Рішення

від 13.12.2024 по справі 910/11952/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2024Справа № 910/11952/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО»

до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»

про стягнення 949 667,52 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення 949 667,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» основній борг у розмірі 914 351,78 грн, 3% річних у розмірі 9 593,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 722,54 грн та судовий збір у розмірі 14 245,01 грн.

09.12.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частин 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки рішення у справі №910/11952/24 ухвалене у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, то згідно приписів ст. 244 ГПК Україна заява позивача про ухвалення додаткового рішення до розгляду у судове засідання не призначається.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно із попереднім розрахунком позивача, орієнтовна сума витрат на правничу допомогу становить 80 000,00 грн.

Також у заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи №910/11952/24, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 80 000,00 грн.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Отже, в даному випадку до правовідносин підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на правничу допомогу, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3, Додаткову угоду №1 від 20.12.2022 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3, Додаткову угоду №2 від 23.12.2022 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3, Додаток від 16.09.2024 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3, звітній акт від 06.12.2024 наданих послуг в рамках Додатку від 16.09.2024 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4570 від 29.11.2019, ордер на надання правничої допомоги серія АЕ № 1057529 від 24.02.2021.

Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку від 16.09.2024 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 №3 (надалі - Додаток), виконавець зобов`язаний надати замовнику наступні юридичні послуги, а замовник зобов`язаний здійснити оплату за такі юридичні послуги згідно з умовами, викладеними у цьому Додатку: Підготовка документів для подання позову та захист інтересів замовника щодо стягнення з ДП «Гарантований покупець» додатково 3% річних, інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену електричну енергію ДП «Гарантований покупець» за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену в вересні 2022 року електричну енергію; стягнення судового збору за подання до суду позову на ДП «Гарантований покупець».

До послуг зазначених в п. 1 даного Додатку, включено попередній аналіз документів щодо договірних взаємовідносин між клієнтом та ДП «Гарантований покупець», підготовка документів, здійснення розрахунків, нарахувань, підготовка позовної заяви, та всіх необхідних документів пов`язаних з її поданням, надання пояснень, заперечень, відповіді на відзив відповідача, подання заяв, та клопотань, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи у суді першої інстанції, а у випадку оскарження ДП «Гарантований покупець» рішення суді першої інстанції, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи в апеляційному господарську судді (п. 2 Додатку).

Вартість послуг (винагорода) виконавця за послуги визначені в п. 1 та п. 2 даного Додатку, за домовленістю сторін становить: 80 000,00 грн (п. 3 Додатку).

Відповідно до звітного акту від 06.12.2024 виконавець надав наступний обсяг юридичних послуг:

1.1 Аналіз законодавства та судової практики

1.2 Спілкування з замовником

1.3 Підготовка позовної заяви

1.4 Розрахунок 3% річних та інфляційних;

1.5 Підготовка додатків

1.6 Завантаження документів до системи Електронний суд

1.7 Час, витрачений на моніторинг статусу справи

1.8. Заява про усунення недоліків позовної заяви

2.1 Ознайомлення з відзивом

2.2. Аналіз законодавства та судової практики зазначеної відповідачем у відзиві

2.3. Клопотанням про поновлення строку для подання відповіді на відзив та завантаження до системи «Електронний суд»

2.4. Відповідь на відзив та завантаження до системи «Електронний суд»

2.5. Ознайомлення з рішенням суду

Всього 19 годин станом на 06 грудня 2024 витрачено виконавцем в рамках судової справи № 910/11952/24.

Поряд з тим, відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи викладене, дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу стосуються розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/11952/24, позивачем та адвокатом визначено фіксований розмір адвокатського гонорару у розмірі 80 000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого на надання послуг адвокатом.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є неспівмірними зі складністю справи. Відповідач звернув увагу на те, що у провадженні господарського суду перебували справи, супровід яких здійснював Громов Петро Олександрович, а саме: №910/8840/24, №910/5137/24, №910/5136/24 за позовом ТОВ «Дніпроукренерго» про стягнення боргу, які є аналогічними, предметом спору є стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» на користь виробника електричної енергії за «зеленим тарифом» - ТОВ «Дніпроукренерго».

Отже, відповідач вважає, що зазначена обставина свідчить про незначну складність та обсяг роботи адвоката для представництва інтересів позивача, та неспівмірність заявлених до стягнення витрат на правову допомогу із роботою, проведеною для підготовки позовної заяви.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, обсяг підготовлених адвокатом документів.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, судом встановлено, що в проваджені Господарського суду міста Києва знаходились аналогічні справи за позовом ТОВ "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" про стягнення боргу, супровід яких здійснював адвокат Громов Петро Олександрович (№910/8840/24, №910/5137/24, №910/5136/24), відтак підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу.

Поряд з цим, судом враховано, що даний спір не є складним, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, при цьому спірні правовідносини не передбачають дослідження та застосування великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів.

Судом також враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням заяви про зменшення витрат на правничу допомогу та з огляду на предмет і підстави позовних вимог, незначної кількості доказів, беручи до уваги доводи відповідача в частині опрацювання незначної кількість документів, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" (просп. Богдана Хмельницького, буд. 249, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 39767243) витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 13.12.2024.

Суддя О.В. Гулевець