Рішення

від 13.12.2024 по справі 910/12061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2024Справа № 910/12061/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи-підприємця Місечко Володимира Максимовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ФАМІЛІЯ"

про стягнення 32 390,19 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фізична особа-підприємець Місечко Володимир Максимович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ФАМІЛІЯ" про стягнення 32 390,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції №13/09-23 від 13.09.2023.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.10.2024 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

07.10.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12061/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 14.10.2024, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 25.10.2024.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки продукції № 13/09-23 від 13.09.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 29 844,00 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткові накладні: № 264 від 27.09.2023 на суму 13 655,00 грн, № 33 від 09.02.2024 на суму 4 398,00 грн, № 95 від 02.05.2024 на суму 11 791,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим у позивача виникла заборгованість у сумі 26 205,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається також на прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки продукції № 13/09-23 від 13.09.2023, у зв`язку із чим позивачем нараховані пеня у сумі 4 883, 46 грн та інфляційні втрати у сумі 1 301,73 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.09.2023 між Фізичною особою-підприємцем Місечко Володимиром Максимовичем (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ФАМІЛІЯ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки продукції № 13/09-23 (далі - договір), відповідно до якого постачальник протягом строку дії даного договору передає у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених даним договором, оплачує товар в асортименті та кількості, за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору право власності на товар, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні мають статус специфікацій, визначений п.2 ст.266 Господарського кодексу України та вважаються невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії товару узгоджуються сторонами шляхом оформлення відповідної письмової заявки від покупця.

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару з моменту підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. У зв`язку зі змінами економічної ситуації, сума, вказана у відповідній накладній, може бути змінена до її оплати покупцем за одноособовим рішенням постачальника.

Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару покупець надає протягом наступного строку - п`ять календарних днів місяця, наступною за звітнім, шляхом направлення електронного звіту із електронним підписом через програму M.E.Doe відповідно до додатку 1 до цього договору. У випадку відсутності реалізації товару покупець надсилає пустий звіт про реалізований товар в ті самі строки та в такому ж порядку, який зазначено вище, за підписом уповноваженої особи. У випадку ненадання покупцем звітності про реалізацію товару згідно п 2.2 договору, товар вважається реалізованим. Покупець зобов`язаний оплатити вартість реалізованого товару протягом трьох календарних днів зі спливу строку надання звітності про реалізацію товару, встановленого згідно пункту 2.2 договору.

У пункті 3.1 договору визначено обов`язки покупця, а саме: прийняти товар згідно з накладною, щомісячно надавати звіт про реалізований товар та оплачувати вартість реалізованого товару.

Водночас, пунктом 3.2. договору визначено, що обов`язками постачальника є: поставити товар належної якості, разом з товаром передати сертифікат відповідності на товар, що постачається.

Згідно п. 4.1. договору постачання здійснюється постачальником у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс», за його рахунок на адресу, що вказується покупцем в межах території України.

За умовами п. 4.2. договору уповноважений представник покупця повинен прийняти товар по кількості, вказаній в накладній. Перевірка по кількості підтверджується підписанням накладної на кожну відвантажену партію товару. Передача товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6, з подальшими змінами та доповненнями). Передача товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7).

Доставка товару здійснюється постачальником протягом 5 робочих днів з моменту надходження письмової заявки покупця (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору покупець за даним договором несе відповідальність за невиконання умов розділу 2 даного договору та сплачує пеню від суми боргу у розмірі

подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за

поставлений товар за кожен день прострочення, за невиконання або порушення інших умов цього договору, відповідальність покупця встановлюється відповідно чинного законодавства України.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік (п. 9.1. договору).

У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати договір не пізніш ніж

за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності договору, він вважається

автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Кількість таких

пролонгацій не обмежена (п. 9.2. договору).

Сторони погодили дострокове розірвання договору, якщо сторони систематично не

дотримуються умов даного договору, та у випадках, передбачених чинним законодавством

України. Про дострокове розірвання договору сторони зобов`язуються повідомити в письмовій формі за 20 календарних днів до дати розірвання. У випадку дострокового розірвання даного договору, покупець має право повернути нереалізований товар постачальнику протягом десяти календарних днів з дати направлення постачальником повідомлення про дострокове розірвання договору. В такому разі сума заборгованості покупця перед постачальником зменшується па вартість повернутого покупцем й прийнятою постачальником товару, вказану у накладних про повернення товару, підписаних представниками сторін (п. 11.4. договору).

На виконання умов договору згідно видаткових накладних: № 264 від 27.09.2023, № 33 від 09.02.2024, № 95 від 02.05.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 844, 00 грн.

За доводами позивача, відповідач здійснив оплату поставленого товару частково на суму 3 639,00 грн., звітність про реалізацію товару позивачу не надав.

16.08.2024 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 26 205, 00 грн.

23.09.2024 позивач звернувся до відповідача з листом №23 від 23.09.2024 про дострокове розірвання договору, повідомив про розірвання договору поставки продукції № 13/09-23 від 13.09.2023 з 14.10.2024.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати поставленого позивачем товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 26 205,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у сумі 4 883, 46 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 301, 73 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки продукції № 13/09-23 від 13.09.2023, відповідно до умов якого постачальник протягом строку дії даного договору передає у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених даним договором, оплачує товар в асортименті та кількості, за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 264 від 27.09.2023, № 33 від 09.02.2024, № 95 від 02.05.2024, поставив відповідачу товар на суму 29 844, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару з моменту підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. У зв`язку зі змінами економічної ситуації, сума, вказана у відповідній накладній, може бути змінена до її оплати покупцем за одноособовим рішенням постачальника.

Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару покупець надає протягом наступного строку - п`ять календарних днів місяця, наступною за звітнім, шляхом направлення електронного звіту із електронним підписом через програму M.E.Doe відповідно до додатку 1 до цього договору. У випадку відсутності реалізації товару покупець надсилає пустий звіт про реалізований товар в ті самі строки та в такому ж порядку, який зазначено вище, за підписом уповноваженої особи. У випадку ненадання покупцем звітності про реалізацію товару згідно п 2.2 договору, товар вважається реалізованим. Покупець зобов`язаний оплатити вартість реалізованого товару протягом трьох календарних днів зі спливу строку надання звітності про реалізацію товару, встановленого згідно пункту 2.2 договору.

Докази виконання відповідачем п. 2.2. договору та надання відповідачем звітності про реалізацію товару позивачу в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням порядку розрахунків, визначеного у п. 2.2 договору, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мали бути виконані протягом трьох календарних днів з моменту закінчення строку для подання звітності про реалізацію товару, яка, у свою чергу, подається упродовж п`ять календарних днів місяця, наступною за звітнім.

Отже, враховуючи погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є: за видатковою накладною № 264 від 27.09.2023 - 10.10.2023, за видатковою накладною № 33 від 09.02.2024 - 09.03.2024, № 95 від 02.05.2024 - 11.06.2024.

За таких обставин, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 26 205,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 26 205,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня у сумі 4 883, 46 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 301, 73 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних та пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 6.3. договору, відповідно до якого сторони погодили, що покупець за даним договором несе відповідальність за невиконання умов розділу 2 даного договору та сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача нарахування пені за договором позивач здійснює: за видатковою накладною № 264 від 27.09.2023 - з 28.09.2023 по 23.09.2024, за видатковою накладною № 33 від 09.02.2024 - з 10.02.2024 по 23.09.2024, за видатковою накладною № 95 від 02.05.2024 - з 03.05.2024 по 23.09.2024.

Судом вище встановлено строки оплати: за видатковою накладною № 264 від 27.09.2023 - 10.10.2023, за видатковою накладною № 33 від 09.02.2024 - 09.03.2024, за видатковою накладною № 95 від 02.05.2024 - 11.06.2024.

З урахуванням встановлених строків оплати поставленого товару, здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що сума пені нарахована за прострочення оплати поставленого товару за видатковою накладною № 264 від 27.09.2023 становить 2 785,48 грн, за видатковою накладною № 33 від 09.02.2024 становить 645,64 грн, за видатковою накладною № 95 від 02.05.2024 становить 880,46 грн, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині частково, в загальному розмірі 4 311,58 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 1 215,25 грн, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Місечко Володимира Максимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ФАМІЛІЯ" частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ФАМІЛІЯ" (02175, Україна, місто Київ, Харківське шосе, будинок, 53 ЛІТ А, ідентифікаційний код 44722361) на користь Фізичної особи-підприємця Місечко Володимира Максимовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 26 205,00 грн, пеню у сумі 4 311,58 грн, інфляційних втрат у сумі 1215,25 грн та судовий збір у сумі 2966,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.12.2024.

Суддя О.В. Гулевець