Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/12525/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/12525/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Іноземного підприємства «І-Ар-Сі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт»

про стягнення 2.266.665,43 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Іноземного підприємства «І-Ар-Сі» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт» про стягнення 2266665,43 грн, з яких 1924867,38 грн основного боргу, 201890,70 грн пені, 57746,02 грн штрафу, 23281,94 грн 3% річних та 58879,39 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умом укладеного між сторонами Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1924867,38 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 201890,70 грн пені, 57746,02 грн штрафу, 23281,94 грн 3% річних та 58879,39 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12525/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 13.11.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляд по суті на 04.12.2024.

Представник позивача у судове засідання 04.12.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом підготовчого засідання від 13.11.2024.

Представник відповідача у судове засідання 04.12.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 04.12.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2023 між Іноземним підприємством «І-Ар-Сі» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт» (покупець) укладено Договір поставки №50/А-78155-2023, відповідно до умов якого постачальник, здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар (далі по тексту «товар»), згідно з умовами цього договору. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим договором, визначаються у накладних на товар, що додаються та є невід`ємними частинами цього договору, прирівнюються сторонами до специфікації та мають її силу.

Згідно з п. 2.2 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 товар поставляється і передається у власність покупця вільним від усіх і будь-яких зобов`язань і обтяжень перед третіми особами (включаючи сплату обов`язкових платежів, податків, мита). Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року, а саме: «франко завод - склад постачальника», який на момент підписання договору знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а, шляхом самовивозу товару покупцем зі складу постачальника транспортом покупця та за його рахунок.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму складі, без завантаження товару на будь-який приймаючий транспортний засіб в день чи в межах періоду, вказаного у повідомленні постачальника про погодження замовлення покупця.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 право власності на товар, що поставляється за цим договором, переходить до покупця з моменту поставки товару. Ризик випадкової загибелі, випадкового пошкодження чи знищення товару, а також погіршення його якості та властивостей переходить від постачальника до покупця з моменту поставки товару покупцю. Днем поставки товару є день виписки постачальником відповідних видаткових накладних на товар.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 ціна товару вказується у прайс-листку постачальника, який доводиться до відома покупця в електронній формі. Ціна товару, вказана у прайс-листку постачальника, який є чинним на дату укладання цього договору, є попередньою і може змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Ціна товару, який поставляється згідно з цим договором, остаточно узгоджується сторонами та вказується у видаткових накладних на товар. Ціна товару, який входить у партію поставки, зазначається у рахунку-фактурі, наданому постачальником покупцю, і дійсному на дату оплати такого рахунку покупцем. Строк дійсності рахунку-фактури вказується в такому рахунку. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається, якщо інше не погоджене сторонами, шляхом підписання окремого додатку чи додаткової угоди чи специфікацією.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 остаточна загальна сума цього договору (ціна договору) дорівнює сумі вартості партій товару, поставленого постачальником покупцеві на протязі дії цього договору, та складається з вартості партій поставленого товару, зазначеній в усіх видаткових накладних, що додаються та є невід`ємною частиною цього договору. Накладні на товарно-матеріальні цінності, на підставі яких постачальник передавав покупцеві відповідні партії товару, є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 цей договір набуває чинності у дату його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за їх наявності) та діє до 31 грудня 2023 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати постачальник письмово не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової /-а угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умом укладеного між сторонами Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1924867,38 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 201890,70 грн пені, 57746,02 грн штрафу, 23281,94 грн 3% річних та 58879,39 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 позивач 01.05.2024 поставив відповідачу товар на суму 1218448,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №51/7717225-01-01 від 01.05.2024, та 24.05.2024 - товар на суму 1158264,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №51/7748698-01-01 від 24.05.2024.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін, зокрема, з боку відповідача - Вихренком П.А., представником за довіреністю №24/01/01/1 від 01.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.3.1 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити кожну партію товару, що поставляється йому за цим договором, на умовах 100 (сто) % попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури та в строк його дійсності, що надається постачальником покупцю, до моменту фактичної поставки товару покупцю, в порядку передбаченому цим договором.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за Договором поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 в частині оплати товару, поставленого за вказаними спірними видатковими накладними, сплативши позивачу грошові кошти у сумі 451844,82 грн за видатковою накладною №51/7717225-01-01 від 01.05.2024, у зв`язку з чим заборгованість за вказаною видатковою накладною становить 766603,38 грн.

Доказів здійснення оплати товару за видатковою накладною №51/7748698-01-01 від 24.05.2024 на суму 1158264,00 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт» за Договором поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 у сумі 1924867,38 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Іноземного підприємства «І-Ар-Сі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт» суми основного боргу у розмірі 1924867,38 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 201890,70 грн та штраф у розмірі 57746,02 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.5 Договору поставки №50/А-78155-2023 від 15.09.2023 у випадку здійснення фактичної поставки товару постачальником та не оплати/часткової не оплати його вартості покупцем відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. цього договору, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, завдані несплатою/частковою не оплатою поставленого товару та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати товару. У разі, якщо прострочення оплати товару, триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний товар був поставлений, покупець, окрім вищевказаної пені, зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 3 відсотків вартості поставленої йому, але не оплаченої партії товару.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Іноземного підприємства «І-Ар-Сі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт» пені у розмірі 201890,70 грн та штрафу у розмірі 57746,02 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23281,94 грн та 58879,39 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Іноземного підприємства «І-Ар-Сі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт» 3% річних у розмірі 23281,94 грн та 58879,39 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 27200,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції №3790 від 10.10.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 33999,98 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 6799,98 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлпоінт» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65; ідентифікаційний код: 44556129) на користь Іноземного підприємства «І-Ар-Сі» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 18-А; ідентифікаційний код: 38204199) суму основного боргу у розмірі 1924867 (один мільйон дев`ятсот двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 38 коп., пеню у розмірі 201890 (двісті одна тисяча вісімсот дев`яносто) грн 70 коп., штраф у розмірі 57746 (п`ятдесят сім тисяч сімсот сорок шість) грн 02 коп., 3% річних у розмірі 23281 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят одна) грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 58879 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн 39 грн та судовий збір у розмірі 27200 (двадцять сім тисяч двісті) грн 00 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства «І-Ар-Сі» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 18-А; ідентифікаційний код: 38204199) судовий збір у розмірі 6799 (шість тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 98 коп, сплачений за платіжною інструкцією №3790 від 10.10.2024.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 13.12.2024.

Суддя О.М. Спичак