Рішення

від 11.12.2024 по справі 160/28845/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 160/28845/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/28845/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.06.2024 № 047050027420 про відмову у призначенні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2024 року № 1, про відсутність підстав для зарахування періодів роботи з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік до пільгового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати мені, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року та період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік апаратником у виробництві дорогоцінних металів, як працівнику зайнятому повний робочий день на роботах з особо шкідливими і особо важкими умовами праці на Державному підприємстві «Придніпровський завод кольорових металів», згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від 28.05.2024 року, з урахуванням висновків суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 29.10.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 31.06.2024 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, а саме:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача із заявою про призначення та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах;

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.06.2024 № 047050027420 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- відомості/інформацію щодо підстав відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача;

- відомості/інформацію, що послугувала підставою для відмови призначені та виплаті пенсії;

- листи/відмови Пенсійного органу та інші докази щодо суті спору.

19.11.2024 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 11.12.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Ухвалою суду від 31.10.2024 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 31.10.2024 року, відповідачу 1 було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/28845/24.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

До суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.

За наведених обставин, відповідач 2 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, у 2024 році ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

До заяви позивачем було долучено копії таких документів, зокрема:

трудову книжку;

довідку ДП «Придніпровський завод кольорових металів від 06.11.2008 року за №0060/08;

архівну довідку видану архівним управлінням Кам`янської міської ради від 09.04.2024 року № К-21/2-09/568 про нараховану заробітну плату за період 1994 1997 роки;

архівну довідку видану архівним пушінням Кам`янської міської ради від 09.04.2024 року № К-21/2-09/567 про роботу на посаді контролера у виробництві чорних металів в період з 08.06.1994 року по 02.12.1997 року;

архівну довідку видану архівним управлінням Кам`янської міської ради від 11.03.2024 року № К-21/2-09/307 про нараховану заробітну плату за період 1999 - 2000 роки;

архівну довідку видану архівним управлінням Кам`янської міської ради від 20.03.2024 року № К-21/2-09/344 про нараховану заробітну плату за період 1999 2000 роки;

архівну довідку видану архівним управлінням Кам`янської міської ради від 20.03.2024 року № К-21/2-09/343 про роботу на посаді апаратника у виробництві дорогоцінних металів в період з 23.11.1999 року по 18.03.2008 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік;

архівну довідку видану архівним управлінням Кам`янської міської ради від 20.03.2024 року № К-21/2-09/306 про роботу на посаді апаратника у виробництві дорогоцінних металів в період з 23.11.1999 року по 18.03.2008 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік;

архівну довідку видану архівним управлінням Кам`янської міської ради від 20.03.2024 року № К-21/2-09/1357 про роботу на посаді апаратника у виробництві дорогоцінних металів в період з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік.

За результатами розгляду заяви позивача рішенням Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2024 року № 1 визначено про таке, зокрема згідно трудової книжки ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Придніпровський завод кольорових металів»:

з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року - апаратником у виробництві дорогоцінних металів;

з 01.02.2003 року по 06.11.2008 року - апаратником у виробництві дорогоцінних металів.

У довідці з Єдиного державного реєстру зазначено, що державна реєстрація Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів» припинена у зв`язку з банкрутством.

У такому випадку підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійною фонду України від 10.11.2006 №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, шо дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

У архівній довідці відділу Кам`янської міської ради від 30.03.2024 року №К-21/2-09/343 зазначено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) працювала на ДП «Придніпровський завод кольорових металів»:

з 23.11.1999 року (наказ від 23.11.1999 року № 58) прийнята на посаду апаратника;

з 19.03.2002 року (наказ від 19.03.2002 року № 15-к) переведена на посаду в.о. секретаря директора;

з 01.02.2003 року (наказ від 03.02.2003 року №4) переведена на посаду апаратника;

з 06.11.2008 року (наказ від 06.11.2008 року №97) звільнена з посади апаратника у виробництві дорогоцінних металів служби заступника директора по виробництву головного технолога.

У розрахункових відомостях по нарахуванню заробітної плати позивач значиться апаратником, заробітна плата нараховувалась з листопада 1999 по червень 2000 року (довідка від 11.03.2024 року №К-21/2-9/307).

У індивідуальних відомостях про застраховану особу вказані суми нарахувань з липня 2000 року по жовтень 2008 року. Спецстаж зазначений за Списком №1 за весь період.

До наказу про результати атестації робочих місць по Придніпровському заводу кольорових металів від 12.01.1999 року №10 не наданий перелік атестованих посад. До переліку атестованих посад у 2004 році не наданий наказ про результати проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, Комісією було прийнято рішення, що для підтвердження періодів з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року, з 01.02.2003 року по 06.11.2008 року для зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 немає законних підстав.

У подальшому, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.05.2024 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача розприділено для опрацювання на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних у Пенсійному фонді відомостей, до пільгового стажу за Списком №1 незараховано періоди роботи згідно довідки від 06.11.2008 року №0060/08 з 23.11.1999р. по 18.03.2002р. та з 01.02.2003р. по 06.11.2008р., оскільки ДП «Придніпровський завод кольорових металів» (код ЄДРПОУ 25015310) припинено за даними ЄДР 16.11.2016 року.

Також, повідомлено про те, що у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється відповідними Комісіями при Головних управліннях Пенсійного фонду України. Вищезазначені періоди можливо зарахувати до спеціального стажу в разі прийняття позитивного рішення Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Рішення комісії станом на день винесення рішення органом Пенсійного фонду відсутнє.

З огляду на викладене, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, наданих нею документів та наявних індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних Реєстру застрахованих осіб, страховий стаж останньої склав 27 років 6 місяців 15 днів, в той час як пільговий стаж залишився не підтвердженим.

Окрім того, позивач на день подання заяви про призначення даного виду пенсії на пільгових умовах не досягла встановленого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (50 років).

Враховуючи наведене вище, позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 статті 114 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, та оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 50 років.

Окрім того, відповідач 2 зазначив про те, що питання про зарахування до спеціального стажу вищевказаних періодів роботи позивача у ДП «Придніпровський завод кольорових металів» виносилось на розгляд Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2024 комісією встановлено, що згідно трудової книжки позивач працювала у Державному підприємстві «Придніпровський завод кольорових металів» з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року апаратником у виробництві дорогоцінних металів, з 01.02.2003 року по 06.11.2008 року апаратником у виробництві дорогоцінних металів.

У довідці з Єдиного державного реєстру зазначено, що державна реєстрація Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів» припинена у зв`язку з банкрутством.

У такому випадку підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

У архівній довідці відділу Кам`янської міської ради від 30.03.2024 року №К-21/2-09/343 зазначено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) працювала на ДП «Придніпровський завод кольорових металів»:

з 23.11.1999 року (наказ від 23.11.1999 року № 58) прийнята на посаду апаратника;

з 19.03.2002 року (наказ від 19.03.2002 року № 15-к) переведена на посаду в.о. секретаря директора;

з 01.02.2003 року (наказ від 03.02.2003 року №4) переведена на посаду апаратника;

з 06.11.2008 року (наказ від 06.11.2008 року №97) звільнена з посади апаратника у виробництві дорогоцінних металів служби заступника директора по виробництву головного технолога.

У розрахункових відомостях по нарахуванню заробітної плати позивач значиться апаратником, заробітна плата нараховувалась з листопада 1999 по червень 2000 року (довідка від 11.03.2024 року №К-21/2-9/307).

У індивідуальних відомостях про застраховану особу вказані суми нарахувань з липня 2000 року по жовтень 2008 року. Спецстаж зазначений за Списком №1 за весь період.

До наказу про результати атестації робочих місць по Придніпровському заводу кольорових металів від 12.01.1999 року №10 не наданий перелік атестованих посад. До переліку атестованих посад у 2004 році не наданий наказ про результати проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, Комісією прийнято рішення, що для підтвердження періодів з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року, з 01.02.2003 року по 06.11.2008 року для зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 немає законних підстав.

