Рішення

від 03.12.2024 по справі 922/2900/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024м. ХарківСправа № 922/2900/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія «Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, офіс 400, код ЄДРПОУ 42731421) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) про стягнення коштівза участю представників:

позивача - Прохорук А.О. в порядку самопредставництва;

відповідача - Бакулін А.С. в порядку самопредставництва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення 12578529,60 грн основної суми боргу, 5857319,40 грн інфляційних втрат, 459072,40 грн 1% річних та суми сплаченого судового збору у розмірі 283423,82 грн.

Позов обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки №238-12/998 від 01.09.2020, а саме - неповну оплату товару поставленого позивачем.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі N9922/2900/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.09.2024 о 14:00.

Від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 06.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22358), в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача через наявність форс - мажорних обставин, недоведеність строків оплати. На думку відповідача позивач не врахував, що п. 4.1 договору укладеного між сторонами, розрахунки за товар здійснюються шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції протягом 90 календарних днів з дня поставки і приймання її за якістю та кількістю. Відповідач зазначав про положення пунктів 7.1., 7.2 договору якими визначено прийняття товару згідно вимог Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" та положення п. 6, 9 вказаної інструкції. Строки отримання (поставки) продукції визначені позивачем є іншими ніж строки приймання продукції за якістю та кількістю та є більш пізніми ніж строки поставки, тому для вирахування строку оплати та дати початку прострочення має бути встановлено не тільки факт поставки, але й факт прийняття продукції за якістю та кількістю. Відповідач вказав, що Позивач не доводить факт прийняття продукції за якістю та кількістю, отже не доводить, коли настав строк оплати, коли почалося прострочення заборгованості та взагалі чи мало воно місце. Розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат позивача, за відсутності дати прострочення не є точними та об`єктивними. Також відповідач вказав, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за наявністю форс-мажорних обставин згідно п. 12.1 договору. На підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зазначає про лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. На думку відповідача оскільки повномасштабна війна, є загальновідомим фактом, не направлення ним повідомлення в порядку п.12.2 договору є наслідком форс-мажору, оскільки через військові дії, паралізацію роботи не було об`єктивної можливості у лютому (з 24 лютого 2022 року) та у березні 2022 року направити відповідне письмове повідомлення позивачу про форс-мажор з офіційними документами, що його засвідчують. Крім того, відповідач вказав, що сума основного боргу заявлена до стягнення становить суму 12578529,60 грн, загальна вартість поставленого товару становить суму 21448522,80 грн, а сума оплати здійсненої відповідачем, становить суму у розмірі 8869993,20 грн, однак у додатках до позову, зокрема, у додатку №1, позивач зазначає, що сума боргу становить 26853197,40 грн. Певні суми боргу, вказані в додатку, не підтверджені доказами.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" 11.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (Документ сформований в системі "Електронний суд" 11.09.2024, вх. №22891), де представник позивача проти заперечень відповідача викладених у відповіді на відзив на позовну заяву заперечує, зокрема вказує про те, що за умовами п. 4.1 договору важливі дві події: прийняття товару під час отримання товаросупроводжувальних документів; прийняття товару за якістю та кількістю. Позивач не може визначити дату коли саме відповідачем була здійснена процедура прийняття товару, а відповідач у відзиві не зазначив конкретних дат приймання товару, а лише в загальному зазначив, що вони є інші, контррозрахунку у відзиві на позов не викладено. Також, позивач вказав, що у п. 9.3 договору та згідно чинного законодавства України факт, що підтверджує отримання товару на момент, з якого починається строк оплати є дата підписання замовником товаро-супровідної документації. Позивач звернув увагу суду на те, що із наявних у матеріалах справи Додаткових угод до Договору, а саме: №1 від 30.09.2020, №2 від 14.12.2020, №3 від 29.03.2021, №4 від 26.05.2021, №5 від 19.07.2021, №6 від 11.08.2021, №7 від 24.09.2021, №9 від 29.11.2021, вбачається, що Сторони погодили, що продукція, вказана у специфікаціях до зазначених Додаткових угод є фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 01.09.2020 по 26.10.2021. Посилався на положення ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), за якими визначено, що первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно-транспортна накладна, а фактом підтвердження господарської операції є первинні документи. На думку позивача, моментом з якого відраховується строк оплати за договором, є отримання відповідачем товаросупроводжувальних документів, які й підтверджують реальність здійснення господарської операції. Строк оплати протягом 90 календарних днів чітко встановлений умовами договору. Претензій щодо якості та кількості товару з боку відповідача не було, що свідчить про прийняття товару, тому й оплата мала бути проведена відповідачем у вищевказаний строк. Позивач вказав, що сума основного боргу за договором №238-12/998 від 01.09.2020 у розмірі 12578529,60 грн попередньо визнана відповідачем актом щодо підтвердження суми заборгованості АТ "Завод" Електроважмаш" від 31.08.2021 Щодо наявності військового стану в Україні, як обставини, яка унеможливлює виконання зобов`язань за договором позивач вказав, що ця обставина виникла значно пізніше, ніж зобов`язання відповідача щодо сплати за поставлений позивачем товар згідно договору. Позивач зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Щодо вказання не вірного нарахування позивачем поставок за окремим сумами: позивач зазначив, що дані суми не є сумами окремих поставок за договором, а є залишком оплаченого не в строк товару за окремими видатковими накладними. При здійсненні розрахунку позивач керувався принципом черговості погашення вимог кредитора, що кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 17.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення (Документ сформований в системі "Електронний суд" 16.09.2024, вх. № 23385), в яких представник відповідача вказав, що він не укладав із позивачем спірний договір, ці дії були здійснені із АТ "Завод" Електроважмаш", та відповідач до 01.12.2021 не мав до договору жодного відношення. 01.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №9/1 про заміну сторони правонаступником, за якою змінився замовник за спірним договором. Відповідач вказав, що не погоджується із розрахунками позивача та надасть контррозрахунок. Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що АТ "Завод "Електроважмаш", як боржник, що отримав продукцію від позивача, був виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складала понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва держави та виконував замовлення на відповідних ринках різних країн світу, а в першу чергу - рф. Відповідач не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ "Завод "Електроважмаш" на нових замовників, не отримує бюджетного фінансування або будь-яких дотацій чи преференцій. З 2019 року на рахунки АТ "Завод "Електроважмаш" (його правопопередника ДП "Завод "Електроважмаш") накладались арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. На можливість виконувати зобов`язання вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби СО\/ID-19. ДП "Завод "Електроважмаш" та Відповідач внесені до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, до якого ДП "Завод "Електроважмаш" та відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ "Завод "Електроважмаш", так і відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ "Завод "Електроважмаш" та відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що стягнення штрафних санкцій впливає на його ділову репутацію.

Протокольною ухвалою від 17.09.2024 підготовче засідання відкладено на 01.10.2024 о 12:00.

Від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 20.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про уточнення поданих заперечень (Документ сформований в системі "Електронний суд" 20.09.2024, вх.№ 23765), в якій він вносить правлення до тексту заперечень.

Від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 26.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява щодо уточнень та надання контррозрахунків у справі №922/2900/24 (Документ сформований в системі "Електронний суд" 26.09.2024, вх. №24287), в якій відповідач виклав контррозрахунок за яким сума інфляційних втрат складає 5482123,22 грн та 1% річних складає 418588,02 грн. Також, відповідач надав аудиторський звіт від 12.05.2017 про результати фінансового аудиту діяльності ДП "Завод" Електроважмаш" за період з 01.09.2015 по 31.01.2017, який підтверджує виникнення заборгованості під час діяльності АТ "Завод" Електроважмаш" та ДП "Завод" Електроважмаш". Крім того, відповідач зазначив, що територія та майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень, що, зокрема, підтверджується витягами з ЄРДР, рапортами на адресу начальника відділу Спеціальної поліції ГУНП в Харківській області, експертними висновками. Загальна сума заподіяної Відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" складає 577,8 млн. грн. Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 09.02.2024 № 3661 відповідач є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" 27.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання (заяву) (Документ сформований в системі "Електронний суд" 26.09.2024, вх.№ 24396), де представник позивача просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 1% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування заперечень зазначає про те, що міра відповідальності у вигляді 1% річних та інфляційних втрат встановлені умовами договору № 238-12/998 від 01.09.2020, а саме, п.10.5 договору, яким передбачено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Викладені відповідачем у клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання та значної тривалості його невиконання. Щодо відсутності у відповідача господарських відносин із російським ринком позивач вказав, що співпраця із російськими контрагентами є забороненою, порушення якої несе кримінальну відповідальність. Позивач вказав, що протягом дії карантину СО\/ID-19 не отримував жодного повідомлення (листа, заяви або інш.), а також відповідного сертифіката Торгово-промислової палати від відповідача, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за умовами спірного договору. Відповідач здійснював регулярні замовлення товару, завчасно усвідомлюючи всі ризики, що можуть настати для останнього, що спростовує твердження відповідача про неможливість ведення господарської діяльності. Щодо відсутності у відповідача бюджетного фінансування, дотацій, преференцій та накладення арештів на рахунки, що сприяло зростанню заборгованості відповідача перед кредиторами та заборгованості по заробітній платі та сплаті соціальних внесків до Державного бюджету позивач вказав про приписи статей 218 ГК України та 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2022 (заява № 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші), зокрема відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань правопорушником перед контрагентами не може бути підставою для відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Щодо посилання відповідача на те, що спірний договір укладено не з відповідачем, позивач повідомив, що обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" були предметом дослідження судів, зокрема, у справі № 922/3979/21 під час заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника АТ "Українські енергетичні машини" на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. Також позивач зазначив, що між ним та Відповідачем було укладено Угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 до Договору №238-12/998 від 01.09.2020, відповідно до якої усі права та обов`язки ДП "Завод "Електроважмаш" за вказаним договором перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш". Крім того, позивач вказав, що додатковою угодою №9/1 від 01.12.2021 до договору, що укладений між сторонами сторони погодили, що усі права та обов`язки замовника перейшли до Акціонерного товариства "Укренергомашини", який і є боржником перед позивачем.

Протокольною ухвалою від 01.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2024 о 10:00.

У судовому засіданні 18.10.2024 судом було оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 29.10.2024 о 14:30, про що винесено протокольну ухвалу.

Розгляд справи по суті призначений на 29.10.2024 о 14:30 не відбувся, оскільки внаслідок ворожого обстрілу 28 жовтня 2024 року о 21:00 було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення в яких знаходиться Господарський суд Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 сторін повідомлено, про те, що розгляд справи по суті у даній справі відбудеться 12.11.2024 о 12:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.11.2024 о 14:15.

Розгляд справи по суті призначений судом на 19.11.2024 о 14:15 судом не проводилось (було знято з розгляду), оскільки по території України та, зокрема, в місті Харкові та Харківській області, було оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку з військовою агресією РФ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 сторін повідомлено, що розгляд справи по суті у даній справі відбудеться 22.11.2024 о (б) 13:00.

Розгляд справи по суті призначений судом на 22.11.2024 о 13:00 судом не проводилось (було знято з розгляду), оскільки по території України та, зокрема, в місті Харкові та Харківській області, було оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку з військовою агресією РФ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 сторін повідомлено, що розгляд справи по суті у даній справі відбудеться 26.11.2024 о (б) 14:30.

Розгляд справи №922/2900/24 по суті призначений судом на 26.11.2024 о 14:30 судом не проводилось (було знято з розгляду), оскільки по території України та, зокрема, в місті Харкові та Харківській області, було оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку з військовою агресією РФ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2024 сторін повідомлено, що розгляд справи по суті у даній справі відбудеться 03.12.2024 о(б) 13:00 год.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 03.12.2024 позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив позов задовольнити, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 1% річних та інфляційних просив відмовити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 03.12.2024 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, у разі задоволення позову просив зменшити розмір 1% річних та інфляційних на 90%.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (позивач/постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач/замовник), було укладено Договір поставки № 238-12/998 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку передбаченому цим договором.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749 зазначаються у Специфікаціях №1, №2 (Додаток №1, №2), які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Постачальник здійснює поставку продукції замовнику партіями протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту направлення письмового листа-замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору (п.2.1 договору).

У пункті 2.2 договору сторони погодили, що передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський (нині Героїв Харкова), 299.

Згідно з п. 2.4 договору право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника.

Відповідно до п.3.1 договору загальна вартість цього Договору складає 133095000,00 грн (сто тридцять три мільйони дев`яносто п`ять тисяч грн 00 коп), у т.ч. ПДВ 20% - 22182500,00 грн (двадцять два мільйони сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот грн 00 коп).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції протягом 90 календарних днів з дня поставки і приймання їх за якістю та кількістю.

При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата замовником не проводиться, документи повертаються постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе (п.4.2 Договору).

Згідно з п.5.1 договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього договору.

Відповідно до п.5.4 договору постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію; на довгострокову поставку продукції з письмового погодження замовника.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації. Датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, відповідно до чинного законодавства України (п.10.1 договору).

Відповідно до п.12.1, 12.2, 12.3 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або відвернути.

У разі наявності таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох днів повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово - промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Якщо Сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2. то вона зобов`язана відшкодувати другій Стороні збитки, яких та зазнала.

Між сторонами були укладені додаткові угоди: №1 від 30.09.2020; №2 від 14.12.2020; №3 від 29.03.2021; №4 від 26.05.2021; №5 від 19.07.2021; №6 від 11.08.2021; №7 від 24.09.2021; №8 від 12.11.2021.

27.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" укладено додаткову угоду про заміну сторони правонаступником до договору №238-12/998 від 01.09.2020.

Відповідно до п.1 вищевказаної додаткової угоди у зв`язку з реорганізацією ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ'' в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №238-12/998 від 01.09.2020 перейшли до АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ".

Згідно із п.2. додаткової угоди з моменту набрання чинності цієї Угоди зобов`язання Сторін, що виникли з Договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація Замовника не відбулася або не відбувалася.

01.12.2021 року між АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" укладено додаткову угоду №1 до договору поставки продукції №238-12/998 від 01.09.2020.

Пунктом 1 вищевказаної додаткової угоди сторони погодили, що у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ" сторони домовилися, що усі права та обов`язки ЗАМОВНИКА за договором №238-12/998 від 01.09.2020 перейшли до АТ "УКРЕНЕРГОМАШИНИ" з 01 грудня 2021 року.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 21448522,80 грн, що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, зокрема: №166 від 07.09.2020 на суму 448039,80 грн; №169 від 10.09.2020 на суму 450561,60 грн; №197 від 06.10.2020 на суму 853070,40 грн; №218 від 03.11.2020 на суму 910526,40 грн; №238 від 12.11.2020 на суму 1304856,00 грн; №243 від 13.11.2020 на суму 1400112,00 грн; №283 від 14.12.2020 на суму 1505203,20 грн; №1 від 11.01.2021 на суму 798962,40 грн; №5 від 11.01.2021 на суму 374439,60 грн; №102 від 31.03.2021 на суму 1802196,00 грн; №137 від 22.04.2021 на суму 927072,00 грн; №138 від 22.04.2021 на суму 1205593,20 грн; №183 від 26.05.2021 на суму 1818336,00 грн; №236 від 17.06.2021 на суму 1137926,40 грн; №282 від 19.07.2021 на суму 2500334,40 грн; №336 від 26.08.2021 на суму 1006147,20 грн; №374 від 31.08.2021 на суму 256389,60 грн; №474 від 07.10.2021 на суму 2175195,60 грн; №440 від 24.09.2021 на суму 573561,00 грн (а.с. №111, 120, 128, 134, 141, 150, 154, 159, 164, 171, 178, 184, 190, 196, 202, 209, 215, 221, 227).

Також у матеріалах справи містяться докази отримання товару за вищевказаними видатковими накладним уповноваженими особами, а саме довіреності на отримання товару за договором укладеним між сторонами.

Претензії щодо якості та кількості товару заявлені відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Відповідачем було частково оплачено товар на суму 8869993,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті, що містяться у матеріалах справи, а саме: №7708 від 23.12.2021 на суму 798962, 40 грн; №7707 від 21.12.2021 на суму 853070,40 грн, №7709 від 23.12.2021 на суму 1205593,20 грн; №7712 від 23.12.2021 на суму 1304856,00 грн; №7711 від 23.12.2021 на суму 1400112,00 грн; №7706 від 23.12.2021 на суму 1505203,20 грн; №7710 від 23.12.2021 на суму 1802196,00 грн. Призначення платежу «Оплата за шини за рахунком….від…, Зг.дог. №238-12/998 від 01.09.2020» (а.с. №232-238).

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду, сума поставленого, але не оплаченого товару становить 12578529,60 грн.

Позивач вказує, що сума заборгованості підтверджується актом щодо підтвердження суми заборгованості Акціонерного товариства "Завод" Електроважмаш" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" від 31.08.2021, що був підписаний уповноваженими особами з обох сторін та підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які додаються до позовної заяви. Зокрема у вказаному акті АТ "Завод" Електроважмаш" визнав наявність заборгованості за договором №238-12/998 від 01.09.2020 у розмірі 18699766,20 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом №253 від 16.06.2023, в якому зазначав про наявність у відповідача загальної заборгованості за всіма укладеними договорами у розмірі 46712191,92 грн та вказав, що вказана сума не погашена. Зазначений лист направлений на офіційну електронну адресу Акціонерного товариства "Укренергомашини": office@ukrenergymachines.com.

Однак відповідач на вищевказаний лист не відреагував та суму боргу не сплатив, що стало підставою звернення позивача із відповідним позовом до відповідача адресу акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" як правонаступника акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".

За порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором. Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п. 10.5. Договору).

Позивач на підставі п. 10.5. договору нарахував окремо по кожній видатковій накладній та заявив до стягнення 5857319,40 грн інфляційних втрат нарахованих за період з грудня 2020 року по травень 2024 включно та 459072,40 грн 1% річних нарахованих за період з 08.12.2020 по 09.07.2024.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що предметом даного спору є заборгованість за договором №238-12/998 від 01.09.2020 з додатками, укладеним між ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження".

Відповідачем у даній справі визначено Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 26.08.2021 року Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі з ОСОБА_1 як головою комісії з припинення (номер запису 1004801120068009292).

За даним кодом ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

Отже, з 26.08.2021 боржником перед позивачем є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

26.08.2021 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (ЄДРПОУ 0572669); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до законодавства.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення, 17.09.2021, 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини".

Зазначені вище факти також підтверджуються листами, копії яких надано позивачем до матеріалів справи, зокрема: ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" № 253 від 16.06.2023 до АТ "Укренергомашини"; АТ "Завод "Електроважмаш" №261-22/567 від 30.12.2021; ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" щодо пред`явлення вимоги - кредитора від № 06/10/21 від 06.10.2021; АТ "Завод "Електроважмаш" № 261-22/126 від 20 09.2021; АТ "Завод "Електроважмаш" № 201-66-12/52 від 07.09.2021.

Щодо правонаступництва АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121), то суд звертає увагу, що відповідні обставини були предметом дослідження судів у справі № 922/3979/21 на стадії заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника AТ "Українські енергетичні машини", на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. З обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 у справі № 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023, вбачається, що згідно з п.1 Передавального акту від 01.12.2021 правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини", з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.

Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до АТ "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт. Передавальний акт затверджено АТ "Українські енергетичні машини" та Фондом державного майна України. Отже, згідно вказаного Передавального акту усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини", в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання Передавального акта. Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 03.12.2021 №31/2021 та протоколом № 4 про підсумки голосування на позачергових загальних зборів.

Також суд звертає увагу, що було укладено угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 до Договору № 238-12/998 від 01.09.2020, відповідно до якої усі права та обов`язки ДП "Завод "Електроважмаш" за вказаним договором перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".

Згодом, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №9/1 від 01.12.2021 до договору №238-12/998 від 01.09.2020 у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" та Акціонерного товариства "Укренергомашини".

Згідно з додатковою угодою усі права та обов`язки замовника за договором №238-12/998 від 01.12.2020 перейшли до Акціонерного товариства "Укренергомашини" з 01.12.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив покупцю товар на загальну суму 21448522,80 грн, що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи та вказані судом вище.

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару не надходило. Отже відповідач прийняв відповідний товар, з урахуванням п.9.3 договору згідно якого датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації, датою отримання товару є дата видаткової накладної.

Заперечення відповідача щодо неможливості встановлення дати прийняття товару по кількості та якості судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи містяться первинні документи, а саме видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на яких є підписи уповноважених осіб з боку замовника, отже дата первинних документів є датою з якої розпочинається відлік 90 денного строку на оплату товару встановленого п.4.1 договору.

Відповідачем було частково оплачено товар на суму 8869993,20 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень. Оплату за отриманий товар на суму 12578529,60 грн. відповідач не здійснив. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті товару, поставленого за договором поставки №238-12/998 від 01.09.2020, складає 12578529,60 грн. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Системний аналіз зазначених норм з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляду справи, дає підстави для висновку суду, що позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договором поставки №238-12/998 від 01.09.2020 в сумі 12578529,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 5857319,40 грн інфляційних втрат нарахованих окремо по кожній видатковій накладній за період з грудня 2020 року по травень 2024 включно та 459072,40 грн 1% річних нарахованих за період з 08.12.2020 по 09.07.2024, суд зазначає наступне.

Приписами ст.625 Цивільного кодексу встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В договорі поставки № 238-12/998 від 01.09.2020, зокрема п.10.5 сторони погодили, що за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором. Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Судом встановлено факт порушення строків виконання грошового зобов`язання відповідачем, отже наявні підстави для нарахування та стягнення відсотків річних та інфляційних втрат від простроченої суми.

Відповідач надав контррозрахунок інфляційних втрат та 1% річних за яким сума інфляційних втрат склала 5482123,22 грн та 1% річних склала 418588,02 грн.

Суд ознайомившись із розрахунком позивача та контррозрахунком відповідача приймає їх до уваги, проте визнає за необхідне перевірити нарахування інфляційних втрат та 1% річних та зазначає наступне.

Позивач вказує, що при здійсненні розрахунку він керувався принципом черговості погашення вимог кредитора, що кореспондується з позицією Верховного Суду викладену у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

У вищевказаній постанові вказано таке:

«47. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

48. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.».

Відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 8869993,20 грн як встановлено судом 23.12.2021, що підтверджується платіжними інструкціями:

№7708 від 23.12.2021 на суму 798962, 40 грн;

№7707 від 21.12.2021 на суму 853070,40 грн;

№7709 від 23.12.2021 на суму 1205593,20 грн;

№7712 від 23.12.2021 на суму 1304856,00 грн;

№7711 від 23.12.2021 на суму 1400112,00 грн;

№7706 від 23.12.2021 на суму 1505203,20 грн;

№7710 від 23.12.2021 на суму 1802196,00 грн.

У вищевказаних платіжних документах вказано призначення платежу: «Оплата за шини за рахунком….від…, Зг.дог. №238-12/998 від 01.09.2020», отже призначенням платежу є погашення основного боргу (оплата товару). Таким чином, положення статті 534 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню.

Вказане вище є підставою для висновку суду, що заборгованість за видатковими накладними: №166 від 07.09.2020 на суму 448039,80 грн; №169 від 10.09.2020 на суму 450561,60 грн; №197 від 06.10.2020 на суму 853070,40 грн; №218 від 03.11.2020 на суму 910526,40 грн; №238 від 12.11.2020 на суму 1304856,00 грн, №243 від 13.11.2020 на суму 140112,00 грн; №283 від 14.12.2020 на суму 1505203,20 грн; №1 від 01.01.2021 на суму 798962,40 грн; №5 від 11.01.2021 на суму 374439,60 грн є повністю сплаченою відповідачем 23.12.2021. Таким чином період нарахування інфляційних втрат та 1% річних по зазначеним видатковим накладним припинився 22.12.2021.

Також відповідач вказав та суд погоджується із його твердженням, що позивач при нарахуванні інфляційних та 1% річних не врахував часткове погашення суми боргу 23.12.2021 по видатковій накладній №102 від 31.03.2021 на суму 824221,80 та здійснив нарахування на залишок суми заборгованості двічі, а саме на суму 977974,20 з початку періоду з 05.07.2021 до 31.12.2023 та з 01.01.2023 по 09.07.2024. Проте суд враховує, що оплата пройшла 23.12.2024 отже правильним періодом нарахування за залишком заборгованості за видатковою накладною №102 від 31.03.2021 на суму 977974,20 грн є період з 24.12.2021 до 09.07.2024 інфляційних у сумі 333632,93 грн та 1% річних у сумі 19814,27 грн.

Суд здійснив власний розрахунок та зазначає, що правильним розрахунком та такою, що підлягає задоволенню, є сума інфляційних втрат у розмірі 5466243,70 грн, 1% річних у розмірі 403355,50 грн. Таким чином, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі у сумі 391075,70 грн та 1% річних у сумі 55716,90 грн відмовити.

Заперечення позивача на контррозрахунок відповідача, про те що інші суми, на які нараховані інфляційні втрати та 3% річних, що є відмінними від тих, які вказані як вартість поставленорго товара і відображені в видатккових накладних, не є сумами окремих поставок за договором, а є залишком оплаченого не в строк товару за окремими видатковими накладними, судом відхиляються, оскільки у матеріалах справи не міститься доказів поставки товару на вищевказані суми, та з урахуванням проведених відповідачем оплат не вбачається, що вони є залишками частково сплачених сум за вказаними вище видатковими накладними, які сплачені в повному обсязі. Отже підстави для нарахування інфляційних втрат та 1% річних на вказані в розрахунку суми відсутні.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача товару за договором, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 231 Господарського кодексу України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Вказані норми кореспондуються з приписами ст.617 Цивільного кодексу України

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31 08.2022 у справі №910/5264/21, від 12.03.2024 у справі №911/2635/22).

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 29.06.2023 у справі №922/999/22 вказано, що лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже лист ТПП України не можна вважати-сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі №914/2994/22 зазначив: "посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, суди не звернули уваги, що такий лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні... Оскільки дія листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. поширюється абсолютно на всіх суб`єктів господарювання, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій інстанції про те, що факт настання форс-мажору саме для відповідача у справі підтверджено таким листом."

У постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі №910/6234/22, від 13.12.2023 у справі №922/193/23 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

З огляду на викладене вище, відповідач який заявляє про наявність форс-мажорних обставин як підставу для звільнення від відповідальності має довести належними доказами, що у нього вони дійсно настали та що саме у зв`язку з їх настанням відповідач не міг виконати свої зобов`язання належним чином.

За приписами розділу 12 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по договору, якщо невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або відвернути.

У разі наявності таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох днів повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово - промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Якщо Сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2 Договору, то вона зобов`язана відшкодувати другій Стороні збитки, яких та зазнала.

Відповідачем не доведено належними доказами своєчасного направлення позивачу повідомлення про форс - мажорні обставини, або наявність сертифікату Торгово- промислової палати України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами на підтвердження неможливості виконання відповідачем договору №238-12/998 від 01.09.2020.

Також, суд зазначає, що обставина щодо введення військового стану на всій території України Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України виникла значно пізніше, ніж зобов`язання відповідача щодо сплати за поставлений товар згідно умов договору.

Таким чином, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин за порушення зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача товару за договором.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 1% річних та інфляційних на 90% суд зазначає.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Водночас, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником-грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

При цьому інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 22.02.2022 у справі №924/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/4590/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Стосовно посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд зазначає наступне.

У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.

У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 1% річних, тобто розмір навіть менший ніж передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в цьому випадку вирішуючи питання про зменшення заявленого до стягнення розміру 1% річних суд не може зменшити суму 1% річних, оскільки така сума погоджена сторонами при укладенні договору та є мінімальною.

Також, суд зазначає, що підстави для зменшення інфляційних втрат відсутні, з огляду на те, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру інфляційних втрат; у справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду (на яку посилається сам відповідач) не викладено висновків щодо можливості зменшення розміру інфляційних втрат; нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим, що кореспондується із позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/991/22.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус судді" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене вище суд висновує, що підстави для зменшення заявлених до стягнення 1% річних та інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача 12578529,60 грн основної суми боргу, 5466243,70 грн інфляційних витрат, 403355,50 грн 1% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 276721,93 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509,525,526,530, 610-612,625,599,627-629,655,712 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія «Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, офіс 400, код ЄДРПОУ 42731421) суму основного боргу у розмірі 12578529,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 5466243,70 грн, 1% річних у розмірі 403355,50 грн та судовий збір у розмірі 276721,93 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 391075,70 грн та 1% річних у сумі 55716,90 грн відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано "13" грудня 2024 року.

Суддя Ю.Ю. Мужичук