Рішення

від 13.12.2024 по справі 917/1616/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2024 Справа № 917/1616/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Старо-Троїцька, 13, в інтересах держави в особі Оржицької об`єднаної територіальної громади в особі Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, 37700, Полтавська обл., Лубенський р-н, смт. Оржиця, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 21054106,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12», 49031, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, 59, код ЄДРПОУ 34933742,

про стягнення 158 527,66 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Оржицької об`єднаної територіальної громади в особі Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» про стягнення 158 527,66 грн. надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.10.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

У позовній заяві прокурор зазначає, що ціни на природний газ, визначені у додаткових угодах № 1 від 21.02.2019 р. та № 2 від 22.02.2019 р. до договору постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р., були завищені без належних для цього підстав, а отже, вказані угоди у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент початку процедури закупівлі) є нікчемними, а надмірно сплачені Споживачем за вищевказаним договором Комунальним некомерційним підприємством «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» кошти в сумі 158 527,66 грн. підлягають поверненню позивачу до бюджету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12», вказану Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в реєстрі Полтавської міської територіальної громади, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону).

Предметом позову в даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» 158 527,66 грн. надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р., укладеним між відповідачем та Комунальним некомерційним підприємством «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області.

Згідно зі Статутом Комунального некомерційного підприємства «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області останнє є лікарняним закладом охорони здоров`я комунальним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Підприємство здійснює свою діяльність на базі майна, що знаходиться у спільній власності Оржицької територіальної громади в особі Оржицької селищної ради (Засновник, Власник). Підприємство є підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Засновнику.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, зокрема, належать видатки на охорону здоров`я.

З огляду на викладене, керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області у позовній заяві вірно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області.

При цьому, прокуратурою вказано на те, що Оржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області до теперішнього часу не вжито жодних заходів по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» 158 527,66 грн. надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомлено Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» 158 527,66 грн. надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р. (лист № 53-6117ВИХ-24 від 17.09.2024 р., а.с. 51).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Враховуючи викладене, прокурором у позові належним чином обґрунтовано порушення зазначених інтересів держави та підстави представництва останніх у суді, з урахуванням чого судом позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

21.01.2019 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2018-12-14-004986-с між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (на даний час у зв`язку зі змінами до установчих документів Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») було укладено договір постачання природного газу № 8 (а.с. 15-24).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Квінтіс Пром 12») зобов`язується поставити Споживачу (Комунальне некомерційне підприємство «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області) у 2019 році товар: природний газ (код за ДК 021:2015, код 09120000-6 Газове паливо) в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором,.

Згідно з п. 4.1 обсяг газу, що має бути поставлений Постачальником, становить 1100 000 м. куб.

Відповідно до п. 2.1 договору № 8 від 21.01.2019 р. ціна за 1 000 кубічних метрів газу на момент укладення даного договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ, складає 7 125,00 грн., крім того ПДВ 20 %3 1 425,00 грн. Разом 8 550,00 грн.

Загальна вартість даного договору складає 940 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 156 750,00 грн.

До цього Договору сторонами було укладено додаткові угоди, в т.ч.:

- 21.02.2019 р. додаткову угоду № 1 (встановлено ціну природного газу за 1 000 куб.м. на рівні 9 405,00 грн. з ПДВ) (а.с. 31);

- 22.02.2019 р. додаткову угоду № 2 (встановлено ціну природного газу за 1 000 куб.м. на рівні 10 345,50 грн. з ПДВ) (а.с. 32);

16.12.2019 р. додаткову угоду № 1/3 (зменшено суму договору на 27 078,70 грн. до 913 421,30 грн.) (а.с. 28).

Після укладення додаткових угод № 1 та № 2 до договору № 8 від 21.01.2019 р. Сторонами договору було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 913 421,30 грн. (а.с. 34, 43, 52, 55, 57, 67, 74, 88):

- № 208 від 12.03.2019 р., обсяг поставки 31,8 тис. куб.м. на суму 328 986,90 грн. з ПДВ (а.с. 34);

- б/н від 08.04.2019 р., обсяг поставки 16,2 тис. куб.м. на суму 167 597,10 грн. з ПДВ (а.с. 36);

- № 1201 від 10.05.2019 р., обсяг поставки 3,189 тис. куб.м. на суму 32 991,80 грн. з ПДВ (а.с. 38);

- б/н від 16.11.2019 р., обсяг поставки 2,233 тис. куб.м. на суму 23 101,50 грн. з ПДВ (а.с. 40);

- б/н від 06.12.2019 р., обсяг поставки 25,30109 тис. куб.м. на суму 261 752,44 грн. з ПДВ (а.с. 42).

Відповідно до п. 3.2 договору № 8 від 21.01.2019 р. розрахунки за газ здійснюються без попередньої оплати з можливістю відстрочки платежу до 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Споживачем Акту приймання-передачі газу.

Комунальним некомерційним підприємством «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області на виконання договору № 8 від 21.01.2019 р. та вищезазначених додаткових угод до нього було здійснено оплату за природний газ на загальну суму 913 421,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 274 від 14.03.2019 р., № 461 від 15.04.2019 р., № 588 від 17.05.2019 р., № 1271 від 19.11.2019 р., № 1389 від 18.12.2019 р. та № 1430 від 26.12.2019 р. (а.с. 35, 37, 39, 41, 43, 45).

Прокурор стверджує, що додаткові угоди № 1 від 21.02.2019 р. та № 2 від 22.02.2019 р. до договору постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р. було укладено з порушенням ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент початку процедури закупівлі), з огляду на що звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» 158 527,66 грн. надмірно сплачених коштів згідно з вказаним договором.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р., додаткові угоди № 1 від 21.02.2019 р., № 2 від 22.02.2019 р. та № 1/3 від 16.12.2019 р. до вказаного договору, акти приймання-передачі природного газу № 208 від 12.03.2019 р., б/н від 08.04.2019 р., № 1201 від 10.05.2019 р., б/н від 16.11.2019 р. та б/н від 06.12.2019 р., платіжні доручення № 274 від 14.03.2019 р., № 461 від 15.04.2019 р., № 588 від 17.05.2019 р., № 1271 від 19.11.2019 р., № 1389 від 18.12.2019 р. та № 1430 від 26.12.2019 р., лист ТОВ «Квінтіс Пром 12» № 080-19 від 18.02.2019 р. експертний висновок № ц-91 віл 01.02.2019 р. та ін.

Докази відповідача в спростування позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Суд звертає увагу на те, що договір постачання природного газу № 8 укладений 21.01.2019 р.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» викладено Закон України «Про публічні закупівлі» в новій редакції.

Відповідно до пункту 5 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» у вказаній редакції, що введена в дію 19.04.2020 року, процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію Закону № 922, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Згідно з п. 6 цього розділу, договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону № 922, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього закону. Відтак, надаючи оцінку оспорюваним додатковим угодам, суд керується редакцією Закону, що діяла на момент укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у вказаній редакції договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Таким чином, Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону.

Як встановлено вище, 21.01.2019 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2018-12-14-004986-с між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (на даний час у зв`язку зі змінами до установчих документів Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») було укладено договір постачання природного газу № 8.

У подальшому внаслідок послідовного укладення додаткових угод № 1 від 21.02.2019 р. та № 2 від 22.02.2019 р. до договору сторони збільшили ціну природного газу за 1 000 куб.м. з 8 550,00 грн. до 9 405,00 грн. (на 10 %) та з 9 405,00 грн. до 10 345,50 грн. (на 10 %) відповідно.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 р. у справі № 924/1240/18 роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», який був чинний до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 р., істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Також у постанові від 25.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922-VIII в редакції до 19.04.2020 р. не обмежувало сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10%, однак лише у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Судом встановлено, що підставами для внесення змін до договору № 8 від 21.01.2019 р. та укладення додаткових угод № 1 від 21.02.2019 р. та № 2 від 22.02.2019 р. до вказаного договору став експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-91 від 01.02.2019 р. (а.с. 30), згідно з яким ціна на природний газ, який використовують промислові споживачі та інші суб`єкти господарської діяльності, для потреб, що не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, при місячних обсягах використання: від 50 тис. куб. м., за відсутності заборгованості перед НАК «Нафтогаз України», за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу, починаючи з 01 лютого 2019 року із урахуванням ПДВ становить 11 458,80 грн./1000 куб. м.

Разом з тим, попри те, що у вказаному експертному висновку зазначено ціну газу починаючи з 01.02.2019 року, він також прийнятий 01.02.2019 року, а отже, даний документ містить інформацію про ціну на природний газ лише станом на цю дату (на 01.02.2019 року), а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дат укладання додаткових угод до договору. Відповідно, дані, викладені в експертному висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-91 від 01.02.2019 р., не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до договору № 8 від 21.01.2019 р., а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до договору.

Крім того, у вказаному експертному висновку зазначено, що він носить лише інформативний характер.

З урахуванням наведеного вище необхідність внесення змін ціни природного газу не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Фактично це призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин також виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону «Про публічні закупівлі».

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні додаткових угод сторони безпідставно змінили істотні умови договору, без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни природного газу в період виконання умов договору.

Статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, додаткові угоди № 1 від 21.02.2019 р. та № 2 від 22.02.2019 р. до договору постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р. були укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому є нікчемними в силу закону і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Також суд звертає увагу на те, що визнання недійсною (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх наступних додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару і тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є нікчемною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін, внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

Керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р. в сумі 158 527,66 грн.

При цьому, прокурор посилається на положення ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, згідно з яким якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Однак, вирішуючи позов, суд приймає до уваги, що згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що в даному випадку до вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р. мають бути застосовані положення глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема, статті 1212 кодексу.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 роз`яснено, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» було поставлено Комунальному некомерційному підприємству «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області природний газ загальним об`ємом 88,291652 тис. м. куб. на загальну суму 913 421,30 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу № 208 від 12.03.2019 р., б/н від 08.04.2019 р., № 1201 від 10.05.2019 р., б/н від 16.11.2019 р. та б/н від 06.12.2019 р. Зазначена в актах вартість природного газу була сплачена Комунальним некомерційним підприємством «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області.

Відповідно до умов укладеного договору № 8 від 21.01.2019 р. Споживач повинен був сплатити за поставлений газ загальним обсягом 88,291652 тис. м. куб. кошти в розмірі 754 893,64 грн. (88,291652 х 8 550,00 грн.), однак з урахуванням укладення оспорюваних додаткових угод, фактично було сплачено 913 421,30 грн.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ шляхом укладання додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 158 527,66 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки оспорювані додаткові угоди є нікчемними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між сторонами щодо ціни газу мали регулюватись договором № 8 від 21.01.2019 р. Внаслідок виконання Комунальним некомерційним підприємством «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем були безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 158 527,66 грн., які останній зобов`язаний повернути до бюджету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області як джерела фінансування Комунального некомерційного підприємства «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області, в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Керівника Лубенської окружної прокуратури про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» на користь місцевого бюджету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р. в сумі 158 527,66 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (49031, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь місцевого бюджету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області 158 527,66 грн. надмірно сплачених коштів згідно з договором постачання природного газу № 8 від 21.01.2019 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (49031, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 3 028,00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 13.12.2024 р.

Суддя О.С. Мацко