Рішення

від 12.12.2024 по справі 903/845/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2024 року Справа № 903/845/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транссігнал

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал-Торгсервіс

про стягнення 360161грн. 82коп.

встановив: позивач ТОВ Транссігнал звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ Глобал-Торгсервіс (відповідача) 360161грн. 82коп., з яких: 312216грн. 40коп. заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат на утримання приміщень, у тому числі комунальних витрат; 33423грн. 02коп. пені, 10709грн. 27коп. інфляційних втрат та 3813грн. 13коп.- 3% річних. Також просив стягнути з відповідача 5402грн. 43коп. витрат по сплаті судового збору та 18000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору оренди об`єкту нерухомості №ТС-01/12 від 01.12.2022р., в частині сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 08.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

Ухвала суду була надіслана відповідачу на поштову та електронну адресу, заначені у витязі з ЄДРПОУ (43025, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Волі, буд.6, офіс 76) та вручена останньому 11.10.2024, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших письмових заяв чи клопотань, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду, суддя Слободян О.Г. з 28.11.2024 по 03.12.2024 перебувала у відпустці, а з 04.12.2024 по 10.12.2024 була тимчасово непрацездатна внаслідок захворювання.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

01.12.2022 між ТОВ Транссігнал (Орендодавець) та ТОВ «Глобал-Торгсервіс» (Орендар) укладено договір оренди об`єкту нерухомості №ТС-01/12.

Згідно п.1.1, 1.2 Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування частину цеху, огороджену площадку (далі ''Об`єкт), що належить Орендодавцю на праві власності. Характеристика Об`єкта: 1.2.1. Огороджена площадка; огороджена відокремлена земельна ділянка, без відведення та виділення в кадастрі земель площею 883,5 кв.м., з асфальтно-бетонним покриттям, додаток № 1, до цього договору, що є його невід`ємною частиною; 1.2.2. Частина цеху; площа, що надається в оренду: 150 кв.м., поверх: перший, додаток № 2 до цього договору, що є його невід`ємною частиною; 1.2.3. адреса (місцезнаходження): місто Одеса, Старокиївське шосе, 21 кілометр, будинок 49.

Обєкт надається Орендодавцем Орендарю для використання останнім у господарській діяльності (п.2.1 Договору).

Згідно п.3.5 Договору при переданні Об`єкта складається Акт прийому-передачі, який підписують члени двосторонньої комісії. В Акті відображається стан Обєкта, у т.ч. його відповідність положенням п.1.2 Договору.

Строк оренди становить дванадцять місяців з дати приймання Обєкта за Актом приймання-передачі. Розмір орендної плати становить 18750грн з ПДВ на місяць. Орендну плату Орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця (п.4.1, 5.1, 5.2 Договору).

Згідно п.7.1.1, 7.1.12 Договору Орендар зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; здійснювати відшкодування витрат на утримання приміщення, у т.ч оплату за фактично використану електроенергію, водопостачання та водовідведення, газ.

У відповідності до п.8.1 8.5 Договору повернення Об`єкта Орендодавцеві здійснюється двосторонньою комісією, яка формується Сторонами з їх уповноважених представників на підставі відповідного Акта приймання-передачі. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію не пізніше ніж за 10 робочих днів до закінчення строку дії Договору. Протягом строку, визначеного в п. 8 2 цього Договору Орендар зобов`язаний звільнити Об`єкт і підготувати його до передачі Орендодавцеві. При передачі Об`єкта складається Акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. У цьому відображається стан Об`єкта. Об`єкт вважається фактично переданим Орендарем Орендодавцю з дати підписання Акта приймання-передачі.

Пунктами 9.3, 9.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків внесення орендної плати, встановлених пунктами 5.3 та 5.4 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 10 % (подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми) від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення Орендарем строку передачі або прийняття Об`єкта він сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10 % від суми орендної плати, визначеної в п. 5.2 Договору. Сплата даного штрафу не звільняє Орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату за період фактичного використання Об`єкта.

Згідно п.11.3 Договір набуває чинності в момент, визначений у п. 3.6 та діє до 30.11.2023, але не довше, ніж до підписання Акту приймання-передачі згідно з п.8.5 Договору.

Дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації Орендаря; загибелі Обєкта; розірвання Договору за згодою Сторін; розірвання Договору за рішенням суду; за рішенням Орендодавця в односторонньому порядку з обов`язковим повідомленням Орендаря за 20 робочих днів про розірвання Договору; в інших випадках, передбачених Договором та чинним законодавством. Якщо інше прямо не встановлено Договором або чинним законодавством України, Договір може бути розірвано тільки за взаємною домовленістю Сторін, яка оформляється додатковою угодою до Договору (п.11.8, 11.9 Договору).

Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Позивач зазначає, що з 01.12.2022 відповідач розпочав оренду, про що свідчить підписання останнім актів надання послуг оренди нежитлового приміщення починаючи з грудня 2022 року. Не дивлячись на те, що договір оренди фактично повинен був припинити свою дію 01.12.2023, відповідач продовжував використовувати приміщення та здійснювати оплату за його використання. Продовження оренди відбувалось у зв`язку із тим, що сторони планували укласти новий договір оренди на нових умовах, однак в подальшому новий договір оренди так і не був укладений. Отже, відповідач повинен був продовжувати оплачувати орендну плату за період фактичного використання об`єкту нерухомості на протязі ще одного року, а саме до 01.12.2024.

За період з грудня 2022р. по січень 2024р включно між відповідачем і позивачем були підписані акти наданих послуг, проте починаючи з лютого, включно по квітень 2024 надані відповідачу акти наданих послуг ТОВ «Глобал-Торгсервіс» не підписав та не повернув позивачу.

У квітні 2024 року позивач надсилав відповідачу претензію щодо сплати заборгованості на суму 293506,06грн.

У листі №18 від 19.04.2024 відповідач визнав наявність заборгованості на суму 293506,06грн, посилаючись на фінансові труднощі та запропонував узгодити графік погашення заборгованості.

Позивач доводить, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, у нього виникла заборгованість на суму 312216,40грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Водночас частиною 4 ст.284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, у відповідності до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Наявність заборгованості позивач підтверджує підписаним сторонами договором оренди об`єкта нерухомості та актами надання послуг за період з грудня 2022 року по квітень 2024 року.

Враховуючи положення частини 4 ст.284 ГК України та відсутність заперечень з обох сторін, договір оренди між сторонами було продовжено до 30.11.2024 на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Доказів розірвання Договору чи акту приймання-передачі об`єкту нерухомості з оренди сторонами суду не надано.

В матеріалах справи містяться акти надання послуг №88 від 31.12.2022, №9 від 31.01.2023, №13 від 28.02.2023, №17 від 31.03.2023, №32 від 30.04.2023, №56 від 31.05.2023, №67 від 30.06.2023, №71 від 31.07.2023, №83 від 31.08.2023, №103 від 30.09.2023, №113 від 31.10.2023, №132 від 30.11.2023, №137 від 31.12.2023, №5 від 31.01.2024 на загальну суму 340466грн 37коп., підписані, затверджені та скріплені печатками обох сторін.

Також позивачем додано акти надання послуг №16 від 29.02.2024, №17 від 31.03.2024 та №36 від 30.04.2024 на суму 65142грн, які не затверджені та не підписані зі сторони ТОВ «Глобал-Торгсервіс».

Згідно платіжної інструкції №6 від 15.05.2023 відповідачем було сплачено позивачу 69885,91грн за оренду об`єкту нерухомості та відшкодування витрат на утримання приміщення. Також, 26.04.2024 відповідачем сплачено ще 23506,06грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14 від 26.04.2024.

Зазначені сплати були враховані позивачем при визначенні суми заборгованості.

Суд зазначає, що надання в оренду об`єкту нерухомості та витрати на утримання приміщення, у тому числі комунальні, за період з грудня 2022 року по січень 2024 року підтверджено позивачем підписаними сторонами актами надання послуг.

Проте за період з лютого 2024 року по квітень 2024 року подані позивачем акти надання послуг не підписані відповідачем, а тому суми відшкодування витрат на утримання приміщення, у тому числі оплата за фактично використану електроенергію, водопостачання, водовідведення, газ не узгоджені між сторонами. Інших доказів нарахування витрат на утримання приміщення, в т. ч. комунальних витрат позивачем суду не надано. Крім того докази надіслання та отримання зазначених актів відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Водночас, враховуючи, що умовами Договору оренди (п. 5.1 Договору) сторонами погоджено розмір орендної плати - 18750грн з ПДВ на місяць, суд дійшов висновку, що за період з лютого 2024 року по квітень 2024 року заборгованість з орендної плати складає 56250грн, з розрахунку 18750грн за місяць.

Таким чином, заборгованість відповідача за період з грудня 2022 року по квітень 2024 року складає 303324,40грн. Нарахування позивачем заборгованості на суму 8 892грн є безпідставним.

На день розгляду спору заборгованість відповідача не оспорена, підтверджена матеріалами справи на суму 303324,40грн та підлягає до стягнення. У позові в частині стягнення заборгованості у розмірі 8892грн слід відмовити.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків на суму заборгованості у розмірі 312216,40грн, позивач нарахував відповідачу 33423грн. 02коп. пені (згідно п.9.3 Договору) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, 3813грн. 13коп. - 3% річних за період з 01.05.2024 по 26.09.2024 та 10709грн. 27коп. інфляційних втрат за період з травня 2024 року по серпень 2024 року згідно ст.625 ЦК України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки та врахувавши, що підставною та обґрунтованою є сума заборгованості за оренду у розмірі 303324,40грн, суд дійшов висновку (згідно власних розрахунків), що з відповідача необхідно стягнути 32470грн 63коп пені, 3704грн 54коп 3% річних за період з 01.05.2024 по 26.09.2024 та 10404грн 27коп інфляційних втрат за період з травня 2024 року по серпень 2024 року. В позові в частині стягнення 952грн 39коп пені, 108грн 59коп 3 % річних та 305грн інфляційних втрат слід відмовити.

З огляду на зазначене, позов підлягає до задоволення частково.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві ТОВ Транссігнал зазначив, що розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у звязку із розглядом справи становить: витрати по сплаті судового збору у сумі 5402,43грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000грн.

У прохальні йчастині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 18000грн витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000грн.

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження зазначених витрат представник ТОВ «Транссігнал» надав суду: договір про надання професійної правничої допомоги №10-09-24 від 10.09.2024, додаткову угоду №1 від 10.09.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги №10-09-24 від 10.09.2024,платіжну інструкцію №478 від 26.09.2024 на суму 18000грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.09.2024 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 10.09.2024 року між ТОВ «Транссігнал» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Олександра Тіньковського» (Бюро) укладено та підписано договір про надання професійної правничої допомоги №10-09-24.

Згідно п.1.1 Договору предметом даного Договору є надання Бюро усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги Клієнту в захисті його прав та інтересів в державних органах, в судах всіх інстанцій, з усіх питань, які виникають та/або порушують права та інтереси Клієнта. Зокрема представлення інтересів Клієнта у Господарському суді Волинської області за позовом Клієнта до ТОВ «Глобал-Торгсервіс». Надання правової допомоги Адвокатським бюро здійснюється через адвоката (керуючого партнера АО «Астеелекс») Тіньковського О.Г.

Вартість послуг за надання професійної правничої допомоги, опис таких послуг та розрахунок, погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору (п.5.1 Договору).

Згідно укладеної та підписаної між сторонами додаткової угоди №1 від 10.09.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги №10-09-24 від 10.09.2024 сторони узгодили опис робіт, які будуть надані та розрахунок відповідних витрат, зокрема:

- аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосуються взаємовідносин сторін, огляд судової практики в подібних справах, консультації Клієнта - 3000 грн., що складається з вартості 1 година -1500 грн. х 2 год;

- підготовка та складання процесуальних документів (позовна заява, розрахунок сум стягнення та ін.) зі спірних правовідносин сторін - 15000грн, що складається з вартості 1 години 1500 грн. х 10 год.

Загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 18 000грн.

Клієнт оплачує вартість послуг Бюро на протязі 5 днів після виставлення рахунку.

Факт надання послуг та прийняття їх стороною підтверджується оплатою ТОВ Транссігнал за надану правову допомогу згідно платіжної інструкції №478 від 26.09.2024, на підставі рахунку адвоката.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд зазначає, що визначені адвокатом у додатковій угоді опис робіт, а саме: аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосуються взаємовідносин сторін, огляд судової практики в подібних справах, консультації Клієнта - 3000 грн., що складається з вартості 1 година - 1500 грн. х 2 год, охоплюються процесом підготовки та складання позовної заяви. Тобто такі роботи не є окремими та самостійними, а є складовими з послуги підготовки та складання позовної заяви.

Крім того дана справа не є складною та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Тому суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги є обгрунтованими на суму 15000грн. (підготовка та складання процесуальних документів (позовна заява, розрахунок сум стягнення та ін.) зі спірних правовідносин сторін).

Водночас, за загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, положення ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд дійшов висновку, що витрати ТОВ "Транссігнал" на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 14572грн 78коп

Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал-Торгсервіс (43025, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Волі, буд.6, офіс 76, код ЄДРПОУ 44803089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транссігнал (65049, м.Одеса, вул..Івана Франка, буд. 55/5, кв.16, код ЄДРПОУ 22471119) 349903грн 84коп (у тому числі: 303324грн 40коп. заборгованості, 32470грн 63коп пені, 3704грн 54коп 3% річних та 10404грн 27коп інфляційних втрат), а також 5248грн 56коп витрат по сплаті судового збору та 14572грн 78коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 10257грн 98коп (з яких: 8892грн заборгованості, 952грн 39коп пені, 108грн 59коп 3 % річних та 305грн інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Рішення складено та підписано 12.12.2024.

СуддяО. Г. Слободян