Не погоджуючись з такими рішеннями органів Пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з цим позовом. При цьому, у справі відсутній спір щодо страхового стажу і пільгового стажу, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а спірним є питання щодо віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача 1,2, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

02 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, яким пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Щодо визначення пенсійного віку позивача, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».

Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для призначення пенсії за віком за списком №1 було встановлено пенсійний вік досягнення жінкою 45 років, а також, страховий стаж роботи для жінок не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.

Окрім цього, суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням відповідача 2 у цій справі позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у тому числі, через недосягнення позивачем необхідного віку, зокрема 50 років.

Отже, слід вказати, що у справі є також спірним питання щодо віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Суд зазначає, що на час звернення за призначенням пенсії (28.05.2024 року) позивач досягла віку 49 років.

Вік позивача підтверджено також її паспортом, копія якого надана до матеріалів справи.

Тобто, позивач на час звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку, що згідно з Рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року, є обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Таким чином, рішення відповідача 2 підлягають вигнанню протиправними та скасуванню.

Щодо спірного періоду роботи позивача, слід зазначити про таке.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Придніпровський завод кольорових металів»:

з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року - апаратником у виробництві дорогоцінних металів,

з 01.02.2003 року по 06.11.2008 року - апаратником у виробництві дорогоцінних металів.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права па пенсію за віком па пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

У період роботи заявниці діяли Списки № 1 і № 2 , затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, від 16.01.2003 року № 36.

Згідно розділу п.18 VII «Металургійне виробництво» п.2 (кольорові метали) Списку № 1, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та від 16.01.2003 року №36 правом пільгового пенсійного забезпечення користуються апаратники у виробництві дорогоцінних металів.

Відповідно до архівної довідки відділу Кам`янської міської ради від 30.03.2024 року №К-21/2-09/343 зазначено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) працювала на ДП «Придніпровський завод кольорових металів»:

з 23.11.1999 (наказ від 23.11.1999 № 58) прийнята на посаду апаратника;

з 19.03.2002 (наказ від 19.03.2002 № 15-к) переведена на посаду в.о. секретаря директора;

з 01.02.2003 (наказ від 03.02.2003 №4) переведена на посаду апаратника;

з 06.11.2008 (наказ від 06.11.2008 року №97) звільнена з посади апаратника у виробництві дорогоцінних металів служби заступника директора по виробництву - головного технолога.

Так, судом встановлено, що окрім трудової позивачем до Пенсійного органу було подано довідку ДП «Придніпровський завод кольорових металів» від 06.11.2008 року №0060/08 в якій зазначено, що позивач працювала на цьому підприємстві постійно з повною зайнятістю в 23.11.1999 року по 18.03.2008 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік в умовах особливого характеру та умов праці, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №1.

Слід вказати про те, що вказаною довідкою пільговий стаж роботи позивача підтверджений, у тому числі, уточнюючою довідкою виданою ДП «Придніпровський завод кольорових металів» від 06.11.2008 р. № 0060/08 в якій зазначено, що позивач працювала на цьому підприємстві постійно з повною зайнятістю в період з 23.11.1999 року по 18.03.2008 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік в умовах особливого характеру та умов праці, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №1.

Так, згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, надані підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умов праці, а також зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994р. № 162 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (діяли до 16.01.2003р.)

Розділом VII. МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО (кольорові метали), підрозділ-10723000 20. «Виробництво ртуті, елементарної сірки, ксантогенату, миш`яку, хромових солей, сірчистого натрію, світлосполук, молібдату амонію, сталініту, їх сполук. Афінаж золота, срібла, платини, металів платинової групи», пункт 1072300а «Робітники» підпунктом 1072300а-1753б передбачені, зокрема, «Робітники, зайняті на обслуговуванні зазначених виробництв: контролери продукції кольорової металургії».

Розділом VII. МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО (кольорові метали), підрозділ-10723000 20. «Виробництво ртуті, елементарної сірки, ксантогенату, миш`яку, хромових солей, сірчистого натрію, світлосполук, молібдату амонію, сталініту, їх сполук. Афінаж золота, срібла, платини, металів платинової групи», пункт 1072300б «Керівники і спеціалісти» підпунктом 1072300б-23269 передбачені «Майстри контрольні (дільниці, цеху)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36 затверджений Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (діяли з 16.01.2003р. по 02.08.2016р.).

В розділі VII. ВИРОБНИЦТВО КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ підрозділі 20 «Виробництво ртуті, елементарної сірки, ксантогенату, миш`яку, хромових солей, сірчистого натрію, світлосполук, молібдату амонію, сталініту, їх сполук. Афінаж золота, срібла, платини, металів платинової групи» передбачені за кодом 7.20б «майстри контрольні (дільниці, цеху)».

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за Списком № 1, позивачем на підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, було додано копію трудової, відповідну довідку ДП «Придніпровський завод кольорових металів» від 06.11.2008 р. № 0060/08 в якій зазначено, що позивач працювала на вказаному підприємстві постійно з повною зайнятістю в 23.11.1999 року по 18.03.2008 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік в умовах особливого характеру та умов праці, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №1.

Таким чином наданими документами підтверджується пільговий стаж роботи позивача у спірний період в ДП «Придніпровський завод кольорових металів».

Щодо атестації робочого місця позивача, слід зазначити про таке.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації №41), відповідно до яких основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.92, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку №442 та п.п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років; відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Частиною 6 статті 114 Закону №1058-IV та ч.5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.3 Порядку №383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Згідно з п.5 Порядку №383 у разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 чи №2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Підтвердженням (доказом), що позивач у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працювала за Списком № 1 - є записи в її трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Як зазначалося вище, позивачем було надано Пенсійному органу відповідні довідки, та копію трудової щодо підтвердження спірного періоду її роботи.

Отже, враховуючи наведене, суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу пільгового стажу пенсії не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Державну експертизу умов праці.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Суд зазначає, що, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Зазначена вище позиція суду кореспондується з позицією ВС від 06 липня 2020 р. у зразковій справі № 345/9/17 (адміністративне провадження №К/9901/30111/18), в тексті якої зазначено, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо інших доводів Пенсійного органу, суд зазначає про те, що на думку суду, не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, зарахування роботи до пільгового стажу, не належне оформлення/не оформлення документів для призначення працівникам пенсії за віком на пільгових умовах власником підприємства або уповноваженим ним органом.

Таким чином, є усі підстави для визнання протиправними та скасування спірних рішень, та відповідно зарахування до пільгового стражу спірний період роботи позивача.

Щодо інших позовних вимог позивача, слід зазначити про таке.

В силу підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За таких обставин, ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №213-VІІ від 02.03.2015 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №2-р/2020 та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні та прийняти обґрунтоване рішення згідно положень чинного законодавства.

При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачеві пенсії за віком.

З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги в частині зобов`язання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Такий підхід висловлений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024р. у справі №160/20957/23.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що Пенсійним органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 454,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1,2, кожного окремо.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.06.2024 року №047050027420 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2024 року № 1 в частині щодо відсутність підстав для зарахування періодів роботи з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року та в період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період її роботи з 23.11.1999 року по 18.03.2002 року та період з 01.02.2003 року по 06.11.2008 рік апаратником у виробництві дорогоцінних металів, як працівнику зайнятому повний робочий день на роботах з особо шкідливими і особо важкими умовами праці на Державному підприємстві «Придніпровський завод кольорових металів», згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №213-VІІ від 02.03.2015 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №2-р/2020 та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні та прийняти обґрунтоване рішення згідно положень чинного законодавства.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 454,20 гривень.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 454,20 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.12.2024 року.

Суддя В.В. Ільков

Виготовлено з автоматизованої

системи документообігу суду

Помічник судді І.Ю. Сінченко

11.12.2024р.

Рішення суду не набрало законної сили

станом на 11.12.2024р.

Помічник судді І.Ю. Сінченко