Рішення

від 13.12.2024 по справі 910/12632/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2024Справа № 910/12632/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О, розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)

(02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8;

ідентифікаційний код: 21647131)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ

"ВЕРВІТ" (03680, м. Київ, вул. Василя Степанченка, буд. 5;

ідентифікаційний код: 33306020)

про стягнення 133 194,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ВЕРВІТ" (далі-відповідач) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 133 194, 98 грн.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення № 0600299295084 отримано відповідачем 04.11.2024.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/12632/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

29.01.2022 року о 09 год. 45 хв. по бульвару Дружби Народів. 5 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 ., що належить на праві власності ТОВ "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ВЕРВІТ" під керуванням водія ОСОБА_1 та «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ «Нон Стоп Холдінг» під керуванням водія ОСОБА_2 в результаті якої обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно довідки Національної поліції України ТЗ марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 , належить па праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ВЕРВІТ", а ОСОБА_1 є водієм юридичної особи, який під час виконання трудових обов`язків вчинив ДТП.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року у справі №757/6710/22 водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченою ст. 124 КУпАП.

В результаті даної ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_1 , був пошкоджений автомобіль марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ «Нон Стоп Холдінг», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в СК «Альфа-Гарант» та підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/204008706 терміном дії з 17.05.2021 року по 16.05.2022 року.

На час скоєння даної ДТП, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з чим ТОВ «Нон Стоп Холдінг» в особі директора ОСОБА_3 01.02.2022 року звернулося до МТСБУ з повідомленням про ДТП та подало заяву про виплату страхового відшкодування.

МТСБУ доручило ТОВ «Незалежна експертна компанія» провести оцінку пошкодженою транспортного засобу марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно Звіту №31/М/2022. від 14 лютого 2022 року, про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , складеного оцінювачем ТОВ «Незалежна експертна компанія» Василенко В.І., вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 130 472,52 грн.

Позивач вказує, що ним було направлено Відповідачу лист, в якому МТСБУ повідомило про отримане звернення щодо ДТП та запропоновано Відповідачу повідомити МТСБУ про наявність чинного на дату ДТП договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У разі, якщо третя особа є учасником бойових дій або інвалідом війни, або інвалідом І групи, запропоновано надати завірену належним чином копію відповідного посвідчення. Також, у листі МТСБУ просило надати інформацію про вже здійсненні взаєморозрахунки з учасниками ДТП.

Водночас, як вказує Позивач, відповіді ним не отримано.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 130 000,00 грн виплаченого відшкодування та 3 194,98 грн витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди (послуги аварійного комісара та користування базою ТОВ «Аудатекс»).

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із ст. 4 Закону суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Положеннями пп. а) п.41.1. ст.41 Закону встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі

У п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону регламентовано, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону

Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи норми вищезазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що МТСБУ, в контексті правовідносин, які склались в даній справі, наділене правом подати регресний позов до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідальність винного у ДТП водія транспортного засобу марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована, тому потерпілий звернувся до МТСБУ, і останнє виплатило йому страхове відшкодування, набувши, відповідно, право вимоги до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, приписами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В підтвердження обставин, що водій транспортного засобу марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ «ВЕРВІТ» та під час скоєння ДТП виконував свої трудові обов`язки позивачем надано довідку Національної поліції України.

Відповідачем не надано будь-яких доказів в спростування обставин перебування ОСОБА_4 в трудових відносинах з відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 належить ТОВ «ВЕРВІТ», що підтверджується довідкою Головного сервісного центру МВС №31/26-764аз від 12.06.2024

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був працівником відповідача, та перебував за кермом транспортного засобу марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить відповідачу, відтак, саме на відповідача, відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої таким джерелом підвищеної небезпеки.

Положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, на дату ДТП транспортний засіб марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У зв`язку з настанням події, передбаченої пп. "а" п. 41.1 ст. 41 вищезазначеного Закону, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 130 000,00 грн.

Виплачена позивачем сума у розмірі 130 000,00 грн відповідає затвердженій позивачем Довідці № 1 від 30.06.2022 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та наказу МТСБУ від 30.06.2022 № 3/5086 та платіжним дорученням №884386 від 01.07.2022.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України в частині стягнення з КП "Київпастранс" 113778,15грн виплаченого відшкодування, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 194,98 грн. витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення розміру збитків, Моторним (транспортним) страховим бюро України понесені витрати у розмірі 3 194,98 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, вартість послуг особи, залученої для встановлення розміру заподіяної шкоди, є складовою розміру страхового відшкодування, а тому така вимога відповідає нормам п.38.2 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позов в частині стягнення з відповідача витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 3 194,98 грн.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ВЕРВІТ" (03680, м. Київ, вул. Василя Степанченка, буд. 5; ідентифікаційний код: 33306020) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд 8, ідентифікаційний код 21647131) майнове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн., витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 3 194,98 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов