Рішення

від 12.12.2024 по справі 916/4859/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4859/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/4859/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Карла Маркса,буд.2Б, код ЄДРПОУ 33647853)

про стягнення 204 939,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" про стягнення 204 939,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/4859/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, до електронного суду 06.11.2024р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі Позивач) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ "ЕЛІТКОМСЕРВІС" (далі Відповідач) 02.12.2022 укладено договір № 1379-ПСО(ТКЕ)-23 постачання природного газу (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, сторони передбачили, що за цим договором Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно п.1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для своїх власних потреб.

Розділом 2 Договору сторонами було погоджено споживання природного газу у період з вересня 2022 по березень 2023. Окремими додатковими угодами було погоджено зміни щодо обсягів природного газу.

На виконання пункту 2.1 розділу 2 Договору Постачальником було поставлено відповідачу природний газ: у грудні 2022 34,47300 т. м. куб. на суму 261 439,34 грн (обсяг І); у січні 2023 37,982 тис. м. куб. на суму 288 051,20 грн; у лютому 2023 (обсяг 1) 48,61200 тис. м. куб. на суму 368 667,92 грн; у березні 2023 (обсяг І) 42,97200 тис. м. куб на суму 325 894,80 грн, обсяг ІІ 4,57100 тис. м. куб. на суму 175 935,02 грн., що підтверджуються актами приймання передачі природного газу підписані обома сторонами.

Загальна вартість поставленого природного газу становить 1 419 988,28 грн.

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту (актів) приймання-передачі природного газу, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого природного газу здійснив частково, що спричинило заборгованість в розмірі 163 959,46 грн.

Пункт 7.2 Договору визначає, У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на зазначене, ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 163 959,46 грн. суму основної заборгованості, 26 170,63 грн. пені, 5 627,65 грн. 3% річних та 9 181,48 грн. інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної тії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після йою прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умовзазначеного Договору, Позивач, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 1 419 988,28 грн. Вказана обставина підтверджується актами, що підписани обома сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору, сторонами погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживач до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснив частково, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.

Станом на момент пред`явлення позову Відповідач має основну заборгованість, в розмірі 163 959,46 грн.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем спожитого природнього газу в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 163 959,46 грн. за отриманий природний газ підлягає судом задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу:

- 3% річних на загальну суму 5 627,65 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу;

- інфляційні витрат на загальну суму 9 181,48 грн , за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 5 627,65 грн. та інфляційних витрат в розмірі 9 181,48 грн, вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1, споживач зобов`язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 26 170,63 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 26 170,63 грн, вважає його вірним, обґрунтованим та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1,2,3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі 176 294,12 грн, у тому числі: основний борг у сумі 163 959,46 грн. суму основної заборгованості, 26 170,63 грн. пені, 5 627,65 грн. 3% річних та 9 181,48 грн. інфляційних витрат є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі в розмірі 2 459,28 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238,241,247,252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕЛІТКОМСЕРВІС" (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Карла Маркса,буд.2Б, код ЄДРПОУ 33647853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка,1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 163 959 (Сто шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 46 коп., пеня у сумі 26 170 (Двадцять шість тисяч сто сімдесят) грн. 63 коп., три проценти річних у сумі 5 627 (П`ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 65 коп., інфляційні втрати у сумі 9 181 (Дев`ять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 48 коп., судовий збір у сумі 2 459 (Дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 28 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст.254,256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 12 грудня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна