Рішення

від 03.12.2024 по справі 951/661/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/661/24

Провадження №2/951/249/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

представника позивача адвоката Хацкевича Р.М.,

представника відповідача Ковалик О.М.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування реєстрації земельної ділянки та скасування (припинення) права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Купчинецької сільської ради (далі відповідач) про скасування реєстрації земельної ділянки та скасування (припинення) права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням сесії Денисівської сільської ради народних депутатів №79 від 18.11.1997 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,52 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Денисівської сільської ради. 17.11.1998 ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ТР №006473, яким підтверджено право власності останнього на вищевказану земельну ділянку. 12.01.2001 ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів вказану земельну ділянку у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

У 2021 році ОСОБА_1 звернувся до Козівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . 29.04.2021 Козівською державною нотаріальною конторою видано позивачу відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2021 №НВ-6114464642021 земельна ділянка зареєстрована як комунальна власність Купчинецької сільської ради.

26.12.2023 ОСОБА_1 стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 15.07.2020 зареєстровано право власності №37530376 на земельну ділянку з кадастровим номером №6123082800:01:001:0832 площею 3,2755 га за Купчинецькою сільською радою, розмір частки 1/1. 22.01.2024 позивач звернувся до Купчинецької сільської ради та надав Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлена на його замовлення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 площею 3,52 га згідно державного акту серії І-ТР №006473 на право приватної власності з проханням підписати відомості про встановлені межові знаки та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про комунальну власність на земельну ділянку з кадастровим номером №6123082800:01:001:0832. 13.02.2024 Купчинецька сільська рада відмовила позивачу у підписанні межових знаків у Технічній документації та повідомила, що не має повноважень щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про запис щодо реєстрації за нею права власності на земельну ділянку.

Також 03.07.2024 державним кадастровим реєстратором Відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, так як електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа та у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, а саме Документація із землеустрою не відповідає п.6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» (перетин ділянки з ділянкою з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832).

На підставі наведеного, позивач з метою забезпечення реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки площею 3,52 га, яка знаходиться на території Денисівської сільської ради, просить суд скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 площею 3,2755 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення та скасувати (припинити) право власності Купчинецької сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 площею 3,2755 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав.

Ухвалою суду від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 10.10.2024. Витребувано у Козівської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у разі незаведення або заведення іншим нотаріусом -витяг з відповідного реєстру.

25.09.2024 на виконання вимог ухвали судді від 16.09.2024 Козівською державною нотаріальною конторою надано суду копію спадкової справи №266/2010, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 10.10.2024 клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі у справі №951/661/24 за позовом ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради про скасування реєстрації земельної ділянки та скасування (припинення) права власності на земельну ділянку, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Відкладено підготовче засідання на 07.11.2024.

Ухвалою суду від 07.11.2024, постановленою у судовому засіданні, задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про продовження строку для надання письмових пояснень, продовжено Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області строк для подання пояснень щодо позову. Відкладено підготовче засідання на 13.11.2024.

11.11.2024 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області подано письмові пояснення, в обгрунтування яких звернуто увагу на наступне.

Так, на підставі рішення сесії Денисівської сільської ради народних депутатів від 18.11.1997 №79 ОСОБА_2 17.11.1998 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ТР №006473 на земельну ділянку площею 3,52 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції на дату набуття права на земельну ділянку 1998 рік) визначено що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно заповіту серія АВО №887219 ОСОБА_2 заповів в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Згідно листа Козівської державної нотаріальної контори від 18.03.2021 №326/02-14 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відсутні. Позивач тільки у 2021 році звернувся до Козівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Згідно п.2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі зокрема, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців. Відповідно до ч.1 ст.131 Земельного кодексу України в редакції 2001 року (на дату смерті батька позивача) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. А згідно ст.132 Кодексу в редакції 2001 року угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються та повинні містити серед іншого документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

В обгрунтування письмових пояснень Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області зазначило, що на підставі наказу Держгеокадастру від 21.02.2019 № 59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» та договору на проведення заходів з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності від 21.02.2019 № 12-9 укладеного між Держгеокадастром та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Тернопільською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Козівського району Тернопільської області, з урахування Перспективного плану формування території Купчинецької сільської об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60- р. В тому числі серед інших ділянок запропоновано до інвентаризації та передачі у комунальну власність Купчинецькій сільській раді земельну ділянку площею 3,8000 га за межами с.Денисів Купчинецької сільської ради. За результатами проведеної інвентаризації сформовано земельну ділянку площею 3,6192 га за межами с.Денисів Купчинецької сільської ради (землі запасу - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам та юридичним особам) та внесено останню до Державного земельного кадастру 25.04.2019 з присвоєним кадастрового номера 613082800:01:001:0829. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26.04.2019 № 19-1362/14-19-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) загальною площею 29,3047 га на території Козівського району, в тому числі вищевказаної земельної ділянки площею 3,6192 га з кадастровим номером 613082800:01:001:0829 на території Денисівської сільської ради. На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_7 до Державного земельного кадастру 10.06.2019 внесено відомості про земельну ділянку площею 0,3438 га з кадастровим номером 613082800:01:001:0831 та відображено відомості у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 3,2755 га з кадастровим номером 613082800:01:001:0832 (землі державної власності, землі запасу не надані у власність громадянам або юридичним особам).

Також на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» та статті 117 Земельного кодексу України земельну ділянку площею 3,2755 га за кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 на підставі наказу Головного управління від 18.06.2019 №19-1971/14-19-СГ, передано у комунальну власність Купчинецькій сільській раді (Купчинецькій об`єднаній територіальній громаді) Тернопільського (колишнього Козівського) району Тернопільської області. Рішенням Купчинецької сільської ради Козівського району Тернопільської області від 14.02.2020 № 585 Купчинецькою сільською радою прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення у комунальну власність, в тому числі і земельну ділянку площею 3,2755 га за кадастровим номером 6123082800:01:001:0832. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно органом місцевого самоврядування 15.07.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на зазначену земельну ділянку.

У зв`язку з тим, що позивачем з моменту одержання заповіту серії АВО №887219 на земельну ділянку площею 3,52 га, що належала його батьку ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР № 006473 від 17.11.1998 протягом тривалого часу не вчинено дій щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з присвоєнням їй кадастрового номера та її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, як спадкоємцем, Головним управлінням, згідно наданих повноважень, на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», наказу Держгеокадастру від 21.02.2019 №59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» здійснено заходи щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, в тому числі за межами населених пунктів на території Купчинецької сільської об`єднаної територіальної громади колишнього Козівського району (а.с. 106-109).

Ухвалою суду від 13.11.2024 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування реєстрації земельної ділянки та скасування (припинення) права власності на земельну ділянку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2024.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, заяв чи клопотань до суду не подавав.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Хацкевич Р.М. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Серед іншого, зазначив, що право власності на спірну земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ТР №006473 від 17.11.1998. Покликаючись на положення розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр», звернув увагу, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Також зауважив, що законодавчо не визначено строку, протягом якого власник повинен внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Ковалик О.М. у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог ОСОБА_1 , просила відмовити у їх задоволенні. Зокрема, вказала, що державна реєстрація спірної земельної ділянки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, на момент передачі земельної ділянки у комунальну власність не було відомостей про те, що така ділянка перебуває у власності позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належний чином. Згідно поданих 11.11.2024 письмових пояснень справу просив розглядати без його участі.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог статті 5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 14Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Денисівської сільської ради народних депутатів від 18.11.1997 №79 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,52 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Денисівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія І-ТР №006473, виданим 17.11.1998 Денисівською сільською радою народних депутатів (а.с. 8).

Відповідно до вимог статті 6 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час прийняття рішення Денисівською сільською радою від 18.11.1997 про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 ) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельніділянки передаютьсяу власністьгромадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею.

Згідно зі статтею 22ЗК України1990року (у редакції, чинній на час прийняття рішення Денисівською сільською радою від 18.11.1997 про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 ) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частиною першою статті 23ЗК України1990року (у редакції, чинній на час прийняття рішення Денисівською сільською радою від 18.11.1997 про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 ) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04.05.2001 відділом реєстрації актів громадянського стану Козівського районного управління юстиції Тернопільської області України (а.с. 4 спадкової справи №266/2010).

12.01.2001 ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого на випадок його смерті спадкове майно у виді земельної ділянки площею 3,52 га, що розташована на території Денисівської сільської ради, яка належала йому на підставі Державного акту серія І-ТР №006473 від 17.11.1998, заповів у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено державним нотаріусом Козівської державної нотаріальної контори Боднарук М.В. та зареєстровано у реєстрі №38 (а.с. 9). Вказаний заповіт не скасовано та не змінено, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 16.06.2010 №23963982 (а.с. 20 спадкової справи №266/2010).

29.04.2021 Козівська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що згідно правовстановлюючого документу на спадкове майно земельну ділянку, яка призначена для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2021 №НВ-6114464642021 форма власності зазначена комунальна та належить Купчинецькій сільській раді Козівського району, а тому неподання заявником належним чином оформлених документів є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 13).

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

За змістом пунктів 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пунктах 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, відносини спадкування регулюються ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. Правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилась після 1 липня 2003 року й не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до статей 529-530 ЦК УРСР.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 145/797/15-ц (провадження № 14-608цс18).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що і є часом відкриття спадщини, отже з цього часу почався шестимісячний строк на прийняття спадщини, який закінчився до набрання чинності ЦК України (01.01.2004). Відтак у правовідносинах щодо успадкування майна, яке належало померлому ОСОБА_2 , слід керуватися нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце,коли і оскільки воно незмінено заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Разом із цим, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР 1963 року його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини.

Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР, чинного на момент відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (частина перша статті 550 ЦК УРСР).

Таким чином, за статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Верховний Суду складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного судуу постановівід 25.03.2020у справі№305/235/17роз`яснив,що підфактичним вступому володінняабо управлінняспадковим майном,що підтверджуєфакт прийняттяспадщини,маються наувазі різнідії спадкоємцяпо управлінню,розпорядженню ікористуванню циммайном,підтриманню йогов належномустані абосплаті податківта інших платежів тощо.

Відповідно до пункту 113 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №18/5 «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», діючої на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно з частиною другою статті 553 ЦК УРСР, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він, будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , після відкриття спадщини, протягом встановленого строку, вчинив дії, спрямовані на прийняття спадщини відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР. Матеріали справи не містять доказів факту його проживання з померлим ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не надано також доказів того, що позивач після смерті ОСОБА_2 здійснював догляд за спадковим майном чи розпоряжався ним.

Таким чином, доказів того, що позивач фактично вступив в управління або володіння спадковим майном суду не надано.

Також судом встановлено, що позивач не подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини, а саме з 16.01.2001. Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи №266/2010, заведеної до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та не спростовано позивачем у позовній заяві.

Отже, позивачем не доведено того, що він прийняв спадщину після померлого ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР та набув право власності на спадкове майно у виді 1/2 частки земельної ділянки (як визначено у заповіті) площею 3,52 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ТР №006473.

Зі змісту позовної заяви судом установлено, що позивач оскаржує проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 у Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Купчинецькою сільською радою, що, на думку позивача, порушує його право власності на земельну ділянку площею 3,52 га, яку він успадкував після смерті ОСОБА_2 , яка належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ТР №006473.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.02.2019 №59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» вирішено провести у 2019 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (а.с. 111).

На виконання вищевказаного наказу, 21.02.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» укладено договір на проведення заходів з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності №12-9.

Тернопільською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Козівського району Тернопільської області з урахуванням Перспективного плану формування території Купчинецької сільської об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням КМУ від 31 січня 2018 року №60-р (а.с. 110-114). За результатами проведеної інвентаризації сформовано земельну ділянку площею 3,6192 га за межами с. Денисів Купчинецької сільської ради (землі запасу земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам та юридичним особам) та внесено таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера 6123082800:01:001:0829.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26.04.2019 №19-1362/14-19-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) загальною площею 29,3047 га, в тому числі: на території Денисівської сільської ради Козівського району площею 3,6192 га кадастровий номер 6123082800:01:001:0829 по Купчинецькій сільській раді (об`єднана територіальна громада) Козівського району Тернопільської області (а.с. 115).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2021 вбачається, що 10.06.2019 Відділом у Козівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,2755 га з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 (а.с. 11-12).

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 18.06.2019 №19-1971/14-19-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області передало Купчинецькій сільській раді (Купчинецькій об`єднаній територіальній громаді) Козівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 793,8208 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Денисівської, Ішківської, Купчинецької, Яструбівської сільських рад Козівського району Тернопільської області (згідно додатку).

Відповідно до Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 на виконання наказу від 18.06.2019 №19-1971/14-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області передало із державної власності, а Купчинецька сільська рада (Купчинецька ОТГ) Козівського району прийняла у комунальну власність земельну ділянку, яка знаходиться на території Денисівської сільської ради, кадастровий номер 6123082800:01:001:0832, площа 3,2755 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку (користувач) відсутні, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки відсутні (а.с. 83-86).

Рішенням Купчинецької сільської ради від 14.02.2020 №585 «Про прийняття у комунальну власність Купчинецької сільської територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Купчинецької сільської територіальної громади в особі Купчинецької сільської ради Козівського району Тернопільської області загальною площею 793,8208 га, які розташовані за межами населених пунктів Купчинецької сільської ради (а.с. 87).

Згідно Витягуз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власності№218255125від 29.07.2020встановлено,що 15.07.2020зареєстровано правокомунальної власностіКупчинецької сільськоїради наземельну ділянкуплощею 3,2755га,кадастровий номер6123082800:01:001:0832,підстава набуттяправа комунальноївласності Закон Українивід 06.09.2012№5245-VI«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів щодорозмежування земельдержавної такомунальної власності»(а.с.88).

Суд звертає увагу, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні діїє похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Вказаний за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема, в постановах від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19.

Відповідно до пункту 107 Постанови Кабінету Міністрів Українивід 17.10.2012№1051«Про затвердженняПорядку веденняДержавного земельногокадастру» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно з частиною першою статті 24Закону України«Про Державнийземельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної Книги на таку ділянку.

Підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки визначені у частині десятій статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Зокрема, до таких підстав віднесено поділ чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. При цьому ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Частиною десятою статті 24Закону також встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

За змістом статті 79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин першої та другої статті 55Закону України«Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

За змістом зазначених правових норм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється, зокрема, з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки надасть можливість встановити накладання межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 у Державному земельному кадастрі була проведена Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), яка розроблена на виконання наказу про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та затверджена наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Таким чином, вказане свідчить, що Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області було вчинено весь комплекс передбачених законом заходів для проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 у Державному земельному кадастрі.

Згідно зстаттею 80ЗК Українисуб`єктамиправа власностіна землює: а)громадяни таюридичні особи-на земліприватної власності; б)територіальні громади,які реалізуютьце правобезпосередньо абочерез органимісцевого самоврядування,-на землікомунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Вимогами частинипершої тадругої статті83ЗК Українипередбачено,що землі,які належатьна правівласності територіальнимгромадам,є комунальноювласністю. Укомунальній власностіперебувають: а)усі землів межахнаселених пунктів,крім земельнихділянок приватноїта державноївласності; б)земельні ділянки,на якихрозташовані будівлі,споруди,інші об`єктинерухомого майнакомунальної власностінезалежно відмісця їхрозташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

З огляду на наведене, відповідачем Купчинецькою сільською радою у визначеному законом порядку набуто право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832, на підставі чого проведено державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Установлено, що ОСОБА_1 22.01.2024 звернувся до Купчинецької сільської ради із листом, у якому просив погодити та підписати межові знаки земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,52 га згідно державного акту серія І-ТР №006473 та надав Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та просив виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про запис щодо реєстрації права власності на земельну ділянку.

Розглянувши вказаний лист ОСОБА_1 , Купчинецька сільська рада листом від 13.02.2024 №01-193/11-11 відмовила ОСОБА_1 у підписанні межових знаків земельної ділянки. Також у вказаному листі зазначено, що Купчинецька сільська рада не має повноважень щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про запис щодо реєстрації права власності на земельну ділянку (а.с. 33).

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем його права власності на земельну ділянку площею 3,52 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ТР №006473 від 17.11.1998, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 41Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною першої статті 153ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У свою чергу, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/1279/17, від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17. Вимоги про припинення права власності на земельну ділянку можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 у Державному земельному кадастрі та державна реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку за відповідачем порушує його права та інтереси, зокрема, його право на земельну ділянку.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення його прав, покликається на те, що він в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 3,52 га, яка знаходиться на території Денисівської сільської ради та яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ТР №006473 від 17.11.1998.

Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного права на земельну ділянку внаслідок проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 та державної реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Купчинецькою сільською радою, оскільки позивачем не доведено, що він прийняв спадщину у виді 1/2 частки земельної ділянки (як визначено у заповіті) після смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР, а тому позивач не є особою, яка набула у власність 1/2 частку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123082800:01:001:0832 у Державному земельному кадастрі та державна реєсстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку за відповідачем порушує його права на земельну ділянку.

Вказаний підхід до вирішення подібних правовідносин узгоджується із позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.01.2022 у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-12358св21), від 12.09.2023 у справі №149/859/21 (провадження № 61-9583св22).

З оглядуна наведене,розглянувши справув межахзаявлених позовнихвимог,дослідивши всебічно,повно таоб`єктивнонаявні усправі докази,оцінивши їхналежність,допустимість,достовірність,достатність івзаємний зв`язоку сукупності,з`ясувавшиусі обставинисправи,на якісторони покликалисяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,з урахуваннямтого,що завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюзахисту порушенихабо оспорюванихправ,свобод чиінтересів фізичноїособи,встановивши відсутністьпорушеного правапозивача,суд дійшоввисновку провідмову узадоволенні позовних вимог.

За змістом пункту 2 частини другої статті 141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування реєстрації земельної ділянки та скасування (припинення) права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Купчинецька сільська рада, місцезнаходження: 47662, вул. Франка, 45, с. Купчинці, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 04395544.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільскій області, місцезнаходження: 46002, вул. М.Лисенка, 20А, м. Тернопіль, Тернопільска область, код ЄДРПОУ: 39766192.

Повний текст рішення суду складено та підписано 13.12.2024.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк