Рішення
від 13.12.2024 по справі 910/12285/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2024Справа № 910/12285/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" (03194, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14Л групи 301-302, приміщення 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" (02099, місто Київ, вул. Ялтинська, будинок 15, приміщення 222) про стягнення 32008,64 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" про стягнення 82 008,64 грн та 08.10.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" виконано умови договору укладеного у спрощенний спосіб та поставлено товар на загальну суму 272 082,80 грн. Поміж тим відповідачем лише частково оплачено кошти за поставлений товар та станом на дату подання позовної заяви за останнім обліковується заборгованість у розмірі 76672,80 грн.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" 82 008,64 грн з яких: основна заборгованість у розмірі 76 672,80 грн, 3% річних у сумі 1590,02 грн, інфляційні втрати у сумі 3745,82 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу, а також зазначено про обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" зареєструвати свій електронний кабінет.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" (02099, місто Київ, вул. Ялтинська, будинок 15, приміщення 222) рекомендованим листом та вручена останньому 21.10.2024, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

24.10.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Обгрунтовуючи вищевказану заяву представник зазначив, що ТОВ «ГОЛД ДРАГОН» 18.10.2024 року сплатило 50 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №27308 від 18.10.2024.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог надійшла до суду в межах строків встановлених ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу в межах заявлених позовних вимог у розмірі 32008,64 грн.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" (надалі - Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" (надалі - Відповідач або Покупець) було укладено Договір поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття замовлення Покупця та фактичної поставки товару за видатковими накладними: №144 від 03.04.2023 року на суму 5700,00 грн; №565 від 31.05.2023 року на суму 24 769,20 грн; №790 від 07.06.2023 року на суму 10 500,00 грн; №632 від 08.06.2023 року на суму 15141,00 грн; №713 від 12.06.2023 року на суму 11635,60 грн; №824 від 16.06.2023 року на суму 14788,20 грн; №828 від 19.06.2023 року на суму 11 400,00 грн; №946 від 23.06.2023 року на суму 10500,00 грн; №850 від 26.06.2023 року на суму 8832,00 грн; №898 від 28.06.2023 року на суму 9842,00 грн; №1043 від 03.07.2023 року на суму 24 073,00 грн; №997 від 10.07.2023 року на суму 14 861,20 грн; №1024 від 12.07.2023 року на суму 14455,00 грн; №1085 від 13.07.2023 року на суму 13 720,00 грн; №1130 від 17.07.2023 року на суму 12651,80 грн; №1188 від 21.07.2023 року на суму 10678,00 грн; №2294 від 06.12.2023 року на суму 22648,00 грн; №2347 від 11.12.2023 року на суму 21 187,80 грн; №2 від 11.01.2024 року на суму 14700,00 грн.

За твердженням позивача останній виконав свої зобов`язання у повному обсязі, замовлений Товар було своєчасно поставлено та прийнято представником Відповідача без зауважень по якості, упаковці та комплектності на суму 272 082,80 грн.

У той же час як вказує Позивач, ТОВ «ГОЛД ДРАГОН» було здійснено частково оплату за поставлений товар у сумі 195 410,00 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій: №403 від 25.04.2023 року на суму 5734,20 грн; №626 від 23.06.2023 року на суму 50410,20 грн; №11735 від 27.06.2023 року на суму 29 823,80 грн; №869 від 08.11.2023 року на суму 20 000,00 грн; №26433 від 05.12.2023 року на суму 20 860,00 грн; №26444 від 11.12.2023 року на суму 21 187,80 грн; №26493 від 19.12.2023 року на суму 9842,00 грн; №985 від 29.02.2024 року на суму 22552,00 грн; №26697 від 27.03.2024 року на суму 5000,00 грн; №1004 від 15.04.2024 року на суму 10 000,00 грн.

Окрім того представник звернув увагу, що платіжною інструкцією №561 від 08.06.2023 року, було перераховано кошти у розмірі 301095,00 грн, які були повернуті Відповідачу платіжною інструкцією №1325 від 03.07.2023 року на підставі Листа вих. №14/06 від 04.06.2023 року.

За вих. №2 від 19.01.2024 позивачем було надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом про вручення претензію на суму 99 524,80 грн.

Однак як вказує позивач відповіді на останню надано не було.

Відтак за твердження позивача за відповідачем обліковується заборгованість з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог у сумі 26672,80 грн.

Відповідач не заперечив та не спростував обставин викладених в позовній заяві.

Оскільки відповідачем не було виконано зобов`язання стосовно оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 26672,80 грн., а також 1590,02 грн - 3% річних, 3745,82 грн - інфляційні втрати.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Тобто, з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору поставки, такі як і істотні умови договору купівлі-продажу, до яких віднесено, зокрема, предмет та ціну.

За видатковими накладними: №144 від 03.04.2023 року на суму 5700,00 грн; №565 від 31.05.2023 року на суму 24 769,20 грн; №790 від 07.06.2023 року на суму 10 500,00 грн; №632 від 08.06.2023 року на суму 15141,00 грн; №713 від 12.06.2023 року на суму 11635,60 грн; №824 від 16.06.2023 року на суму 14788,20 грн; №828 від 19.06.2023 року на суму 11 400,00 грн; №946 від 23.06.2023 року на суму 10500,00 грн; №850 від 26.06.2023 року на суму 8832,00 грн; №898 від 28.06.2023 року на суму 9842,00 грн; №1043 від 03.07.2023 року на суму 24 073,00 грн; №997 від 10.07.2023 року на суму 14 861,20 грн; №1024 від 12.07.2023 року на суму 14455,00 грн; №1085 від 13.07.2023 року на суму 13 720,00 грн; №1130 від 17.07.2023 року на суму 12651,80 грн; №1188 від 21.07.2023 року на суму 10678,00 грн; №2294 від 06.12.2023 року на суму 22648,00 грн; №2347 від 11.12.2023 року на суму 21 187,80 грн; №2 від 11.01.2024 року на суму 14700,00 грн, сторонами визначено вартість товару та його асортимент, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 272 082,80 грн, що за висновками суду, свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За вих. №2 від 19.01.2024 позивачем було надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом про вручення претензію на суму 99 524,80 грн. Однак як вказує позивач відповіді на останню надано не було.

Строк оплати товару сторони не встановили, між тим, за правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відтак, відповідна оплата мала бути здійснена відповідачем негайно після прийняття товару, незалежно від того, чи пред`явив йому позивач, як кредитор, пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Отже, оскільки позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу товару, загальна вартість якого з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог склала 26672,80 грн, виконав належним чином, у відповідача настав строк з оплати вартості отриманого товару.

Разом з тим відповідачем оплачено товар частково, що підтверджується долученими позивачем платіжними інструкціями, а позовні вимоги про стягнення заборгованості поставленого проте неоплаченого товару у розмірі 26672,80 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1590,02 грн - 3% річних та 3745,82 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні здійснено вірно з огляду на що підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 1590,02 грн та 3745,82 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ДРАГОН" (02099, місто Київ, вул. Ялтинська, будинок 15, приміщення 222, код ЄДРПОУ 41537387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ГРУП" (03194, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14Л групи 301-302, приміщення 1, код ЄДРПОУ 40203200) 26 672 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят дві) грн 80 коп. - сума основної заборгованості, 1590 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто) грн. 02 коп. - 3% річних, 3745 (три тисячі сімсот сорок п`ять) грн. 82 коп - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення13.12.2024
Оприлюднено16.12.2024
Номер документу123751282
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/12285/24

Рішення від 13.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні