Ухвала

від 13.12.2024 по справі 916/5400/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"13" грудня 2024 р.м. Одеса № 916/5400/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона

до Будинкоуправління № 2 при Квартирно-експлуатаційному відділу м. Херсона

про стягнення 147 947,69 грн,

встановив:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона звернувся до Господарського суду Одеської області через підсистему Електронний суд з позовною заявою до Будинкоуправління № 2 при Квартирно-експлуатаційному відділу м. Херсона, в якій просить суд стягнути 147947,69 грн заборгованості за договором від 05.03.2018 № 878 про відшкодування витрат за послуги теплопостачання житлових будинків військових містечок у період січня та грудня 2020 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 заяву передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Литвиновій В.В.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позову немайнового характеру треба сплатити судовий збір в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивач мав сплатити 3028*0,8=2422,40грн судового збору.

Однак, позивач не надав доказів сплати судового збору.

Натомість, позивач просить відстрочити сплату ним судового збору, посилаючись на те, що він фінансується з бюджету і наразі кошти для сплати судового збору відсутні.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Велика Палата в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначила, що суб`єктний склад для застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не є важливим, а тому юридичні особи можуть скористатись даним правом, але за наявності певних умов.

ВП ВС послались на те, що виходячи з аналізу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При цьому законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Отже положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

В даному випадку предметом спору не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди здоров`ю.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 47, 48 постанови від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зазначила про те, що частина друга статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України містить відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», що передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 914/558/22.

Отже, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд, користуючись своїм правом, дійшов висновку відмовити в задоволенні цього клопотання.

З огляду на викладене, скільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234, 235, 254 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви - надати докази сплати 2422,40 грн судового збору.

4. Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, у разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

5. Звернути увагу позивача, що подання доказів здійснюється в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

6. Копію ухвали направити позивачу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.12.2024.

Суддя В.В. Литвинова