Рішення

від 03.12.2024 по справі 927/596/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/596/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 1; код 02910114) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (код 00032945) 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9 Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації (код 23000089) 14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 70 2. Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області (код 38590042) 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 190-адо Акціонерного товариство «Укртелеком» (код 21560766) 01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Городнянська міська рада (код 04061731) 15100, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, вул. Троїцька, 13про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання вчинити дії

за участі представників учасників справи:

від позивача: Помаз В.В. (в порядку самопредставництва)

відповідача: Полегенько К.А. адвокат, дов. від 09.01.2024 № 9261

від третіх осіб: не з`явились

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської окружної прокуратури Юзвак Л.Б. (посв. від 01.03.2023 № 073898)

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання вчинити дії, якою прокурор просить усунути перешкоди у здійсненні Фондом державного майна України (код 00032945) права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 92604, розташованим по вул. Чернігівська (Чорновуса), 7 в м. Городня Чернігівського району Чернігівської області шляхом:

визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Городнянської міської ради Чернігівської області від 17.11.2004 № 207 у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 92604 площею 63,9 м2, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області;

визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 424577 від 17.12.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області;

скасування рішення реєстратора Городнянського бюро технічної інвентаризації Кривопуска В.О. від 17.12.2004, номер запису 71 в книзі 3, реєстраційний номер 5903075;

зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком (код 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код 00032945) захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 92604, розташовану за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що, на його думку, передача у власність Акціонерному товариству Укртелеком захисної споруди цивільного захисту відбулась всупереч вимог законодавства України, згідно яких захисні споруди цивільного захисту (сховища та протирадіаційні укриття) державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;

залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації та Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області;

залучити Городнянську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 30 липня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальний строк для подання третіми особами письмових пояснень щодо позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Фонду державного майна України в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Акціонерного товариства Укртелеком в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

викликати для участі в судовому засіданні представників Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації та Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України Чернігівській області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Повідомити третіх осіб, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

викликати для участі в судовому засіданні представника Городнянської міської ради в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 01.07.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 01.07.2024 14:04.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.07.2024 є такою, що отримана адресатами 01.07.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 30.07.2024 підготовчому засіданні учасники справи не скористались (окрім прокурора та відповідача).

19.07.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 11.07.2024 № 10-25-18805 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

22.07.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 18.07.2024 № 03-09/1169 Городнянської міської ради про розгляд справи за відсутності її повноважного представника; одночасно третя особа повідомила про визнання позовних вимог в повному обсязі.

02.07.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення від 02.07.2024 Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації; одночасно третя особа просить здійснювати розгляд справи за відсутності її повноважного представника.

15.07.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення від 03.07.2024 № 10-25-18387 щодо позовної заяви, зі змісту яких вбачається, що позивач просить позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

16.07.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 16.07.2024 на позовну заяву, яким відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, у поданому відзиві відповідач заявляє про сплив позовної давності у справі та просить суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог прокурора у разі встановлення, що право або охоронюваний інтерес позивача дійсно порушені.

19.07.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 18.07.2024 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

25.07.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 24.07.2024 відповідача, якими останній підтримав свою позицію щодо спірних правовідносин, викладену у відзиві на позовну заяву.

Процесуальним правом на подання письмових пояснень щодо позову третя особа Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області не скористалась.

В підготовчому засіданні 30.07.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

В підготовчому засіданні 30.07.2024 суд оголосив перерву до 31.07.2024 до 12:30.

31.07.2024 о 12:23 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 31.07.2024 на 12:30 підготовче засідання у справі було проведено після закінчення повітряної тривоги.

Ухвала суду від 30.07.2024 направлена позивачу та третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 30.07.2024 21:17.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.07.2024 є такою, що отримана адресатами 31.07.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 31.07.2024 підготовчому засіданні позивач та треті особи не скористались.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2024 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

призначити підготовче засідання на 17 вересня 2024 року;

повідомити третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 31.07.2024 направлена третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 31.07.2024 23:15.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 31.07.2024 є такою, що отримана адресатами 01.08.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 17.09.2024 підготовчому засіданні треті особи не скористались.

05.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 05.09.2024, яким відповідач просить залучити до матеріалів справи докази (технічний паспорт на спірний об`єкт нерухомості); одночасно товариство просить поновити встановлений законом процесуальний строк на вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки наданий доказ був виготовлений на замовлення відповідача лише 15.08.2024, а тому не міг бути поданим разом з відзивом на позовну заяву.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення встановленого законом процесуального строку на подання доказів, суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення.

16.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 13.09.2024 прокурора про зміну предмету позову, яким прокурор просить один з пунктів прохальної частини позову викласти в наступній редакції: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Городнянської міської ради Чернігівської області від 17.11.2004 № 207 у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 92604, площею 43,1 м2, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня, Чернігівського району Чернігівської області.

Подання даного клопотання прокурор обумовлює поданням відповідачем вказаного вище доказу технічного паспорту на спірний об`єкт нерухомості, яким визначається загальна площа укриття в розмірі 43,1 м2, а не 63,9 м2.

Також 16.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 13.09.2024 прокурора про залучення до матеріалів справи доказів; одночасно прокурор просить поновити встановлений законом процесуальний строк на вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглянувши дане клопотання прокурора, суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення.

До початку підготовчого засідання 17.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 16.09.2024, якими відповідач просить поновити встановлений законом процесуальний строк на подання доказів та залучити їх до матеріалів справи.

Розглянувши дане клопотання відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.09.2024 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30 вересня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні представника Фонду державного майна України в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представників Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації та Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України Чернігівській області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Повідомити третіх осіб, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

викликати для участі в судовому засіданні представника Городнянської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 17.09.2024 направлена позивачу та третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 23.09.2024 16:05.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.09.2024 є такою, що отримана адресатами 23.09.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 30.09.2024 судовому засіданні позивач та треті особи не скористались.

25.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 25.09.2024 відповідача про залучення до матеріалів справи доказів (постанова Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22); одночасно товариство просить поновити встановлений законом процесуальний строк на вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки надане рішення суду було виготовлено лише 11.09.2024, а тому не могло бути поданим разом з відзивом на позовну заяву.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення встановленого законом процесуального строку на подання доказів, суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення.

До початку судового засідання 30.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення від 27.09.2024 прокурора.

В підготовчому засіданні 30.09.2023 прокурор заявив усне клопотання про надання йому дозволу на подання ним додаткових пояснень по справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання останнього.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2024, зокрема, постановлено:

призначити судове засідання на 24 жовтня 2024 року на 12 год. 00 хв.;

повідомити третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 30.09.2024 була направлена третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 01.10.2024 14:15.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.09.2024 є такою, що отримана адресатами 01.10.2024.

Процесуальним правом на участь в даному судовому засіданні треті особи не скористалися.

Під час судового засідання 24.10.2024 о 12:16 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, призначене на 24.10.2024 судове засідання по даній справі було негайно припинено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.10.2024 постановлено призначити судове засідання на 30 жовтня 2024 року.

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 30.10.2024 судового засідання.

Однак, враховуючи перебування судді Сидоренка А.С. у період з 30.10.2024 по 31.10.2024 включно у відпустці, призначене на 30.10.2024 судове засідання не відбулось, про що учасники справи були повідомлені в телефонному режимі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 12 листопада 2024 року;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

повідомити третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 01.11.2024 була направлена відповідачу та третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 01.11.2024 14:59.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.11.2024 є такою, що отримана адресатами 01.11.2024.

Процесуальним правом на участь в даному судовому засіданні відповідач та треті особи не скористалися.

11.11.2024 через систему Електронний суд відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подано клопотання від 08.11.2024 про відкладення розгляду справи, яке обумовлено перебуванням повноважного представника товариства адвоката Полегенько К.А. у щорічній відпустці у період з 09.11.2024 по 17.11.2024 (наказ № 3836 (розпорядження) про надання відпустки від 07.10.2024).

Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 20 листопада 2024 року на 09 год. 00 хв.;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

повідомити третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 12.11.2024 була направлена відповідачу та третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 12.11.2024 20:20.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 12.11.2024 є такою, що отримана адресатами 13.11.2024.

Присутні в судовому засіданні 12.11.2024 прокурор та повноважний представник позивача під розписку були повідомлені про дату, час та місце проведення наступного судового засідання у справі.

Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

19.11.2024 о 19:58 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 20.11.2024 о 11:21.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, призначене на 20.11.2024 на 09:00 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 20.11.2024 № 161-24 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою від 20.11.2024 суд призначив судове засідання на 03 грудня 2024 р. о 10:00.

У судовому засіданні 03.12.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 № 948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв`язку «Укртелеком».

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» створено Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - ВАТ «Укртелеком») та затверджено його статут.

Рішенням виконавчого комітету Городнянської міської ради Чернігівської області від 17.11.2004 № 207 визнано право власності ВАТ «Укртелеком» на нежитлову будівлю, розміщену по вул. Чорновуса, 7, м. Городня, Чернігівської області.

У подальшому виконкомом Городнянської міської ради 17.11.2004 видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 424577 на об`єкт загальною площею 1804,1 кв.м., а саме: «А-2», «а-1», «а1-1» будівлю зв`язку із прибудовами площею 912,9 кв.м., «Б-1» приміщення складу №2 площею 223,1 кв.м., «В-1» приміщення складу №1 площею 27,4 кв.м., «Г-1», «Г1-1» приміщення гаражного боксу площею 225,7 кв.м., «Е-1» приміщення дизельної площею 49,6 кв.м., « 1.2.4» залізобетонна огорожа площею 360,6 кв.м., «Ж-1» туалет площею 4,8 кв.м.

До складу вказаного майна, а саме «А-2» ввійшло підвальне приміщення, в якому розташована захисна споруда цивільного захисту № 92604.

Право власності ВАТ «Укртелеком» на вищевказане майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 424577, виданого Городнянською міською радою 14.12.2004, реєстратором Городнянського бюро технічної інвентаризації Кривопуском В.О. зареєстровано за номером 71 у книзі 3, реєстраційний номер 9053058, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 5903075.

Дані щодо проведеної державної реєстрації також внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідна інформація з даного реєстру.

Згідно даних КП «Городнянське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» Городнянської міської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 424577 від 17.12.2004 не скасовувалося та є чинним.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс будівель, що включає й адміністративну будівлю, площею 1804,1 кв.м. по вул. Чернігівська, 7, м. Городня, Чернігівської області, до складу якої входить підвальне приміщення, в якому заходиться захисна споруда цивільного захисту №92604, належить на праві власності ВАТ «Укртелеком».

Комунальним підприємством «Городянське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» Чернігівській філії ПАТ «Укртелеком» 23.08.2013 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту, яка знаходиться в підвальному приміщені адмінбудівлі за адресою: вул. Чорновуса, 7, м. Городня, Чернігівського району Чернігівської області та має загальну площу 63,9 кв.м.

Крім того, обставинами, що підтверджують наявність в будівлі ПАТ «Укртелеком» (на даний час АТ «Укртелеком») по вул. Чернігівська (Чорновуса), 7, м. Городня, Чернігівського району Чернігівської області, протирадіаційного укриття № 92604 є наявність облікових даних на дану споруду цивільного захисту в яких зазначено форму власності на неї - приватна та визначено власником ПАТ «Укртелеком», а також проведеними комісійними обстеженнями даного приміщення, за результатом яких складено акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 20.12.2020, від 03.06.2023 та від 20.02.2024.

Згідно наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 09.08,2004 № 189 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком» (Чернігівська філія)», акту приймання - передавання до нього, а також Переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі (Нерухоме майно), встановлено, що протирадіаційне укриття № 92604, до даних переліків не увійшло.

Рішенням Городнянської міської ради від 16.04.2015 перейменувано вулицю Чорновуса на вулиця Чернігівська.

Комунальним підприємством «Городянське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» 15.08.2024 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту, протирадіаційне укриття обліковий номер №92604, яка знаходиться в підвальному приміщені адмінбудівлі за адресою: вул. Чернігівська, 7, м. Городня, Чернігівського району Чернігівської області та має загальну площу 43,1 кв.м.

Прокурор у позовній заяві вказує, що передача філії ВАТ «Укртелеком» (на даний час АТ «Укртелеком») у власність захисної споруди цивільного захисту, розташованої за адресою: вул. Чернігівська, 7, м. Городня, Чернігівського району Чернігівської області, здійснено з порушенням вимог законодавства України, що потребує відновлення порушеного права держави шляхом подання відповідного позову до суду з метою усунення перешкод уповноваженого органу щодо володіння та користування оспорюваним майном.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закону України № 1697-VII "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Згідно з положеннями статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

За пунктами 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян.

За доводами прокурора, спірне нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття №92604, що розташоване за адресою: вул. Чернігівська (Чорновуса),7 в м. Городня, в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, де розпорядником та власником якого є держава в особі Фонду державного майна України.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрації за ВАТ Укртелеком права власності на майно за адресою: вул. Чернігівська (Чорновуса),7 в м. Городня, Чернігівської області, в яке входить захисна споруда - протирадіаційне укриття №92604.

Чернігівською окружною прокуратурою листом від 23.05.2024 повідомлено Фонд державного майна України про факт незаконного вибуття з державної власності майна, яке не може бути приватизовано, а саме: захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття, розташованого за адресою: вул. Чернігівська (Чорновуса), 7, м. Городня, Чернігівського району Чернігівської області, а також зазначено про необхідність повідомлення про вжиті заходи з метою повернення оспорюваного майна у державну власність.

Фонд державного майна України у своїй відповіді від 30.05.2024 на вищезазначений лист зазначив про те, що вказана у листі захисна споруда не належить до його сфери управління, внаслідок чого претензійно - позовна робота не здійснювалася. Поряд із цим, Фонд державного майна України зауважив про необхідність вжиття заходів з метою повернення оспорюваного майна у державну власність, однак самостійно відповідні заходи вживати останній наміру не мав та не має.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 даного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Таким чином, Фонд державного майна України є уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах, яким не було вжито заходів з метою усунення встановленого порушення.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Чернігівська окружна прокуратура повідомила Фонд державного майна України щодо звернення до суду в його інтересах із позовом.

Отже суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України (далі в тексті - ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ст.326 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами наявний спір щодо об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Чернігівська (Чорновуса), 7, м. Городня, Чернігівська область, набутого відповідачем у власність у 2004 році.

Як встановлено судом, нежитлова будівля («А-2», «а-1», «а1-1» будівля зв`язку із прибудовами), що знаходиться за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня, Чернігівська область належить на праві власності ВАТ "Укртелеком". До складу будівлі А-2 входить підвальне приміщення, в якому розташована захисна споруда цивільного захисту №92604.

У підтвердження правого статусу підвального приміщення розташованого за адресою: вул. Чорновуса, 7, м. Городня, Чернігівська область, як захисної споруди (протирадіаційного укриття) надано:

- паспорт сховища (протирадіаційного укриття) №92604, відповідно до якого захисну споруду прийнято в експлуатацію в 1974 році. Відповідно до технічних характеристик: місткість 45 осіб, загальна площа 60 кв. м, укриття є вбудованим;

- облікову картку протирадіаційного укриття, відповідно до якої визначені наступні технічні характеристики, зокрема: конструкція, показник захисту Кз-50; тип проекту Б-2, вбудоване; рік введення в експлуатацію 1974; місткість 45 осіб; загальна площа 110 кв. м;

- технічний паспорт станом на 23.08.2013 на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття обліковий номер 92604, відповідно до якої визначені наступні технічні характеристики: підвальне приміщення 2-х поверхового адмінбудинку, рік вводу в експлуатацію 1975, місткість 50 осіб, загальна площа 63,9 кв.м.

- акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №92604 від 21.12.2020, 14.09.2023, 13.11.2023, 27.02.2024, згідно з якими проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання протирадіаційного укриття №92604, розташованого за адресою вул. Чорновуса, 7, м. Городня, місткістю 50 осіб, загальною площею 60 кв.м, вбудоване у 2-х поверхову будівлю.

- технічний паспорт від 15.08.2024 на захисну споруду цивільного захисту, протирадіаційне укриття обліковий номер №92604, яка знаходиться в підвальному приміщені адмінбудівлі за адресою: вул. Чернігівська, 7, м. Городня, Чернігівського району Чернігівської області та має загальну площу 43,1 кв.м.

Відповідач-1 здійснив реальні дії щодо замовлення та виготовлення необхідних документів з технічної інвентаризації щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, тим самим визнаючи факт наявності захисної споруди № 92604 за адресою: вул. Чернігівська, 7, м. Городня, Чернігівська область.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що розташоване у підвалі будівлі приміщення площею 43,1 кв.м. за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня, Чернігівська область має правовий статус захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття), але за площею є меншою ніж зазначено у первинній документації.

ВАТ Укртелеком створено згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації від 27.12.1999 №155 шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку Укртелеком у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 Про корпоратизацію підприємств та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.1993 №508.

Засновником товариства виступив Державний комітет зв`язку та інформатизації України (правонаступник Міністерство інфраструктури України).

Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 №8 ВАТ Укртелеком змінило своє найменування на ПАТ Укртелеком.

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ Укртелеком, які відбулися 22.04.2021, змінено повне найменування з Публічного акціонерного товариства Укртелеком на Акціонерне товариство Укртелеком.

АТ Укртелеком є правонаступником ПАТ Укртелеком та ВАТ Укртелеком.

Згідно із ст. 86 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

За висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1431/20).

При корпоратизації держава зберігає контроль та вплив на об`єкт власності через корпоративні права щодо майна створеного акціонерного товариства.

Відповідно до зазначеного Указу Президента України, у разі прийняття рішення про приватизацію корпоратизованих товариств, їх засновники передавали державним органам приватизації для приватизації (продажу) тільки акції.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що спірне майно - споруда цивільного захисту №92604, належить до об`єктів загальнодержавного значення, і приватизація даного об`єкту заборонена законом.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрації за ВАТ Укртелеком права власності на майно за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня, Чернігівська область, в яке входить захисна споруда - протирадіаційне укриття № 92604.

Як встановлено судом, предметом розгляду у даній справі, є зокрема вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Городнянської міської ради від 17.11.2004 № 207 у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №92604, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Чорновуса (Чернігівська), 7, м. Городня, Чернігівської області, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності та оформлено право власності на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

За вказаних обставин, суд зазначає, що оскільки визнання незаконним та скасування зазначеного рішення не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, така вимога не підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.

Крім того, у постанові від 21.09.2022 у справі №908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Отже, за встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 17.12.2004 серії САА №424577 є неефективною, така вимога не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора Городнянського бюро технічної інвентаризації Криворука В.О. від 17.12.2004, номер запису 71 в книзі 3, реєстраційний номер 5903075 суд зазначає таке.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також враховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1) та постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога про скасування рішення державного реєстратора Городнянського бюро технічної інвентаризації Криворука В.О. від 17.12.2004, номер запису 71 в книзі 3, реєстраційний номер 5903075 задоволенню не підлягає.

Розглядаючи вимогу прокурора про зобов`язання відповідача повернути державі в особі позивача захисну споруду цивільного захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно із ст.2 Закону України №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі в тексті - Закон №1952-ІV) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз.2 та 3 ч.3 ст.26 Закону №1952-ІV у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1 ст.27 Закону №1952-ІV).

Державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Крім того, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (п.4.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63,74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21, пункт 146) та інших.

Разом із тим, як зазначено у пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

В процесі судового розгляду з`ясовано, що спірне нерухоме майно - захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 92604, розташоване в підвалі адмінбудівлі за адресою: вул. Чернігівська,7, м.Городня, Чернігівської області в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю та не підлягало приватизації (корпоратизації) або іншому відчуженню. Тобто, набуття захисної споруди у приватну власність АТ Укртелеком є протиправним.

У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, яка пов`язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №914/106/22.

За змістом частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі, якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільні, господарські), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 917/1024/22, від 05.12.2023 у справі № 927/85/19.

Таким чином, і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 та постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №927/84/19, від 20.09.2023 у справі № 922/3204/19.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20, від 07.06.2023 у справі № 927/432/19, від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.

Наведене правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 Цивільного кодексу України, згідно із частиною четвертою якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Із встановлених судом обставин вбачається, що позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з планом заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)», позивач був визначений відповідальним за формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисних споруд, що перебувають у державній власності.

Так, згідно затвердженого плану заходів Фонд державного майна України мав здійснити ряд заходів у визначені строки, зокрема, на Фонд було покладено обов`язок до 30.12.2015 року щодо укладення з бюро технічної інвентаризації договорів про виготовлення технічної документації на захисні споруди як об`єкти нерухомого майна та формування інвентарних справ.

Таким чином, позивач за результатами технічної інвентаризації міг та був зобов`язаний дізнатись про наявність спірної захисної споруди у власності відповідача, державна реєстрація якої відбулася у 2004 році.

Оскільки позивач міг довідатись про порушення інтересів держави ще задовго до отримання ним листа від прокурора у травні 2024 року, зокрема, в силу покладених на нього обов`язків, визначених планом заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (з 30.12.2015 почався перебіг строку позовної давності, який закінчився 30.12.2018), суд вважає, що прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Отже, з урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог належить відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Враховуючи зазначене вище у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2024.

Суддя А.С. Сидоренко