Рішення

від 12.12.2024 по справі 916/4752/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4752/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши матеріали позовної заяви від 24.10.2024 (вх. №4872/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, буд.13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 43630935)

до відповідача Інженерно-технологічного інституту біотехніки Національної академії аграрних наук України (67667, Одеська область, Хлібодарське, вул. Маяцька Дорога, буд. 26, код ЄДРПОУ 00495929)

про стягнення 726 490,29 грн.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Інженерно-технологічного інституту біотехніки Національної академії аграрних наук України про стягнення 726490,29грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/4752/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, до електронного суду 29.10.2024р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" (далі Позивач) та Інженерно-технологічним інститутом біотехніки Національної академії аграрних наук України (далі Відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 00495929/24 від 01.01.2024

Згідно з Договором, Постачальник зобов`язався поставляти Споживачеві електричну енергію в обсягах і на умовах, визначених Договором, а Споживач своєчасно сплачувати її вартість. Відповідно до Додатка № 2 до Договору, сторони погодили ціну електроенергії у розмірі 5,862143994 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

Додатковою угодою №1 та № 2 договір було розірвано за згодою сторін, та внесено зміни до договору відповідно до яких обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 198 240 кВт*год та визначені в Додатку 1 до Договору та загальна вартість цього Договору становить 908 542,40 грн крім того, ПДВ 20% - 181 708,48 грн, разом з ПДВ 20% 1 090 250,88 грн.

Відповідно до умов Договору позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, поставивши електричну енергію, однак Відповідач не здійснив оплати в повному обсязі за поставлену електричну енергію.

У період з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року на об`єкти Відповідача було поставлено 198 240 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 090 250,88 грн з ПДВ.

Водночас, Відповідач не здійснив оплату у повному обсязі за вказаний період.

На виконання умов Договору, Позивач направив Відповідачу наступні акти приймання-передачі електричної енергії: Акт-коригування № ЕС000000423 до акта № ЕС000000082 від 19 квітня 2024 року за поставлену електричну енергії за січень 2024 року; Акт-коригування № ЕС000000424 до акта № ЕС000000248 за поставлену електричну енергію у лютому 2024 року; Акт приймання-передачі електричної енергії № 34 від 31 березня 2024 року за поставлену електричну енергію у березні 2024 року; Акт приймання-передачі електричної енергії № 240 від 30 квітня 2024 року за поставлену електричну енергію у квітні 2024 року; Акт приймання-передачі електричної енергії № ЕС000000537 від 31 травня 2024 року за поставлену електричну енергію у травні 2024 року; Акт приймання-передачі електричної енергії № 413 від 30 червня 2024 року за поставлену електричну енергію у червні 2024 року; Акт приймання-передачі електричної енергії № ЕС000000725 від 31.07.2024 року за поставлену електричну енергію у липні 2024 року.

Відповідач підписав та повернув перераховані вище акти (копії актів додаються до позовної заяви), що свідчить про його згоду з їхнім змістом, проте не здійснив повної оплати за отриману електричну енергію за період з січня по липень 2024 року.

Так, відповідно до платіжних доручень № 750 від 01.05.2024, № 844 від 08.08.2024 та №878 від 05.09.2024 (копії платіжних доручень додаються до позовної заяви), Відповідач сплатив на рахунок Позивача лише 384 584,94 грн.

Станом на дату складання цієї позовної заяви, з урахуванням часткових оплат, у Відповідача існує наступна заборгованість в розрізі місяців (розрахункових періодів): лютий 2024 року - 200 420, 21 грн.; березень 2024 року - 168 099,23 грн.; квітень 2024 року - 158 494, 13 грн.; червень 2024 року - 161 382,22 грн.

Таким чином, станом на дату подання цієї заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 688 395,79 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 14 червня 2024 року № 152/88 щодо заборгованості станом на 14 червня 2024 року. Вказана претензія залишилася без відповіді з боку відповідача.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 29 022,07 грн. та 3% річних в сумі 9 072,43 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії №00495929/24 від 01.01.2024 стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" та Інженерно-технологічним інститутом біотехніки Національної академії аграрних наук України було укладено Договір про постачання електричної енергії № 00495929/24 від 01.01.2024 року

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, у період з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року на об`єкти Відповідача було поставлено 198 240 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 090 250,88 грн з ПДВ.

Проте відповідач своє зобов`язання щодо оплати вартості електричної енергії здійснив частково.

Враховуючи часткову оплату, загальна заборгованість за електричну енергію становить 688 395,79 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість електричної енергії в сумі 688 395,79 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 9 072,43 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 9 072,43 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості електричної енергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 29 022,07 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 29 022,07 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, буд.13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 43630935) до Інженерно-технологічного інституту біотехніки Національної академії аграрних наук України (67667, Одеська область, Хлібодарське, вул. Маяцька Дорога, буд. 26, код ЄДРПОУ 00495929) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інженерно-технологічного інституту біотехніки Національної академії аграрних наук України (67667, Одеська область, Хлібодарське, вул. Маяцька Дорога, буд. 26, код ЄДРПОУ 00495929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, буд.13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 43630935)

- основний борг в розмірі 688 395 (Шістсот вісімдесят вісім тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 79 коп.,

- інфляційні витрати в розмірі 29 022 (Двадцять дев`ять тисяч двадцять дві) грн. 07 коп.,

- 3% річних в розмірі 9 072 (Дев`ять тисяч сімдесят дві) грн. 43 коп.

- судовий збір в розмірі 8 717 (Вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 88 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 12 грудня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна