Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/11075/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/11075/24За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів»

про стягнення 4 505, 20 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 4 505, 20 грн, з яких: 4 291, 00 грн основний борг, 92, 57 грн пеня, 35, 75 грн 3% річних та 85, 88 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 3262 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/11075/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

16.10.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшло письмове підтвердження що ціна позову не змінилась, а також довідка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 28.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 16.09.2024 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі № 910/11075/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець), позивачем (надалі - підприємство) та відповідачем (надалі - орендар) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3262 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 21.01.2020 № 2/188 (п. 67) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. № 17а/2, літ. А для розміщення громадської організації.

Згідно з п. 2.1. договору, об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею: 43, 00 кв.м. у т.ч. 1 поверх - 3, 40 кв.м., 2 поверх - 39, 60 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 10.10.2019 висновком про вартість майна станом на 31.08.2019 становить 551 400, 00 грн.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі об`єкта.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2020 року: 11, 02 грн за 1 кв.м. на площу 20, 00 кв.м.; 22, 04 за 1 кв.м. на площу 23, 00 кв.м., що в цілому складає: 727, 39 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів з орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У випадку примусового стягнення орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також можуть стягуватись у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо).

Згідно з п. 9.1. договору, він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30.06.2020 до 28.06.2023.

Разом з цим, пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року № 157-ІХ визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (надалі - Постанова № 634), яка набрала чинності 01.06.2022 року, відповідно до пункту 5 якої договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не /застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Пунктом 16 Постанови № 634 доручено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Отже, враховуючи положення Постанови № 634, також те, що закінчення строку дії договору припало на період дії воєнного стану (28.06.2023) та сторонами заходи щодо припинення дії договору не вживались і акт про повернення нежилих приміщень не підписувався, суд приходить до висновку що строк дії договору є продовженим.

Так, на виконання умов договору, 30.07.2020 позивач передав, а відповідач прийняв нежилі приміщення, що перебувають на балансі позивача, загальною площею 43, 0 кв.м., у т.ч. 3, 4 кв.м. - 1 поверх, 39, 6 кв.м. - 2 поверх, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. № 17а/2, літ. А, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.07.2020 (а.с. 11).

Доказів повернення нежитлових приміщень відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з лютого по серпень 2024 року, з огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4 291, 00 грн, 92, 57 грн пені, 35, 75 грн 3% річних та 85, 88 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період (лютий-серпень 2024 року) відповідач користувався орендованим нерухомим майном - нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. № 17а/2, літ. А, переданим у користування на підставі договору оренди.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою комунального майна поширювалася дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019, відповідно до ст. 1 якого:

- оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк;

- орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк;

- орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, сторонами в п. 3.7. договору погоджено термін виконання зобов`язання із оплат не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та пункту 3.7. договору відповідач повинен був сплачувати позивачу плату за договором оренди протягом спірного періоду наступним чином:

- за лютий 2024 року до 05.02.2024 включно;

- за березень 2024 року до 05.03.2024 включно;

- за квітень 2024 року до 05.04.2024 включно;

- за травень 2024 року до 06.05.2024 включно (оскільки 05.05.2024 - неділя);

- за червень 2024 року до 05.06.2024 включно;

- за липень 2024 року до 05.07.2024 включно;

- за серпень 2024 року до 05.08.2024 включно;

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку, який було надано позивачем до матеріалів справи (а.с. 14) та перевірено судом, за користування приміщенням за період з лютого по серпень 2024 року, сума заборгованості за орендними платежами становить 4 291, 00 грн.

Доказів на спростування, на момент звернення позивача до суду з позовом та розгляду справи по суті, заборгованості з орендної плати в сумі 4 291, 00 грн відповідачем не надано.

Отже, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 4 291, 00 грн грн підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 35, 75 грн 3% річних за загальний період з 19.02.2024 по 21.08.2024 та 85, 88 грн інфляційних втрат за загальний період з лютого по червень 2024 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Згідно з п. 6.2. договору, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розмірі 35, 75 грн за загальний період з 19.02.2024 по 21.08.2024, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивач за період з березня по серпень 2024 року не врахував умови п. 3.7. договору, згідно якого оплата має здійснюватись до 5 числа поточного місяця, а тому вірним є нарахування 3 % річних з 6 числа розрахункового місяця, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Тому, судом здійснено власний розрахунок за період з березня по серпень 2024 року, при цьому, обмежуючись сумами та періодами, визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рікСума боргу (грн)Період нарахування 3 % річних3 % річних (грн)Лютий 2024235, 2819.02.2024 - 21.08.20243, 57Березень 2024665, 3406.03.2024 - 21.08.20249, 22Квітень 2024668, 6606.04.2024 - 21.08.20247, 56Травень 2024670, 0007.05.2024 - 21.08.20245, 88Червень 2024674, 0206.06.2024 - 21.08.20244, 25Липень 2024688, 8506.07.2024 - 21.08.20242, 65Серпень 2024688, 8506.08.2024 - 21.08.20240, 90Всього: 34, 03Отже, за розрахунком суду, сума 3 % річних за загальний період з 19.02.2024 по 21.08.2024 складає 34, 03 грн, а тому вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 85, 88 грн за загальний період з лютого по червень 2024 року, судом встановлено, що він є невірним, оскільки за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 104, 42 грн (10, 51 грн (лютий 2024 року) + 27, 65 грн (березень 2024 року) + 24, 32 грн (квітень 2024 року) + 22, 98 грн (травень 2024 року) + 18, 96 грн (червень 2024 року), а тому вимога позивача, про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою, проте невірною та враховуючи положення ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 85, 88 грн.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 92, 57 грн пені за загальний період з 21.02.2024 по 21.08.2024.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів з орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 21.02.2024 по 21.08.2024 в розмірі 92, 57 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано умови п. 3.7. договору, згідно якого оплата має здійснюватись до 5 числа поточного місяця, а тому вірним є нарахування пені з 6 числа розрахункового місяця, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Крім цього, позивачем невірно визначено суму боргу за лютий 2024 року в розмірі 663, 35 грн, тоді як правильною є сума 235, 28 грн, що вказана в довідці заборгованості. Тому, судом здійснено власний розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, при цьому, обмежуючись періодами та сумами, визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рікСума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)Лютий 2024235, 2821.02.2024 - 29.02.20241, 74Березень 2024665, 3406.03.2024 - 31.03.202413, 87Квітень 2024668, 6606.04.2024 - 30.04.202413, 06Травень 2024670, 0007.05.2024 - 31.05.202412, 36Червень 2024674, 0206.06.2024 - 30.06.202412, 12Липень 2024688, 8506.07.2024 - 31.07.202412, 72Серпень 2024688, 8506.08.2024 - 21.08.20247, 83Всього: 73, 70Отже, за розрахунком суду, розмір пені за період з 21.02.2024 по 21.08.2024 складає 73, 70 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, та враховуючи, що сума основного боргу була сплачена відповідачем під час розгляду судом справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4 291, 00 грн основного боргу, 73, 70 грн пені, 34, 03 грн 3% річних та 85, 88 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 28, ідентифікаційний код 36186849) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 4 291 (чотири тисячі двісті дев`яносто одну) грн 00 коп. основного боргу, 73 (сімдесят три) грн 70 коп. пені, 34 (тридцять чотири) грн 03 коп. 3% річних, 85 (вісімдесят п`ять) грн 88 коп. інфляційних втрат та 3 014 (три тисячі чотирнадцять) грн 16 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань