Рішення

від 12.12.2024 по справі 910/11609/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2024Справа № 910/11609/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-ДДК»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські Енергетичні Послуги», 2) Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

про стягнення 24 973,93 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тиса-ДДК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські Енергетичні Послуги» (надалі - відповідач-1), 2) Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (надалі - відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 суми грошових коштів у розмірі 24 973,93 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.275 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що в зв`язку із невірним зазначенням відповідачем-2 показників спожитої позивачем у вересні та жовтні 2021 року електроенергії, відповідачем-1, через підвищення тарифу на електроенергію, було безпідставно одержано надмірні грошові кошти, які, на думку позивача, мають бути стягнуті з останнього, як безпідставно отримані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/11609/24. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

16.10.2024 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову посилаючись на його необґрунтованість та, зокрема, зазначає, що нарахування спожитої електричної енергії в спірний період проводилося на підставі внесених самостійно позивачем показників лічильника через веб-сервіс «Особистий кабінет».

16.10.2024 від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову та, зокрема, зазначає, що нарахування за спожиту електричну енергію проводилось згідно умов укладеного договору відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії та даних переданих оператором системи розподілу (відповідачем-2). Вказує, що грошові кошти, які просить стягнути позивач не є безпідставно отриманими, оскільки вони є платою за спожиту електричну енергію відповідно до діючого договору.

20.10.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів 1 та 2.

28.10.2024 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли платіжні інструкції про сплату відповідачам послуг, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.

29.10.2024 від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29.10.2024 від представника відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. Суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії» зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

З урахуванням зазначеного вище, створено ТОВ «Київські Енергетичні Послуги» (відповідач-1), яке з 01.01.2019 здійснює діяльність на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила), затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із п. 1.2.15. ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (3.1.9. ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 3.1.6. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема за умови якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

20.12.2018 між позивачем (споживач) та відповідачем-1 (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір), згідно п.2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (відповідач-2) є оператором системи розподілу (ОСР) та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.11.2018р. № 1411.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Пунктом 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві- приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1.2. ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно п.п. 2.1.3., 2.1.5. ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою- приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Відповідно до п. 2.1.7. ПРРЕЕ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Відповідачем-2, як оператором системи розподілу, розміщено на головній сторінці свого сайту https://dtek-kem.com.ua редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з додатками та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

З 01.01.2019 розподіл електричної енергії об`єктів позивача по вул. Кільцева,4Б, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанського району, Київської області здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір-2), до умов якого приєднано позивача згідно з п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, з особовим рахунком № 11201019.

Відповідно до п. 2.3.11. ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Згідно з п. 9.14.1. ККОЕЕ АКО має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до 8.6.15. ККОЕЕ дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та у розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 12.4.1. ККОЕЕ адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) до 01 січня 2022 року має забезпечити функціонування центральної інформаційно- телекомунікаційної платформи Датахаб та ведення централізованого реєстру ТКО на ринку електричної енергії, адміністрування процесів зміни електропостачальника та припинення електропостачання, а також централізоване керування та інформаційний обмін даними комерційного обліку для здійснення розрахунків на ринку електричної енергії.

Згідно з 12.4.4. Кодексу до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії.

Виходячи з викладеного, відповідач-2 є оператором системи розподілу (ОСР) та виконує функцію адміністратора комерційного обліку (АКО).

Отже, після отримання інформації від ОСР про обсяги спожитої електроенергії відповідачем-1 формуються рахунки позивачу за відповідний розрахунковий період.

Як зазначають сторони, нарахування позивачу за спожитий обсяг електричної енергії в спірний період розраховувалось як обсяг електроенергії, облікований встановленими електролічильниками № 51054486 та № 51054402 з 27 по 27 число кожного місяця.

Згідно акту 11201019/9/1 прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2021 року позивачем було спожито 1562 кВт*год за тарифом 3,112225 грн без ПДВ, з ПДВ 3,7347 грн на загальну суму 5 833,61 грн, а відповідно до акту 11201019/10/1 прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2021 року позивачем було спожито 122 334 кВт*год за тарифом 3,46128 грн без ПДВ, з ПДВ 4,153 грн на загальну суму 508 118,66 грн. Вказані акти зі сторони позивача не підписані, однак повністю ним оплачені.

Як зазначає відповідач-1 після отримання від ОСР повідомлення про зміну позивачу електропостачальника, листом від 10.01.2022 № 25/4/7/10/682 повідомив позивача про припинення дії договору з 01.01.2022 та станом на 01.01.2022 сальдо позивача з активної електричної енергії за договором становило 0,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що ним спожито у вересні 2021 року електричну енергію в обсязі 59 627 кВт, однак відповідач-2, як ОСР невірно передав відповідачу-1 показники, в зв`язку з чим обсяги спожитої у вересні 2021 року електричної енергії було включено до показників за жовтень 2021 року, коли вартість електричної енергії була більшою, через що відповідачем-1 отримано надмірно грошові кошти в розмірі 24 319, 71 грн, які він просить стягнути з останнього.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (Правила/ПРРЕЕ).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Так, як зазначають сторони та вбачається з матеріалів справи відповідачем-1 формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - відповідачем-2, у відповідності до вимог ПРРЕЕ.

Згідно акту 11201019/9/1 прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2021 року позивачем було спожито 1562 кВт*год за тарифом 3,112225 грн без ПДВ, з ПДВ 3,7347 грн на загальну суму 5 833,61 грн, а відповідно до акту 11201019/10/1 прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2021 року позивачем було спожито 122 334 кВт*год за тарифом 3,46128 грн без ПДВ, з ПДВ 4,153 грн на загальну суму 508 118,66 грн. Вказані акти зі сторони позивача не підписані, однак повністю ним оплачені.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним спожито у вересні 2021 року електричну енергію в обсязі 59 627 кВт, однак відповідач-2, як ОСР невірно передав відповідачу-1 показники, в зв`язку з чим обсяги спожитої у вересні 2021 року електричної енергії було включено до показників за жовтень 2021 року, коли вартість електричної енергії була більшою, через що відповідачем-1 отримано надмірно грошові кошти в розмірі 24 319, 71 грн.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як зазначено судом вище, позивач вказує, що відповідачем-2, як ОСР невірно передано відповідачу-1 показники спожитої позивачем у вересні-жовтні 2021 року електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3.13 ПРРЕЕ обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Разом з тим, відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ККОЕЕ, ПРРЕЕ та проєктно-технічної документації та рішень за ними.

Відповідно до п. 8.6.1 ККОЕЕ зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Пунктом 8.6.2 ККОЕЕ індивідуальні побутові споживачі зобов`язані щомісяця зчитувати фактичні покази зі всіх лічильників, встановлених на об`єкті споживача, для яких відсутня можливість дистанційного зчитування даних, та надавати їх до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, відповідному оператору системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД) в один із таких способів:

1) через особистий кабінет на сайті оператора системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД);

2) за телефоном чи іншими електронними засобами;

3) шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку;

4) через особисте звернення або іншим зручним та прийнятним для сторін способом згідно з укладеним договором.

Згідно п. 8.6.7. ККОЕЕ зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим.

Також відповідно до п. 7 додатку 4 до договору-2 укладено між позивачем та відповідачем-2, споживач (позивач) має можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі «Особистий кабінет», що розміщений на офіційному сайті Оператора системи розподілу за посиланням: https://dtek- kem.com.ua (далі - «Особистий кабінет»), на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесених самостійно або оператором системи розподілу.

Згідно із п. 8 додатку 4 до договору-2 сторони дійшли згоди, що основним способом обміну інформацією та документами, які визначені п. 36 даного додатку є «Особистий кабінет». У випадку, якщо з технічних причин сторони не мають можливості здійснювати інформаційний та/або документальний обмін за допомогою «Особистого кабінету» сторони повинні:

- споживач протягом 3-х календарних днів, письмово повідомити оператора системи розподілу про настання таких причин;

- оператор системи розподілу розмістити інформаційне повідомлення на офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 36 додатку 4 до договору-2 сторони використовують веб-сервіс «Особистий кабінет» та додаткові способи/засоби технічного зв`язку, що підтримуються оператором системи розподілу, у відповідності до вимог даного додатку для:

- формування/внесення показів засобу (ів) обліку за розрахунковий період та надання оператору системи розподілу «Звіту про покази засобів обліку за розрахунковий місяць» (наведений в додатку 11 до договору, далі - Звіт), що вважатиметься наданим Звітом за розрахунковий період у відповідності з вимогами п. 3.3 та п.3.4 договору-2;

- отримання рахунків на оплату послуг з розподілу електроенергії;

- отримання рахунків на оплату послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;

- отримання актів приймання - передавання послуг з розподілу;

- отримання актів приймання - передавання послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;

- отримання попереджень про припинення, обмеження електропостачання (розподілу електричної енергії), які передбачені додатком №13 до договору;

- обміну іншими документами, передбаченими умовами договору.

Так, як убачається з матеріалів справи позивач подавав через «Особистий кабінет» показники за вересень 2021 року на розрахункову дату 27 число, а саме позивачем було внесено через «Особовий кабінет» показники по лічильнику № 51054486 - 23810 кВт*год та по лічильнику №51054402 - 4220 кВт*год, тоді як попередні показники (на 27.08.2021) по лічильнику № 51054486 - 23810 кВт*год та по лічильнику №51054402 - 4220 кВт*год.

Різниця між поточними та попередніми показниками становить - 0 кВт*год, тому за жовтень 2021 року позивачу було виставлено обсяг по лічильникам № 51054486, №51054402 по фактичному споживанню - 0 кВт*год та втрати холостого ходу - 1562 кВт*год.

На звітну дату 27.10.2021 споживач надав показники через «Особовий кабінет» по лічильнику № 51054486 - 24237,17 кВт*год та по лічильнику №51054402 - 4394,45 кВт*год, а тому обсяг за жовтень 2021 року складає по лічильнику № 51054486: (поточні покази 24237,17 мінус попередні покази 23810 помножити на коефіцієнт трансформації та плюс втрати холостого ходу 1186 ) - 86620 кВт*год. Також по лічильнику №51054402 нараховано ((4394,45-4220)*200 + 824 )) = 35714 кВт*год.

Дані обставини підтверджуються роздруківками з веб-сервісу «Особовий кабінет», що наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.106-107).

Отже, з вказаних роздруківок вбачається, що нарахування за серпень, вересень та жовтень 2021 року за спожиту електроенергію проводилось на підставі самостійно внесених споживачем показниках лічильника № 51054486 та лічильника №51054402 через веб- сервіс «Особовий кабінет».

Крім цього, положеннями п. 8.6.16 та 8.6.17 ККОЕЕ передбачено, що у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику.

Оператор системи/ППКО має забезпечити протягом п`яти робочих днів від дня отримання відповідного повідомлення проведення перевірки вказаних у рахунку показів лічильника, а в разі потреби протягом 20 робочих днів забезпечити перевірку лічильника та, у разі потреби, виправити помилкові дані, та проінформувати споживача про результати перевірки. Електропостачальник, оператор системи та споживач за ініціативою однієї зі сторін оформлюють акт звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих фактичних показів ЗКО.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідачів у спірний період вересень-жовтень 2021 року із заявами про проведення корегування поданих відомостей про обсяги споживання ним електроенергії. Лише в липні 2022 року, тобто майже через 10 місяців, позивачем було направлено відповідачу-2 лист від 13.07.2022 за вих.№285 про повернення коштів.

Одночасно, суд не бере до уваги відомості з копій сторінок журналу обліку спожитої електроенергії позивача, оскільки з них не можливо встановити хто та коли вносив до такого журналу відомості.

Надані позивачем роздруківки звернень до відповідача-2 щодо показників стосуються іншого періоду, а тому також не беруться судом до уваги.

Матеріали справи не містять, а позивачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним передавались відповідачу-2 в спірні періоди інші показники ніж ті, що зазначені в актах.

Отже, приймаючи до уваги зазначене вище, суд приходить до висновку про необгрунтованість посилань позивача на те, що відповідачем-2 невірно внесено показники спожитої позивачем у вересні та жовтні 2021 року електроенергії, оскільки, як установлено судом вище такі показники були передані самим позивачем та самостійно ним оплачені.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 Цивільного кодексу України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі №915/517/21 відсутністю правової підстава вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Враховуючи зазначене, оскільки обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та позивачем не доведено факту передання відповідачем-2 невірних показників спожитої позивачем у вересні та жовтні 2021 року електроенергії, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача-1 суми грошових коштів у розмірі 24 973,93 грн, так як вказана сума грошових коштів не є надмірно сплаченою, а є платою за фактично спожиту електричну енергію на підставі договору.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-ДДК».

Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань