Постанова

від 12.12.2024 по справі 703/3239/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 703/3239/24Провадження № 22-ц/821/1867/24Категорія: 304090200

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Гончар Н.І., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Биченка І.Я. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2024 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

18 червня 2024 року через засоби поштового зв`язку Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2019 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено заяву №430128/190916 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку та встановлено кредитну лінію в розмірі 62000,00 грн.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у ОСОБА_4 виникла заборгованість, яка становить 26 911 грн 90 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

16 лютого 2022 року філією Черкаське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» було подано заяву до Смілянської державної нотаріальної контори, як кредитора з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_4

13 липня 2023 року філією Черкаське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» було подано повторну заяву до Смілянської державної нотаріальної контори, як кредитора з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_4

08 листопада 2023 року банком отримано відповідь від Смілянської державної нотаріальної контори про те, що претензія банку була перенаправлена до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. за належністю, так як спадкова справа заведена у неї.

28 листопада 2023 року філією Черкаське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» отримано від приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. відповідь про те, що 26 грудня 2023 року банком отримано відповідь на запит від Смілянської державної нотаріальної контори в якій зазначено, що відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали надати неможливо, оскільки такі становлять нотаріальну таємницю.

27 березня 2024 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області було частково задоволено заяву ЗАТ «Державний ощадний банк України» про забезпечення доказів подану до подання позовної заяви. Забезпечено докази до подання позовної заяви шляхом витребування у приватного нотаріуса Таран Г.В. відомостей про спадкоємців після смерті ОСОБА_4

15 травня 2024 року позивачем отримано відповідь, що була направлена приватним нотаріусом на адресу суду про те, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказує, що станом на 13.06.2024 за позичальником ОСОБА_4 за договором 3 6566580 є заборгованість, загальний розмір якої становить 26911,90, що складається з : заборгованості за основним боргом (кредитом) - 19908,49 грн, комісія 98,67 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 106,66 грн, пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 249,99 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 1812,68 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 74,41 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 4592,84 грн та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 68,16 грн.

На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути зі спадкоємців ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 11 березня 2019 року у сумі 26911,90 грн на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року у задоволенні позову АТ «Державнийощадний банкУкраїни» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 простягнення боргувідмовлено.

Відмовляючи взадоволенні позову,суд першоїінстанції виходивіз того,що вимоги банку є необгрунтованими, оскільки враховуючи недоведеність позивачем обов`язкових обставин, які дають правові передумови для покладення на спадкоємця померлого обов`язку повернути борг кредитору спадкодавця, а саме щодо факту наявності, об`єму, вартості спадкового майна, прийнятого у спадщину після смерті ОСОБА_4 , у межах якого спадкоємець несе відповідальність перед кредитором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 01 листопада 2024 року через засоби поштового зв`язку АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необгрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від23жовтня 2024року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що банк не погоджується з мотивами відмови у задоволенні позову, посилаючись на те, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкоємця обмежена вартістю успадкованого майна.

Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.09.2019 у справі №640/6274/16-ц, згідно яких доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Вважає висновку суду про відмову у позові передчасними, оскільки суд при вирішенні питання про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора, не встановив всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду про відмову у позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечить вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Крім того, апелянт вказує, що банком вжито всіх досудових заходів щодо виявлення спадкоємців боржника, банк змушений був подати заяву про забезпечення доказів шляхом витребування у приватного нотаріуса Таран Г.В. відомостей про спадкоємців, місця їх проживання та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі осіб, що подали заяви про прийняття спадщини.

Вказує, що позовну заяву подано до суду 18 червня 2024 року з причин того, що позивач інформацію відносно кола спадкоємців отримав лише 15.05.2024.

Також в апеляційній скарзі просив суд витребувати копію спадкової справи у приватного нотаріуса Таран Г.В.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2019 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено заяву №430128/190916 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку та встановлено кредитну лінію в розмірі 62000,00 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 28 листопада 2023 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16 лютого 2022 року філією Черкаське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» було подано заяву до Смілянської державної нотаріальної контори, як кредитора, з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_4

13 липня 2023 року філією Черкаське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» було подано повторну заяву до Смілянської державної нотаріальної контори, як кредитора, з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_4

08 листопада 2023 року банком отримано відповідь від Смілянської державної нотаріальної контори про те, що претензія банку була перенаправлена до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. за належністю, так як спадкова справа заведена у неї.

15 травня 2024 року банком отримано відповідь, що була направлена приватним нотаріусом на адресу суду про те, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину не видавались.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 13 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_4 становить 26 911 грн 90 коп, що складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) - 19908,49 грн, комісія 98,67 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 106,66 грн, пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 249,99 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 1812,68 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 74,41 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 4592,84 грн та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 68,16 грн.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зіст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві

з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Водночас, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що саме по собі не звернення спадкоємця, який прийняв спадщину, до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення кредиту чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання у спадщину жодного майна, у особи відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом ст. 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 27 жовтня 2021 року в справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року

в справі № 295/15702/20, від 27 лютого 2023 року в справі № 572/1497/22.

Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Стаття 1282 ЦК України застосовується у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. У свою чергу, недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), має наслідком позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємців, а, отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 587/381/15-ц, від 03 квітня 2024 року у справі № 725/1751/22.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач вказав, що йому про смерть боржника ОСОБА_4 стало відомо 11.01.2022 року та 16 лютого 2022 року він звернувся до Смілянської нотаріальної контори, як кредитор із вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_4 .

В поясненнях по суті справи банк посилається на те, що 11.01.2022 позивачу стало відомо про смерть боржника ОСОБА_4 , оскільки отримано постанову відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника та 16 лютого 2022 року листом №121.20/202 банк звернувся до Смілянської нотаріальної контори, як кредитор із вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_4 , яка була проігнорована.

13 липня 2023 року банк повторно подав заяву №55/5.1-06/35224 до Смілянської державної нотаріальної контори, із вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_4 .

Аналогічні доводи містяться і в апеляційній скарзі.

Перевіривши наведені доводи позивача, колегія суддів встановила, що відсутні належні докази на підтвердження направлення заяви № 121.20-14/202 від 16.02.2022, яка була адресована Смілянській державній нотаріальній конторі, та була отримана останньою.

Відсутність даної заяви підтверджується також листом про надання інформації приватного нотаріуса Таран Г.В., згідно якого нотаріус повідомила, що заява про кредиторську заборгованість від 16.02.2022 за № 121.20-14/202 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її адресу не надходила.

Водночас, в матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження направлення Смілянській державній нотаріальній конторі повторної заяви 55/5.1-06/35224 від 13.07.2023, згідно якої банк просив повідомити АТ «Ощадбанк», як кредитора, про стан розгляду заяви вимоги до спадкоємців боржника ОСОБА_4

08 листопада 2023 року банком отримано відповідь від Смілянської державної нотаріальної контори про те, що заява після смерті ОСОБА_4 , перенаправлена до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. за належністю, так як спадкова справа заведена у неї.

Із наведеного слідує, що АТ «Ощадбанк», як кредитор, із вимогами до спадкоємців боржника ОСОБА_4 16.02.2022 не звертався.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач АТ «Ощадбанк» із вимогами до спадкоємців боржника ОСОБА_4 в період із дня, коли банку стало відомо про смерть боржника ( з 11 січня 2022 року) по день звернення до суду із даним позовом ( 18 червня 2024 року), не звертався.

Крім того, згідно листа Смілянської державної нотаріальної контори №1338/01-16 від 19.10.2023, який банк отримав згідно штампу вхідної кореспонденції №88030/2023 від 08.11.2023, банку стало відомо, що заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч.ч.3, 4 ст.1281 ЦК Україниякщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені, зокрема, частиною другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач станом на 08 листопада 2023 року мав відомості про те, що спадкоємці боржника ОСОБА_4 , подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини, за якими було заведено спадкову справу та саме із вказаного моменту банк дізнався про прийняття спадщини після смерті боржника, проте, позовну заяву до суду було подано лише 18 червня 2024 року, тобто з пропуском вказаного строку.

Таким чином з урахуванням нормч.4 ст.1281 ЦК Україникредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у встановлені законодавством строки, втрачає право вимоги.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог у даній справі простягнення кредитної заборгованості зі спадкоємців позичальника має бути відмовлено саме з цих підстав.

Посилання в апеляційній скарзі, що строк необхідно відраховувати від 15.05.2024, тобто коли позивач отримав інформацію відносно кола спадкоємців, є необгрунтованими, оскільки про смерть боржника банку стало відомо 11 січня 2022 року, а про те, що заведена спадкова справа 08 листопада 2023 року, тому строк звернення із вимогами банком пропущено.

Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову внаслідок недоведеності вартості спадкового майна, що ввійшло до складу спадщини позичальника, враховуючи втрату позивачем права вимоги через порушення присічного строку, визначеногоч.3 ст.1281 ЦК України, є необґрунтованими, адже за відсутності права, яке потребує судового захисту, доведення обсягу та вартості спадкового майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги кредитора спадкодавця, не є необхідним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та необхідності зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк».

Згідно з ч. 13ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерноготовариства «Державнийощадний банкУкраїни» вособі філії Черкаськеобласне управлінняАТ «Ощадбанк»-задовольнити частково.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 простягнення боргу-змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови апеляційного суду.

Судові витрати,понесені узв`язкуіз переглядомсправи всуді апеляційноїінстанції -залишити заособою,яка подалаапеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначенихЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Н.І. Гончар

Л.І. Василенко