Постанова

від 03.12.2024 по справі 923/1424/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 923/1424/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Цимбалістого Т. О.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - Тиніва І. Д. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гемма ЛТД"</a>

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 (колегія суддів: Колоколов С. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі

за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гемма ЛТД"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс Енерджи", 2) Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі,

про повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2020 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гемма ЛТД"</a> (далі - ТОВ фірма "Гемма ЛТД"), у якому просив припинити право приватної власності відповідача на будівлю насосної станції з устаткуванням площею 114,3 м2 (реєстраційний номер майна 25779658) та гідроспоруди ставкового господарства Збур`ївського рибгоспу (реєстраційний номер майна 25498340) і повернути в державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) зазначені об`єкти, отримані відповідачем за договорами купівлі-продажу, укладеними 24.11.2008 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (далі - РФ ФДМУ по Херсонській області).

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 спірне майно включено до об`єктів державної власності, які підлягають приватизації, а в 2009 році на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між РФ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ фірмою "Гемма ЛТД", майно передано відповідачу. Однак Прокурор, посилаючись на обмежену оборотоздатність спірного майна, наполягав на нікчемності договорів купівлі-продажу. Тому Прокурор вважав, що в цьому випадку наявні правові підстави для припинення права приватної власності відповідача на спірне майно та повернення цього майна позивачу. Правовою підставою позову Прокурор визначив статтю 391 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 у справі № 923/1424/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, відмовлено в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) до ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про припинення права власності та повернення майна.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора, господарський суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами склалися кондикційні правовідносини, оскільки відповідач не повертає протягом тривалого часу державі нерухоме майно, яке безпідставно набуте ним від держави. Безпідставність набуття майна, як зазначив суд першої інстанції, встановлена судовими рішеннями. Однак судового рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та обов`язку відповідача повернути майно немає. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Прокурор та позивач неправильно обрали спосіб захисту права держави. Стосовно вимоги Прокурора та позивача про повернення в державну власність спірного нерухомого майна суд першої інстанції зазначив, що таке повернення може бути здійснене лише при застосуванні такого способу захисту, як скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за відповідачем; визнання недійсними договорів купівлі-продажу державного майна через їх нікчемність, а також (одночасно) про визнання чи зміну цим рішенням суду речових прав держави.

2.3. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, виходив із презумпції правомірності правочинів - договорів купівлі-продажу від 24.11.2008. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що невідповідність договорів купівлі-продажу від 24.11.2008 приватизаційному законодавству може бути підставою для визнання їх недійсними, тобто ці правочини, за висновком суду, є оспорюваними, а не нікчемними. Щодо обраного Прокурором способу захисту суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач провів державну реєстрацію права приватної власності на спірне нерухоме майно, а тому він є володільцем майна у розумінні чинного законодавства, що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах такого способу захисту, як негаторний позов, пред`являти який може виключно володіючий власник. Між тим, за висновком апеляційного суду, звертаючись із негаторним позовом, Прокурор фактично прагне уникнути поширення на його позовні вимоги позовної давності, пропуск якої став підставою для відмови в задоволенні позову в межах розгляду справи № 910/390/17, оскільки негаторний позов може бути поданий протягом усього часу існування відповідного правопорушення. Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, позов Прокурора фактично спрямований на припинення державної реєстрації права власності на спірне майно, проведеної за відповідачем. Проте Прокурор не заявляє вимог про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або про скасування державної реєстрації прав, натомість обмежується лише вимогою про припинення права власності відповідача, яка відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без одночасного заявлення однієї з перелічених вимог не може вважатися належним та ефективним способом захисту.

2.4. Постановою Верховного Суду від 24.05.2023 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 923/1424/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) до ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про повернення майна, справу № 923/1424/20 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В іншій частині позовних вимог постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 у справі № 923/1424/20 змінено та викладено їх мотивувальні частини в редакції постанови Верховного Суду. В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 у справі № 923/1424/20 залишено без змін.

2.5. Верховний Суд, зокрема, зазначив, що задоволення позовних вимог Прокурора про припинення права приватної власності не призведе до відновлення порушених прав держави на спірне майно. Стосовно позовних вимог Прокурора про повернення майна Верховний Суд зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на відсутність судових рішень про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.11.2008, не з`ясували правового режиму спірного майна та не встановили можливості переходу цього майна у приватну власність. За висновком Верховного Суду, господарські суди, помилково відхиливши доводи Прокурора про нікчемність договорів купівлі-продажу від 24.11.2008, не встановили істотні обставини справи, які полягають у тому, чи відбувся перехід цього майна із державної власності у приватну власність, та чи може бути позбавлена держава володіння таким майном. Крім того, Верховний Суд зазначив, що встановлення наведених обставин має ключове значення для вирішення питання щодо можливості в такому разі у держави в особі її органів вимагати усунення порушення її права як власника майна шляхом пред`явлення негаторного позову.

2.6. За результатами нового розгляду справи в частині позовних вимог Прокурора про повернення майна рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 у справі № 923/1424/20, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) до ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про повернення майна.

Вирішено повернути в державну власність в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України будівлю насосної станції з устаткуванням площею 114,3 м2 (реєстраційний номер майна 25779658) вартістю 315 244,80 грн та гідроспоруди ставкового господарства Збур`ївського рибгоспу (реєстраційний номер майна 25498340) вартістю 1 144 695,60 грн, отримані ТОВ фірмою "Гемма ЛТД" за договорами купівлі-продажу від 24.11.2008.

2.7. Задовольняючи позовні вимоги Прокурора про повернення майна, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про приватизацію державного майна" виключав можливість передання об`єктів, зазначених в абзаці 19 підпункту "г" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", у приватну власність. Враховуючи встановлення обставин щодо нікчемності правочинів - договорів купівлі-продажу від 24.11.2008, які були укладені між РВ ФДМУ по Херсонській області як продавцем та ТОВ фірмою "Гемма ЛТД" як покупцем, надавши оцінку правовому режиму спірного майна, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне майно не вибувало із права володіння держави, а тому не відбулося переходу такого майна із державної у приватну власність. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій виснували про те, що держава не може бути позбавлена права володіння будівлею насосної станції з устаткуванням площею 114,3 м2 та гідроспорудами ставкового господарства Збур`ївського рибгоспу, отриманих ТОВ фірмою "Гемма ЛТД" за нікчемними договорами купівлі-продажу від 24.11.2008.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 та рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі № 923/1424/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ фірма "Гемма ЛТД" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 923/1424/20 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ фірма "Гемма ЛТД" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ фірма "Гемма ЛТД", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування принципу lex specialis (застосування загальної та спеціальної норми права), викладені в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21.

3.4. При цьому, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та не врахували, що положення цього Закону є загальними. Разом з тим, на думку скаржника, приписи Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що визначають конкретний перелік об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, за доводами скаржника, матеріали справи не містять доказів про включення спірного нерухомого майна до Переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

3.5. ТОВ фірма "Гемма ЛТД" наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора про повернення майна, належним чином не дослідили суттєві обставини справи, які, за доводами скаржника, мають вирішальне значення для прийняття законних та обґрунтованих рішень. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили, чи набуло спірне майно в установленому законодавством порядку режиму об`єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації.

3.6. Водночас скаржник із посиланням на Перший протокол до Конвенції про прав людини і основоположних свобод зазначає, що він тривалий час відкрито та добросовісно користувався у своїй господарській діяльності спірними об`єктами нерухомого майна та здійснив значні поліпшення цих об`єктів. Крім того, скаржник стверджує, що держава отримала грошові кошти від продажу спірних об`єктів нерухомого майна та протягом багатьох років не вчиняла жодних дій щодо повернення такого майна у власність держави. Це, на думку скаржника, свідчить про те, що спірне нерухоме майно фактично не має загальнодержавного значення, а повернення судом такого майна у власність держави має ознаки непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном.

3.7. Скаржник також зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі № 923/1424/20 не містить жодних посилань на клопотання відповідача про долучення письмових доказів. Крім того, це судове рішення не містить посилань на документи, які були додані до клопотання про долучення доказів.

3.8. Херсонська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Херсонська обласна прокуратура наголошує на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про приватизацію державного майна" виключав можливість передання зазначених в абзаці 19 підпункту "г" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єктів у приватну власність. Тому Херсонська обласна прокуратура вважає правильними висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для повернення спірного майна в державну власність в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм).

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що постановою Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 у справі № 10/218-АП-06 за позовом ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про спонукання до здійснення приватизації, зобов`язано Фонд державного майна України прийняти рішення та здійснити в установленому законодавством порядку приватизацію наявних гідроспоруд ставкового господарства та будівлі насосної станції з устаткуванням Збур`ївського рибгоспу шляхом викупу.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що на виконання наведених судових рішень 04.07.2008 Фонд державного майна України видав наказ № 775, яким включив до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, будівлю насосної станції з устаткуванням площею 114,3 м2 та гідроспоруди ставкового господарства Збур`ївського рибгоспу.

4.3. 24.11.2008 РВ ФДМУ по Херсонській області (продавець) та ТОВ фірма "Гемма ЛТД" (покупець) уклали такі нотаріально посвідчені договори:

- договір купівлі-продажу об`єкта групи А - "Будівля насосної станції з устаткуванням площею 114,3 м2 Збур`ївського рибгоспу" шляхом викупу орендарем, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця вказаний об`єкт за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур`ївка, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба") та не увійшов до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп" (далі - ВАТ "Херсонрибгосп") під час приватизації і залишився в державній власності, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт та сплатити за нього 315 244,80 грн;

- договір купівлі-продажу об`єкта групи А - "Гідроспоруди ставкового господарства Збур`ївського рибгоспу" шляхом викупу орендарем, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця вказаний об`єкт за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур`ївка, що знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та не увійшов до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп" під час приватизації і залишився в державній власності, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт та сплатити за нього 1 144 695,60 грн.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що в січні 2009 року сторони наведених договорів підписали акти приймання-передачі нерухомого майна, а в подальшому Херсонське державне бюро технічної інвентаризації провело державну реєстрацію права приватної власності ТОВ фірми "Гемма ЛТД" на об`єкти нерухомого майна.

4.5. У подальшому постановою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 у справі № К-10475/07 скасовано постанову Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного Господарського суду від 20.04.2007, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ фірмі "Гемма ЛТД" у задоволені позову.

4.6. Господарські суди зазначили, що в 2017 році заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України з позовом до відповідачів: ТОВ фірма "Гемма ЛТД", Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 "Про перелік об`єктів, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку будівель насосної станції з устаткуванням площею 114,3 м2 та гідроспоруд ставкового господарства Збур`ївського рибгоспу;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу від 24.11.2008 цих об`єктів, укладені між ТОВ фірмою "Гемма ЛТД" та РВ ФДМУ по Херсонській області;

- вилучити у ТОВ фірми "Гемма ЛТД" та повернути в державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України нерухоме майно.

4.7. За результатами розгляду зазначених позовних вимог Господарський суд міста Києва 23.08.2018 ухвалив рішення у справі № 910/390/17 про відмову в задоволенні позову. Суд у справі № 910/390/17 дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак відмовив у позові з підстав пропуску строків позовної давності.

4.8. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, здійснюючи новий розгляд справи в частині позовних вимог Прокурора про повернення майна, зазначили, що Прокурор долучив до матеріалів справи такі докази: наказ Державного департаменту рибного господарства від 20.10.2003 № 297 "Про затвердження акта приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп" на баланс ДП "Укрриба", перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Херсонрибгосп" та передаються на баланс ДП "Укрриба", наказ Державного агентства рибного господарства України від 29.02.2016 № 57 "Про закріплення нерухомого майна на праві господарського відання", перелік гідротехнічних споруд, які закріплюються за ДП "Укрриба" на праві господарського відання", довідку ДП "Укрриба" про гідротехнічні споруди, які обліковуються на балансі ДП "Укрриба".

4.9. Прокурор, вважаючи, що договори купівлі-продажу від 24.11.2008, укладені між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ фірмою "Гемма ЛТД", є нікчемними, та посилаючись на обмежену оборотоздатність спірного нерухомого майна, звернувся до Господарського суду Херсонської області із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі під час нового розгляду були вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) до ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про повернення майна.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку Прокурора, є нікчемність договорів купівлі-продажу від 24.11.2008, укладених між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ фірмою "Гемма ЛТД", та обмежена оборотоздатність спірного нерухомого майна.

5.5. За результатами нового розгляду справи в частині позовних вимог Прокурора про повернення майна господарські суди попередніх інстанцій задовольнили такі позовні вимоги Прокурора.

5.6. ТОВ фірма "Гемма ЛТД" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. ТОВ фірма "Гемма ЛТД", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Отже, предметом касаційного перегляду є судові рішення про задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) до ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про повернення майна.

5.8. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.9. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування принципу lex specialis (застосування загальної та спеціальної норми права), викладені в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21.

5.10. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:

"При цьому при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною".

5.11. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21.

5.12. Із посиланням на наведені висновки скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та не врахували, що положення цього Закону є загальними. Разом з тим, на думку скаржника, приписи Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що визначають конкретний перелік об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, є спеціальними і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

5.13. ТОВ фірма "Гемма ЛТД" наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора про повернення майна, належним чином не дослідили суттєві обставини справи, які, за доводами скаржника, мають вирішальне значення для прийняття законних та обґрунтованих рішень. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили, чи набуло спірне майно в установленому законодавством порядку режиму об`єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації.

5.14. Водночас скаржник із посиланням на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що він тривалий час відкрито та добросовісно користувався у своїй господарській діяльності спірними об`єктами нерухомого майна та здійснив значні поліпшення цих об`єктів. Крім того, скаржник стверджує, що держава отримала грошові кошти від продажу спірних об`єктів нерухомого майна та протягом багатьох років не вчиняла жодних дій щодо повернення такого майна у власність держави. Це, на думку скаржника, свідчить про те, що спірне нерухоме майно фактично не має загальнодержавного значення, а повернення судом такого майна у власність держави має ознаки непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном.

5.15. Скаржник наголошує на тому, що у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, в рішеннях у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

5.16. Колегія суддів, проаналізувавши висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається ТОВ фірма "Гемма ЛТД", перевіривши доводи скаржника, визнає частково обґрунтованими доводи скаржника та зазначає таке.

5.17. На момент виникнення спірних правовідносин був чинним Закон України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 N 2163-XII, який регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України.

5.18. Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

5.19. За змістом частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, належать майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

5.20. Частиною 6 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

5.21. Водночас Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на який посилається скаржник, затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

5.22. При цьому, за доводами скаржника, матеріали справи не містять доказів про включення спірного нерухомого майна до Переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Проте, на думку скаржника, основною умовою для віднесення об`єктів права державної власності до об`єктів загальнодержавного значення, що не підлягають приватизації, є включення їх до Переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

5.23. Колегія суддів, здійснивши сукупний аналіз приписів Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", зазначає, що положення наведених Законів не суперечать один одному, оскільки ці Закони є взаємопов`язаними та передбачають відповідні обмеження щодо приватизації об`єктів державного майна.

5.24. Так, Закон України "Про приватизацію державного майна" імперативно передбачає заборону приватизації об`єктів державного майна - гідротехнічних захисних споруд. Тобто зазначені об`єкти не можуть бути приватизовані відповідно до прямої вказівки Закону України "Про приватизацію державного майна".

5.25. Водночас Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

5.26. При цьому відсутність об`єкта в Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не свідчить про можливість його приватизації у разі якщо обмеження щодо приватизації встановлені Законом України "Про приватизацію державного майна". Колегія суддів зазначає, що гідротехнічні захисні споруди в силу прямої норми Закону України "Про приватизацію державного майна" належали до об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, незалежно від включення їх до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України. Тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

5.27. Водночас колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, направляючи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції цю справу в частині відмови в задоволенні позовних вимог Прокурора про повернення майна, зазначив про необхідність з`ясування правового режиму спірного майна та встановлення обставин щодо можливості переходу цього майна у приватну власність.

5.28. Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

5.29. Однак господарські суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи, обмежившись посиланням на те, що спірне майно не вибувало із права володіння держави, а тому і не відбулося переходу такого майна із державної у приватну власність, не в повному обсязі виконали вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.05.2023 у справі № 923/1424/20.

5.30. При цьому господарські суди попередніх інстанцій, установивши, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2008 набув гідроспоруду ставкового господарства Збур`ївського рибгоспу, не встановлювали, чи є така гідроспоруда саме захисною гідроспорудою, на яку поширюється заборона приватизації відповідно до прямої вказівки частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

5.31. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, установивши, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2008 набув будівлю насосної станції з устаткуванням, не встановлювали, чи належить такий об`єкт до обмежено обороноздатних, та чи поширюється на нього заборона приватизації, визначена Законом України "Про приватизацію державного майна".

5.32. Крім того, колегія суддів зазначає, що у позовах про зобов`язання повернути майно господарським судам також необхідно досліджувати, чи не будуть такі заходи втручанням у право особи на мирне володіння майном, що є гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.33. Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

5.34. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

5.35. Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і застосовується судами України як частина національного законодавства.

5.36. При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

5.37. Крім того, відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

5.38. У практиці ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

5.39. Аналогічні критерії (принципи) на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовуються Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2024 у справі № 336/44/18, від 13.02.2024 у справі № 924/1022/22, від 16.01.2024 у справі № 902/9/23, від 11.04.2023 у справі № 923/1137/21, від 21.12.2022 у справі № 906/677/19.

5.40. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, який має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

5.41. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

5.42. Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 336/44/18, від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.

5.43. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.

5.44. Отже, наведені норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Цивільного кодексу України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи права власності. Водночас зазначені норми допускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема, передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

5.45. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.46. Однак зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій не досліджували сумісність втручання у право відповідача на мирне володіння майном. Тому під час нового розгляду справи № 923/1424/20 місцевому господарському суду необхідно з`ясувати сумісність відповідного заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.47. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 зазначила, що тлумачення змісту частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Такими наслідками є відновлення становища сторін, яке існувало до порушення (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином та відшкодування збитків, якщо їх завдано. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнання судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

5.48. Отже, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 911/549/21, від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21, від 24.09.2024 у справі № 910/16130/23, від 17.09.2024 у справі № 922/1830/19.

5.49. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 також зазначила, що вимога про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності в порядку, передбаченому статтею 216 Цивільного кодексу України, не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї із сторін правочину за допущене іншою стороною порушення.

5.50. Реституція спрямована на відновлення "status quo ante" у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

5.51. Отже, тлумачення статті 216 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати про те, що позивач, заявляючи позовні вимоги про повернення майна на підставі нікчемності договорів купівлі-продажу, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за нікчемним правочином, оминаючи мовчанням питання про повернення відповідачу отриманого позивачем за таким правочином.

5.52. Проте зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора про зобов`язання відповідача повернути спірне майно, не вирішували питання щодо двосторонньої реституції, як це передбачено приписами статті 216 Цивільного кодексу України.

5.53. Крім того, скаржник зазначає, що він 06.03.2024 через систему "Електронний суд" подав до Господарського суду Одеської області клопотання про долучення письмових доказів. Проте, за доводами скаржника, рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі № 923/1424/20 не містить жодних посилань на клопотання відповідача про долучення письмових доказів. Крім того, як зазначає скаржник, це судове рішення не містить посилань на документи, які були додані до клопотання про долучення письмових доказів.

5.54. Колегія суддів, перевіривши наведені доводи скаржника, установила, що 06.03.2024 Господарський суд Одеської області зареєстрував клопотання ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про долучення доказів, сформоване 06.03.2024 в системі "Електронний суд". У цьому клопотанні ТОВ фірма "Гемма ЛТД" просило поновити пропущений строк на подання письмових доказів та долучити до матеріалів справи письмові докази, перелік яких наведено в прохальній частині зазначеного клопотання.

5.55. Водночас технічний запис судового засідання, проведеного Господарським судом Одеської області 25.03.2024 в режимі відеоконференції, в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи свідчить про те, що на початку судового засідання господарський суд першої інстанції зазначив про надходження 06.03.2024 до Господарського суду Одеської області клопотання відповідача про долучення доказів.

5.56. Однак ні технічний запис судового засідання, проведеного Господарським судом Одеської області 25.03.2024 в режимі відеоконференції в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ні протокол судового засідання від 25.03.2024, проведеного Господарським судом Одеської області в режимі відеоконференції, ні зміст оскаржуваного судового рішення, не містять результатів розгляду як клопотання про поновлення пропущеного строку на подання письмових доказів, так і самого клопотання про долучення доказів.

5.57. З урахуванням наведеного Верховний Суд констатує, що 25.03.2024 у судовому засіданні господарський суд першої інстанції не вирішив клопотання ТОВ фірми "Гемма ЛТД" про долучення доказів. Водночас апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, помилково не перевірив наведеного та не надав належної оцінки доводам відповідача про зазначене процесуальне порушення, яке допущено місцевим господарським судом.

5.58. За таких обставин Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи скаржника про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з тим, що місцевий господарський суд не розглянув та не вирішив питання щодо задоволення або відмови в задоволенні як клопотання про поновлення пропущеного строку на подання письмових доказів, так і самого клопотання про долучення доказів. При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, залишив наведене поза своєю увагою, а тому також допустив порушення норм процесуального права.

5.59. Наведені обставини свідчать про те, що господарські суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та не дотрималися обов`язку щодо сприяння учасникам справи в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 904/4338/21, від 24.01.2024 у справі № 910/13145/22, від 05.06.2024 у справі № 910/11367/22, від 04.02.2021 у справі № 910/2457/20.

5.60. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що наведені ТОВ фірмою "Гемма ЛТД" підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України частково підтвердилися.

5.61. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.62. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.63. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.64. Колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними усі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування, а при новому розгляді справи частково не виконали вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

5.65. Водночас порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.66. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

5.67. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ТОВ фірми "Гемма ЛТД" належить задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, а справу № 923/1424/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

7. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гемма ЛТД"</a> задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 у справі № 923/1424/20 скасувати, справу № 923/1424/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак