Рішення

від 10.12.2024 по справі 301/3401/24

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/3401/24

2/301/1499/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2024 р.

Іршавський районний суд

Закарпатської області

в складі:

головуючого - судді Золотар М.М.

при секретарі - Симканич О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іршава справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де треті особи без самостійних вимог Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, Комунальне підприємство «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради, державний нотаріус Іршавської державної нотаріальної контори Плетнева Лариса Михайлівна, про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_3 , де треті особи без самостійних вимог Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, Комунальне підприємство «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради, державний нотаріус Іршавської державної нотаріальної контори Плетнева Лариса Михайлівна, про визнання права власності.

Посилається на те, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка 01 липня 2005 р. склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого би не складалось, заповіла своєму правнуку ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 спадщину прийняв у встановлений законом строк шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Іршавської державної нотаріальної контори, в якій заведена після смерті спадкодавці ОСОБА_4 спадкова справа № 355/2006/40691545.

До складу спадкового майна входить житловий будинок в АДРЕСА_1 , щодо якого укладався договір довічного утримання, та земельна ділянка з кадастровим номером 2121984800:04:001:0364, площею 4,59 га, яка розташована на території Кам`янської сільської раді і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії II-ЗК № 008271 від 16 травня 2001 р.

Однак, ОСОБА_2 не може оформити спадкові права на спадкове майно у зв`язку з наступним.

09 лютого 1999 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом Хустського (Іршавського) районного нотаріального округу Іванишинець В.І. за реєстровим номером 329.

На цій підставі ОСОБА_3 набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_3 зареєстровано в реєстраційній книзі № 1 за реєстровим номером 77 комунальним підприємством «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради.

Рішенням Іршавського районного суду від 04 листопада 2004 р. у справі № 2-1096/2004 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено, договір довічного утримання, укладений 09 лютого 1999 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.

Рішення Іршавського районного суду в цій справі набрало законної сили 07 грудня 2004 p., однак ОСОБА_3 дій щодо реєстрації припинення права власності в КП «Іршавське БТІ» Іршавської міської ради не вчинила.

Рішенням № 75118156 від 19 вересня 2024 р. державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 відмовила у проведенні реєстраційних дій щодо припинення державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю відомостей в державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 .

Зважаючи на істотну зміну з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання реєстраційних відносин, наявні правові підстави для скасування рішення реєстратора комунального підприємства «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , прийнятого у зв`язку укладенням договору довічного утримання 09 лютого 1999 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Саме така позовна вимога є ефективним способом захисту порушених прав на спадкове майно спадкоємця ОСОБА_2 .

Для оформлення спадкових прав ОСОБА_2 необхідно було надати правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавці ОСОБА_4 на житловий будинок, тому він звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Іванишинець В.І. за отриманням свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Іванишинець В.І. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 з посиланням на п.7.6 та п. 7.7 гл.7 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (наказ Міністерства юстиції № 296/5 від 22.02.2012 р. зі змінами), за приписами яких нотаріус у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним, повертає документ, що посвідчує право власності та подавався для вчинення нотаріальної дій, відчужувачу майна.

Постановою державного нотаріуса Іршавської державної нотаріальної контори Плетньової Л.М. від 10 вересня 2024 р. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусу не надано правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Оскільки позивач ОСОБА_2 через відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно не може оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, тому його права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на це майно.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, а його представник ОСОБА_1 подала заяву, якою позов підтримали, просили задовольнити, справу розглянути у їх відсутності (а. с. 66).

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася повторно, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а. с. 37, 55, 73,76), причини неявки суду не повідомила. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи без самостійних вимог - голова Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області Станинець М. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, якою проти задоволення позову не заперечили, справу просили розглянути без участі їх представника (а. с. 64).

Представник третьої особи без самостійних вимог директор Комунального підприємства «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради Свириденко С.О. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, якою проти задоволення позову не заперечили, справу просили розглянути без участі їх представника (а. с. 65).

Представник третьої особи без самостійних вимог - державний нотаріус Іршавської державної нотаріальної контори Плетнева Лариса Михайлівна в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що стверджується розписками (а. с. 62, 77), причини неявки суду не повідомила, тому справу розглянуто у їх відсутності за наявними матеріалами справами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що виконкомом Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області видано свідоцтво про смерть за актовим записом № 16 (а. с. 13).

Спадкодавця ОСОБА_4 01 липня 2005 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, зареєстровано в реєстрі за № 47, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого би не складалось, заповіла своєму правнуку ОСОБА_2 (а. с. 14).

ОСОБА_2 спадщину прийняв у встановлений законом строк шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Іршавської державної нотаріальної контори, в якій заведена після смерті спадкодавці ОСОБА_4 спадкова справа № 355/2006/40691545.

До складу спадкового майна входить житловий будинок в АДРЕСА_1 , щодо якого укладався договір довічного утримання, та земельна ділянка з кадастровим номером 2121984800:04:001:0364, площею 4,59 га, яка розташована на території Кам`янської сільської раді і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії II-ЗК № 008271 від 16 травня 2001 року (а. с. 25).

Однак, ОСОБА_2 не може оформити спадкові права на спадкове майно.

Так, 09 лютого 1999 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом Хустського (Іршавського) районного нотаріального округу Іванишинець В.І. за реєстровим номером 329.

На цій підставі ОСОБА_3 набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_3 зареєстровано в реєстраційній книзі № 1 за реєстровим номером 77 комунальним підприємством «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради.

Рішенням Іршавського районного суду від 04 листопада 2004 р. у справі № 2-1096/2004 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено, договір довічного утримання, укладений 09 лютого 1999 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 15).

Рішення Іршавського районного суду в цій справі набрало законної сили 07 грудня 2004 p., однак ОСОБА_3 дій щодо реєстрації припинення права власності в КП «Іршавське БТІ» Іршавської міської ради не вчинила.

Рішенням № 75118156 від 19 вересня 2024 р. державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 відмовила у проведенні реєстраційних дій щодо припинення державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю відомостей в державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 (а. с. 16).

Зважаючи на істотну зміну з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання реєстраційних відносин, наявні правові підстави для скасування рішення реєстратора комунального підприємства «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , прийнятого у зв`язку укладенням договору довічного утримання 09 лютого 1999 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Саме така позовна вимога є ефективним способом захисту порушених прав на спадкове майно спадкоємця ОСОБА_2 .

Для оформлення спадкових прав ОСОБА_2 необхідно було надати правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавці ОСОБА_4 на житловий будинок, тому він звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Іванишинець В.І. за отриманням свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Іванишинець В.І. за вих. № 74/01-16 від 12.08.2024 року (а. с. 18). ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 з посиланням на п.7.6 та п. 7.7 гл.7 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (наказ Міністерства юстиції № 296/5 від 22.02.2012 р. зі змінами), за приписами яких нотаріус у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним, повертає документ, що посвідчує право власності та подавався для вчинення нотаріальної дій, відчужувачу майна.

Постановою державного нотаріуса Іршавської державної нотаріальної контори Плетньової Л.М. від 10 вересня 2024 р. (а. с. 17) відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусу не надано правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Згідно п.2.4 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121 (зі змінами і доповненнями ) після проведення первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об`єкта, тобто проводити поточну реєстрацію.

Згідно п. 2.5. цієї ж Інструкції поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна - це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Правовстановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об`єкт.

За приписами п. 2.6. Інструкції поточна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна провадиться в тій самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким провадилась первинна реєстрація об`єкта нерухомості.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із Законом.

У ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній до 16 січня 2020 року), було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вносився запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вносився до Державного реєстру прав та скасовувався.

16 січня 2020 p., згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції, а саме: відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Наведене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у п.3 р. II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення:

1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До зазначеного переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

Згідно ч. 1 ст. 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане за договором.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обгрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 263-265, 268, 272, 273, 280, 281-285 ЦПК України, ст. ст. 756, 1218, 1225, 1228, 1268, 1270, 1297 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення реєстратора комунального підприємства «Іршавське бюро технічної інвентаризації» Іршавської міської ради щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 2121984800:04:001:0364, площею 4,59 га, яка розташована на території Кам`янської сільської раді, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 008271 від 16 травня 2001 pоку.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуючий: М. М. Золотар