Рішення

від 10.12.2024 по справі 910/12687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2024Справа № 910/12687/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» (90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вул. Духновича, буд. 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» (03022, місто Київ, вулиця М.Максимовича, будинок 6, кімната 22) про стягнення 25 876 583,20 грн,

Представники учасників справи:

від позивача - Власов М.М.;

від відповідача - Кушнір О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.10.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариств з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» про стягнення 25 876 583,20 грн та 16.10.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максігран» (надалі - ТОВ «Максігран»/«постачальник») - відповідач та Товариством з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» (надалі - ТОВ «САТ Україна»/«покупець») - позивач було укладено договір поставки №30/12-4 (надалі - договір).

Позивач зазначає, що на виконання договірних умов договору, 30.12.2021 року згідно узгодженої заявки покупцем/позивачем було здійснено 100% передоплату на загальну суму у розмірі - 60 000 000 (шістдесят мільйонів гривень 00 копійок): згідно платіжної інструкції № 750 (сума 8 500 000,00 грн.), платіжної інструкції №752 (сума 20 000 000,00 грн.), документ 66 (сума 21 500 000,00 грн.), документ 67 (сума 10 000 000,00 грн.).

У зв`язку із не поставленням товару, ТОВ «Максігран» протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн. Однак, станом на дату позовної заяви залишається сума неповернутих коштів у розмірі 25 876 583,20 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 17.10.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк, встановлений ухвалою суду від 17.10.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами

Ухвалою суду від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.11.24 о 10:10 год.

11.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач жодним чином не підтверджує здійснення замовлення на поставку продукції, а поставка продукції постачальником без заявок покупця є порушенням вимог розділу 3 укладеного між сторонами договору. Жодної вимоги у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 530 ЦК України, на адресу відповідача також не надходило.

13.11.2024 в системі «Електронний суд» директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» Кобилян В.В. сформовано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю представника відповідача, адвоката Діковицької О. М., бути присутнім у судовому засіданні 14.11.2024.

14.11.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якій він зазначав, що за умовами договору заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі. Протягом багатьох років співпраці щодо поставки товару, практично всі заявки погоджувалися в усній формі, оскільки дану форму заявки сторони передбачили як у цього договорі, так і в попередніх укладених мі ними договорах. Також вказує, що 02.10.2024 позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, було направлено претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати по договору, та в подальшому даний лист відправлено рекомендованим листом. Будь-якої реакції від відповідача не надходило.

14.11.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на клопотання (заяву) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.11.2024 суд на місці постановив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.11.2024 підготовче засідання відкладено на 26.11.2024 о 11:00 год.

25.11.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача Савенка Р. В. сформовано клопотання про відкладення розгляду справи оскільки представник має ознаки респіраторної захворюваності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Підготовче провадження у справі № 910/12687/24 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.24 о 12:00 год.

У судове засідання 10.12.2024 з`явився представник позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представником відповідача було подано клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження для долучення до матеріалів справи документів, а саме заяви ТОВ «САТ Україна» про зарахування зустрічних однорідних вимог поданої на адресу ТОВ «МАКСІГРАН», втім як з`ясовано судом зазначена заява не стосується предмета позову в справі 910/12687/24, а є частиною перемовин сторін під час розгляду справи №907/864/24, за позовом ТОВ «МАКСІГРАН» до ТОВ «САТ Україна».

За таких обставин, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання ухвалив відмовити у клопотанні представнику відповідача про повернення до стадії підготовчого засідання.

Окрім того представник відповідача просила відкласти судове засідання. Представник позивача заперечував стосовно задоволення означеного клопотання.

За таких обставин, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання ухвалив відмовити у клопотанні представнику відповідача про відкладення судового засідання з огляду на відсутність підстав передбачених положеннями ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» (покупець, позивач) було укладено договір поставки №30/12-4 (далі - договір), за умовами п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, асфальт (далі - продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція, тощо.

Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (п. 1.4 договору).

Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору (п. 2.4 договору).

За умовами п. 2.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується покупцем у відповідній заявці.

Згідно з п. 3.3 договору заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо.

Постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100 % її вартості (п. 3.4. договору).

Обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.16 договору передбачено, що у випадку недопоставки узгодженої партії продукції постачальник зобов`язаний допоставити таку продукцію належної кількості та якості у строки, додатково узгоджені сторонами, або включити її в наступну поставку. Якщо сторони не досягли згоди щодо строків допоставки та можливості включення продукції до наступної партії, постачальник повертає вартість недопоставленої продукції протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (п. 6.1 договору).

30.12.2021 згідно узгодженої заявки покупцем було здійснено 100% передоплату на загальну суму у розмірі 60 000 000,00 грн, а саме: згідно платіжної інструкції №750 - 8 500 000,00 грн, платіжної інструкції № 752 - 20 000 000,00 грн, документ 66 - 21 500 000,00 грн, документ 67 - 10 000 000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

У зв`язку із не поставленням товару, ТОВ «Максігран» протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн.

Вказані обставини також підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Отже сума неповернутих коштів становила 25 876 583,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2024 позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, було направлено претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати по договору у розмірі 25 876 583,20 грн, та в подальшому даний лист відправлено рекомендованим листом, який отримано відповідачем 08.10.2024, що підтверджується роздруківкою АТ «Укрпошти».

Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Тобто, позивач вправі реалізувати право визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України в будь-якій активній формі (в тому числі пред`явлення вимоги, або позову).

При цьому, визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом, встановленим законом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок чого припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

За умовами п. 2.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 30.12.2021 згідно узгодженої заявки покупцем було здійснено 100% передоплату на загальну суму у розмірі 60 000 000,00 грн, а саме: згідно платіжної інструкції №750 - 8 500 000,00 грн, платіжної інструкції № 752 - 20 000 000,00 грн, документ 66 - 21 500 000,00 грн, документ 67 - 10 000 000,00 грн.

Також матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ТОВ «Максігран» протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн.

Отже, відповідач не заперечує, що обумовлений сторонами товар за договором ним не був поставлений.

Проте, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що позивач жодним чином не підтвердив здійснення замовлення на поставку продукції, а поставка продукції постачальником без заявок покупця є порушенням вимог розділу 3 укладеного між сторонами договору.

Водночас, згідно з п. 3.3 договору заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо.

Таким чином, сторонами погоджено направлення заявок на поставку товару в усній формі, як ще одного належного способу обміну інформацією.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що, погодивши та підписавши умови спірного договору, відповідач тим самим підтвердив, що для нього є прийнятним використання усної форми для погодження заявок з позивачем.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору ним було подану відповідачу заявку на поставку товару в усній формі, яка містила всі передбачені договором умови та інформацію.

Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст.86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем була належним чином у відповідності до умов договору надана заявка на поставку товару.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц та у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20.

Приписами ч.5 ст.203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей.

Суд також враховує, що ТОВ «Максігран» протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн. В кожній платіжній інструкції щодо повернення коштів в призначенні платежу відповідач зазначив повернення коштів за непоставлений товар.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем свого зобовязання в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку із чим позивач має право вимагати повернення 100% попередньої оплати.

Пунктом 3.16 договору передбачено, що у випадку недопоставки узгодженої партії продукції постачальник зобов`язаний допоставити таку продукцію належної кількості та якості у строки, додатково узгоджені сторонами, або включити її в наступну поставку. Якщо сторони не досягли згоди щодо строків допоставки та можливості включення продукції до наступної партії, постачальник повертає вартість недопоставленої продукції протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

02.10.2024 позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, було направлено претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати по договору у розмірі 25 876 583,20 грн, та в подальшому даний лист відправлено рекомендованим листом, який отримано відповідачем 08.10.2024, що підтверджується роздруківкою АТ «Укрпошти».

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Як зазначено судом вище, позиція відповідача зводиться до заперечення самого факту належного надіслання заявки на замовлення товару. Проте, з огляду на встановлені вище обставини, такі заперечення відповідача щодо неналежного повідомлення судом оцінюються критично, а саму поведінку відповідача суд розцінює як недобросовісну.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» (03022, місто Київ, вулиця М.Максимовича, будинок 6, кімната 22, код ЄДРПОУ 38684795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» (90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вул. Духновича, буд. 2, код ЄДРПОУ 35612320) заборгованість у розмірі 25 876 583 (двадцять п`ять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 310 519 (триста десять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