Рішення

від 02.12.2024 по справі 925/637/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Справа № 925/637/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Рильцова Є.Ю - адвокат,

від відповідача - Коваленко А.І. голова правління,

від третьої особи - Кисіль Т.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна

компанія Нафтогаз України, м. Київ

до акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи

Черкасигаз, м. Черкаси

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю Оператор

газотранспортної системи України, м. Київ

про стягнення 61 451 276 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз про стягнення 61 451 276 грн. 55 коп. заборгованості, а саме: 42 581 204 грн. 10 коп. суми основного боргу, 10 732 796 грн. 62 коп. пені, 2 130 819 грн. 65 коп. 3% річних та 6 006 456 грн. 18 коп. інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30 вересня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 20 червня 2024 року.

07 червня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення експертизи.

На вирішення експертизи відповідачем було запропоновано поставити наступні питання:

-Чи визначена ціна, зазначена у відповідних рядках за травень 2022 року стовпчиків ціна газу без урахування вартості послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи і ціна природного газу для споживачів з ПДВ архіву ціни ПОН для непобутових споживачів (додаток 10 до позовної заяви від 17 травня 2024 року) у відповідності до п. 24 Поряду проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809?

-Якою мала бути ціна природного газу у травні 2022 року (щодобово) у разі її обрахування у відповідності до п. 24 Поряду проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809?

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 30 хв. 10 липня 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 10 липня 2024 року суд, керуючись ст. 99, 233, 235 ГПК України вирішив клопотання відповідача про призначення експертизи - залишити без задоволення.

При цьому судом було враховано, що з урахуванням ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідач не позбавлений був можливості надати суду свій контррозрахунок ціни газу за травень 2022 року з урахуванням умов договору та відповідної формули, що застосовується для постачальника останньої надії.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 липня 2024 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 29 липня 2024 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 липня 2024 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 02 серпня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 02 серпня 2024 не відбулося, у зв`язку з інформацією про замінування приміщення суду.

Ухвалою суду від 02 серпня 2024 року призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 05 вересня 2024 року.

12 липня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору зі справи №910/3971/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газорозподільної системи України до товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України про стягнення 1 310 103 459 грн. 87 коп.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначав, що у справі №925/637/24 ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України, як на доказ постачання природного газу AT Черкасигаз у травні 2022 року за Типовим договором, посилається на дані остаточних алокацій з інформаційної платформи, наведених в листі ТОВ Оператор і газотранспортної системи України від 25 листопада 2022 року №ТОВВИХ-22-12812.

Проте, такі дані, на думку відповідача, є необ`єктивними та за їх достовірність Оператор ГТС не несе відповідальності згідно пункту 4 глави І розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493, про що зазначив сам Оператор ГТС у вказаному листі.

При цьому, відсутні первинні документи та інші належні докази, на підставі яких в межах справи №925/637/24 можливо було б встановити факт здійснення постачання природного газу позивачем відповідачу в травні 2022 року за Типовим договором в обсязі 1 019 706,22 м3, та, як наслідок, перевірити достовірність і відповідність первинним документам остаточних алокацій за травень 2022 року з інформаційної платформи, доданих до листа Оператора ГТС.

Підставою позову у справі №910/3971/22, зокрема, вказано (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19 червня 2023 року) відбір природного газу протягом листопада 2021 - січня 2023 року операторами газорозподільних систем (в т. ч. АТ Черкасигаз) як споживачами постачальника останньої надії ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України без подачі такого газу останнім до газотранспортної системи України, виникнення у зв`язку з цим небалансів в газотранспортній системі України та потребою ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України оплатити такі небаланси ТОВ Оператор газотранспортної системи України.

Водночас, у справі №910/3971/22 ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України заперечує факт існування у нього обов`язку постачати природний газ на умовах постачальника останньої надії операторам газорозподільних систем для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та ВТВ природного газу в газорозподільній системі.

В іншій справі ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України вказує на відсутність первинних документів, зі змісту яких можливо встановити об`єми (обсяги) природного газу, використаного операторам ГРМ для покриття ВТВ, а також посилається на невідповідність обсягів газу відібраного операторам ГРМ для покриття ВТВ, зазначеного в актах приймання-передачі природного газу, складених ТОВ Оператор газотранспортної системи України, та даних остаточної алокації в інформаційній платформі.

З метою встановлення такої обставини у справі №910/3971/22 було проведено комісійну судову економічну експертизу, за наслідками якої встановлено не співпадіння даних остаточних алокацій в інформаційній платформі з даним актів приймання-передачі природного газу, складеними між ТОВ Оператор газотранспортної системи України та Операторами ГРМ (висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 25 квітня 2024 року №20771/23-71).

Таким чином, у справі №910/3971/22 будуть встановлені, зокрема, обставини щодо фактичних обсягів відборів природного газу в травні 2022 року по кожному оператору ГРМ як споживачу постачальника останньої надії (в т. ч. AT Черкасигаз), а також відповідність таким обсягам даних остаточних алокацій за травень 2022 року з інформаційної платформи, доданих до листа Оператора ГТС.

На думку відповідача дану обставину неможливо самостійно встановити у справі №925/637/24, яка є взаємопов`язаною зі справою №910/3971/22 (не вирішуючи спір за участі ТОВ Оператор газотранспортної системи України, не перевіряючи дотримання ТОВ Оператор газотранспортної системи України положень пунктів 2, 3 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС при складенні остаточних алокацій в інформаційній платформі за травень 2022 року та не досліджуючи у зв`язку з цим всі первинні документи, які складалися ТОВ Оператор газотранспортної системи України і є предметом дослідження у справі №910/3971/22).

Протокольною ухвалою суду від 05 вересня 2024 року, керуючись ст. 227, 233,235 ГПК України суд вирішив, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишити без задоволення, оскільки на думку суду зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому судом було також враховано, що відповідно до ч. 7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Ухвалою суду від 05 вересня 2024 року суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 25 вересня 2024 року, а також залучив товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 вересня 2024 року суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 14 год. 30 хв. 24 жовтня 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 жовтня 2024 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 13 листопада 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 листопада 2024 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 25 листопада 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 листопада 2024 року, перед судовими дебатами суд оголосив перерву до 16 год. 00 хв. 26 листопада 2024 року.

Однак, судове засідання призначене на 16 год. 00 хв. 26 листопада 2024 року не відбулося, у зв`язку з повідомленням про замінування приміщення суду та оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року розгляд справи по суті призначено на 09 год. 30 хв. 02 грудня 2024 року.

02 грудня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та розгляд даної справи колегіально, у складі трьох суддів.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 02 грудня 2024 року, суд керуючись ч. 2 ст. 207 ГПК України вирішив клопотання відповідача залишити без розгляду.

При цьому судом було також враховано, що під час підготовчого провадження, а саме: в судовому засіданні, яке відбулося 10 липня 2024 року на запитання головуючого судді до представників сторін щодо необхідності колегіального розгляду даної справи, сторони повідомили, що не вбачають такої необхідності.

Тобто, дане питання судом вже вирішувалося в установленому процесуальним законом порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та вказував, що між сторонами не міг бути укладений Типовий договір та здійснено постачання на його підставі відповідачу природного газу протягом спірного періоду.

Зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин:

- існування на момент укладення Типового договору випадків, передбачених пунктом 3 розділу VI Правил;

- відсутність на момент укладення Типового договору умов, передбачених ч.2 ст.15 Закону, наявність яких забороняє укладення договору між постачальником останньої надії та споживачем;

- дотримання визначеного ч.2 ст.15 Закону, абзацом 2 пункту 2 розділу VI Правил періоду часу, протягом якого є можливим постачання природного газу за Типовим договором;

- наявність умов, які згідно п.2.2 Типового договору є обов`язковими для постачання природного газу за таким договором;

- повідомлення позивачем відповідача у відповідності до підпункту 4 пункту 6.2 Типового договору про здійснення постачання природного газу за Типовим договором.

Позивач не повідомляв відповідача у строк, передбачений підпунктом 4 пункту 6.2 Типового договору про здійснення постачання природного газу за Типовим договором протягом спірного періоду, чим позбавив відповідача права відмовитися від такого постачання (якщо таке відбувалося поза волею АТ Черкасигаз).

Відповідач стверджує, що протягом спірного періоду відповідач не одержував від позивача жодних обсягів природного газу за Типовим договором.

Ціна, за якою позивач як постачальник останньої надії мав постачати природний газ протягом спірного періоду має відповідати наступним умовам:

- така ціна має бути визначена за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу;

- така ціна має бути оприлюднена на сайті позивача згідно пункту 8 розділу VI Правил, п.4.1 Типового договору;

- передбачено врахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи лише за наявності умов, передбачених абз. 2 ч. 4 ст.15 Закону;

- про діючу ціну на момент початку постачання природного газу позивачем як постачальником останньої надії має бути проінформований відповідач в строк та порядку, передбачені підпунктом 4 пункту 6.2 Типового договору.

При цьому, в п.3.4 Типового договору міститься заборона постачальнику вимагати від споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього договору.

Водночас, ціна природного газу була визначена позивачем не у відповідності до пункту 4.1 Типового договору та стосувалася іншої категорії споживачів (не Операторів газорозподільних систем, до яких належить відповідач).

Враховуючи викладене, відповідач вважає позов безпідставним.

У відповіді на відзив позивач вказував, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору).

Газорозподільна система відповідача безпосередньо приєднана до газотранспортної системи Оператора ГТС, а тому обсяги споживання природного газу визначаються Оператором ГТС.

Реєстрація споживачів в реєстрі постачальника останньої надії (позивача) здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку позивача або Оператора ГТС, щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ ГК Нафтогаз України.

Відповідачем не було підтверджено, що у нього (як споживача природного газу) був наявний іншій постачальник природного газу (укладений договір постачання природного газу з будь-яким постачальником), який би у свою чергу вніс його до свого Реєстру споживачів.

Оскільки у відповідача був відсутній інший постачальник, як наслідок були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для нього, тому у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу такого споживача (Оператор ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, тобто позивача, відносно покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії між сторонами був укладений з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01 травня 2022 року.

Факт укладання Типового договору з 01 травня 2022 року (включення відповідача до реєстру споживачів позивача, як постачальника останньої надії, та віднесення газу, спожитого позивачем, до портфеля позивача) підтверджується листом оператора ГТС від 25 листопада 2022 року №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X3800000000018.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону, постачальник останньої надії постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії.

Аналогічні положення містяться в абз. 2 п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30 вересня 2015 рлоку (далі - Правила).

Водночас, постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу тим споживачам, які включені на Інформаційній платформі до його реєстру споживачів, при чому таке включення відбувається автоматично.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

При цьому, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до підпункту 16 пункту 2 частини 4 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи до вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними включено вимогу про те, що інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії.

Отже, позивач стверджує, що період безперервного постачання природного газу та включення в Реєстр споживачів постачальника останньої надії обмежений певним строком та може тривати до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу, однак кількість таких періодів не обмежена, а отже і кількість Типових договір не обмежена.

Позивач також вказував, що абзац 3 частини 2 статті 15 Закону (в редакції законну чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) не містить заборони на укладання договору.

Доводи відповідача про існування заборони на укладання договору, на думку позивача, є помилковим, а також спростовується його діями споживанням газу з ресурсу постачальника останньої надії.

Відповідач не заявляв вимог про визнання недійсним договору постачання природного газу.

Позивач також спростовує доводи відповідача щодо не підписання актів приймання-передачі газу з огляду на умови Типового договору, оскільки відповідно до п. 4.2. Типового договору - об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Окремо позивач звертає увагу на те, що відповідно до загальнодоступної інформації Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13.12.22 прийнято постанову №1668 Про накладення штрафу на АТ Черкасигаз за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання.

Відповідно до даної постанови Національною комісією, установлено, що АТ Черкасигаз порушило вимоги законодавства та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201 (далі Ліцензійні умови), зокрема, пункту 4.4 Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі Типовий договір постачання), у частині зобов`язання споживача щодо оплати рахунка, наданого постачальником останньої надії відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

В межах даної справи розглядається аналогічна ситуація, в якій відповідач (АТ Черкасигаз) не оплатив рахунки, що були надіслані позивачем, як постачальником останньої надії.

Крім того, 06 січня 2022 року на адресу відповідача було надіслано листа, в якому повідомлялося, що з 01 травня 2022 року ТОВ ГК Нафтогаз України, як постачальник останньої надії, буде здійснювати постачання газу за умовами Типового договору. Також було повідомлено про ціну газу та можливість її перевірки.

Щодо добових номінацій (реномінацій) позивач вказував наступне:

Відповідно до положень Кодексу ГТС та договору транспортування природного газу від 11 грудня 2019 року №1907000467, укладеного між Оператором ГТС та ТОВ ГК Нафтогаз України в редакції Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2497, зазначений розмір номінації є достатнім для здійснення реалізації природного газу на відповідну точку та підтверджує намір замовника послуг транспортування на таку реалізацію. Оператор ГТС, підтверджуючи номінацію, надає відповідному замовнику послуг транспортування, необхідний обсяг послуг замовлення (бронювання) потужності, що, в свою чергу, жодним чином не пов`язане з визначенням фактично прийнятих АТ Оператор газорозподільної системи Черкасигаз обсягів.

Визначення розміру номінації обсягом 1,00 куб.м. обумовлено особливостями взаємовідносин постачальника останньої надії та суб`єктів ринку природного газу, що були включені до Реєстру постачальника останньої надії на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів (далі договір).

Відповідно до умов договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Договір не передбачає планові обсяги реалізації природного газу та не покладає на споживачів, що були включені до Реєстру споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі Оператора ГТС, обов`язку надавати інформацію щодо планових обсягів постачальнику останньої надії.

За таких умов, станом на початок розрахункового періоду, ТОВ ГК Нафтогаз України, як постачальник останньої надії, не володіло інформацією щодо планових обсягів постачання.

Враховуючи викладене, позивач вказував, що зі сторони ТОВ ГК Нафтогаз України були здійснені всі необхідні дії задля забезпечення транспортування природного газу. Також, позивач зазначав, що обсяг поданої номінації забезпечує транспортування природного газу газотранспортною системою, та не пов`язаний з розміром обсягу фактичного споживання.

З формули формування ціни, вказаної в п. 24 Порядку, показники SK VTP, SK Exit fee, UA Entry fee, Daily booking coefficient, X-RateEUR, XRateUSD не залежать від волі постачальника останньої надії.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Постачання природного газу відповідачу відбувалось за ціною, оприлюдненою на вебсайті позивача https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, що відповідає умовам п. 4.1 Типового договору.

Відповідно до п. 6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника останньої надії. Для побутових споживачів така інформація додатково розміщується у платіжних документах за спожитий природний газ.

Також постачальник останньої надії зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації:

ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку);

ЄДРПОУ та назва споживача;

адреса об`єкта;

кінцевий строк постачання природного газу.

Відповідач був належним чином повідомлений (поінформований) шляхом публікації на сайті відповідної інформації.

З моменту отримання від позивача рахунків та актів приймання передачі газу і до звернення позивача до суду з позовом у відповідача не існувало заперечень щодо вартості газу.

Водночас, відповідачем не надано суду контррозрахунку щодо ціни, яка, на його думку відповідає формулі.

Отже, поведінка відповідача є суперечливою, а тому позивач просив суд врахувати принцип заборони суперечливої поведінки.

Вартість замовленої потужності сплачується Оператору ГТС постачальником природного газу, який в свою чергу має право включати її до кінцевої вартості природного газу.

Даної позиції притримується Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в своєму листі від 12 серпня 2019 року №8475/16.3.2/7-19.

Аналіз актів та рахунків, що направлялись до відповідача, свідчить про те, що послуги транспортування нараховані окремо від вартості природного газу, яка визначається за відповідною формулою.

Отже, підсумовуючи наведене вище, позивач вважає, що відповідач не спростував обставин того, що:

-договір між сторонами було укладено з 01 травня 2022 року;

-саме з ресурсу позивача відповідач отримав природний газ;

-рахунок на оплату відповідач отримав;

-доказів того, що в травні 2022 року відповідач отримував газ від іншого постачальника суду не надано;

- про умови постачання газу та вартість газу відповідач був своєчасно поінформований;

- доказів, того, що ціна газу не відповідає п. 24 Порядку суду не надано;

- доказів сплати заборгованості суду не надано.

З огляду на викладене, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У своєму запереченні відповідач вказував, що положеннями Закону України Про ринок природного газу та Правил постачання природного газу передбачено:

- здійснення постачання природного газу постачальником останньої надії відбувається виключно на підставі укладеного Типового договору;

- неможливість укладення з 01 травня 2022 року такого договору за наявності простроченої заборгованості у споживача перед постачальником останньої надії, крім випадків, зазначених в Законі;

- укладення вказаного вище договору шляхом початку фактичного постачання природного газу постачальником останньої надії такому споживачу;

- неможливість перевищення 60-добового строку постачання природного газу споживачу;

- неможливість здійснення такого постачання після закінчення календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії.

Обставина постачання природного газу позивачем відповідачу в травні 2022 року за Типовим договором є недоведеною.

Належними доказами, що підтверджують постачання природного газу позивачем відповідачу протягом спірного періоду на думку останнього є:

- підписані позивачем та відповідачем акти приймання-передачі природного газу за травень 2022 року за Типовим договором з погодженими в ньому подобовими обсягами переданого природного газу протягом вказаного періоду;

- подані в травні 2022 року позивачем та підтверджені Оператором ГТС (ТОВ Оператор газотранспортної системи України) добові номінації (реномінації) для точок входу та виходу в/з ГТС з визначеними обсягами природного газу, які позивач мав намір подобово подати/відбирати протягом спірного періоду з метою постачання природного газу як постачальник останньої надії в тому числі відповідачу;

- акти приймання-передачі природного газу за спірний період, передбачені пунктом 6 глави 7 розділу III Кодексу ГТС, з визначеними в них обсягами, які позивач (як замовник послуг транспортування) подобово направив у точку виходу до відповідача (як прямого споживача) у травні 2022 року.

В Законі, Правилах, Кодексі ГТС та Типовому договорі відсутні положення про

застосування у спірних правовідносинах принципу мовчазної згоди при підписанні актів приймання-передачі природного газу за Типовим договором.

Спірні відносини між позивачем та відповідачем належать до договірних правовідносин, що виключає застосування принципу мовчазної згоди при встановленні фактів здійснення господарських операцій з подобового постачання природного газу за Типовим договором у травні 2022 року на підставі проектів первинних документів, не підписаних відповідачем.

Постанова №1668 не відповідає ознакам первинного документу і не може підміняти його при встановленні обставини вчинення господарських операцій з подобового постачання природного газу за Типовим договором у травні 2022 року.

Зі змісту листа ТОВ Оператора газотранспортної системи України від 25 листопада 2022 року №ТОВВИХ-22-12812 вбачається, що дані інформаційної платформи з огляду на положення пункту 4 глави 1 розділу ХII Кодексу ГТС (за відсутності жодних інших доказів) також не є безспірним доказом фактичного постачання природного газу позивачем відповідачу за Типовим договором в травні 2022 року.

Спірні обсяги не мали бути внесені в алокацію ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України як постачальника останньої надії.

В зв`язку з чим, відповідач просив в позові відмовити повністю.

Судом враховано, що АТ Черкасигаз разом з відзивом на позов було поставлено позивачу запитання про обставини даного спору в порядку ст. 90 ГПК України (т.1 а.с. 64-65).

27 червня 2024 року позивачем надано суду відповіді на запитання відповідача у формі заяви свідка (т.1 а.с. 131-133).

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав.

У своїх письмових поясненнях третя особа зазначала, що для здійснення діяльності постачальника останньої надії на інформаційній платформі забезпечується функціонування окремого Реєстру споживачів постачальника останньої надії.

В Інформаційній платформі споживач з ЕІС кодом 56X3800000000018 був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х93000000878ОВ) в період з 01 травня 2021 року по 30 травня 2022 року (включно).

Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56X3800000000018 за період: з 01 по 31 травня 2022 року внесені в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х93000000878ОВ) та становлять: - з 01 по 31 травня 2022 року 1 019 706,22 куб. м. (інформація щодо закріплення споживача з ЕІС- кодом 56X3800000000018 в Реєстрі споживачів постачальників додається).

Витяги з Інформаційної платформи інформації щодо обсягів відбору оператора газорозподільної системи АТ Черкасигаз (EIC-код 56X3800000000018 (ЕІС код комерційної точки обліку 56Y380000000001V)), віднесених в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС код 56X930000008780B) за період з 01 по 31 травня 2022 року, яка здійснювалась Оператором ГТС у відповідності до положень Кодексу ГТС, надається.

Третя особа зауважувала, що вказана інформація містить дані відносно обсягів відбору природного газу АТ Черкасигаз на віртуальній точці з ЕІС-кодом 56ZG-DSO-380000Z.

Положеннями пункту 4 глави 2 розділу ІІ Кодексу ГТС визначено, що для кожної газорозподільної зони оператор газотранспортної системи створює одну віртуальну точку виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності оператора газорозподільної системи.

Відповідно, інформація щодо обсягів відбору природного газу у відповідний газовий період оператором ГРМ, яким є АТ Черкасигаз, визначається та формується на інформаційній платформі відносно віртуальної точки вказаного Оператора ГРМ, створеної Оператором ГТС з урахуванням вимог Кодексу ГТС.

У відповіді на пояснення третьої особи відповідач вказував, що дані інформаційної платформи, створені з порушенням норм чинного законодавства та не підтверджені жодними іншими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, передбаченими Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Кодексом ГТС та Типовим договором, та не можуть бути належним доказом постачання природного газу ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України з 01 по 31 травня 2022 року за Типовим договором.

Відповідач вважає, що з 01 травня 2022 року позивач не передавав відповідачу жодні обсяги природного газу за Типовим договором та не замовляв транспортування такого газу.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 грудня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/637/24.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, оскільки своєчасно не оплатив вартість спожитого природного газу у розмірі 42 581 204 грн. 10 коп. за період з 01 по 31 травня 2022 року.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 10 732 796 грн. 62 коп. пені, 2 130 819 грн. 65 коп. 3% річних та 6 006 456 грн. 18 коп. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04 липня 2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

У свою чергу, Закон України Про ринок природного газу визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником останньої надії здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором, а договір на постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються Законом України Про ринок природного газу, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30 вересня 2015 року (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Так, відповідно до п. 1, 2 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником останньої надії не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником останньої надії.

Позивач стверджує, що 01 травня 2022 року між сторонами укладено типовий договір, як між постачальником останньої надії та споживачем.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24 грудня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490) (далі - Оператор ГТС).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1378/27823 (даті - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач та відповідач, як суб`єкти ринку природного газу мають право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Матеріали справи не містять доказів того, що станом на 01 травня 2022 року між відповідачем та будь-якою іншою (відмінною від позивача) особою, як постачальником, був укладений договір на постачання природного газу.

Оскільки у Оператора ГРМ (як споживача природного газу) були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача (Оператора ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, тобто позивача.

Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі.

Тож, Оператором ГТС об`єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Судом встановлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X3800000000018 (відповідач) був закріплений за постачальником останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 01 по 31 травня 2022 року.

Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01 по 31 травня 2022 року 1 019 706,22 м3.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС від 25 листопада 2022 року №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X3800000000018;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії (Форма №10);

- довідкою про об`єми поставленого позивачем природного газу.

Судом було також враховано з цього приводу письмові пояснення третьої особи, яка підтримала позов, а також додані до пояснення докази (т.2 а.с.37).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт споживання у спірний період природного газу відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що в даному випадку 01 травня 2022 року шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника між сторонами відбулося укладання Типового договору.

Укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV публічного Типового договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102.

У відповідності до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів додано у вигляді роздруківки на паперовому носії (а.с.21 -22 т. 1).

Відповідач не надав суду свого контррозрахунку щоденної ціни природного газу, не вказав, які саме помилки в розрахунку допустив позивач, а тому відповідач не довів суду тієї обставини, що ціна природного газу суперечить формулі, наведеній в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, та не відповідає пункту 4.1 Типового договору.

Слід також зазначити, що відповідач одночасно заперечує, як сам факт укладання договору між сторонами та споживання газу, так і ціну газу, що встановлена Типовим договором.

Відповідно до пункту 4.3. публічного Типового договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача акт, рахунок на оплату поставленого природного газу (а.с.17-20, т. 1), однак рахунки не були оплачені.

З розрахунку позивача вбачається, що сума боргу за спожитий природний газ у травні 2022 року (період поставки з 01 по 31 травня 2022 року) становить 42 581 204 грн. 10 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. публічного Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Отже, строк оплати спожитого відповідачем газу настав 30 червня 2022 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд під час вирішення даного спору дійшов наступних висновків:

- між сторонами шляхом приєднання було укладено типовий договір постачання природного газу;

- відповідач іншого постачальника газу в спірний період не мав;

- враховуючи специфіку газотранспортної системи України, ринок газу в цілому, обов`язки та статус сторін, суд вважає, що взагалі не споживати газ у спірний період відповідач не міг;

- договір був чинним, не розірваним та в установленому законом порядку не визнавався недійсним;

- відповідач мав можливість укласти договір з іншим постачальником, у випадку незгоди з ціною за одиницю товару;

- докази, що надані позивачем в підтвердження наведених в позові обставин, зокрема, щодо обсягів поставленого газу відповідачу у травні 2022 року та його ціни є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем на спростування даних обставин.

- відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку за спожитий природний газ.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 42 581 204 грн. 10 коп. боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимогу про стягнення 2 130 819 грн. 65 коп. 3% річних та 6 006 456 грн. 18 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 01 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.5. Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 10 732 796 грн. 62 коп. пені нарахованої за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних, пені та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, судом встановлено, що розмір пені, нарахований за вищевказаний період складає 10 716 917 грн. 20 коп., інфляційних - 5 997 569 грн. 49 коп. та 3% річних - 2 127 667 грн. 08 коп., а тому зазначені суми підлягають до задоволення, а в решті вимог про стягнення пені, річних та інфляційних слід відмовити.

Інші доводи сторін не мають значення для вирішення даного спору, оскільки вони не спростовують встановлені обставини та наведені вище висновки.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене суд зазначає, що у цьому рішенні надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Черкасигаз, вул. Максима Залізняка, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 40121452 - 42 581 204 грн. 10 коп. основного боргу, 10 716 917 грн. 20 коп. пені, 2 127 667 грн. 08 коп. 3% річних, 5 997 569 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 737 046 грн. 61 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович