Рішення

від 13.12.2024 по справі 927/950/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/950/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: В.о. заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі

позивача: Березнянської селищної ради,

код ЄДРПОУ 04412366, вул. Свято-Покровська, 2А, смт Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622

до відповідача: Фермерського господарства «Л. Демченко»,

код ЄДРПОУ 35836475, вул. Миру, 4, с. Величківка, Менський район, Чернігівська область, 15641

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 104 269,34 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

В.о. заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березнянської селищної ради звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Л. Демченко», у якому просить:

- стягнути з відповідача на користь Березнянської селищної ради заборгованість зі сплати орендної плати за користування землею в сумі 104 269,34 грн;

- розірвати договір оренди землі, укладений 18.03.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Фермерським господарством «Л. Демченко», зареєстрований 25.03.2020 за № 51809290;

- повернути Березнянській селищній раді Чернігівського району земельну ділянку з кадастровим номером 7423086700:05:000:1021 площею 73,5847 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Процесуальні дії у справі.

09.10.2024 прокурор подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду від 14.10.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.05.2024 о 17:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 14.10.2024 відповідач отримав 26.10.2024, а отже останнім днем для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 31.10.2024, а для подання відзиву - 11.11.2024.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані систематичною несплатою відповідачем орендної плати за договором оренди землі від 18.03.2020, що, на думку прокурора, є підставою для розірвання зазначеного договору оренди та стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

18.03.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (далі Орендодавець) та Фермерським господарством «Л. Демченко» (далі Орендар) укладено договір оренди землі (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7423086700:05:000:1021, яка розташована за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Згідно з п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 73,5847 га, у тому числі сіножаті 73,5847 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 379 769,19 грн (п. 2.3 Договору).

Договір укладено строком на 7 років (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1-4.4 Договору орендна плата справляється у грошовій формі. За результатами земельних торгів орендна плата складає 38546,56 грн. Відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати складає 10,15%. Орендна плата сплачується на рахунок Миколаївської сільської ради за зазначеними реквізитами. Обчислення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначеного законодавством.

Орендар (переможець земельних торгів) сплачує орендну плату за перший рік користування не пізніше трьох банківських днів з дня укладання договору (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 4.8 Договору за користування земельною ділянкою в наступних періодах в межах строку дії договору орендна плата вноситься відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 8.4 Договору орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату в порядку, встановленому цим Договором.

За умовами п. 11.5 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі невнесення орендної плати за користування земельною ділянкою протягом трьох місяців підряд.

Договір набирає чинності після його підписання сторонами (п. 13.1 Договору).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.03.2020 державний реєстратор Олишівської селищної ради здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 73,5847 га з кадастровим номером 7423086700:05:000:1021 за ФГ «Л. Демченко».

27.01.2021 державним реєстратором Менської РДА за територіальною громадою в особі Березнянської селищної ради зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 73,5847 га з кадастровим номером 7423086700:05:000:1021.

27.09.2023 Березнянська селищна рада ухвалила рішення №984/31-VIII, у якому вирішила припинити ФГ «Демченко Л.» право тимчасового користування земельною ділянкою площею 73,5847 га, в тому числі сіножаті, кадастровий номер 7423086700:05:000:1021, яка знаходиться в оренді фермерського господарства та була надана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно договору оренди землі від 18.03.2020, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ФГ «Демченко Л.», зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.03.2020 №36111724 року, за межами с. Миколаївка Чернігівського району Чернігівської області; доручено голові ФГ «Демченко Л.» зняти з реєстрації договір оренди землі в установленому законодавством порядку.

Договору або додаткової угоди про розірвання договору оренди землі від 18.03.2020 суду не надано.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24.09.2024 №5301/5/25-01-04-01-04 ФГ «Л. Демченко» податкові декларації з плати за землю за 2020-2024 роки до управління не подавало.

Березнянська селищна рада здійснила розрахунок орендної плати за Договором, відповідно до якого відповідач за період з 18.03.2020 по 30.09.2024 (окрім періоду з березня по грудень 2022 року) повинен був сплатити орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у розмірі 142 815,90 грн, натомість сплатив лише 38546,56 грн (у березні 2020 року).

Отже, залишилась несплаченою орендна плата частково за березень 2021 року та повністю за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року та за період з січня 2023 року по вересень 2024 року, усього на загальну суму 104 269,34 грн.

Доказів сплати спірної заборгованості відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Березнянської селищної ради у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів територіальної громади у суді.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. «а» ч. 1 статті 12 ЗК України до повноважень місцевих рад належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Виходячи з приписів ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради.

Приписами ст. 142 Конституції України та ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, що є у комунальній власності територіальних громад сіл

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері регулювання, зокрема, земельних відносин.

Як встановив суд, спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді в особі Березнянської селищної ради, а отже вона є компетентним органом у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор у листі №55-77-7396вих-24 від 12.08.2024 повідомляв Березнянську селищну раду про факт порушення ФГ «Л. Демченко» зобов`язань зі сплати орендної плати за землю, а також просив повідомити чи вживалися/плануються вживатися заходи щодо усунення порушень земельного законодавства, у тому числі подання позову про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі.

У листі від 30.08.2024 №02-21/1149 Березнянська селищна рада рада повідомила прокурора, що рада не має можливості самостійно позиватися до боржників одо стягнення заборгованості, а тому просить прокурора вжити заходів представницького реагування.

Відтак позивач особисто підтвердив нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави (територіальної громади).

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не збирається робити.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Березнянську селищну раду позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулась до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави (територіальної громади).

У порядку ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Березнянської селищної ради до ФГ «Л. Демченко» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Березнянської селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави (територіальної громади) та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Правилами ч. 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку (абзац 5 ч. 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Як встановив суд, 18.03.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ФГ «Л. Демченко» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 73,5847 га з кадастровим номером 7423086700:05:000:1021, за користування якою відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 38 546,56 грн у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Надалі власником спірної земельної ділянки, а відтак і її орендодавцем за Договором стала Березнянська селищна рада.

Враховуючи те, що спірний договір оренди землі був укладений на 7 років, строк його дії становить до 18.03.2027.

З матеріалів справи вбачається, що Березнянською селищною радою вирішувалось питання щодо припинення користування відповідачем спірною земельною ділянкою, про що прийняте рішення від 27.09.2023.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте відповідного договору або додаткової угоди, укладених між позивачем та відповідачем, щодо розірвання спірного договору оренди землі суду не надано, а рішення Березнянської селищної ради про припинення права тимчасового користування відповідачем спірною земельною ділянкою не є таким правочином.

Відтак спірний договір оренди є чинним на теперішній час.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому неподання відповідачем до відповідного контролюючого органу податкових декларації з плати за землю не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату у порядку та розмірі, встановленому у Договорі.

Отже, відповідач повинен був сплачувати оренду плату за користування спірною земельною ділянкою протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте, як встановив суд, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання та сплатив орендну плату у розмірі 38546,56 грн (у березні 2020 року), а несплаченою залишилась орендна плата частково за березень 2021 року та повністю за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року та за період з січня 2023 року по вересень 2024 року, усього на загальну суму 104 269,34 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 104 269,34 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розірвання спірного договору оренди землі.

Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Як встановлено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до спеціальної норми ч. 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» ч. 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктом 11.5 Договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі невнесення орендної плати за користування земельною ділянкою протягом трьох місяців підряд.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Оскільки відповідач повністю не сплатив орендну плату за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року та за період з січня 2023 року по вересень 2024 року, суд доходить висновку, що мала місце систематична несплата орендної плати, що є правовою підставою для розірвання договору оренди землі від 18.03.2020.

Щодо вимог про повернення спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За умовами п. 6.1. Договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

З викладеного вбачається, що розірвання договору має своїм правовим наслідком припинення дії цього договору, а відтак після припинення договору оренди землі у орендаря відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» виникає зобов`язання повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

При цьому суд зазначає, що повернення орендодавцеві земельної ділянки є наслідком припинення договору оренди землі та може розглядатися як самостійна вимога.

Оскільки суд розірвав спірний договір оренди землі, суд доходить висновку, що відповідач не має правомірних підстав для користування спірною земельною ділянкою, а відтак повинен її повернути.

Отже, позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку підлягає задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 (на момент подання позовної заяви) становить 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Предметом заявлених позовних вимог є: 1) стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 104 269,34 грн; 2) розірвання договору оренди землі; 3) повернення позивачу спірної земельної ділянки.

Тобто у позовній заяві прокурором об`єднано одну вимогу майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру.

За подання позовної заяви прокурор повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9084,00 грн (3028 грн х 3).

Однак, як встановив суд, за подання позовної заяви прокурор сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Таким чином, розмір недоплаченого судового збору становить 3028,00 грн, який підлягає стягненню з прокуратури в дохід Державного бюджету України.

Правова позиція щодо можливості стягнення з позивача недоплаченого судового збору при ухваленні судом рішення або додаткового рішення викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №910/11510/17, від 22.01.2019 у справі № 906/753/17, від 19.05.2020 у справі № 33/5009/8037/11.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 9084,00 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Л. Демченко» (код ЄДРПОУ 35836475, вул. Миру, 4, с. Величківка, Менський район, Чернігівська область, 15641) на користь Березнянської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412366, вул. Свято-Покровська, 2А, смт Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622) 104 269,34 грн заборгованості зі сплати орендної плати.

3. Розірвати договір оренди землі, укладений 18.03.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Фермерським господарством «Л. Демченко».

4. Зобов`язати Фермерське господарство «Л. Демченко» (код ЄДРПОУ 35836475, вул. Миру, 4, с. Величківка, Менський район, Чернігівська область, 15641) повернути Березнянській селищній раді (код ЄДРПОУ 04412366, вул. Свято-Покровська, 2А, смт Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622) земельну ділянку з кадастровим номером 7423086700:05:000:1021 площею 73,5847 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області.

5. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) в дохід Державного бюджету України (Стягувач: Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) 3028,00 грн судового збору.

6. Стягнути з Фермерського господарства «Л. Демченко» (код ЄДРПОУ 35836475, вул. Миру, 4, с. Величківка, Менський район, Чернігівська область, 15641) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 9084,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун