Постанова

від 28.11.2024 по справі 908/629/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/629/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

секретар судового засідання Жолудев А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 (суддя Азізбекян Т.А.)

у справі № 908/629/23

за позовом: Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Ранкова Зірка

до відповідача 2: ОСОБА_1

до відповідача 3: ОСОБА_2

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ранкова Зірка, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 станом на 26.01.2023, яка складається з заборгованості по простроченому кредиту в сумі 21919000,00 грн та заборгованості по простроченим процентами в сумі 2485115,71 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Ранкова Зірка, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро заборгованість по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024; по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024; по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024. Стягнуто судовий збір на користь Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро з Товариства з обмеженою відповідальністю Ранкова Зірка - 122020 грн 58 коп.; ОСОБА_1 - 122020 грн 58 коп.; ОСОБА_2 - 122020 грн 58 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 в частині відстрочення виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що виконання рішення суду з наданням відстрочки може спричинити негативні наслідки як для АТ «Банк Кредит Дніпро» так і для держави, оскільки матеріали справи містять докази, Додаткову угоду №21 від 12.95.2022 до Кредитного договору №120522-КЛН від 12.05.2022 про забезпечення зобов`язання за кредитним договором державною гарантією, яка передбачає, що зобов`язання ТОВ «Ранкова зірка» за кредитним договором частково можуть забезпечуватися державною гарантією, що надана банку на підставі договору портфельної гарантії. Гарантом виступає держава України в особі Голови Боргового агентства, а до початку функціонування Боргового агентства - в особі Міністра фінансів. 01.06.2023 Міністерством фінансів України перераховано АТ «Банк Кредит Дніпро» 10 959 500,00 грн. за гарантією, які 02.06.2023 були зараховані на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №120522-КЛН від 12.05.2022 меморіальним ордером №7094 від 02.06.2023. Отже з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідачів за кредитним договором перед державним бюджетом становить 10 959 500,00 грн. Апелянт звертає увагу, що кредитний договір було укладено після окупації території, де знаходиться ТОВ «Ранкова зірка». Отже позичальник свідомо укладав кредитний договір саме тоді, коли його майно перебувало на окупований території і мав розуміти те, що він повинен буде виконувати зобов`язання по кредитному договору. У заяві про відстрочення виконання рішення суду не зазначено, що за період відстрочки якимсь чином буде активізована діяльність позичальника, яка б могла призвести до об`єктивної можливості погашення заборгованості перед банком та державою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 залишити без руху. Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 439274,09 грн та докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі №908/629/23 повернуто заявникові.

Постановою Верховного Суду від 22.03.2024 ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі №908/629/23 скасовано, справу передано на розгляд Центрального апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 розгляд справи № 908/629/23 призначено на 29.08.2024 о 11 год. 40 хв.

Від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника.

Судове засідання, призначене на 29.08.2024 не відбулося у зв`язку з лікарняним члена колегії суддів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2024 розгляд справи призначено на 28.11.2024 о 12 год. 20 хв.

В судове засідання 28.11.2024 представники сторін не з`явились. Були повідомлені про час розгляду справи.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 12.05.2022 між Акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ранкова Зірка (надалі - Позичальник) укладено Кредитний договір №120522-КЛН (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов`язується надати Позичальнику Кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в Договорі) одним або кількома Траншами (сума Кредиту у повному обсязі або частина суми Кредиту) в національній валюті України (UАН) в загальній сумі 21 919 000,00 гривень та в межах встановленого строку Кредиту (до Кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 Договору), а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку Кредит та сплатити Плату (проценти та комісії за Договором) за Кредит у порядку та на умовах цього Договору

Сторони домовились, що Банк на підставі відповідної Заяви Позичальника на видачу Траншу надає Позичальнику Кредит у вигляді одного Траншу або декількох Траншів, загальна сума яких не може перевищувати Загальну суму Кредиту (пункт 2.1. Кредитного договору).

Кредит надається шляхом зарахування Кредитором коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням (пункт 2.9 Кредитного договору).

Пунктом 2.5.2 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредит/Транш в терміни, встановлені в Заяві на видачу Траншу та в дати, встановлені Графіком погашення/зниження Загальної суми Кредиту, що є Додатком 2 до цього Договору, але в будь якому випадку не пізніше Кінцевої дати погашення - 25 березня 2025 року (включно) якщо тільки не застосовується інший термін повернення Кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього Договору.

У разі надання Кредиту з Графіком зниження ліміту Кредиту та у разі не приведення Позичальником розміру фактичної заборгованості боргу до розміру встановленому у відповідному Графіку на відповідну дату, заборгованість в розмірі різниці між Лімітом Кредиту на відповідну дату та сумою фактичної заборгованості за Кредитом є простроченою на наступний день з такої дати. Розмір простроченої заборгованості за кожним Траншем визначається Банком самостійно.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на рахунок НОМЕР_1 в Банку. Повернення Кредиту здійснюється в валюті, в якій було отримано Кредит/Транш. Сума заборгованості за Кредитом/Траншем, що не сплачена Позичальником у визначений цим Договором термін, наступного робочого дня вважається простроченою (пункт 2.5.3 Кредитного договору).

Пунктом 2.6.1 Кредитного договору передбачено, що Процентна ставка встановлюється у розмірах, визначених у цьому пункті 2.6.1, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно з умовами цього Договору.

За користування Кредитом/Траншем у межах строку кредитування встановлюється змінювана процента ставка.

Розмір змінюваної процентної ставки розраховується наступним чином:

РЗПС = Індекс UIRD + Маржа, при цьому

РЗПС - розмір змінюваної процентної ставки;

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Idex of Retail Deposit Rates) - індикативна ставка, що розраховується в системі Томсон Рейтере (Тhоmson Rеutеrs) за методикою, розробленою спільно з Національним Банком України, на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються провідними учасниками українського ринку банківських депозитів фізичних осіб. Дані про величину Індексу є загальнодоступними в мережі Інтернет, на офіційному сайті Національного Банку України (httр://www.bаnk.gоv.uа);

Маржа - незмінна частина процентної ставки в розмірі 7,0 % (сім) процентів річних, яка встановлюється цим Договором.

Станом на дату укладення цього Договору змінювана процентна ставка встановлюється у розмірі 13,26% (тринадцять цілих двадцять шість сотих) процентів річних та діє до моменту його зміни відповідно до правил, вказаних нижче (п.2.6.1.1 Кредитного договору).

Кожного 1-го січня, 1-го квітня, 1-го липня, 1-го жовтня (Дата зміни процентної ставки) Банк переглядає та встановлює новий розмір процентної ставки у зв`язку із зміною індексу UIRD. Для розрахунку процентної ставки використовується індекс UIRD, що діяв останній робочий день, що передує Даті зміни процентної ставки. У разі від`ємного значення Індексу UIRD для розрахунку нової процентної ставки приймається умовне значення Індексу UIRD рівне 0% річних (п.2.6.1.2 Кредитного договору).

Максимальний розмір процентів не перевищуватиме подвійний розмір РЗПС на дату укладення цього Договору. Мінімальний розмір процентів за цим Договором становить: розмір Маржі. Якщо розмір процентів, розрахований відповідно до умов цього пункту, буде більшим ніж максимальний розмір процентів, або меншим ніж мінімальний розмір процентів, то змінений розмір процентів встановлюється на рівні максимального чи мінімального розміру процентів відповідно (п.2.6.1.3 Кредитного договору).

Пунктом 2.6.6. Кредитного договору зазначено, що Сторони домовились, з урахуванням статті 212 Цивільного кодексу України, що Банк має право встановити за користування одержаним Кредитом/Траншем процентну ставку збільшену на 3 % (Три) процентних пункти до встановленої п. 2.6.1. Договору у випадку порушення/невиконання/часткового виконання/неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань, передбачених п. 5.5, 5.9, 5.14 цього Договору. Сторони підтверджують, що встановлення Банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього Договору. Банк застосовує підвищену процентну ставку за користування Кредитом/Траншем відповідно до цього Договору з першого числа місяця, наступного за місяцем порушення умов Договору. Зобов`язання вважаються виконаними у повному обсязі у разі виконання Позичальником усіх зобов`язань, передбачених пунктами, зазначеними у цьому пункті, та вважаються невиконаними у разі невиконання будь - якого із зобов`язань, передбачених у цих пунктах. З першого числа місяця, наступного за місяцем виконання Позичальником умов Договору Банк встановлює процентну ставку за користування Кредитом/Траншем відповідо до п.2.6.1 цього Договору.

Отже, з 12.05.2022 кредитним договором встановлена ставка 13,26 % річних, з 01.07.2022 - 15,09% річних, з 01.10.2022 - 18,29% річних, а з 01.01.2023 - 18,18% річних.

Пунктом 2.6.2 Кредитного договору передбачено, що Проценти за користування Кредитом/Траншем, наданими за цим Договором, нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, або у день повного погашення заборгованості за Кредитом/Траншем (достроково або при настанні строку погашення), за методом факт/факт відповідно до вимог чинного законодавства на строкову суму заборгованості за Кредитом, тобто строки погашення якої не порушено.

Сторони погодили, що в разі повернення Банку всієї суми Кредиту /Траншу:

- Банк в день такої повної сплати суми Кредиту/Траншу здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця в якому здійснюється повне повернення Кредиту/Траншу, починаючи з першого календарного дня такого місяця або починаючи з дня видачі Кредиту/Траншу, по день що передує даті повернення всієї суми Кредиту/Траншу, а - Позичальник не пізніше дня повного погашення, дня повного повернення Кредиту/Траншу зобов`язується сплатити Банку суму таких нарахованих процентів.

Проценти підлягають сплаті у валюті відповідно до наданого Кредиту/Траншу та сплачуються Позичальником в період з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, а в місяці повного погашення заборгованості за Кредитом/Траншем (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування, але в будь-якому випадку не пізніше дати погашення Кредиту/Траншу, вказаної в пункті 2.5.2 цього Договору. У разі якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти сплачуються наступного робочого дня (пункт 2.6.3. Кредитного договору).

У разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне суму/частину Кредиту/Траншу в Кінцеву дату погашення або у терміни, встановлені Графіком погашення/зниження Загальної суми Кредиту/Ліміту Кредитної лінії або інші терміни, встановлені умовами цього Договору, або у встановлений згідно п. 2.12. цього Договору термін повернення Кредиту/Траншу, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі процентної ставки, встановленої в п.2.6.1 цього Договору, збільшеної на 5 (п`ять) процентних пункти від суми простроченої заборгованості за Кредитом/Траншем, що надані в національній валюті України, гривні (UАН), якщо інший розмір не встановлений додатковою угодою на підставі домовленості Сторін, при цьому Сторони домовились, що у разі зміни розміру в сторону зменшення така угода не укладається, Позичальник сплачує проценти за порушення грошового зобов`язання за кожен день наявності простроченої заборгованості за Траншем/Кредитом, починаючи з дати її виникнення, а саме: з наступного дня після дня несплати або не повної сплати Кредиту/Траншу в Кінцеву Дату або в Дату погашення. Проценти за порушення грошового зобов`язання нараховуються Банком та сплачуються Позичальником відповідно до п. 2.6.2-2.6.3 цього Договору (пункт 2.11 Кредитного договору).

Пунктом 2.12 Кредитного договору сторони передбачили, що Банк має право визнати Дату погашення Кредиту/Траншу або частину Кредиту такою, що настала, направивши Позичальнику відповідну письмову вимогу про дострокове погашення Кредиту/Траншу у повному обсязі у порядку п.10.14. цього Договору у разі настання будь-якої з наступних умов та які на думку Банку можуть призвести до непогашення Кредиту/Траншу, одною з яких є - порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, в т. ч. несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами протягом 30 днів з дня настання строку (терміну) платежу, або у випадку порушення Позичальником чи іншою особою, що входить до складу Групи компаній, зобов`язань за будь-яким договором, укладеними з Банком.

При направленні Банком такої вимоги про дострокове погашення Кредиту/Траншу, відповідно до ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, всі зобов`язання за Договором, терміни виконання за якими не настали, вважаються такими, що настали в зазначену в вимозі дату. Не пізніше такої вказаної у вимозі дати Позичальник зобов`язується повернути Банку суму Кредиту/Траншів в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний термін користування кредитними коштами, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором із настанням наслідків, передбачених п. 2.11. цього Договору.

Сума заборгованості за Кредитом/Траншем, нарахованими процентами за фактичний термін користування кредитними коштами, іншими зобов`язаннями за цим Договором, що не сплачена Позичальником у визначений у вимозі про дострокове погашення Кредиту/Траншу термін, наступного робочого дня вважається простроченою.

Умови цього пункту застосовуються незалежно від зміни Позичальником адреси для листування або місцезнаходження без попереднього повідомлення чи будь - яких інших навмисних дій Позичальника, унаслідок яких письмова вимога Банку не отримана Позичальником.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальник - ТОВ Ранкова 3ірка 12.05.2022 звернувся до АТ Банк Кредит Дніпро з заявою на видачу кредиту, в якій зазначено прохання перерахувати кошти на поточний рахунок № НОМЕР_2 в сумі 21 919 000,00 грн. Також в заяві на видачу кредиту зазначено зобов`язання позичальника виконувати умови кредитного договору № 120522-КЛН від 12.05.2022.

В матеріалах справи міститься виписка, згідно якої АТ Банк Кредит Дніпро 12.05.2022 на виконання умов кредитного договору та заяви позичальника на видачу кредиту/траншу від 12.05.2022 надав.

12.05.2022 Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 21919000,00 грн шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується виписками по рахунках, меморіальними ордерами.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за вказаним Кредитним договором були укладені наступні договори:

- між АТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (Поручитель) Договір поруки 120522-П/1 від 12.05.2022,

- між АТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (Поручитель) Договір поруки 120522-П/2 від 12.05.2022,

- між АТ Банк Кредит Дніпро та ТОВ Ранкова Зірка Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №120522-КЛН від 12.05.2022 про забезпечення зобов`язань за кредитним договором державного гарантією.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що за цим Договором Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником - ТОВ РАНКОВА ЗІРКА Основного зобов`язання 1 - зобов`язання Боржника перед Банком із повернення суми кредиту, наданого за Основним договором (Кредитний договір № 120522-КЛН від 12 травня 2022 року), а саме 21 919 000,00 гривень, Основного зобов`язання 2 (зобов`язання Боржника перед Банком із сплати суми нарахованих Банком процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому) та Основного зобов`язання 3 за Основним договором, а саме за кожне з цих Основних зобов`язань окремо.

Порукою за цим Договором забезпечуються кожна та всі з вимог, що становлять Основне зобов`язання та випливають з Основного договору, а також витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за Основним договором і стягненням заборгованості за Договором, в тому числі судовий збір, та збитки, завдані Банку порушенням умов Основного договору та/або цього Договору або пов`язані із розірванням цього Договору або Основного договору.

Відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основних зобов`язань є солідарною (пункт 1.4. Договору поруки).

Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом Основного договору, зокрема із сумою основного зобов`язання, розміром плати (процентів, комісій тощо), штрафних санкцій та інших платежів за Основним договором, із термінами та строками виконання зобов`язань та іншими умовами, і заперечень щодо умов Основного договору не має. Достатнім і належним документом, що підтверджує наявність і розмір заборгованості Боржника перед Банком є довідка Банка із розрахунком заборгованості за Основним договором. Причини невиконання Боржником будь-якого Основного зобов`язання ніяким чином не впливають на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором (пункти 1.7.- 1.9 Договору поруки).

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що Банк має право у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання за Основним договором або невиконання Боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання Основного договору недійсним, звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а Поручитель зобов`язується виконати їх за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого Банк має право пред`явити вимоги до Поручителя, становить 8 років з дати укладення цього Договору (пункт 3.1. Договору поруки).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються Сторонами) і діє протягом строку дії поруки зазначеного в п. 3.1 цього Договору, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договорами (пункт 8.1. Договору поруки).

Пунктом 9.1 договору поруки передбачено, що Сторони домовились, що Поручитель вважається належним чином письмово повідомленим та таким, що отримав відповідні повідомлення та/або вимогу Банку у випадках встановлених цим Договором, у разі здійснення Банком однієї або кількох дій, а саме:

- вручення Поручителю письмового повідомлення/вимоги особисто або його представникові;

- направлення Поручителю повідомлення/вимоги у вигляді sms-повідомлень на номер мобільного телефону, вказаного в цьому Договорі;

- передачі письмового повідомлення/вимоги рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про отримання або доставкою кур`єрською службою на адресу, зазначену в цьому Договорі, або на ту адресу, яка буде повідомлена Поручителем письмово;

- надіслання письмового повідомлення/вимоги на адресу електронної пошти, вказаної в цьому Договорі, та/або на ту адресу електронної пошти, які будуть повідомлені Поручителем письмово;

- розміщення інформації на сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (виключно для загальних повідомлень);

Поручитель вважається повідомленим/таким, що отримав повідомлення/вимогу, навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення/вимога, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в Договорі та/або письмово повідомлена Поручителем) не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору АТ Банк Кредит Дніпро направив вимогу про дострокове погашення кредиту від 18.01.2023 за № 17-338 позичальнику та поручителям в якій зазначено, що АТ Банк Кредит Дніпро повідомляє ТОВ Ранкова Зірка про визнання Дати погашення Кредиту такою, що настала 23.01.2023 та вимагає від Позичальника в строк до 23.01.2023 повернути Кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання за цим Договором в повному обсязі.

Станом на 11.01.2023 заборгованість складає 24 273 106,15 грн., яких: за кредитом -21 919 000,00 грн.; за простроченими процентами - 2 234 014,05 грн.; за поточними відсотками - 120 092,10 грн. (за період з 01.01.2023 по 11.01.2023).

Відповідачами не надано доказів своєчасного та повного погашення заборгованості перед банком.

Дослідивши надані в матеріали справи докази господарським судом було прийнято рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по кредитному договору у заявленому до стягнення розмірі та відстрочено виконання рішення на шість місяців до 13.05.2024.

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 24 273 106,15 грн., яких: за кредитом -21 919 000,00 грн.; за простроченими процентами - 2 234 014,05 грн.; за поточними відсотками - 120 092,10 грн. (за період з 01.01.2023 по 11.01.2023) сторонами не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Апелянтом оскаржується рішення в частині відстрочення його виконання на шість місяців, оскільки останній вважає, що надання відстрочки може спричинити негативні наслідки як для АТ «Банк Кредит Дніпро» так і для держави.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідачем 1 було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення на 1 рік з моменту вступу в законну силу рішення суду. В обґрунтування клопотання відповідач посилався на військову агресію збройних сил російської федерації проти України, введення на території України режиму воєнного стану та зазначав, що з 03.03.2022 вся Пологівська міська територіальна громада тимчасово окупована військами російської федерації, що підтверджується переліком територій, на яких ведуться бойові дії, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.11.2022 №309. Господарство зазнає значних збитків внаслідок знищення та пошкодження майна, а також посилається упущену вигоду від неможливості та перешкод у провадженні господарської діяльності. 05.11.2022 відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення, щодо неможливості виконання зобов`язань за договором, в якому відповідач детально описав ситуацію яка склалася на підприємстві, та зазначав що не відмовляється від своїх обов`язків по кредитному договору, та після закінчення воєнних (бойових) дій готове до виконання умов договору відповідно до принципів добросовісності, а також зазначив, що на момент початку воєнної агресії рф Товариство має залишки готової продукції, такі як пшениця - 600 тон, насінні соняшника - 800 тон, кукурудза - 37 тон, коріандр - 30 тон, овес - 25 тон. Після закінчення воєнних (бойових) дій господарство планує провести інвентаризацію та прикласти всіх зусиль до виконання умов договору. 17.03.2023 відповідач знову звернувся до позивача, з поясненнями стосовно ситуації яка склалася. Ще раз вказав, що товариство не відмовляється від своїх зобов`язань кредитним договором, та відкрито до дискусії і спільного пошуку сторонами варіантів виходу із даної ситуації, задля уникнення судових розглядів, та запропонував почати сплату відсотків по кредиту після закінчення активних бойових дій на території Малинівської ОТГ, а погашення тіла кредиту з першого отриманого врожаю.

Задовольняючи клопотання про відстрочення виконання рішення господарський суд зазначив, що надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Судом було надано оцінку на предмет реальної можливості виконання судового рішення при наданні відстрочки, враховано, що відстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, частково задоволено клопотання та відстрочено виконання рішення господарського суду у даній справі на шість місяців - до 13.05.2024, з метою надання можливості відповідачу за цей період вирішити питання щодо погашення заборгованості.

Колегія вважає обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для відстрочення рішення суду з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Апеляційний суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).

В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час. Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною. Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За змістом ст.ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування клопотання відповідач посилався на військову агресію збройних сил російської федерації проти України, введення на території України режиму воєнного стану. При цьому вказує, що з 03.03.2022 вся Пологівська міська територіальна громада тимчасово окупована військами російської федерації, що підтверджується переліком територій, на яких ведуться бойові дії, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.11.2022 №309. Проте на даний час відсутній доступ до території відповідача, майно вивозиться та розпродається невідомими особами.

У якості доказів на підтвердження викладених обставин, відповідачем надано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження про вчинення щодо ТОВ «Ранкова зірка» кримінального порушення, повідомлення, надіслане на адресу АТ «Банк Кредит Дніпро» про відкриття кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення щодо відповідача, із посиланням, на неможливість доступу на територію господарства, лист звернення щодо відстрочення сплати відсотків та тіла кредиту тощо.

Відповідач неодноразово звертався до банку з повідомленнями щодо неможливості виконання зобов`язань за договором на даний час, в якому детально описав ситуацію яка склалася на підприємстві, та зазначав що не відмовляється від своїх обов`язків по кредитному договору. Задля уникнення судових розглядів просив спільного пошуку сторонами варіантів виходу із даної ситуації та пропонував почати сплату відсотків по кредиту після закінчення активних бойових дій на території Малинівської ОТГ, а погашення тіла кредиту з першого отриманого врожаю.

Апеляційний суд зазначає, що відстрочивши виконання рішення на 6 місяців, при вирішенні питання про відстрочку судом застосовано принципи розумності та справедливості, а також дотримано принцип добросовісності, а тому, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, зроблено правильний висновок, що надання відстрочки строком на 6 (шість) місяців (що є меншим строком ніж той, який просив відповідач (1 рік)), не порушить прав позивача та забезпечить відповідачу можливість здійснити розрахунки.

Апелянтом не доведено порушень судом першої інстанції балансу між інтересами сторін, як і неправильну оцінку інших обставин, що впливають на можливість надання відстрочки виконання рішення, зокрема, фінансового стану сторін, ризику настання неплатоспроможності відповідача у разі одномоментного виконання рішення суду тощо.

Слід також наголосити, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочка виконання рішення строком на 6 (шість) місяців для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а здійснюється з метою недопущення ще більшого погіршення економічної ситуації боржника, настання кризових наслідків для боржника у вигляді банкрутства, що може ускладнити виконання рішення суду на користь кредитора.

При цьому апеляційний суд зазначає, що цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи та значний розмір заборгованості, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача. Однак, боржник через встановлені судом причини неспроможний сплатити одним платежем визначену суму грошових коштів.

Щодо заперечень скаржника, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставами для відстрочення виконання судового рішення, колегія зазначає, що кожна окрема з зазначених підстав не є тією виключною обставиною, з якою закон пов`язує можливість відстрочення виконання рішення. Однак, керуючись положеннями ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази саме у їх сукупності, враховуючи особливості здійснення господарської діяльності відповідача та негативні наслідки, внаслідок окупації території підприємства, економічні процеси, які склалися на даний час, суд вважає, що надана відстрочка виконання судового рішення може дозволити відповідачу акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування боржником заборгованості за рішенням суду у даній справі, уникнувши настання стану неплатоспроможності.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що господарський суд, ухваливши рішення про відстрочення виконання, забезпечив оптимальний баланс між інтересами обох сторін, врахувавши потребу у реальному виконанні судового рішення та фінансові можливості Відповідача, з метою досягнення завдань судового розгляду та гарантування належного захисту прав і інтересів.

Крім того, колегією враховується, що на час перегляду рішення в оскаржуваній частині в апеляційному порядку, строк, на який було відстрочено його виконання, фактично збіг.

З урахуванням того, що обставини, які склалися у відповідача, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а також те, що відстрочення виконання рішення на 6 місяців не суперечить приписам ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, судом першої інстанції було обґрунтовано частково задоволено заяву ТОВ "Ранкова зірка" та відстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 на шість місяців до 13.05.2024.

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань з посиланням на відповідні докази.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційним судом не виявлено.

Отже доводи апеляційної скарги судом відхиляються, як такі що не знайшли свого підтвердження, спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.12.2024

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяТ.А.Верхогляд