ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2024м. ХарківСправа № 922/1648/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків до 1. Фізичної особи-підприємця Штабського Дмитра Леонідовича, м.Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана-2014", м.Харків про скасування рішень державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:
позивача Мироненко О.О. (самопредставництво);
відповідача-1 Павлов Є. О. (адвокат, ордер АХ №1222510 від 23.11.2024);
відповідача-2 Головко А.І. (адвокат, ордер ВІ №1261599 від 28.11.2024).
ВСТАНОВИВ:
10.05.2024 року позивач - Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Штабського Дмитра Леонідовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана-2014", в якій просить суд:
- скасувати рішення державного реєстратора Клопотова Станіслава Давидовича № 54008034 від 11.09.2020 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон № 5 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101);
- скасувати рішення державного реєстратора Клопотова Станіслава Давидовича № 54007382 від 11.09.2020 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон № 6 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м по вул.Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101);
- визнати недійсним та скасувати акт приймання-передачі № 1533 від 22.06.2021 торгівельного павільйону № 5 - громадський будинок літ. «А-1» по вул.Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та торгівельного павільйону № 6 - громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101) Штабським Дмитром Леонідовичем до статутного капіталу ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373);
- скасувати рішення державного реєстратора Зоткіна Сергія Володимировича № 58870328 від 22.06.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) на торгівельний павільйон №5 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101);
- скасувати рішення державного реєстратора Зоткіна Сергія Володимировича №58870633 від 22.06.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) на торгівельний павільйон №6 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101);
- зобов`язати ФОП Штабського Дмитра Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від павільйонів №№ 5, 6 громадський будинок літ. «А-1» по вул.Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові, з приведенням її у придатний для використання стан.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.
15.01.2024 року позивач надав до суду заяву (вх.№12671) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 року відкрито провадження у справі №922/1648/24 та призначено підготовче засідання на 11.06.2024 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 02.07.2024 року.
29.05.2024 року представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№13890), в якому заперечує проти позову у повному обсязі.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 зазначав, що перевірки органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.
Крім того зауважує, що згідно Акту обстеження земельної ділянки, на який посилається представник позивача у позовній заяві, загальна забудова земельної ділянки складається орієнтовно з 0,0210 га за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б, тому будівництво цього об`єкту відбувалося протягом 2 місяців, а отже спірні павільйони не є легкою конструкцією, а є монолітним об`єктами з облаштуванням фундаменту.
Також, відповідач-1 вважає, що державна реєстрація є правомірною, крім того підставою для державної реєстрації було придбання в тому числі вказаного майна за договорами купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та № 48 від 10.02.2014 року. Вказані договори купівлі-продажу є чинними, не скасованими в судовому порядку. Тому такі договори є правомірною підставою для підтвердження правомірності придбання торгових павільйонів та відповідно і здійснення їх державної реєстрації.
Крім того, 01.04.2021 року Штабським Д.Л. було подано Заяву до Харківської міської ради про укладення договору оренди за адресою м. Харків, вул. 23 Серпня 16-Б. У випадку погодження вказаної Заяви зі сторони Харківської міської ради, це буде додатковим доказом та правомірною підставою для підтвердження правомірності придбання торгових павільйонів та відповідно і здійснення їх державної реєстрації.
Окрім того, посилався на те, що представником позивача при зверненні до суду додано копію Технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (інвентаризаційна справа №753159). На плані громадського будинку, наданого представником позивача, міститься відмітка «тимчасова споруда».
Проте зазначав, що на оригіналі Технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (інвентаризаційна справа №753159), який наявний у нього, не містить жодних вказівок про «тимчасову споруду».
10.06.2024 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про призначення експертизи (вх.№14939).
11.06.2024 року представник позивача надав до суду письмові пояснення (вх.№15117), в яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Позивач в письмових поясненнях зазначав, що реєстрація права власності на спірні об`єкти проведена з порушенням вимог законодавства, на підставі неналежних документів, за відсутності права власності або права користування земельною ділянкою на якій розміщено спірні павільйони, та щодо об`єктів, речові права на які взагалі не підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки є тимчасовими спорудами.
