Рішення

від 03.12.2024 по справі 916/4106/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4106/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Речицький В.В.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РУБІКОН до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНВЕР СИФУД про стягнення 1767133,99 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Використовуючи систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РУБІКОН (надалі ТОВ ТД РУБІКОН, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ДАНВЕР СИФУД (надалі ТОВ ДАНВЕР СИФУД, Відповідач), в межах предмету позову у розмірі 1767133,99 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 заяві ТОВ ТД РУБІКОН про забезпечення позову до подачі позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3882/24 та визначено суддю Петренко Н.Д. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 частково задоволено заяву ТОВ ТД РУБІКОН та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ ДАНВЕР СИФУД, у розмірі 1331009,12 грн.

Використовуючи систему Електронний суд ТОВ ТД РУБІКОН звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ТОВ ДАНВЕР СИФУД 1767133,99 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 16.06.2023 договором поставки № 16/06 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого за видатковими накладними від 17.11.2023 № 792, від 28.11.2023 № 940, від 07.12.2023 № 1069 та від 08.12.2023 № 1076 товару.

Додатково ТОВ ТД РУБІКОН зазначає про звернення 04.09.2024 до господарського суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ ДАНВЕР СИФУД.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 у справі № 916/3282/24 частково задоволено заяву ТОВ ТД РУБІКОН про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ ДАНВЕР СИФУД у розмірі 1331009,12 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 18.09.2024 позовній заяві ТОВ ТД РУБІКОН присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4106/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 прийнято позовну заяву ТОВ ТД РУБІКОН до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4106/24, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2024

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 23.09.2024 до електронного кабінету ТОВ ДАНВЕР СИФУД підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2024 матеріали справи № 916/3882/24 передано судді Гуту С.Ф.

16 жовтня 2024 року ТОВ ДАНВЕР СИФУД реалізовано право на подачу відзиву на позов.

21 жовтня 2024 року ТОВ ДАНВЕР СИФУД реалізовано право на подачу заяви про зменшення розміру неустойки.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 у справі № 916/3882/24 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 відкладено підготовче засідання на 12.11.2024.

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 22.10.2024 до електронного кабінету ТОВ ДАНВЕР СИФУД підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу від 22.10.2024.

12 листопада 2024 року ТОВ ТД РУБІКОН реалізовано право на подачу заперечень на заяву про зменшення розміру неустойки.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.12.2024.

Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 12.11.2024 до електронного кабінету ТОВ ДАНВЕР СИФУД підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвали від 12.11.2024.

02 грудня 2024 року ТОВ ДАНВЕР СИФУД звернулось із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника.

У призначене на 03.12.2024 судове засідання представник ТОВ ДАНВЕР СИФУД не з`явився, про засідання суду товариство повідомлено належним чином.

03 грудня 2024 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, позиції сторін, суд встановив:

16 червня 2023 року між ТОВ ТД РУБІКОН (Постачальник) та ТОВ ДАНВЕР СИФУД (Покупець) укладено договір поставки № 16/06 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування, визначену в п.2.1 цього Договору (Товар), а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості та за цінами викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Права та обов`язки Сторін за цим Договором визначаються виходячи з його умов (пункт 1.3).

Поставка Товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії Товару узгоджується Сторонами шляхом оформлення замовлень (специфікацій) на поставку Товару відповідно до умов, визначених цим Договором (пункт 1.4).

Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією Товару розуміється частина Товару за однією Специфікацією, поставка якої може бути здійснена за згодою сторін (пункт 4.1).

Право власності на Товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару (пункт 4.6).

Вартість кожної одиниці Товару та загальна вартість кожної партії Товару, яка поставляється за цим Договором, визначається Сторонами відповідно до специфікації Договору та вказується у видаткових накладних. Ціна на Товар є звичайною (пункт 5.1).

Загальна сума Договору складається з суми вартості Товару, що поставляється згідно із видатковими накладними до Договору протягом терміну його дії. Будь-які накладні в яких зазначений товар, який є предметом даного договору, поставляється виключно в рамках даного договору (пункт 5.2).

Розрахунок за кожну партію товару здійснюється Покупцем шляхом перерахуванням коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника (пункт 6.1).

Розрахунок здійснюється в національній валюті гривня (пункт 6.2).

Покупець зобов`язується здійснити оплату Товару не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару Покупцем, що вказана в накладній (пункт 6.4).

Право власності та всі ризики стосовно Товару переходить в момент фактичної передачі Продукції Постачальником Покупцю (пункт 7.1).

У випадку невиконання або неналежного виконання Сторонами умов даного Договору, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цим Договором (пункт 9.1).

Кожна Сторона відповідає за збитки, заподіяні іншій стороні через невиконання умов даного Договору (пункт 9.2).

У випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору протягом 10 (десяти) календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії Продукції (пункт 9.3).

У випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов Договору протягом більше, ніж 10 (десять) календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії Товару у розмірі 0,5 % процента, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (пункт 9.4).

У випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору протягом більше, ніж 20 (двадцять) календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 21 (двадцять першого) дня прострочення оплати відповідної партії Товару у розмірі 36 % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (пункт 9.5).

Для розрахунку розміру неустойки, за цим Договором, вартість Товару береться з урахуванням ПДВ (пункт 9.10).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2023 року. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити співробітництво за даним Договором, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Такий же порядок продовження строку дії Договору передбачається на кожний наступний термін його дії (пункт 12.1).

Сторони за даним Договором мають право передавати свої права, що випливають з цього Договору, третім особам виключно з метою поповнення обігових коштів Постачальника та можливості укладення ним з фінансовими установами договорів факторингу та кредитних договорів для забезпечення безперебійного постачання товарів (пункт 12.8).

Договір містить підписи представників сторін разом із проставленими печатками контрагентів.

17 листопада 2023 року між ТОВ ТД РУБІКОН як Постачальником та ТОВ ДАНВЕР СИФУД як Покупцем підписано без заперечень та/або зауважень видаткову накладну № 792 про отримання останнім Товару загальною вартістю 454100,40 грн з ПДВ.

18 листопада 2023 року між ТОВ ТД РУБІКОН як Постачальником та ТОВ ДАНВЕР СИФУД як Покупцем підписано без заперечень та/або зауважень видаткову накладну № 940 про отримання останнім Товару загальною вартістю 353704,80 грн з ПДВ.

07 грудня 2023 року між ТОВ ТД РУБІКОН як Постачальником та ТОВ ДАНВЕР СИФУД як Покупцем підписано без заперечень та/або зауважень видаткову накладну № 1069 про отримання останнім Товару загальною вартістю 629829,60 грн з ПДВ.

08 грудня 2023 року між ТОВ ТД РУБІКОН як Постачальником та ТОВ ДАНВЕР СИФУД як Покупцем підписано без заперечень та/або зауважень видаткову накладну № 1076 про отримання останнім Товару загальною вартістю 8786,66 грн з ПДВ.

Між ТОВ ТД РУБІКОН та ТОВ ДАНВЕР СИФУД підписано акт звірки взаєморозрахунків за укладеним Договором, відповідно до якого за ТОВ ДАНВЕР СИФУД рахується заборгованості у розмірі 1331009,12 грн.

04 вересня 2024 року ТОВ ТД РУБІКОН представлено до господарського суду заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ ДАНВЕР СИФУД, в межах предмету позову у розмірі 1767133,99 грн.

Пред`являючи 18.09.2024 позовну заяву до суду ТОВ ТД РУБІКОН просить стягнути з ТОВ ДАНВЕР СИФУД 1767133,99 грн заборгованості, з яких 1331009,12 грн основного боргу, 65214,41 грн інфляційних нарахувань, 31170,51 грн 3% річних, 144642,15 грн штрафу та 195097,81 грн пені, відповідно до представлених розрахунків.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду ТОВ ТД РУБІКОН визначено неналежне виконанням ТОВ ДАНВЕР СИФУД взятих на себе за укладеним 16.06.2023 договором поставки № 16/06 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого за видатковими накладними від 17.11.2023 № 792, від 28.11.2023 № 940, від 07.12.2023 № 1069 та від 08.12.2023 № 1076 Товару.

Додатково зазначає, що станом на 16.11.2023 за ТОВ ДАНВЕР СИФУД рахується заборгованості у загальному розмірі 578539,10 грн, за отриманий на підставі укладеного Договору Товар; те, що ТОВ ДАНВЕР СИФУД здійснено часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за отриманий Товар; те, що ТОВ ДАНВЕР СИФУД визнано факт наявності заборгованості у зв`язку із підписанням акту звірки взаєморозрахунків.

Наводить у позовній заяві позицію стосовно можливого звернення ТОВ ДАНВЕР СИФУД із заявою про зменшення розміру неустойки, відповідно до якої, на думку Позивача, в контексті тривалих взаємовідносин між сторонами, відсутності своєчасної та остаточної оплати впродовж значного проміжну часу, відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.

Пред`являючи відзив на позовну заяву ТОВ ДАНВЕР СИФУД визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує та не ставить під сумнів факт отримання відповідного Товару.

Також ТОВ ДАНВЕР СИФУД подано заяву про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, в якій зазначає про отримання Товару неналежної якості та листування із представником Позивача з цього приводу, часткову оплату вартості поставленого товару, те, що Відповідач не ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, те, що Договір укладено в період дії воєнного стану, а враховуючи відкриття провадження у справі та накладення арешту на рахунки, господарська діяльність зазнала значних фінансових втрат. Просить зменшити розмір заявленої неустойки на 50%.

ТОВ ТД РУБІКОН представлено заперечення на заяву про зменшення неустойки, в яких зазначає, що пред`являючи відзив ТОВ ДАНВЕР СИФУД визнано в повному обсязі заявлені позовні вимоги; те, що заява про зменшення розміру неустойки не є заявою по суті справи, а відтак докази долучено до заяви із пропуском строку на їх подачу та без клопотання про його поновлення; те, що до заяви не додано об`єктивних та достовірних доказів щодо недотримання якості поставленого Товару; те, що між сторонами не досягнуто домовленостей про мирне врегулювання спору, у той же час з моменту останньої оплати та подачі позову сплило 7 місяців, при цьому по деяким видатковим накладним період прострочення складає 11 місяців; те, що запровадження в країні воєнного стану не є безумовною підставою для невиконання взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань, у той же час, стала судова практика свідчить про те, що факт наявності форс-мажору підлягає доведенню в суді відповідними доказами. Підтримує викладену у позовній заяві позицію стосовно того, що в контексті тривалих взаємовідносин між сторонами, відсутності своєчасної та остаточної оплати впродовж значного проміжну часу, відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 2 статті 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір поставки № 16/06 від 16.06.2023.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що у представленому за підписом керівника відзиві на позовну заяву ТОВ ДАНВЕР СИФУД визнає як факт отримання від ТОВ ТД РУБІКОН Товару загальною вартістю 1331009,12 грн, так і факт відсутності своєчасної оплати за отриманий Товар, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ ДАНВЕР СИФУД на користь ТОВ ТД РУБІКОН 1331009,12 грн основного боргу.

Окрім заявлених до стягнення 1331009,12 грн основного боргу, ТОВ ТД РУБІКОН просить стягнути з ТОВ ДАНВЕР СИФУД 65214,41 грн інфляційних нарахувань, 31170,51 грн 3% річних, 144642,15 грн штрафу та 195097,81 грн пені, відповідно до представлених розрахунків.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

В свою чергу, умовами пунктів 9.3-9.5 укладеного між сторонами Договору передбачено наступне:

У випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору протягом 10 (десяти) календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії Продукції (пункт 9.3).

У випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов Договору протягом більше, ніж 10 (десять) календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії Товару у розмірі 0,5 % процента, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (пункт 9.4).

У випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору протягом більше, ніж 20 (двадцять) календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 21 (двадцять першого) дня прострочення оплати відповідної партії Товару у розмірі 36 % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (пункт 9.5).

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ознайомившись із представленим ТОВ ТД РУБІКОН розрахунком пені та штрафу із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов`язань, судом встановлено, що рахунки відповідають приписами чинного законодавства та встановленій методології.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Ознайомившись із представленим ТОВ ТД РУБІКОН розрахунком 3% річних та інфляційних нарахувань із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов`язань, судом встановлено, порушення методології нарахування визначення першого дня періоду нарахування, з огляду на те, що умовами пункту 6.4 Договору передбачено розстрочення платежу впродовж 14 календарних днів з дати приймання Товару (фактично 14 календарних днів з дати підписання видаткової накладної), тобто 14 календарний день є останнім днем періоду розстрочення, а період прострочення роззичається з 15 календарного дня з моменту отримання Товару.

Відтак, господарським судом здійснено власне перерахування за допомогою Інформаційно-правової системи Прецедент в межах заявлених Позивачем періодів та сум, та встановлено наявність в нього права на пред`явлення вимог про стягнення з Відповідача 30750,49 грн 3% річних та 57302,00 грн інфляційних нарахувань, з яких 848,74 грн 3% річних нарахованих на суму 1032639,50 грн за період 02.12.2023 11.12.2023; 227,89 грн 3% річних нарахованих на суму 1386344,30 грн за період 13.12.2023 14.12.2023; 557,43 грн 3% річних нарахованих на суму 1130344,30 грн за період 15.12.2023 20.12.2023 (час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується (Постанова Верховного Суду від 20.11.2020 по справі № 910/13071/19); 144,67 грн 3% річних нарахованих на суму 1760173,90 грн за період 22.12.2023 22.12.2023; 1163,15 грн 3% річних нарахованих на суму 1768960,56 грн за період 23.12.2023 30.12.2023; 430,13 грн 3% річних нарахованих на суму 1747592,56 грн за період 31.12.2023 02.01.2024; 3641,59 грн 3% річних та 5923,65 грн інфляційних втрат нарахованих на суму 1480912.96 грн за період 03.01.2024 01.02.2024; 1185,59 грн 3% річних нарахованих на суму 1446421,36 грн за період 02.02.2024 11.02.2024; 4222,65 грн 3% річних та 11448,08 грн інфляційних втрат нарахованих на суму 1431009,12 грн за період 12.02.2024 18.03.2024; 18328,65 грн 3% річних та 39930,27 грн інфляційних втрат нарахованих на суму 1331009,12 грн за період 19.03.2024 02.09.2024.

З огляду на викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність у ТОВ ТД РУБІКОН права на стягнення з ТОВ ДАНВЕР СИФУД 144642,15 грн штрафу, 195097,81 грн пені, 30750,49 грн 3% річних та 57302,00 грн інфляційних нарахувань, однак, на переконання господарського суду, стягнення 144642,15 грн штрафу та 195097,81 грн пені унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характе Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Так, за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

" …. - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер;

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характе Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ ТД РУБІКОН, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті порушення ТОВ ДАНВЕР СИФУД умов Договору, те, що останнім здійснено часткову оплату вартості отриманого Товару, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд з власної ініціативи реалізуючи дискреційні повноваження зменшує належну до стягнення суму штрафу до 72321,08 грн, а пені до 97548,90 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Звертаючись із позовною заявою про стягнення 1767133,99 грн заборгованості ТОВ ТД РУБІКОН сплачено до Державного бюджету України 26507,01 грн, у той же час, оскільки позовну заяву представлено до суду використовуючи систему Електронний суд (в електронній формі), Позивач мав сплати 21205,61 грн, тобто в останнього є право на звернення із клопотанням про повернення 5301,40 грн переплаченого судового збору.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РУБІКОН до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНВЕР СИФУД про стягнення 1767133,99 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНВЕР СИФУД (65031, м. Одеса, вул. Чапаєва (Малиновський район), буд. 3б, Код ЄДРПОУ 44511749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РУБІКОН (67150, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новоселівка, Великомихайлівська ТГ, вул. Центральна, буд. 48, Код ЄДРПОУ 44464338) 1331009/один мільйон триста тридцять одну тисячу дев`ять/грн 12 коп. основного боргу, 72321/сімдесят дві тисячі триста двадцять одну/грн 08 коп. штрафу, 97548/дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок вісім/грн 90 коп. пені, 30750/тридцять тисяч сімсот п`ятдесят/грн 49 коп. 3% річних, 57302/п`ятдесят сім тисяч триста дві/грн 00 коп. інфляційних нарахувань та 21105/двадцять одну тисячу сто п`ять/грн 62 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 13 грудня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут