень «Viber».

21 вересня 2021 року ГО «МСТ «Дружба» склали акт про неявку працівника ОСОБА_1 для виконання наказу про звільнення та про те, що працівник не повідомив реквізити банківського рахунку та про місцезнаходження своєї трудової книжки.

Згідно з наданими табелями обліку робочого часу ОСОБА_1 в період з березня 2022 року до вересня 2022 року відпрацював у червні 2022 року 9 робочих днів та у липні 2022 року 9 робочих днів, в зв`язку з чим за зазначені періоди йому було нараховано 5929,77 грн та 6212,14 грн відповідно, а також 11341,44 грн компенсації за 24 дні невикористаної щорічної відпустки, а всього 18904,09 грн, що підтверджується повідомленням про нараховані суми, належні працівнику при звільненні. Зазначені кошти не отримані ОСОБА_1 , що підтверджується відсутністю підпису позивача у зазначеному повідомленні.

З долученої до матеріалів справи копії трудової книжки ОСОБА_1 суд встановив також, що з 02 травня 2022 року ОСОБА_1 було переведено на посаду контролера газового господарства АТ «ОГС «Київоблгаз» сектору побутових споживачів відділу інспектування управління метрології, а 31 серпня 2023 року звільнено з зазначеної посади за угодою сторін.

Відповідно до довідки АТ «ОГС «Київоблгаз» від 28 серпня 2023 року № 19 ОСОБА_1 працював в АТ «ОГС «Київоблгаз» на посаді контролера газового господарства сектору побутових споживачів відділу інспектування управління метрології з 17 травня 2012 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Під час ухвалення рішення на суд покладено обов`язок вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У частині другійстатті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12 та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами четвертою-шостоюстатті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстави, зазначеній у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина другастатті 40 КЗпП України).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першоїстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннямистатті 43 Конституції Українидає підстави для висновку про те, що за змістом частини першоїстатті 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 49-2 КЗпП Українипри вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній упостанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року N 6-40цс15, та у постановах Верховного Суду: від 07 квітня 2021 року у справі N 946/6628/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 723/822/20.

Відповідно до статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже, трудове законодавство дозволяє працівнику за сприятливих умов одночасно реалізувати право на працю одночасно на кількох підприємствах.

У цій справі позивач, перебуваючи у трудових відносинах з АТ ОГС Київоблгаз уклав трудовий договір з відповідачем ГО МСТ «Дружба» з 01 квітня 2020 року строком до 31 жовтня 2020 року. Умов щодо автоматичної пролонгації строку дії трудовий договір не містить, а позивач доказів укладення нового договору не надав.

Водночас, суд в контексті частини першої статті 82 ЦПК України надає оцінку доказам в матеріалах справи та поясненням учасників спору на предмет відсутності заперечень існування між ними трудових правовідносин до дати звільнення включно, а отже зазначений факт звільняється від доказування.

В ході здійснення відповідачем діяльності згідно зі статутом ГО МСТ «Дружба» збори засновників прийняли рішення щодо внесення змін до штатного розпису шляхом скорочення посади, на якій перебував позивач.

За таких умов роботодавець зобов`язаний попередити працівника про наступне вивільнення та запропонувати йому всі наявні на підприємстві посади згідно з його фахом.

Роботодавець дотримав вказану вимогу трудового законодавства, запропонувавши працівнику зайняти посаду контролера замість займаної ним посади старшого контролера, про що складені відповідні документи, в яких зазначено про ознайомлення позивача з документами та відмову від підпису про ознайомлення з ними.

Не заслуговуютьна увагудоводи позивачазводяться наспростування належностіподаних роботодавцемдоказів зпосиланням нате,що уці дніпрацівник неперебував напідприємстві,оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Враховуючи принцип змагальності цивільного судочинства, обов`язок сторін доводити обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, суд дійшов висновку про недоведеність наявності порушень при звільненні ОСОБА_1 з посади внаслідок її скорочення, оскільки роботодавець виконав покладений на нього обов`язок запропонувати працівнику інші вакантні посади на підприємстві згідно з його фахом та вчинив такі дії у встановлений законом двомісячний строк, а відмову від прийняття такої пропозиції у відповідності з приписами трудового законодавства правомірно тлумачив як підставу для розірвання трудового договору.

Оскільки обставини, наведені позивачем для визнання незаконним наказу про звільнення позивача не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог, оскільки ці вимоги є похідними від встановлення незаконності звільнення працівника.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя: І. О. Фінагеєва