Окремо зазначав, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.09.2022 у справі № 638/18387/20 позовну заяву Харківської міської ради до Письменного Станіслава Володимировича, 3 особа ПН ХМНО Клопотов Станіслав Давидович про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Вказане рішення є чинним, набрало законної сили 01.11.2022. Предметом вказаної справи було скасування державної реєстрації прав та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від павільйонів №№ 1, 3, 4 громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (в даній справі спір стосується торгівельних павільйонів № 5 та № 6 в літ. «А-1»).
Протокольною ухвалою суду від 11.06.2024 року відкладено підготовче засідання на 02.07.2024 року.
11.06.2024 року позивач надав заяву про забезпечення позову (вх.№15119).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) вчиняти будь-які дії щодо відчуження торгівельного павільйону №5 громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101). Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) вчиняти будь-які дії щодо відчуження торгівельного павільйону №6 громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 року задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Штабського Дмитра Леонідовича про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх.№14939), призначено у справі №922/1648/24 судову будівельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Також відповідною ухвалою суд витребував у Департаменту реєстрації Харківської міської ради матеріали реєстраційної справи спірних об`єктів.
22.07.2024 року Департамент реєстрації Харківської міської ради надав до суду матеріали реєстраційної справи (вх.№18470).
Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 10.09.2024 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 у справі №922/1648/24 скасовано. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Штабського Дмитра Леонідовича про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено. Справу №922/1648/24 повернуто до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
02.10.2024 року матеріали справи №922/1648/24 було повернуто до суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року поновлено провадженняу справі № 922/1648/24, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 13.11.2024 включно, призначено підготовче засідання у справі на 15.10.2024 року.
Протокольною ухвалою суду від 15.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2024 року.
05.11.2024 року відповідач-1 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 05.11.2024 року відкладено судове засідання на 12.11.2024 року.
11.11.2024 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№28326), в якому просив суд надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та відкласти розгляд справи на більш пізню дату.
Протокольною ухвалою суду від 12.11.2024 року відкладено судове засідання на 03.12.2024 року.
28.11.2024 року представник відповідача-1 надав до суду заяву (вх.№30004) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
29.11.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№30066), в якій просив суд надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 року задоволено заяву представника відповідача-1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
02.12.2024 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№30179), в якому просив суд витребувати у Харківської міської ради інформацію та документи, а саме: результати розгляду Заяви про надання земельної ділянки в оренду від 01.04.2021, яка була прийнята Харківською міською радою через канцелярію 01.04.2021, що підтверджується відбитком печаті на копії даної заяви. Дані з документальним підтвердженням походження (проектну документацію, довідку про присвоєння поштової адреси тощо) щодо наявних у Харківської міської ради Технічних паспортів на громадські будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме: торгівельний павільйон № 5 - громадський будинок літ.«А-1», загальною площею 26,3 кв.м., по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові; торгівельний павільйон №6 - громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4кв.м., по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові інв. № справи 753159.
В судовому засіданні 03.12.2024 року представник відповідача-1 просив суд задовольнити клопотання про витребування доказів та відкласти розгляд справи.
Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2024 року заперечував проти клопотання відповідача-1 про витребування доказів та відкладення розгляду справи.
Представник відповідача-2 в судове засідання 03.12.2024 року не з`явився.
Судом в судовому засідання 03.12.2024 року було оголошено протокольну ухвалу на підставі ч.5 ст.233, ч.2 ст.207 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи та про залишення без розгляду клопотання відповідача-1 про витребування доказів.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 03.12.2024 року просив відкласти розгляд справи.
В судовому засіданні судом на підставі ч.5 ст.233 було оголошено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Надалі в судовому засіданні 03.12.2024 року представник відповідача-1 повідомив суд про небезпеку, у зв`язку з артобстрілом, зазначив, що знаходиться в населеному пункті Гоптівка на прикордонні.
Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 року було оголошено перерву в судовому засіданні до 03.12.2024 року до 14:30.
Після продовження розгляду справи в судовому засіданні 03.12.2024 року представник відповідача-1 заявив усне клопотання про призначення експертизи та про повернення справи до стадії підготовчого провадження.
Судом в судовому засідання 03.12.2024 року було оголошено протокольну ухвалу на підставі ч.5 ст.233, ч.2 ст.207 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання про відмову в задоволенні усного клопотання відповідача-1 про повернення до стадії підготовчого провадження та про залишення без розгляду усного клопотання відповідача-1 про призначення експертизи.
Також, в судовому засіданні 03.12.2024 року представник відповідача-1 заявив усне клопотання про надання часу для подачі додаткових пояснень.
Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2024 року до 13:30.
03.12.2024 року судом зроблено телефонограму представнику відповідача-2, якою повідомлено про відкладення розгляду справи на 04.12.2024 року о 13:30.
04.12.2024 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№30481).
04.12.2024 року представник відповідача-1 надав до суду додаткові пояснення, також просив долучити до матеріалів справи докази (вх.№30521).
Під час розгляду справи 04.12.2024 року було оголошено повітряну тривогу.
Судом за клопотанням відповідача-2 в судовому засіданні оголошено перерву до відбою повітряної тривоги та запропоновано учасникам справи пройти в укриття.
Після оголошення відбою повітряної тривоги продовжено розгляд справи.
Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2024 року заперечував проти відкладення розгляду справи, позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 04.12.2024 року підтримував клопотання про відкладення розгляду справи, просив відкласти розгляд справи, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 04.12.2024 року просив відкласти розгляд справи, проти задоволення позову заперечував.
В судовому засіданні 04.12.2024 року було оголошено протокольну ухвалу на підставі ч.5 ст.233 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволення клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Також, 04.12.2024 року судом було оголошено протокольну ухвалу на підставі ч.5 ст.233, ч.2 ст. 207 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду додаткових пояснень відповідача-1, про залишення без розгляду в частині долучення документів до матеріалів справи в якості доказів, які надані разом з додатковими поясненнями, та про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи тривалий час розгляду справи, суд вважає, що учасникам справи було надано достатньо часу для надання доказів, подання клопотань, тощо, у зв`язку з чим судом не встановлено поважних причин неподання сторонами відповідних клопотань у підготовчому провадженні.
Окрім того, суд звертає увагу, що справа з тим самим предметом, із тих самих підстав, перебувала з 2021 року в провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова №638/15015/21 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «Мілана-2014», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, державний реєстратор Зоткін Сергій Володимирович про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії.
Отже відповідачам відомі всі обставини справи ще з 2021 року.
Окремо суд звертає увагу, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача-1.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Однак, всупереч зазначеним вимогам закону, відповідач-2 не зареєстрував електронний кабінет.
Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача-2, яка міститься в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб та юридичних осіб підприємців.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже відповідач-2 був повідомлений належним чином про розгляд даної справи, про що також зазначав відповідач-1.
З огляду на належне повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце судового розгляду справи, беручи до уваги положення статті 195 ГПК України, строки розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 43 ГПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Крім того, з огляду на строки розгляду справи, баланс інтересів, належне повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду, а також достатності матеріалів справи для її розгляду, суд розглядає справу з дотриманням вимог ст.195 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Інспекцією з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради під час здійснення заходів самоврядного контролю виявлено факт розміщення на земельній ділянці біля будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б тимчасових споруд.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові право власності на торговельний павільйон № 5 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м, торгівельний павільйон № 6 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м, 11.09.2020 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі довідок № 753159 від 09.09.2020 та на підставі технічних паспортів б/н від 08.09.2020, виданих ФОП Циганковим Є.В. та договорів купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та № 48 від 10.02.2014 (первинна реєстрація).
В подальшому згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна № 1533 від 22.06.2021 ОСОБА_1 передав спірне майно до ТОВ «МІЛАНА-2014», директором якого, (під час відчуження), був ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно торгівельний павільйон № 5 - громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та торгівельний павільйон № 6 - громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101) на праві приватної власності належить ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) на підставі акту приймання-передачі №1533 від 22.06.2021.
Державну реєстрацію права власності на підставі вказаного акту проведено 22.06.2021 державним реєстратором Зоткіним Сергієм Володимировичем (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58870633 від 22.06.2021 та №58870328 від 22.06.2021).
Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в порядку ст. 189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б.
Згідно з Актом обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 інформація про документи, що посвідчують право власності, користування земельною ділянкою, площею, орієнтовно 0,0210 га за адресою: АДРЕСА_1 не обліковуються.
Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею, орієнтовно, 0,0210 га за адресою: АДРЕСА_1 розташовані торгівельні павільйони, право власності на які зареєстровані за Штабським Д.Л. (торгівельні павільйони №№ 5, 6) та за Письменним С.В. (торгівельні павільйони №№ 1, 3, 4).
Як зазначає позивач, вказана земельна ділянка не огороджена, використовується для розміщення тимчасових споруд (торгівельні павільйони для продажу продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів) для здійснення підприємницької діяльності.
Харківською міською радою рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки, на якій розташовано тимчасову споруду (торгівельні павільйони для продажу продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось.
Інформація щодо реєстрації права власності або права користування стосовно земельної ділянки, на якій розташовано вищевказані торгівельні павільйони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня.
Позивач також зазначав, що у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному вебсайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (www.e-construction.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, відсутня інформація щодо об`єктів за вищевказаною адресою.
Крім того, за твердженнями позивача, у відповідача під час державної реєстрації в 2020 році був відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних об`єктів до експлуатації, а тому реєстрація прав на вказані вище об`єкти проведена з порушенням вимог діючого законодавства.
Також зазначав, що однією з підстав державної реєстрації права власності на спірне майно є договори купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та № 48 від 10.02.2014. Однак, вказані договори не можуть бути підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки предметом вказаних договорів є металеві конструкції торгівельні павільйони №№ 5, 6, котрі не є нерухомим майном.
Надалі, після реєстрації права власності на спірне майно Штабський Дмитро Леонідович здійснив відчуження вказаного майна шляхом укладення акту приймання-передачі нерухомого майна № 1533 від 22.06.2021 з ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373).
Харківська міська рада звертається до суду з вимогою про визнання недійсними та скасування відповідного правочину, що мав місце після незаконної реєстрації речових прав, а саме акту приймання-передачі № 1533 від 22.06.2021 торгівельного павільйону № 5 - громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та торгівельного павільйону № 6 - громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101) Штабським Дмитром Леонідовичем до статутного капіталу ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373).
За твердженнями позивача, відповідні дії забудовника прямо порушують законні права та інтереси міської ради, яка за наслідком забудови належної їй земельної ділянки позбавлена можливості використовувати її на власний розсуд, виконувати функції державного архітектурно-будівельного контролю.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Рішенням Харківської міської ради від 19.08.2020 №2224/20 «Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» в структурі апарату міської ради та виконавчого комітету створено Інспекцію з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
Відповідно до Положення про Інспекцію з благоустрою, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 року № 7/15 (яке діяло на момент виявлення порушення Правил благоустрою міста Харкова) Інспекція з благоустрою утворюється Харківською міською радою та діє на правах відділу у складі Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Інспекція з благоустрою забезпечує проведення рейдів та перевірок території міста Харкова щодо виявлення фактів самовільного виконання земляних, ремонтних, будівельних, монтажних робіт, огородження територій загального користування та/або вчинення інших дій, що супроводжуються порушенням об`єктів (елементів) благоустрою та/або погіршенням їх наявного стану.
Відповідно до п. 3.3.7 цього Положення Інспекція з благоустрою має право виявляти факти самочинного будівництва.
У зв`язку з ухваленням Харківської міською радою рішення від 30.12.2020 №19/20 «Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради скликання» створено Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради і припинено діяльність Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, перейменовано Інспекцію з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на Інспекцію з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради.
Розпорядженням Харківського міського голови №26 від 01.02.2021 «Про деякі питання організації роботи виконавчих органів Харківської міської ради» визначено, що Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради забезпечує в межах наданих повноважень подальшу роботу з матеріалами та документами, створеними та зібраними Департаментом територіального контролю Харківської міської ради та його структурними підрозділами за результатами вжитих заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів, виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю, з виявлення та звільнення території міста Харкова від самовільно (незаконно) встановлених об`єктів, контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, розміщенням, функціонуванням та обладнанням майданчиків для паркування, при здійснення претензійно-позовної роботи та виконанні інших завдань, покладених на Департамент територіального контролю Харківської міської ради та його структурні підрозділи.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування.
Одним з фундаментальних принципів місцевого самоврядування, визначених у чинному законодавстві, є судовий захист прав місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Вказаний принцип отримав своє нормативне вираження в ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де закріплено право органу місцевого самоврядування бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Спір про скасування рішення та/чи запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому позивачем є особа, яка не була заявником щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, а відповідачем - державний реєстратор, що вчинив відповідні дії за заявою іншої особи, є приватноправовим.
Статтею 145 Конституції України закріплено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Таким чином, у разі виявлення самочинного будівництва, що відбувається з істотним порушенням Правил благоустрою м. Харкова, будівельних норм та стандартів, орган місцевого самоврядування має право звернутися до суду.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127, у редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).
У випадках, передбачених законодавством України, встановлено необхідність проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Саме з проведенням такої державної реєстрації пов`язується момент виникнення права власності на нерухоме майно
За змістом ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
На підставі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі ч. 2 ст. 3 цього ж Закону речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст. 331 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
За вимогами ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна передує прийняття його до експлуатації. Порядок прийняття об`єктів будівництва до експлуатації визначений ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Згідно з ДБН А.2.2-3-2014:
Нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.
Так, об`єкт підлягає прийняттю до експлуатації після завершення робіт з його зведення або реконструкції, у тому числі коли змінюються його геометричні розміри.
Частиною 2 статті 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127). У частині обов`язку реєстрації права власності виключно на ті об`єкти будівництва, які прийняті до експлуатації (за винятком випадків, визначених ст. 31 Закону) Порядок № 1127 також відповідає вимогам Закону.
Таким чином, відповідно до п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
13-3) договору про передачу страхового портфеля;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
До визначених пунктом 14 «інших документів» можна віднести декларацію про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат готовності.
Так, згідно з п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для оформлення права власності на нього.
Таким чином, ці два документи законодавець відносить до правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначених у п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону.
Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок) унормовано, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;
2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Пунктом 45 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:
1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;
3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
4) письмова заява або договір співвласників перерозподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).
У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
На підставі ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Аналогічне визначення «нерухоме майно» міститься у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень».
Визначення нерухомого майна у ст. 181 ЦК України є узагальненим та характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об`єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме:
- розташування на земельній ділянці;
- переміщення неможливе без його знецінення;
- переміщення неможливе без зміни його призначення.
За змістом ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Аналогічне визначення тимчасової споруди закріплене також у п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, згідно з яким тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Інших визначень поняття «тимчасова споруда» діюче законодавство не містить.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.
Як зазначалось, торгівельні павільйони №№ 5, 6 у м. Харкові вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б мають такі технічні характеристики: фундамент відсутній, стіни мет., покрівля проф., перекриття дерево, підлога лінолеум.
Окремо необхідно зазначити, що в договорах купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та № 48 від 10.02.2014, які подані Штабським Д.Л. для реєстрації права власності на спірні торговельні павільйони, не зазначено, що предметом вказаних договорів є об`єкти нерухомого майна.
В пунктах № 3 вказаних договорів зазначено: "під забороною (відчуження) арешту згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, виданим Кернес Я.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 10.02.2014, вищевказане майно не перебуває".
З наведеного вбачається, що спірний торговельний павільйон не має фундаменту та виготовлений з полегшених конструкцій, що робить можливим їх вільне переміщення без знецінення.
Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні технічні паспорти, в яких міститься напис тимчасова споруда.
Технічні паспорти, копії яких долучено Харківською міською радою до позовної заяви, містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в реєстраційних справах на об`єкти № 2165574863101 та № 2165540763101.
Частиною 1 статті 18 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Викладене вище свідчить про те, що у відповідача-1 під час державної реєстрації в 2020 році був відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних об`єктів до експлуатації, а отже, реєстрація прав на вказані вище об`єкти проведена з порушенням вимог діючого законодавства, що порушує ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якою проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Крім того, частиною 4 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже належним способом захисту прав та законних інтересів міської ради в даному випадку є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності та припинення прав відповідача на спірне майно.
При цьому однією з підстав державної реєстрації права власності на спірне майно є договір купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та №48 від 10.02.2014. Однак, вказані договори не можуть бути підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки предметом вказаних договорів є металеві конструкції - торгівельні павільйони №№ 5,6, котрі не є нерухомим майном.
Викладене вище свідчить про те, що у відповідача відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних об`єктів до експлуатації, а реєстрація прав на них проведена з порушенням вимог діючого законодавства. Відповідні дії забудовника прямо порушують законні права та інтереси міської ради, яка за наслідком забудови належної їй земельної ділянки позбавлена можливості використовувати її на власний розсуд, виконувати функції державного архітектурно-будівельного контролю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач набув право власності на торгівельні павільйони №№ 5, 6 у м. Харкові вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б, як на об`єкт нерухомого майна, без законних на те підстав, оскільки державна реєстрація такого права була проведена державним реєстратором Клопотовим Станіславом Давидовичем 11.09.2020 з порушенням вказаних вище положень законодавства України, зокрема ч. 4 ст. 5, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пп. 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.
З цього приводу суд також зазначає та враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зробила правові висновки щодо належного та ефективного способу захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Так, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, визначивши, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
В даному випадку, з огляду на встановлені обставини щодо незаконності проведеної реєстрації, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині скасування рішення державного реєстратора Клопотова Станіслава Давидовича №54008034 від 11.09.2020 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон № 5 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та в частині скасування рішення державного реєстратора Клопотова Станіслава Давидовича № 54007382 від 11.09.2020 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон № 6 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101).
Як встановлено судом, після реєстрації права власності на спірне майно ОСОБА_1 здійснив відчуження вказаного майна шляхом укладення акту приймання-передачі нерухомого майна № 1533 від 22.06.2021 з ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373).
Згідно з чч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За висновком Верховного суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 у справі № 442/1252/16-ц, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2)прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 цього Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2016 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі Постанова Пленуму № 9) судам дані роз`яснення, зокрема, щодо розмежування видів недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Пунктом 10 Постанови Пленуму № 9 судам роз`яснено, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
В силу ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо неправомірності відчуження об`єктів самочинного будівництва, навіть тих, щодо яких проведено державну реєстрацію прав. «Неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам» - висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.05.2018 у справі №910/15993/16.
Даючи оцінку ситуації, що склалась, у зв`язку з відчуженням самочинно збудованого об`єкта, Верховний суд у постанові від 10.05.2018 по справі №910/15993/16 зазначив, що із врахуванням приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам.
Як було встановлено судом, торгівельні павільйони №№ 5, 6, збудовані на земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачу-1 для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без введення в експлуатацію спірних об`єктів, а тому в силу частини 2 статті 376 ЦК України право власності у відповідача-1 або інших осіб не виникало.
Відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкта не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу (передачі) третім особам.
За таких обставин, право власності на торгівельні павільйони №№ 5, 6, за його відсутності, не могло бути передано ТОВ "Мілана-2014" на підставі акту приймання-передачі №155 від 22.06.2021.
В даному випадку, з огляду на встановлені обставини щодо незаконності проведеної реєстрації та задоволенні вимоги позивача в частині скасування державної реєстрації, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування відповідного правочину, що мав місце після незаконної реєстрації речових прав, а саме, акту приймання-передачі № 1533 від 22.06.2021 торгівельного павільйону № 5 - громадський будинок літ. «А-1» по вул.Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та торгівельного павільйону № 6 - громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101) Штабським Дмитром Леонідовичем до статутного капіталу ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373).
Враховуючи викладене, підлягають також скасуванню рішення державного реєстратора Зоткіна Сергія Володимировича № 58870328 від 22.06.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) на торгівельний павільйон № 5 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та рішення державного реєстратора Зоткіна Сергія Володимировича № 58870633 від 22.06.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) на торгівельний павільйон № 6 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101).
Щодо позовних вимог про звільнення земельної ділянки, суд зазначає.
За змістом ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
На підставі ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) Харківській міській раді, зокрема, належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).
Відповідно до положень статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Харківською міською радою рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки на якій розташований спірний об`єкт будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось.
Інформація щодо реєстрації права власності або права користування стосовно земельної ділянки, на якій розташовано вищевказана нежитлова будівля відсутня.
За вимогами чч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до приписів ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
В даному випадку, як встановлено судом, побудовані торгівельні павільйони №№ 5, 6 громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові порушує права та законні інтереси Харківської міської ради як власника земельної ділянки під вказаною будівлею, щодо якої протиправно проведено реєстрацію речових прав.
У постанові від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна.
За таких обставин, заявлений позивачем позов в частині зобов`язання відповідачів звільнити земельну ділянку за адресою: вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові від побудованих торгівельних павільйонів №№ 5, 6 громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові є законним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України" рішення від 10.02.2010).
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Харківської міської ради правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачами не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, з вини яких виник спір, порівну.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення державного реєстратора Клопотова Станіслава Давидовича №54008034 від 11.09.2020 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон № 5 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101).
Скасувати рішення державного реєстратора Клопотова Станіслава Давидовича №54007382 від 11.09.2020 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон № 6 громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м по вул.Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101).
Визнати недійсним та скасувати акт приймання-передачі № 1533 від 22.06.2021 торгівельного павільйону № 5 - громадський будинок літ. «А-1» по вул.Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та торгівельного павільйону № 6 - громадський будинок літ. «А-1» по вул. Двадцять Третього Серпня, 16Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101) Штабським Дмитром Леонідовичем до статутного капіталу ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373).
Скасувати рішення державного реєстратора Зоткіна Сергія Володимировича №58870328 від 22.06.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) на торгівельний павільйон №5 громадський будинок літ.«А-1», загальною площею 26,3 кв.м по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101).
Скасувати рішення державного реєстратора Зоткіна Сергія Володимировича №58870633 від 22.06.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «МІЛАНА-2014» (код ЄДРПОУ 44291373) на торгівельний павільйон №6 громадський будинок літ.«А-1», загальною площею 18,4 кв.м по вул. Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101).
Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Штабського Дмитра Леонідовича (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана-2014" (адреса: 61101, м.Харків, вул. 23 Серпня, 26, кв.43; код ЄДРПОУ 44291373) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від павільйонів №№ 5, 6 громадський будинок літ. «А-1» по вул.Двадцять Третього Серпня, 16-Б у м. Харкові, з приведенням її у придатний для використання стан.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Штабського Дмитра Леонідовича (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) 7267,20грн судового збору за подання позову та 605,60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана-2014" (адреса: 61101, м.Харків, вул. 23 Серпня, 26, кв.43; код ЄДРПОУ 44291373) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) 7267,20 грн судового збору за подання позову та 605,60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "13" грудня 2024 р.
СуддяК.В. Аріт
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 16.12.2024 |
Номер документу | 123751875 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо реєстрації або обліку прав на майно |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Аріт К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні