Рішення

від 13.12.2024 по справі 591/5863/21

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/5863/21

Провадження № 2/591/500/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, 3-ї особи: Державна митна служба України

про визнання протиправним рішень та зобов`язання вчинити дії

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, 3-ї особи: Державна митна служба України про визнання протиправним рішень та зобов`язання вчинити дії і свої позовні вимоги мотивує тим, що з 28 вересня 1994 року і по 15 грудня 2014 року працював у Сумській митниці ДФС. У 2014 році був звільнений на пенсію. 29.05.2003 року позивачу було видано ордер на службове жиле приміщення №1349, що і стало підставою для вселення його в надану службову квартиру АДРЕСА_1 . На теперішній час зареєстрований і проживає в цій квартирі він позивач ОСОБА_1 . Іншого рівнозначного житла замість службової квартири йому надано не було. Зазначає, що він має намір приватизувати вказану квартиру і тому неодноразово звертався до голови комісії з припинення Сумської митниці ДФС, а потім звертався і до голови Державної фіскальної служби України за допомогою і проханням про звернення з клопотанням до виконавчого комітету Сумської міської ради голови Сумської міської ради Лисенко О.М. про виключення із числа «службова» його квартири АДРЕСА_1 та передачу її до комунальної власності Сумської міської ради. Незважаючи на те, що позивач звільнився з роботи, він продовжував і продовжує проживати в займаній квартирі. На сьогодні, з моменту надання йому цієї квартири минуло майже 22 роки, і ці роки вона не використовується як службова. Зазначає, що відповідно до абз. 2, 5 п. 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у пункті 34 цього Положення, не може бути виселено пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення. Фактично до цієї категорії осіб відноситься і він, так як є пенсіонером по старості. Відповідно до чинного законодавства жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Підставою в даному конкретному випадку є те, що на даний час відпала потреба в такому його використанні. Дійсно виключення жилого приміщення з числа службових провадиться рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради на підставі клопотання того підприємства, яке у свій час клопотало про надання працівникові такого житла або його правонаступник. Надана йому квартира є його єдиним житлом, яке він має намір отримати у власність шляхом приватизації, для чого за власні кошти виготовив технічний паспорт на квартиру та підготував інші необхідні для цього документи. У зв`язку з тим, що Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній митній службі України та її територіальних органах на даний час не затверджено, а відповідна Комісія з житлових питань не створена і квартира на сьогодні не перебуває на оперативному обліку митниці і тому він змушений звернутися з цим позовом до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу про виключення жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових, для подальшої приватизації цієї квартири, а тому просить суд зобов`язати виконавчий комітет Сумської міської ради виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових.

Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Страшок Є.В. в судовому засіданні позов підтримали повністю, просять суд позов задоволити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Сумської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечувала і пояснила суду, що законодавством України передбачено, що підставою для виключення житла зі складу службових є відповідне клопотання підприємства, установи, організації, яка надавала службове житло, оскільки згідно закону прийняття відповідного рішення віднесено до компетенції виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, а тому просить суд в позові відмовити.

Представник 3-їособи:Державна митнаслужба Українив судовомузасіданні протипозову заперечуваві пояснивсуду,щопозивач аргументує потребу у приватизації службового приміщення саме тим, що службова квартира йому надана у користування майже 22 роки тому, та не використовується як службова. Проте, вказана обставина не може слугувати підставою для виключення службового жилого приміщення із числа службових, про що чітко наведено в пункті 6 Положення № 37. Отже, здійснення заходів щодо виключення жилих приміщень із числа службових не є обов`язком, а є виключно правом підприємства, установи, організації, яке може бути реалізоване за наявності відповідних правових підстав. Водночас, бажання позивача приватизувати службове жиле приміщення є питанням реалізації речового права на володіння житловим приміщенням, яке за своїм статусом є службовим, що може бути здійснено виключно на умовах та у спосіб визначений нормами чинного законодавством, та жодним чином не може розцінюватися як порушення права позивача на житло, оскільки, як вбачається із позову він до цього часу продовжує безперешкодно користується вказаним житлом за його призначенням. У своєму позові позивач вказує, що підставою для виключення житлового приміщення із числа службових в даному випадку є те, що на даний час відпала потреба у такому його використанні. Проте, відповідних обґрунтувань ним не наведено. Прийняти рішення про наявність чи відсутність правових підстав для виключення житлового приміщення із числа службових належить тим підприємствам, установам чи організаціям, які клопотали про надання такого житла працівникові. За таких обставин вважає позов безпідставним та необґрунтованим а тому просить суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28 вересня 1994 року і по 15 грудня 2014 року працював у Сумській митниці ДФС. У 2014 році був звільнений на пенсію.

29.05.2003 року позивачу було видано ордер на службове жиле приміщення №1349, що і стало підставою для вселення його в надану службову квартиру АДРЕСА_1 .

На теперішній час зареєстрований і проживає в цій квартирі він позивач ОСОБА_1 . Іншого рівнозначного житла замість службової квартири йому надано не було.

Позивач неодноразово звертався до голови комісії з припинення Сумської митниці ДФС, а потім звертався і до голови Державної фіскальної служби України за допомогою і проханням про звернення з клопотанням до виконавчого комітету Сумської міської ради голови Сумської міської ради Лисенко О.М. про виключення із числа «службова» його квартири АДРЕСА_1 та передачу її до комунальної власності Сумської міської ради.

Державну митну службу України утворено шляхом реорганізації Державної фіскальної служби України, а саме: поділу ДФС на дві окремі юридичні особи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», яка є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Заходи з реорганізації Державної фіскальної служби України тривають.

Водночас, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», з урахуванням наказу Державної митної служби України від 27 жовтня 2020 року № 480 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби» тривають заходи з реорганізації територіальних органів Державної митної служби України шляхом їх приєднання до Державної митної служби України.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 лютого 2023 року вбачається, що Сумська митниця є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державної Митної Служби України, ідентифікаційний код якої 44017631.Місце знаходження відокремленого підрозділу юридичної особи є: Україна, 40024, Сумська область, місто Суми вул. Вєтрова Юрія 24.

Сумська митниця згідно Положення, затвердженого наказом Державної митної служби від 29 жовтня 2020 року № 489 є митним органом , який в зоні дії своєї діяльності (територія Сумської області) безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України, як її відокремлений підрозділ.

За результатами розгляду звернення Сумської митниці, Державна митна служба України листом від 18 жовтня 2022 року проінформувала, що у зв`язку із реорганізацією Державної фіскальної служби України, шляхом поділу та утворенням Державної митної служби України, Департаментом бухгалтерського обліку, планово-фінансової та господарської роботи вживаються заходи щодо розробки та затвердження Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній митній службі України та її територіальних органах, яким в свою чергу передбачено створення Комісій з житлових питань.

Як вбачається із наведеного, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній митній службі України та її територіальних органах на даний час не затверджено, а відповідна Комісія з житлових питань не створена.

Також, Державною митною службою України акцентовано увагу на вимогах статті 125 Житлового кодексу України, якою визначаються категорії осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, до таких осіб належать, зокрема, особи, які пропрацювали на підприємствах, установах, організаціях, що надали їх службове жиле приміщення не менш як 10 років.

Статтею 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першоюстатті 118 Житлового кодексу Української РСР(далі -ЖК УРСР) встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР, затвердженогопостановою ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення»(далі - Положення) жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

З огляду на вказане, виключення квартири з числа службових, має проводитися на підставі рішення компетентного органу, зокрема у разі, якщо відпала потреба його використання, як службового.

У матеріалах справи відсутні докази звернення Сумської митниці до Виконавчого комітету Сумської міської ради з відповідним клопотанням про виключення жилого приміщення з числа службових.

Факт довгострокового проживання позивача не є підставою для виключення спірної квартири з числа службових. Також не передбачено законом можливість виключення службового житла в зв`язку з реорганізацією підприємства, установи чи організації, яка надавала службове житло.

В матеріалах справи відсутні докази того, що стосовно позивача порушено питання про виселення із займаного ним житла чи створюються перешкоди у користуванні службовим житлом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Суд відхиляє посилання позивача на наявність в нього правомірних очікувань в розумінні статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі очікування повинні мати конкретний характер, ґрунтуватися не просто на надії, а на нормі права чи правовому акті.

Натомість ністаття 125 ЖК УРСР, що визначає перелік осіб, якихне може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого житла, аністаття 47 Конституції України, не дають позивачу підстав для правомірних очікувань задоволення заявленого у розглядуваній справі позову.

При вселенні у квартиру позивач був обізнаний про її статус службового житла.

Відповідно до положення частини другоїстатті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

Враховуючи вказане, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключення жилого приміщення з числа службових відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, 3-ї особи: Державна митна служба України про визнання протиправним рішень та зобов`язання вчинити дії - відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 грудня 2024 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО